Постанова № 75328395, 11.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/329/2018(м)

263/9675/17

Головуючий в 1 інстанції Шатілова Л.Г.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.,

суддів Биліни Т.І., Принцевської В.П.

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2017 року,-

в с т а н о в и в:

В серпні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі: ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до укладеного договору без номеру від 10 вересня 2007 року, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Оскільки відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, банк просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором станом на 30 червня 2017 року в загальній сумі 67141,18 грн., яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 3201,96 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 56 015,83 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4250,00 грн., а також, нарахованих на підставі п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, штрафів в розмірі 500грн.(фіксована частина) та 3173,39 грн. (процентна складова).

Заочним рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 01 вересня 2017 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 59 217,79 грн. та судовий збір у розмірі 1408,00 грн. В решті позову відмовлено.

З таким судовим рішенням відповідач не погодилась та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що оскільки вона не була повідомлена про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог закону, вона була позбавлена можливості надати заяву про застосування строку позовної давності до вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», а тому з огляду на пропуск цього строку, позов банку не підлягає задоволенню.

Також зазначила, що місцевий суд, ухвалюючи рішення не звернув уваги на те, що позивач, нарахував проценти за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою, при цьому про таке підвищення тарифів ПАТ КБ «ПриватБанк» її не повідомляв. Крім того, цей розрахунок процентів було зроблено позивачем на підставі наказу банку № СП-2014-6635230 від 02 квітня 2014 року, шляхом нарахування їх у подвійному розмірі на всю суму заборгованості.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник позивача Малервейн М.С. в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно п.п.1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення суду повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так, при розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір без номера, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 21600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З огляду на те, що ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, кредит і відсотки за його користування не сплачувала, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з неї заборгованості, яка станом на 30 червня 2017 року становить 67 141,18 грн. та складається з заборгованості за кредитом у сумі 3201,96 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 56 015,83 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 4250,00 грн., а також, нарахованих на підставі п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, штрафів в розмірі 500грн.(фіксована частина) та 3173,39 грн. (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 порушувала узяті на себе зобов'язання за кредитним договором, є підстави для стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом. При цьому місцевий суд виходив з додержання банком установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника про підвищення процентної ставки, а також погодився з розрахунком заборгованості за відсотками, які були нараховані позивачем за цією підвищеної ставкою після закінчення дії кредитного договору.

Відмовляючи у стягненні пені та штрафів, суд керувався положеннями статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», згідно якої на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Проте, погодитись з висновками суду першої інстанції в повній мірі не можна з огляду на наступне.

Згідно ч.ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі, та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що 10 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір без номера, який складається з Заяви позичальника, Пам'ятки клієнта, Умов та правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку.

Підписанням Заяви ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомилась та згодна з наданими їй в письмовому вигляді Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, що складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.8).

На підставі даного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно з пп. 3.2., 3.3. Умов і правил надання банківських послуг, клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, установленого банком.

Під час дії даного кредитного договору кредитний ліміт банком змінювався і первісно встановлений кредитний ліміт у розмірі 21600 грн. був зменшений банком до 3300 грн.(а.с.133).

При укладенні кредитного договору відповідачу були видані платіжні картки № НОМЕР_2 з терміном дії до серпня 2011 року, № НОМЕР_3 зі строком дії до 31 серпня 2015 року і № НОМЕР_4, строк дії якої закінчився 31 серпня 2014 року (а.с.88)

Всі зазначені платіжні картки ОСОБА_1 отримувала та використовувала, що вбачається з виписки з її банківського рахунку (а.с.100-107).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення рішення. (стаття 267 ЦК України).

У зв'язку із тим, розгляд справи судом першої інстанції відбувся 01 вересня 2017 року без належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у апеляційного суду є підстави для розгляду заяви ОСОБА_1 про застосування позовної давності.

Так, із Заяви позичальника, Умов та правил надання банківських послуг випливає, що строк дії кредитного договору, укладеного між сторонами, відповідає строку дії карти (п. 5.4. Правил користування платіжною карткою).

Відповідно до п. 3.1.1. Правил користування платіжною картою строк дії карти зазначено на лицевій стороні карти (місяць і рік). Карта дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця.

З Правил користування платіжною картою також вбачається, що договір є чинним у межах строку дії карти.

Апеляційним судом встановлено, що строк дії останньої платіжної картки № НОМЕР_3, виданої банком відповідачу сплив 31 серпня 2015 року.

До суду позивач звернувся 03 серпня 2017 року (а.с.2-3), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, слід зазначити те, що поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

У відповідності до п. 6.5. Умов і правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, процентами за його користування, за перевитратами платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 5.4. Правил користування платіжною карткою, строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам без встановленого мінімального обов'язкового платежу, здійснюється в наступному порядку: строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту - в повному обсязі не пізніш останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.

Крім того, Тарифами, які є складовою кредитного договору, укладеного між сторонами передбачено, що строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним. (а.с.116).

Оскільки умовами договору встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 19 березня 2014 року у справі 6-20цс14 та від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

Як установлено, ПАТ КБ «ПриватБанк» нарахував заборгованість відповідачу за кредитним договором з 2008 року, а ОСОБА_1 здійснила останні платежі 03 листопада 2013 року, у свою чергу банк звернувся до суду з позовом 03 серпня 2017 року.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором в межах строку позовної давності за період з серпня 2014 року.

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку апеляційний суд виходить з такого.

Згідно Тарифів базова процента ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів в році) складає 1,90 %. ( 22,80 % річних) (а.с.116).

Починаючи з 01 січня 2013 року банк збільшив відсоткову ставку за даним кредитним договором з 22,80% до 30,00% річних, з 01 вересня 2014 року - до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року - до 43,20% з (а.с.4-7).

Відповідно до п. 5.3 Умов і правил надання банківських послуг, банк має право проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку. При цьому банк за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, зокрема у виписці по картрахунку. Якщо протягом 7 днів банк не отримає повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням, без попереднього повідомлення клієнта.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі за № 6-1374цс17.

Дослідивши наданні позивачем Умови та правила надання банківських послуг, колегія суддів вважає, що зміна тарифного плану через SMS-повідомлення не може бути прийнята до уваги, оскільки таке повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки не є належним. Інших доказів інформування ОСОБА_1 про підвищення відсоткової ставки банк суду не надав.

Суд першої інстанції не з'ясував правомірність проведеної банком процедури підвищення процентної ставки, а тому дійшов передчасного висновку про стягнення з ОСОБА_1 процентів, нарахованих з урахуванням змін процентної ставки.

Отже, стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають відсотки за користування кредитними коштами в межах дії кредитного договору до 31 серпня 2015 року за базовою відсотковою ставкою у розмірі 22,8 річних.

Стосовно нарахування відсотків за період з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Кредитним договором, укладеним між сторонами не встановлено розмір процентів після спливу строку його дії, тому такий розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1412цс16 та від 08 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16.

Оскільки строк дії кредитного договору відповідає строку дії останньої платіжної картки, який сплив 31 серпня 2015 року, то розмір відсотків за користування кредитом з 01 вересня 2015 року по 31 червня 2017 року обчислюється на рівні облікової ставки Національного банку України від суми тіла кредиту 3201,96 грн. та складає за цей період 1 028,78 грн., виходячи з наступного розрахунку за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] ? [Ставка НБУ (%)] / 100% / 365 днів ? [Кількість днів]

Дата початку Дата закінчення Кількість днів Сума боргу Облікова ставка НБУ %

01.09.2015 24.09.2015 24 3 201.00 27 56.83

25.09.2015 21.04.2016 210 3 201.00 22 404.06

22.04.2016 26.05.2016 35 3 201.00 19 58.16

27.05.2016 23.06.2016 28 3 201.00 18 44.08

24.06.2016 28.07.2016 35 3 201.00 16.5 50.51

29.07.2016 15.09.2016 49 3 201.00 15.5 66.43

16.09.2016 27.10.2016 42 3 201.00 15 55.10

28.10.2016 13.04.2017 168 3 201.00 14 206.27

14.04.2017 25.05.2017 42 3 201.00 13 47.88

26.05.2017 30.06.2017 36 3 201.00 12.5 39.46

Всього: 1 028.78

Місцевий суд не встановивши фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, в саме строк дії договору (кінцевий термін повернення кредитних коштів), укладеного між сторонами, ухвалив рішення про стягнення заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом після закінчення строку дії кредитного договору, не з'ясувавши порядку нарахування таких процентів.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції, відповідно до положень ст.376 ЦПК України, у зв'язку неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права підлягає зміні в частині стягнутої суми заборгованості та розподілу судових витрат.

Так, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути загальну суму боргу за кредитним договором від 10 вересня 2007 року у розмірі 10229,09 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3201,96 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 03 серпня 2014 року по 31 серпня 2015 року у сумі 5998,34 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року у сумі 1028,78 грн.

Рішення в частині вирішення позову ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення штрафних санкцій ухвалене з додержанням вимог закону, а тому підлягає залишенню без змін.

Апеляційний суд не приймає до уваги наданий представником відповідача розрахунок заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1, оскільки він зроблений не за весь період дії цього договору.

У зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені витрати по сплаті судового збору за подачу позову у сумі 240,00 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на 15%, виходячи з розрахунку 1600,00 грн х 15 % : 100%.

Крім того, з огляду на задоволення вимог апеляційної скарги відповідача на 83 %, а також враховуючи те? що останній було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, з позивача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 1992,00 грн, виходячи з розрахунку 2400,00 грн. х 83 % : 100%, а з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути 408,00 грн., виходячи з розрахунку 2400,00 грн. х 17 % : 100%.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Змінити заочне рішення Жовтневого районного суду Донецької області від 01 вересня 2017 року в частині стягнутої суми заборгованості та розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299), заборгованість за кредитним договором без номера від 10 вересня 2007 року за період з 03 серпня 2014 року по 30 червня 2017 року у загальній сумі 10 229(десять тисяч двісті двадцять дев'ять грн.),09 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3201,96 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 03 серпня 2014 року по 31 серпня 2015 року у сумі 5998,34 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 31 серпня 2015 року по 30 червня 2017 року у сумі 1028,78 грн.

В решті судове рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви у сумі 240,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, індивідуальний ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 на користь держави (рахунок 34313206080033, код ЄДРПОУ 37868870, МФО 899998 судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 408,00 грн.

Стягнути Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок 29092829003111, код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) на користь держави (рахунок 34313206080033, код ЄДРПОУ 37868870, МФО 899998) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1992,00 грн.

Повне судове рішення виготовлено 16 липня 2018 року

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: