Рішення № 75329970, 04.07.2018, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/2603/16-ц

Провадження № 2/177/82/18

РІШЕННЯ

іменем України

04 липня 2018 року

Криворізький районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Коваль Н.В.

секретаря судового засідання Зборівської І.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті ОСОБА_5 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_4, Шоста криворізька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, в якій уточнюючі позовні вимоги, просила суд визнати нікчемним (недійсним) заповіт від 09.07.2013, складений ОСОБА_7, що помер 11.03.2014, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідчений секретарем Лозуватської сільської ради ОСОБА_8, зареєстрований за № 476, стягнути з відповідача ОСОБА_2, понесені позивачем судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 11.03.2014, помер спадкодавець ОСОБА_7, який є батьком позивача.

Позивач будучи спадкоємцем першої черги звернулася до нотаріальної контори за реалізацією своїх спадкових прав, але отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії. З постанови нотаріуса, позивач дізналася про існування заповіту складеного спадкодавцем ОСОБА_7, яким він заповів ОСОБА_2 все своє майно, що належало йому на день його смерті, де б воно не знаходилось, і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом мав право.

Із зазначеним заповітом позивач не згодна, вважає, що він посвідчений не уповноваженою особою, та складений всупереч вимог чинного законодавства, а тому підлягає визнанню нікчемним.

Присутній в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Присутня в судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Суд вислухавши сторони, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 11.03.2014 помер батько позивача ОСОБА_7, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії І-КИ № 545383 (а.с.7). Родинний зв'язок між позивачем та померлим підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІІ-ЯР № 040833 (а.с.8).

За життя ОСОБА_7, склав заповіт (а.с. 10), посвідчений секретарем Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області від 09.07.2013.

Відповідно до заповіту ОСОБА_7, заповів ОСОБА_2 все своє майно, що належало йому на день його смерті, де б воно не знаходилось, і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом мав право.

Із зазначеним заповітом позивач не згодна, тому вимушена звернутися до суду.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 1257 ЦК України нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Згідно з нормами ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є: складання заповіту у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу); заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України,якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Пунктом 1.1. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок), передбачено, що Перелік нотаріальних дій, що вчиняються посадовими особами органів місцевого самоврядування, визначено статтею 37Закону України "Про нотаріат".

Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» (в редакції станом на час посвідчення спірного заповіту), до повноважень посадових осіб органу місцевого самоврядування віднесено, у тому числі, посвідчення заповітів (крім секретних).

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог статей 1247,1251Цивільного кодексу України.

Заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Посадова особа органу місцевого самоврядування посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Посадова особа органу місцевого самоврядування може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути прочитаний у голос та підписаний заповідачем, про що ним зазначається у заповіті перед його підписом.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися в присутності не менш як двох свідків. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути посадова особа органу місцевого самоврядування, яка посвідчує заповіт, спадкоємці за заповітом, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом, особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його в голос та ставлять свої підписи на ньому(п.1.2, розділу І, п.1.4 розділу ІІІ Порядку).

Порядок посвідчення заповіту при свідках передбачено ст. 1253 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1253 ЦК України, у випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою.

Згідно ч.2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Стаття 1252 ЦК України регламентує порядок посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою особою.

Тобто закон вказує на чіткий перелік обставин,встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього ЦК України, при яких присутність свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою.

Таким чином, безпідставними є обґрунтування позивачем своїх вимог тим, що заповіт ОСОБА_7 повинен бути посвідчений в присутності двох свідків, оскільки випадки, коли заповіт обов`язково слід посвідчувати в присутності не менше двох свідків, встановлений нормами ст.1253 ЦК України, в даному випадку відсутні, до того ж в заповіті записано, що він прочитаний ним та підписаний особисто. Доказів того, що за станом здоров’я заповідач не міг підписати чи прочитати заповіт особисто, позивачем не надано.

За таких обставин, посвідчення заповіту ОСОБА_7 за відсутності свідків, не є порушенням вимог, щодо його посвідчення, оскільки така вимога як обов’язкова передбачена лише у разі наявності фізичних вад спадкодавця.

При посвідченні заповіту ОСОБА_7, секретар Лозуватської сільської ради ОСОБА_8 діяла в межах наданих їй повноважень, так як відповідно до п.п. 5 п.б ч.1 ст. 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Відповідно до п 1.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3306/5 від 11.11.2011 р. (який діяв на момент посвідчення спірного заповіту ), нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Відповідно до рішень Лозуватської сільської ради №31-1/VІ – сс від 12.11.2010 та №32-1/VІ – сс від 12.11.2010, секретарю сільської ради ОСОБА_8 доручено здійснювати повноваження секретаря виконкому сільради з покладенням на неї повноважень щодо вчинення нотаріальних дій (а.с. 64, 65).

Згідно затвердженої сільським головою Лозуватської сільської ради Посадової інструкції секретаря сільської ради ОСОБА_8 від 2003, секретар сільської ради є відповідальною особою за вчинення нотаріальних дій ( п.7 інструкції) (а.с.66).

Крім того, заповіт, посвідчений секретарем сільської ради ОСОБА_8 зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій органу місцевого самоврядування під №476, у порядку, передбаченому Порядком посвідчення заповітів і довіреностей, що прирівнюються до нотаріально посвідчених, затвердженим постановою КМ України від 15.06.1994 № 419. Згідно абзацу 6 п.10 зазначеного Порядку, запис у реєстрі є доказом посвідчення заповіту.

Тому при посвідченні заповіту посадова особа ОСОБА_8 відповідно до вимог ст. ст. 37, 41 Закону України «Про нотаріат», розділу 3 «Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування», затверджений наказом МЮУ від 11.11.2011 за № 3306/5діяла в межах наданих їй повноважень, і посилання позивача на те, що заповіт посвідчено особою, яка не мала на це відповідних повноважень є безпідставним.

Відповідно до довідки №2136 від 23.05.2016 наданої Виконком Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, ОСОБА_7 до дня смерті був зареєстрований та проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2. Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані та проживали його син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та онук ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Заповіт посвідчувався 09.07.2013, тобто заповідач на час складання заповіту проживав та був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_5, на території Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, і нотаріальна дія посвідчення заповіту вчинена в межах території, на яку розповсюджуються повноваження органу місцевого самоврядування.

Крім того матеріалах справи відсутні відомості про те, що заповіт змінювався або скасовувався.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в задоволені позовних вимог, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 11, 76-83, 95, 133, 141, 174, 213, 228, 229, 258, 259 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Лозуватської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області, третя особа: ОСОБА_4, Шоста криворізька державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлений 09.07.2018.

Суддя: