Рішення № 75331182, 10.07.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/2447/18

Провадження № 2-а/210/147/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"10" липня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Сільченко В. Є.

секретаря судового засідання Семко Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Начальника СРПП Новгородківського ВП підполковника поліції Олексієнко Сергія Васильовича Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія НК №262552 начальником СРПП Новгородківського ВП підполковником поліції Олексієнко Сергієм Васильовичем на позивача накладено адміністративне стягнення по ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн., за те що позивач 29.04. 2018 року о 17.18 хв. в смт. Новгородка по вул. Криворізька скоїв обгін іншого транспортного засобу ближче 50 метрів до нерегульованого пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 ПДР України. Однак позивач вважає постанову таку постанову незаконною через те, що локація місця правопорушення не встановлена - відсутня нумерація будинку, відсутня дорожня розмітка, відсутній знак 5.35.2 на протилежній стороні, не був складений протокол, а одразу - постанова, також вважає, що справа про адміністративне правопорушення мала розглядатися за місцем вчинення, а не на місці вчинення такого правопорушення. З викладених мотивів та обґрунтувань позивач просив суд скасувати оскаржувану постанову.

В судове засідання представник позивача та позивач не з'явились, надали до суду заяву про можливість розгляду справи без їх участі.

Відповідач-1 - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, в судове засідання не з'явився, надав до суду відзив, згідно якого вважає, що є неналежним відповідачем.

Відповідач-2 начальник СРПП Новгородківського ВП підполковника поліції Олексієнко Сергій Васильович Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив у встановлений судом строк не надав.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. У зв'язку з викладеним, суд вважає за можливе здійснювати розгляд адміністративної справи без участі позивача, у зв'язку з його заявою, та без участі відповідача, у зв'язку з неповажністю причин неприбуття в судове засідання, про проведення якого останній був повідомлений належним чином, за наявними письмовими матеріалами справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалась.

Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд доходить до висновку про можливість його задоволення, з огляду на наступне:

Судом встановлено, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серія НК №262552 на позивача накладено адміністративне стягнення по ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 грн., за те що позивач 29.04. 2018 року о 17.18 хв. в смт. Новгородка по вул. Криворізька скоїв обгін іншого транспортного засобу ближче 50 метрів до нерегульованого пішохідного переходу, чим порушив п. 14.6 ПДР України (а.с. 4).

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами звязку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до п.п. "в" п. 14.6 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед - пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м - поза населеним пунктом.

Відповідно до положень ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що відповідач-2 знаходиться у прямому підпорядкуванні Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, суд не погоджується, що відповідач-1 є неналежним.

Крім того, надаючи оцінку доводам позивача, суд не погоджується з його твердженнями в частині порушення відповідачем вимоги щодо процедури розгляду справи, передбачених ст.ст.278, 279 КУпАП.

Позивач у справі, стверджуючи, що відповідач незаконно розглянув справу та виніс оскаржувану постанову на місці зупинки транспортного засобу, посилається (зокрема) на рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.05.2015 № 5-рп/2015.

Суд погоджується з позивачем в тому, що вказане Рішення дійсно регулює правовідносини, що склалися у зв'язку з розглядом даної справи, а тому підлягає застосуванню у даному випадку. Проте, системним тлумаченням висновків даного Рішення у їх взаємозв'язку з діючим законодавством України, суд доходить до протилежного позиції позивача висновку, що вказаним Рішенням позивачу якраз надано право здійснювати розгляд справи та винесення постанови про адміністративне правопорушення на місці його скоєння.

При цьому суд виходить з наступного:

Як зазначено у абз.1 п.2.2 даного Рішення, Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.

