Ухвала суду № 75329266, 17.07.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

17.07.2018

ЄУН № 331/3358/18

Провадження № 1-кс/331/3531/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя Клименко Л.В., за участю секретаря судового засідання Петрової А.П., прокурора Дерев’янко Т.Є., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_2, за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018080020000015 від 03.01.2018 року, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, офіційно не працевлаштованого, сімейний стан - розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, який не має судимості в силу ст. 89 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Слідчий Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП України в Запорізькій області ОСОБА_2 звернулася до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_4, в якому просить продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання зазначив, що ОСОБА_3 при невстановлених слідством обставинах у невстановлений час та місці, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно придбав наступну вогнепальну зброю :

- пістолет, який згідно висновку експерта № 2-282 від 03.05.2018 року, є переробленою короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю, калібру 9х18 мм.

Переробка полягає у збільшенні саморобним способом діаметру каналу ствола з утворенням чотирьох правосторонніх нарізів та розширенням патронника під патрон калібру 9х18 мм., у травматичному пістолеті виготовленому на базі пістолету системи Токарєва «ТТ» з видаленими номерними позначеннями. Пістолет придатний до проведення пострілів;

- 8 патронів, які згідно висновку експерта № 2-282 від 03.05.2018 року, є боєприпасами – бойовими пістолетними патронами калібру 9х18 мм., виготовлені промисловим способом призначеними для стрільби з пістолетів конструкції Макарова (ПМ), автоматичних пістолетів конструкції Стечкіна (АПС) та інших пістолетів та пістолетів-кулеметів відповідного калібру. Патрони придатні до стрільби.

В подальшому, ОСОБА_3 у невстановленому слідством місці та невстановлений час, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно став зберігати, придбану ним без передбаченого законом дозволу, вогнепальну зброю.

Продовжуючи свої злочинні дії, 28.03.2018 року, приблизно о 10 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 знаходячись по вул. Алюмінєва, 13, неподалік від автомийки в м. Запоріжжі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут вогнепальної зброї, діючи умисно з корисливих мотивів, незаконно збув, без передбаченого законом дозволу ОСОБА_5, за грошові кошти в сумі 23 600 гривень, пістолет «ТТ», який згідно висновку експерта № 2-282 від 03.05.2018 року, є переробленою короткоствольною нарізною вогнепальною зброєю, калібру 9х18 мм.

Вказану вогнепальну зброю ОСОБА_3, незаконно придбав, зберігав з метою збуту та збув без передбаченого законом дозволу.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3, при невстановлених слідством обставинах у невстановлений час та місці, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, придбав наступну вогнепальну зброю:

- карабін, який згідно висновку експерта № 2-317 від 18.05.2018 року, є багатоцільовою нарізною вогнепальною стрілецькою зброєю – переробленим нарізним мисливським карабіном калібру 7,62х39мм, заводський номер видалений, який виготовлений на базі автомату «АКМ». Перероблений карабін придатний до проведення поодиноких пострілів та стрільби в автоматичному режимі, в конструкцію нарізного мисливського карабіну саморобним способом внесені зміни, а саме, встановлений важіль автоспуску, встановлений курок з взводом автоспуску, деактивований обмежувальний штифт на секторному прицілі, внаслідок яких він набув ознак багатоцільової вогнепальної стрілецької зброї. Карабін придатний до стрільби як в режимі поодинокого вогню, так і в режимі автоматичної стрільби.

В подальшому, ОСОБА_3 у невстановленому слідством місці та невстановлений час, без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, став зберігати придбану ним без передбаченого законом дозволу вогнепальну зброю.

Продовжуючи свої злочинні дії, 18.05.2018 року, приблизно о 11 годині 40 хвилин, ОСОБА_3 знаходячись по вул. Стартовій, 5-Б, неподалік від автозаправочної станції «WOG» в м. Запоріжжі, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут вогнепальної зброї, діючи умисно з корисливих мотивів, незаконно збув ОСОБА_6, за грошові кошти в сумі 22200 гривень, вказаний вище карабін..

Вказану вогнепальну зброю ОСОБА_3, незаконно придбав, зберігав та збув без передбаченого законом дозволу.

Таким чином, слідство приходить до висновку, що для забезпечення належної поведінки підозрюваного ОСОБА_3, з метою уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, необхідно продовжити йому строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий звернувся до суду із вказаним клопотанням.

