Рішення № 75330480, 03.07.2018, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1191/17

Провадження № 2/210/147/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"03" липня 2018 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Скотар Р.Є.,

за участі секретаря Соколовської Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася 20.09.2017 року до суду з вищезгаданим позовом, в якому просить встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_6, який помер 04 травня 2011 року внаслідок професійного захворювання.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що її чоловік ОСОБА_6 помер 04 травня 2011 року. За життя він мав профзахворювання, у зв’язку з яким, починаючи з 17.08.2001 року, отримував відшкодування втраченого внаслідок профзахворювання заробітку, яке здійснювалося відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Кривому Розі. Вона, позивач, не працює з 2005 року, отримує пенсію за віком, у той час як чоловік продовжував працювати, окрім страхових виплат отримував заробітну плату, а з 2009 року пенсію за віком. Отримані чоловіком грошові кошти були основним джерелом доходів сім’ї, а отже, вона перебувала на його утриманні. Після смерті чоловіка вона звернулася до відповідача з заявою про призначення їй щомісячних страхових виплат, але їй було відмовлено через відсутність встановленого в судовому порядку факту перебування на утриманні чоловіка, тому позивач звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 присутньою не була, скориставшись правом представництва відповідно до ст. 58 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_4 – ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позов, обґрунтовуючи обставинами, викладеними в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області – ОСОБА_3, в судовому засіданні заперечувала, просила у задоволенні позву відмовити, оскільки позивач пенсіонерка, отримувала пенсію за віком, яка забезпечувала їй прожитковий мінімум, встановлений законом.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 12.02.2018 року вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_4 перебувала з ОСОБА_6 у шлюбі з 14.08.1971 року , що підтверджується свідоцтвом про шлюб /а.с.6/.

З трудової книжки ОСОБА_6 вбачається, що він у період з 1968 року по 2009 року працював на різних посадах, у тому числі у спеціалізованому виробничому підприємстві «Кривбасшахтопроходка» та ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» /а.с.7-12/, у зв’язку з чим отримав професійне захворювання пильовий бронхіт І ст., вібраційну хворобу І ст. з вегетативно-сенсорною полінейропатією та правостороннім плечолопатковим періартрозом , що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 05.05.2000 року /а.с.4/.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (на теперішній час ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області) призначило ОСОБА_6 страхові виплати в розмірі 37,70 грн. ( 2001 рік) щомісяця , розмір яких постійно корегувався, у зв'язку із ростом заробітної плати в економіці України, та станом на травень 2011 року становив 1131,99 грн. /а.с.18-33/.

Крім того, ОСОБА_6 працював з 01.12.2009 р. по день смерті 04.05.2011 р. в ТОВ «Промисловий ремонт» та отримував заробітну плату січень 2011 р. – 1509,70 грн., лютий 2011 р. - 1553,26 грн., березень 2011 р. - 1839,60 грн., квітень 2011 р. – 1728,40 грн., травень 2011 р. – 73,92 грн. /а.с.82/.

Також, розмір пенсії за віком ОСОБА_6 склав січень 2011 р. – 3287,23 грн., лютий 2011 р. - 3287,23 грн., березень 2011 р. - 3287,23 грн., квітень 2011 р. – 3293,53 грн., травень 2011 р. – 3423,74 грн. /а.с.81/.

Чоловік позивачки ОСОБА_6 помер 04.05.2011 р. /а.с.3/.

Згідно довідки про причинний зв’язок смерті з професійним захворювання або трудовим каліцтвом серії АА №0000001, МСЕК встановлено причинний зв’язок смерті ОСОБА_6 з профзахворюванням /а.с.5/, у зв’язку з чим позивачу призначено до виплати одноразову допомогу у разі втрати потерпілого в розмірі 135838,20 грн. /а.с.34/.

Позивач ОСОБА_4 перебуває на обліку в пенсійному фонді з 11.08.2002 року отримує пенсію за віком довічно. Пенсія у зв’язку з втратою годувальника їй не призначалася /а.с.14/.

Згідно довідки управління Пенсійного фонду України в Інгулецькому районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області №254/06 від 23.03.2016 р. розмір її пенсії за січень 2016 року склав 1228,15 грн. /а.с.15/.

Позивач після смерті чоловіка звернулася до відповідача з заявою про призначення виплат у зв’язку з втратою годувальника, однак листом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №590К-08 від 22.08.2016 року їй відмовлено, у зв’язку з відсутністю встановленого в судовому порядку факту перебування на утриманні чоловіка/а.с.16/.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року №5, встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів існування.

