Рішення № 75330947, 16.07.2018, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/109/18

Номер провадження 2/289/288/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2018 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Невмержицького І.М.,

при секретарі - Шуба В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Меньківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після смерті матері позивачки залишилось спадкове майно, яке з поміж всього іншого складається із земельної ділянки площею 1,7431 га (кадастровий номер 1825086200:01:000:0174) та земельної ділянки площею 1,0688 га (кадастровий номер 1825086200:06:000:0272), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Меньківська сільська рада, що належали померлій ОСОБА_2, інших спадкоємців, які б мали право та претендували на зазначене майно немає, а тому просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно.

В судовому засіданні позивач не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надіслав до суду письмову заяву, просив розгляд справи проводити без його участі, з позовними вимогами погодився просив позов задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Виходячи зі змісту ст.4 ЦПК України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, народився 17.02.1959 року в с. Меньківка, Радомишльського району, Житомирської області, з 1995 року по даний час зареєстрований та проживає в м. Малин.

Відповідно до свідоцтва про народження позивача серії ІV-ЯР № 195656 від 02.05.1959 року, що видане Меньківським сільським бюро ЗАГС Радомишльського району Житомирської області, його батьками є: батько, ОСОБА_3, українець, та мати, ОСОБА_2, українка.

30 листопада 2009 року мати позивача на випадок своєї смерті зробила розпорядження у вигляді заповіту в якому вказала, що земельну ділянку (пай), яка належала їй згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 077079, заповіла своєму сину - ОСОБА_1.

25 квітня 2015 року померла мати позивача, ОСОБА_2, у віці 88 років в м. Малин, Радомишльського району Житомирської області – даний факт підтверджує свідоцтво про смерть серії І-ТП № 256511, видане виконавчим комітетом Меньківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області 27.04.2015 року.

Спадщину після смерті ОСОБА_2, у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, яка зазначає, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї – прийняв ОСОБА_1, шляхом постійного проживання з покійною, доглядав за будинком, обробляв земельну ділянку та сплачував необхідні платежі, отримував кошти за землю, тощо – даний факт також підтверджує довідка № 113 від 28.11.2017 року з виконавчого комітету Меньківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, яка додається. Крім того, спадщину після смерті ОСОБА_2 ніхто більше не приймав, до нотаріуса із заявою ніхто досі не звертався, спадкова справа після її смерті не заводилась.

До складу спадкового майна, що залишилося після смерті матері, зокрема всього іншого, входять дві земельні ділянки загальною площею 2,8118 га, а саме: земельна ділянка площею 1,7431 га (кадастровий номер 1825086200:01:000:0174 та земельна ділянка площею 1,0688 га (кадастровий номер 1825086200:06:000:0272), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Меньківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області, і які належали померлій ОСОБА_2 згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 077079 від 30 вересня 2004 року, виданий на її ім’я на підставі розпорядження голови Радомишльської райдержадміністрації № 113 від 07.06.2004 року.

У відповідності до п. 216 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 3 березня 2004 року за № 20/5 та згідно до Глави 10 п. 4.15 та п. 4.20 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України – видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання належним чином оформлених правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві та його державної реєстрації, передбачених законодавством України та за умови отримання витягу з ДЗК.

Однак, набути вищезазначене майно в порядку передбаченому ст. 1298 ЦК України, шляхом отримання свідоцтв про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки позивач, як єдиний спадкоємець за заповітом (ст. 1223 ЦК України) – не має можливості через те, що вищезгадані Державні акти мають підтертості та виправлення, що в свою чергу, згідно ЗУ «Про нотаріат», є перешкодою для вчинення необхідної нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину.

У відповідності до п.4.12 та п.4.18 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України за № 296/5 від 22.02.2012 року: «Свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі відповідного свідоцтва документів, нотаріус роз’яснює йому процедуру вирішення даного питання в судовому порядку».

Відповідно до листа № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Спадкоємець має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст. 1269 ЦК, та набути право на спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268, статей 1296-1299 ЦК України.

Згідно до п. 23 Постанови ПВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1216 та ст. 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно до ст. 131 Земельного кодексу України, громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі успадкування.

У відповідності до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. Теж саме зазначає п. 10) Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування».

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 16 Цивільного кодексу України, кожен має право на звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом та за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15-16, 328, 1216-1218, 1261, 1277 ЦК України, ст. 131 ЗК України та керуючись ст.ст. 4-5, 19, 23, 27, 81, 95, 174-177 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Меньківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері, ОСОБА_2, яка померла 25.04.2015 року у віці 88 років в м. Малин, Житомирської області – право власності на земельну ділянку площею 1,7431 га (кадастровий номер 1825086200:01:000:0174) та земельну ділянку площею 1,0688 га (кадастровий номер 1825086200:06:000:0272), цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, Меньківська сільська рада, що належали померлій ОСОБА_2, згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 077079 від 30 вересня 2004 року, виданий на її ім’я на підставі розпорядження голови Радомишльської РДА № 113 від 07.06.2004 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом тридцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Суддя І. М. Невмержицький