Ухвала суду № 75329518, 12.07.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу "12" липня 2018 р.

Справа № 320/5420/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" липня 2018 р. м. Мелітополь

Суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Колодіна Л.В., розглянувши зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

11 липня 2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя.

Разом із зустрічною позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору до моменту постановлення рішення у справі у зв’язку зі скрутним матеріальним положенням, оскільки крім заробітної плати інших доходів позивач не отримує, разом із нею проживає син – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який також знаходиться на її утриманні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Як показує судова практика, при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження майнового стану.

Так, в обґрунтування свого скрутного матеріального стану позивачем надана довідка про розмір її заробітної плати та рішення суду про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини, однак на думку суду надані докази навпаки засвідчують, що позивач щомісячно отримує стабільний дохід.

Суд вважає, що для відстрочки сплати судового збору позивачем не надано мотивовані підстави про її майновий стан.

Заявлені позивачем обставини є недостатніми для задоволення заяви про відстрочення сплати судового збору, оскільки обставини, на які посилається позивач не свідчать про тяжкий матеріальний стан сторони у розумінні Закону України «Про судовий збір», а тому суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні клопотання про відстрочку сплати судового збору.

Вивчивши матеріали зустрічної позовної заяви суд приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред’явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

З позовних вимог вбачається, що позивачем заявлені вимоги майнового та немайнового характеру.

Згідно з п. а ч.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутності за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Так, позивачем в підтвердження вартості спірного майна надані лише висновок про вартість ? частини одноповерхового житлового будинку № 14 розташованого по вул. Глинки у м. Мелітополі та витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Однак, доказів в підтвердження вартості іншого спірного майна, а саме: торгового місця № 759, яке являє собою батискаф; ? частину огорожі на домоволодінні № 14 по вул. Глинки в м. Мелітополі; 1/2 частину цеху, що є самочинним будівництвом по вул. Глинки, № 14 в м. Мелітополі; 1/2 частину грошових коштів, які знаходяться на банковому рахунку в «Приватбанку»; обладнання та апаратуру за допомогою якої відповідач веде свою підприємницьку діяльність; автоворота встановлені на в’їзді до двору будинку № 14 по вул. Глинки в м. Мелітополі, позивачем суду не надано, крім того не надано доказів, які підтверджують право власності на спірне майно на час звернення до суду з вказаним позовом.

Крім того, не надано, як доказів в підтвердження розміру грошових вкладів відповідача в ПАТ КБ «Приватбанк», так і в підтвердження їх наявності взагалі.

Зазначення дійсної вартості спірного майна необхідне для визначення суми судового збору.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, позивач повинен сплатити витрати по сплаті судового збору з урахуванням визначеної нею ціни позову, розмір якої залежить від вірного визначення вартості спірного майна на час звернення до суду (отримувач Мелітопольське УК/Мелітополь/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37968956, банк отримувача: Казначействог України (ЕАП), код банку (МФО) 899998, номер рахунку 31211206008013, код класифікації і доходів бюджету 22030101).

Точну суму судового збору, яку повинен сплатити позивач суд не в змозі визначити, оскільки позивачем не вказано достовірну ціну позову.

Всупереч вимогам п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позивачем також не наведено попереднього розрахунку суми судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв’язку із розглядом справи.

Окрім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача понесених нею витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн., однак в підтвердження доказів позивачем не надано договору укладеного між нею та адвокатом про надання правничої допомоги з зазначенням доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, також доказів сплати позивачем зазначеної суми.

Надана копія квитанції № 000308 від 20.06.2018 року, містить лише назву послуги: професійна правнича допомога та розмір коштів 5000 грн., без зазначення дати та ініціалів її платника.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що зустрічну позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення зустрічної позовної заяви без руху.

Оскільки вказані недоліки перешкоджають розгляду даної позовної заяви по суті, суд вважає за необхідне залишити вказану зустрічну позовну заяву без руху і надати позивачеві п’ятиденний термін для усунення недоліків з дня отримання копії цієї ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору – відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя - залишити без руху.

Повідомити позивачу про необхідність усунення недоліків позову у п’ятиденний термін з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз’яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків зустрічного позову в установлений судом строк зустрічна позовна заява буде вважатись неподаною та повернута йому з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя : Л.В. Колодіна