Прокурор в судовому засіданні внесене клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Захисник ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що жоден із ризиків, зазначених у клопотанні слідчого не є доведеним, та не свідчить про неможливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу. За змістом клопотання слідчим формально зазначені положення КПК України, без підтвердження доказами існуючих або нових ризиків, на підставі викладеного, просить суд у задоволенні клопотання відмовити та обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_3 в судовому засіданні повністю підтримав позицію свого захисника та просив суд у задоволенні клопотання відмовити.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступного висновку.

За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров’я обвинуваченого, міцність соціальних зв’язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до положень ст. ст. 132, 183 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ст. 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин,які свідчать про те,що заявлений ризик не зменшився або з’явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Геращенко проти України» від 07.11.2013 р. Суд зазначив, що пункт 4 статті 5 Конвенції забезпечує заарештованим чи затриманим особам право на перегляд матеріально-правових та процесуальних умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, яка стала підставою для затримання, а також мети, з якою застосовувалися затримання та подальше тримання під вартою(також Рішення у справі «Буткевичюс проти Литви»).

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.), ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.), вчинення ним подальшого правопорушення («Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.) або спричинення ним порушень громадського порядку («Летельєр проти Франції» 1991 р.)

Слідчий суддя при розгляді даного клопотання враховує, що поняття «обґрунтованої підозри» не міститься в національному законодавстві, тому слід виходити з його визначення, наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об’єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла - таки вчинити злочин» (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об’єднаного Королівства»).

В доданих до клопотання слідчого матеріалах міститься ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.05.2018 року, якою вже аналізувалася обґрунтованість підозри щодо ОСОБА_3 та зроблені висновки про можливість вчинення ним того злочину, у якому він підозрюється у даному кримінальному провадженні, тому доводи захисту про відсутність обґрунтованої підозри не є слушними.

09.07.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

13.07.2018 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжений керівником Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_7 до 3-х місяців, а саме, до 19.08.2018 року.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відносно підозрюваного у виді тримання під вартою, слідчим суддею було враховано наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_3, а також відомості про його особу ОСОБА_3, який хоча і не має судимості, однак до затримання не працював, зрозумілих джерел доходів не має, в м. Запоріжжі проживав не за місцем реєстрації. Соціальні та родинні зв’язки, не є настільки міцними та впливовими на поведінку ОСОБА_3, щоб утримати його від продовження злочинної діяльності та гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов’язків, належну процесуальну поведінку, запобігти ризику втечі як особі, якій загрожує кримінальне покарання за тяжкий злочин.

При розгляді даного клопотання слідчий суддя дійшов висновку, що заявлені ризики втечі підозрюваного, продовження ним злочинної діяльності не зменшились та продовжують існувати, що є підставою для відмови у звільненні затриманої особи, в тому числі з обранням запобіжного заходу у виді домашнього арешту, як про це заявив захисник та підозрюваний.

На користь такого висновку приймається до уваги факт перевірки підозрюваного на причетність до вчинення інших злочинів, жодних нових обставин, які не враховувались при обранні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та є суттєвими, не встановлено, доводи сторони захисту про наявність у підозрюваного місця проживання та двох неповнолітніх дітей, вже були предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням встановлених обставин, тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_3, свідчить про суспільну небезпечність цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, є високим ризик втечі підозрюваного від правосуддя з метою уникнути можливого покарання, продовження злочинної діяльності, обравши менш суворий запобіжний захід, ніж тримання під вартою, вочевидь неможливо.

Слідчий суддя враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, слідчий суддя з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_3 строк тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України, слідчий суддя з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визначає заставу достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у вигляді 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керуючись ст. 177, 179 – 184, 193, 196, 197, 199 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, до трьох місяців.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обчислювати з 17 липня 2018 року з 12 години 50 хвилин, але в межах строку досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, який складає до його спливу 33 (тридцять три) дні, а саме: до 19 серпня 2018 року до 12 години 50 хвилин, в строк якого не враховувати відповідно до ч. 3 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування кримінального провадження, у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України, у розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 105 720 (сто п’ять тисяч сімсот двадцять) гривень.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу, яку необхідно внести на р/р № 37319085001205, відкритий в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу – ТУ ДСА України в Запорізькій області , ЄДРПОУ 26316700. Призначення платежу: застава за підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, провадження по справі № 1-кс/331/3531/2018, ЄУН 331/3358/18 від 17.07.2018 року.

Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, обов’язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду,

- не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду,

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз’яснити підозрюваній особі наслідки невиконання вказаних обов’язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з’явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин, не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов’язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвалу для виконання направити начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п’яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Л.В. Клименко