Згідно статті 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», в редакції на час встановлення МСЕК причинного зв’язку смерті чоловіка позивача з професійним захворюванням, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Згідно з ч. ч. 2, 4ст. 75 СК України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При цьому, згідно із Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 №966-ХIV, прожитковий мінімум – це вартісна величина набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, які необхідні для нормального функціонування організму людини для задоволення основних соціальних та культурних потреб особистості.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сфері доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.

Прожитковий мінімум включає: 1) набір продуктів харчування 2) набір непродовольчих товарів 3) набір послуг. Перші два набори визначаються в натуральних показниках, третій — у нормативах споживання.

Набір продуктів харчування формується з використанням нормативів фізіологічної потреби організму людини в продуктах харчування, з урахуванням їхнього хімічного складу та енергетичної цінності, з урахуванням рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров'я. Вартість такого набору визначається як сума вартостей споживання кожного продукту, включеного до набору продуктів харчування відповідної групи населення. Основними принципами формування набору продуктів харчування є: 1) забезпечення дитини повноцінним харчуванням для розвитку здорового організму 2) забезпечення дитини віком від 6 до 18 років додатковим харчуванням для активного соціального та фізичного розвитку 3) задоволення організму працюючої особи у відтворенні працездатності, збереження працездатності для безробітного, відновлення в необхідних випадках працездатності для особи, яка її втратила 4) підтримання повноцінного функціонування організму людини похилого віку.

Набір непродовольчих товарів формується згідно з нормативами забезпечення засобами гігієни, медикаментозними засобами, засобами захисту організму людини від впливу навколишнього середовища, а також засобами для влаштування побуту. Непродовольчі товари бувають індивідуального користування (верхній зимовий одяг, верхній демісезонний одяг, костюм (сукня), натільна білизна, панчішно-шкарпеткові вироби, головні убори, галантерейні вироби, взуття) і загальносімейного користування (текстильні вироби, білизна, посуд, побутові прилади, меблі, предмети першої потреби, предмети санітарії та ліки). Вартість набору складається із суми вартостей споживання непродовольчих товарів індивідуального та загальносімейного користування на одну особу на рік. Основними принципами формування набору непродовольчих товарів є: 1) забезпечення збереження здоров'я та підтримання життєдіяльності організму людини 2) урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення 3) урахування культурно-побутових потреб особистості.

До набору послуг включаються житлово-комунальні, транспортні, побутові послуги, послуги зв'язку, закладів культури, освіти, охорони здоров'я та інші. Основними принципами формування набору послуг є: 1) задоволення мінімальної потреби громадян у житлі, організації побуту, користуванні транспортом, закладами культури, у підтриманні зв'язку з навколишнім середовищем 2) задоволення потреби громадян у користуванні закладами освіти, охорони здоров'я 3) визначення житлово-комунальних послуг (з водопостачання, теплопостачання, газопостачання, електропостачання, водовідведення, утримання та експлуатації житла і прибудинкових територій, сміттєзбирання, утримання ліфтів), на основі соціальної норми житла та нормативів споживання зазначених послуг 4) урахування особливостей потреб осіб, які належать до різних соціальних і демографічних груп населення.

Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність складає: з 1 січня 2011 року - 750 грн., з 1 квітня 2011 року - 764 грн., з 1 жовтня 2011 року - 784 грн., з 1 грудня 2011 року - 800 грн.

Із довідки управління Пенсійного Фонду України вбачається, що розмір пенсії, яку отримувала ОСОБА_4 з січня 2011 року становив 804,15 грн., який збільшувався, та в грудні 2011 року становив – 854,15 грн. /а.с.80/.

Таким чином, при визначенні прожиткового мінімуму законодавцем враховано всі необхідні щомісячні потреби для фізичних осіб та визначено, що з 01 січня 2011 року (на момент смерті чоловіка позивача) таким прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, тобто й для позивача ОСОБА_4, є 750,00 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.04.2013 року позивачу призначено одноразову допомогу в разі смерті потерпілого його сім'ї в розмірі 135838,20 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що на момент смерті ОСОБА_6 позивач була непрацездатною особою, однак отримувала пенсію у розмірі 818,15 грн. (травень 2011 року), що перевищує визначений законом прожитковий мінімум.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав, для задоволення позовних вимог позивача про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, у зв’язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю, тому відмовляє у задоволенні позову.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.75 СК України, ст.ст. 4,5,13,77,121,141,265, 315, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування на утриманні - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 липня 2018 року.

Суддя: Р. Є. Скотар