При цьому, згідно абз.6 п.2.2 цього ж Рішення, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Згідно абз.1 п.2.3 цього ж Рішення, у частинах першій, другій статті 258 Кодексу визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення. (…) Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Згідно абз.3 п.2.3 вищевказаного Рішення, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таким чином, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України прямо зазначається, що КУпАП у ч.ч.1,2 ст.258 КУпАП передбачено ряд випадків, коли справа про адміністративне правопорушення може розглядатися у скороченому (згідно абз.3 п.2.3) порядку безпосередньо на місці його вчинення і такий розгляд не є порушенням прав особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

При цьому, у п.2.2 даного Рішення у переліку статей, за якими може бути проведено розгляд справи у спрощеному провадженні на місці вчинення правопорушення (передбачених ч.ч.1,2 ст.258 КУпАП), не зазначено (зокрема) ст.126 КУпАП, за якою винесено постанову у відношенні позивача.

Однак, суд приймає до уваги той факт, що вказане рішення Конституційного Суду України винесено 26.05.2015 року і, що є очевидним, стосується редакції Кодексу України, яка діяла на момент його винесення, тобто станом на 26.05.2015 року.

При цьому, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.2015 року, до ст.258 КУпАП внесено зміни та вказану статтю доповнено ч.2 наступного змісту: "Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі".

Таким чином, суд доходить до висновку, що після винесення вищевказаного рішення Конституційного Суду України, Законом України розширено перелік випадків, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Вказане жодним чином не спростовує та повністю відповідає висновкам Конституційного Суду України, викладеним у абз.1 п.2.3 вказаного Рішення, як в цілому, так (зокрема) і в частині того, що випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення у спрощеному провадженні зазначено у ч.ч.1,2 ст.258 КУпАП і що їх перелік може бути визначений виключно Законом.

На підстави викладеного, суд доходить до висновку, що позиція позивача з приводу того, що відповідач розглянув справу та виніс оскаржувану постанову на місці скоєння правопорушення з порушенням вимог закону, не відповідає вимогам ч.2 ст.258 КУпАП та правовим позиціям Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26.05.2015 року.

З цих же міркувань суд доходить до висновку про необґрунтованість посилання у позовній заяві на порушення відповідачем вимог ст.ст.278, 279, 283 КУпАП, оскільки розгляд справи та накладення стягнення на місці скоєння правопорушення, відповідно до вимог ч.2 ст.258 КУпАП та згідно абз.3 п.2.3 вищевказаного Рішення, відбуваються у скороченому провадженні.

Згідно абз.3 п.2.3. того ж Рішення, скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника (…).

Даючи оцінку твердженням позивача з приводу відсутності події адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного:

Як вбачається з письмових матеріалів справи, на місці вчинення правопорушення відсутня дорожня розмітка, а саме - 1.5 - лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, 1.6 - лінія наближення до розмітки 1.1 або 1.11, 1.14 - дорожня розмітка, якою позначають нерегульований пішохідний перехід. Також, з наданих фото місця події вбачається, що знак 5.51 з правої сторони повністю перекриває знак 5.35.1, крім того, на протилежній стороні знак, що позначає пішохідний перехід відсутній, так само як і відсутня розмітка 1.14.1 - зебра.

Вказані обставини підтверджують позицію позивача з приводу відсутності в його діях протиправності та вини, що посягає на встановлений громадський порядок, оскільки позивач був позбавлений можливості об'єктивно оцінити дорожню обстановку та зреагувати на неї.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що відповідачами по суті позовних вимог не надано заперечень з підтвердженням позиції належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У зв'язку з викладеним, суд погоджується з доводами позивача щодо відсутності події правопорушення та вважає за можливе прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

В порядкуст.139 КАС України, судові витрати віднести за рахунок держави.

У зв'язку з викладеним, керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 268, 286 КАС України, ст.ст. 121, 222, 258, 268 КупАП, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Начальника СРПП Новгородківського ВП підполковника поліції Олексієнко Сергія Васильовича Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення Правил дорожнього руху України - задовольнити.

Постанову серії НК №262552 від 29.04.2018 року про накладення на ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративного стягнення по ч. 2 ст. 122 КУпАП в розмірі 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень - скасувати.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя: В. Є. Сільченко