Ухвала суду № 75328967, 17.07.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/139/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.07.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Федич Т.О., за участю прокурора Красноголовець Я.М., адвоката ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали судового провадження 11-сс/777/342/18 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 12.01.2017.

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого Русина Ю.І. та накладено арешт на квартиру №2 за адресою м. Ужгород пр. Свободи, 50, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4.

Клопотання слідчого мотивоване наявністю обґрунтованої підозри вважати, що дане майно набуто злочинним шляхом та являється предметом злочину, відомості про який внесено 04.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070120001306, з метою позбавлення можливості відчуження даного майна третім особам.

Слідчий суддя, при прийнятті рішення керувався вимогами ч.3 ст. 170 КПК України, оскільки слідчим в судовому засіданні доведено необхідність накладення арешту на квартиру №2 в м. Ужгороді по пр. Свободи. Крім того, з метою збереження речового доказу, запобігання можливості її відчуження, арешт вказаної квартири є необхідним для проведення відповідних слідчих дій, прийшов до висновку про необхідність застосування арешту майна.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_3 просить ухвалу слідчого судді від 12.01.2018, якою задоволено клопотання слідчого СВ Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області та накладено арешт на квартиру №2 в м. Ужгороді по пр. Свободи, 50 – скасувати, постановити нову, якою в задоволенні клопотання про арешт майна відмовити. Вказує на те, що розгляд клопотання проводився у відсутності власника ОСОБА_4, якому ухвала слідчого судді не направлялася і про яку дізнався тільки 22.06.2018, після ознайомлення з матеріалами справи, а тому вважає, що не пропустив строку звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на вказане рішення. Вважає, що слідчим суддею порушено вимоги ст.170 КПК України. Слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність достатніх підстав вважати, що вказана квартира відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки на час постановлення ухвали про арешт майна, слідчим поліції не приймалось процесуальне рішення про визнання вказаної квартири речовим доказом у кримінальному провадженні, матеріали провадження такої постанови не містять.

-2-

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно вимог ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що власник квартири, розташованої в будинку №50 по пр. Свободи в м. Ужгороді, щодо якої вирішувалось клопотання про накладення арешту – ОСОБА_4 не викликався в судове засідання, оскільки даних про своєчасне його повідомлення про такий розгляд у матеріалах судового провадження немає. Крім того, в матеріалах судового провадження немає інформації про отримання вказаною особою копії ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно. Натомість в матеріалах провадження наявна заява представника ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_3 про надання їй копії ухвали слідчого судді та супровідний лист Мукачівського міськрайонного суду від 13.06.2018 про надіслання копії ухвали слідчого судді на адресу місця проживання.

З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права особи на захист своїх законних прав та інтересів, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 395 КПК України, колегія суддів вважає, що строк для апеляційного оскарження ухвали слідчого судді вказаною особою не пропущений.

Як вбачається з клопотання, у провадженні СВ Мукачівського РВП Мукачівського ВП ГУ НП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування №12017070120001306 від 02.12.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.

В межах зазначеного кримінального провадження, слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на об’єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4 і яка, як зазначено в клопотанні, відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди,

-3-

завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно з ч.3 ст. 172 КПК слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Однак, слідчий суддя наведеної норми закону не дотримався та вийшов за межі внесеного на розгляд клопотання про арешт майна, визначивши самостійно правову підставу, відповідно до якої і наклав арешт на майно.

Як вбачається з матеріалів провадження, всупереч вимогам ст. 132 КПК України, слідчий у клопотанні не вказав і не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні. При цьому клопотання слідчого не містить за своїм змістом правових підстав, за якими арешт майна в даному випадку, є необхідним з метою виконання завдань в даному кримінальному провадженні.

Із ухвали слідчого судді від 12.01.2018 також вбачається, що накладаючи арешт на майно: квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_4, слідчий суддя належно не обґрунтував твердження про те, що арештоване майно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, а лише формально зазначив, що є достатні підстави вважати, що зазначене нерухоме майно набуто злочинним шляхом та являється предметом злочину.

Разом з тим, жодного доказу на підтвердження даних фактів, в тому числі які вказували на існування обставин, які б підтверджували твердження слідчого та прокурора і могли б слугувати підставою для накладення арешту, в тому числі процесуальних документів про визнання таких речей речовими доказами у кримінальному провадженні № 12017070120001306 не міститься..

Не містить клопотання і даних про пред’явлення у кримінальному провадженні №12017070120001306 підозри, хоча згідно Єдиного реєстру досудових розслідувань, дані про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.190 КК України внесені ще 02.12.2017 .

-4-

Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя при прийнятті до розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно не звернув уваги на його невідповідність вимогам ст.171 КПК України, та не виконав вимог ч.3 ст.172 КПК України, згідно яких слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст. 171 цього Кодексу, своєю ухвалою повертає прокурору клопотання з встановленням строку для усунення недоліків.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді незаконною та невмотивованою, та приходить до висновку про те, що при розгляді клопотання та постановлення ухвали були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які унеможливлювали прийняття законного та обґрунтованого рішення та які, у в відповідності до вимог ст.409 та 412 КПК України, є підставою для його скасування.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги невідповідність клопотання слідчого вимогам ст.171 КПК України, яка не була усунута слідчим суддею в порядку ч.3 ст.172 КПК України, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді скасуванню, а матеріали клопотання слідчого направленню процесуальному прокурору для усунення недоліків, з підстав його невідповідності вимогам ст.171 КПК України.

Керуючись ст. ст.167-175, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 – задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Мукачівського міськрайоного суду Закарпатської області від 12.01.2018, якою накладено арешт на квартиру №2 в м. Ужгороді по проспекту Свободи, 50, що належить ОСОБА_4 – скасувати.

Клопотання слідчого Русина Ю.І. про накладення арешту на квартиру №2 в м. Ужгороді по проспекту Свободи, 50, що належить ОСОБА_4 повернути процесуальному прокурору Мукачівської місцевої прокуратури ОСОБА_5 для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків протягом 72-х годин з моменту отримання копії ухвали апеляційного суду.

Копію ухвали надіслати прокурору для відома та виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: