Постанова № 75327349, 09.07.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/3331/17

Провадження № 22-ц/772/1187/2018

Категорія: 39

Головуючий у суді 1-ї інстанції Войнаревич М. Г.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 рокуСправа № 149/3331/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів: Кучевського П.В., Матківської М.В.

при секретарі Богацькій О.М.

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_3

учасники справи:

позивач: ОСОБА_4

відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Хмільницького міськрайонного суду від 26.03.2018 року, ухваленого о 13 год. 16 хв. в приміщенні Хмільницького міськрайонногосуду суддею Войнаревичем М.Г.у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В с т а н о в и л а :

20.12.2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5

Зазначила, що її мати ОСОБА_5 до 1993 року була членом колгоспу, а потім КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка Хмільницького району, однак на час видачі 24.06.1995 року КСП ім. Лесі Українки державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, її не було включено до списку осіб, що мають право на земельну частку (пай), який додавався до вказаного державного акту і їй не був виданий відповідний сертифікат на право на земельну частку(пай). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла, на момент своєї смерті вона проживала без реєстрації в с. Чеснівка Хмільницького району разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6, який прийняв спадщину в порядку ч.1 ст.549 ЦК УРСР, тобто шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла позивач, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 05.11.1999 року, а тому вважає, що успадкувала все майно і майнові права, що належали її матері ОСОБА_5

Просила визнати за ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Лесі Українки с. Чеснівка Хмільницького району та визнати за нею, ОСОБА_4, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право на земельну частку (пай) із земель КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка Хмільницького району у розмірі 3,21 умовних кадастрових гектарів.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду від 26.03.2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначене рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального і процесуального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Зазначила, що судом допущено неповне з'ясування обставин ,що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального права. Вважає, що суд не звернув увагу, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 з 1955 по 1993 роки була членом колгоспу с. Чеснівка Хмільницького району та згодом членом КСП «ім. Лесі Українки» цього ж села, жодних доказів про її вихід з членів колгоспу та КСП «ім. Лесі Українки» матеріали справи не містять. Крім того, висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спадкові правовідносини, оскільки на момент відкриття спадщини (28.12.1996 року ) діяв ЦК УРСР 1963 року. Вважає, що наявність або відсутність у спадкодавиці ОСОБА_5 права на земельну частку (пай) із земель КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка Хмільницького р-ну не впливає на факт прийняття ОСОБА_6 та нею спадщини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області вважає її безпідставною, а рішення суду - законним та обґрунтованим. Зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на те, щоОСОБА_5 була членом КСП «ім. Л. Українки», не відповідає дійсності, оскільки лист КУ «Хмільницький районний трудовий архів» від 23.10.2017 року N"2609 підтверджує лише наявність трудового стажу. Відповідно до п. 6 листа Верховного Суду України від 29.10.2008 року №19-3767/0/8-08, трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи САТ, а про наявність трудових відносин з ними. А право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Крім того вказує, суд вірно встановив, що право на спадщину після смерті ОСОБА_5 ОСОБА_6 не оформлено.

Відповідно до п.п.8,9 Розділу Перехідні положення ЦПК України в редакції Закону № №2147 від 03.10.2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, представника заінтересованої особи, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що останню слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду відповідає.

Суд першої інстанції встановив, що архівною довідкою КУ «Хмільницький районний трудовий архів» № 609 від 23.10.2017 року з документів фонду КСП ім. Лесі Українки с. Чеснівка з книг нарахування заробітної плати вбачається трудовий стаж ОСОБА_5 за 1955 - 1993 роки.

Відповідно до листа Хмільницької РДА Вінницької області від 29.08.2017 року та листа відділу у Хмільницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 31-194/0-0.25-523/149-17 від 29.08.2017 року держаний акт на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1 видано КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка 24.06.1995 року, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 35.

Мати позивачки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2.

ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня у списку громадян-членів КСП «ім. Лесі Українки», що мають право на земельну частку (пай).

Як вбачається з листа державного нотаріуса Хмільницької державної нотаріальної контори Глуздань С.В. № 1809 від 15.02.2018 року, спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 у Хмільницькій державній нотаріальній конторі не заводилась.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що її мати ОСОБА_5 на час проведення розпаювання в с. Чеснівка була членом відповідного сільськогосподарського товариства, в тому числі як пенсіонерка, що раніше в ньому працювала та залишилася його членом, а отже ,не доведено набуття за життя ОСОБА_5 права на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Лесі Українки ,яке після смерті увійшло в склад спадщини .

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

Згідно Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Отже, право на земельну частку (пай) виникає з моменту передачі державного акту на право колективної власності на землю конкретному колективному сільськогосподарському підприємству , членом якого є особа, яка претендує на пай, в тому числі і пенсіонер, що раніше працював у цьому сільськогосподарському підприємстві.

Виходячи зі змісту вказаних вимог закону особа набуває права на земельний пай за наявності одночасно трьох умов: перебування в членах КСП, включення до списку осіб, долучених до Державного акту на право колективної власності на землю, одержання КСП цього акту.

Таким чином для того, щоб дійти висновку про успадкування позивачкою права на земельну частку ( пай )позивачу слід довести ,що на час відкриття спадщини таке право входило в склад спадщини її матері ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 року № 7, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК (435-15), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Тобто, має право на земельну частку (пай) з дня видачі державного акту на право колективної власності особа, яка була членом КСП на час видачі цього акту.

Позивачем не надано належних доказів саме про членство ОСОБА_5 у КСП ім. Лесі Українки с. Чеснівка Хмільницького району на час видачі державного акту ,а докази існування до 1993 року трудових відносин ОСОБА_5 з вказаним колгоспом ( КСП «ім. Лесі Українки») не є допустимими та достатніми доказами цього і не можуть підтверджувати її членство у КСП на час видачі державного акту.

З показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, вбачається, що ОСОБА_5 дійсно мала трудові відносини з КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка Хмільницького району Вінницької області, також свідки вважають, що ОСОБА_5 могла бути членом КСП ім. Лесі Українки, так як працювала там, однак не можуть це підтвердити, оскільки не були присутніми на зборах, коли вирішувалось питання щодо її прийняття в члени КСП «ім. Лесі Українки» та не знають чи взагалі були проведені такі збори.

Відповідно до листа архівного відділу Хмільницької РДА № 01-19 від 20.02.2018 року (а.с.81) в документах фонду колгоспу «Шляхом Леніна» с. Лип'ятин (відділок с. Чеснівка) та КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка з 1944 по 1996 роки відомостей про прийом ОСОБА_5 в члени колгоспу та перебування її в членах колгоспу немає.(а.с.81)

Відповідно до листів Хмільницького об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області від 14.03.2018 року та Управління соціальної та молодіжної політики Хмільницької РДА Вінницької області № 01-17-760 від 19.03.2018 року пенсійна справа ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у них відсутня.

Інші докази саме щодо членства ОСОБА_5 в КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка суду не надані, як і часу створення цього КСП.

Оскільки позивачем та її представником не доведено, що її матір на час проведення розпаювання була членом КСП «ім. Лесі Українки» с. Чеснівка , в тому числі як пенсіонерка, що раніше в ньому працювала та залишилася його членом, а отже не доведено не тільки набуття матір'ю за життя права на земельну частку (пай) з земель КСП ,а й право матері за життя на таке право.

Суд вірно встановив обставини у справі ,належним чином перевірив та оцінив надані докази у їх сукупності, вірно визначив спірні правовідносини та дійшов у даному випадку підставного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про невірність висновків суду та невідповідність їх обставинам справи є безпідставними, так як не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Так, доводи апеляційної скарги про те, що обставину членства ОСОБА_5 в колгоспі ,а потім КСП «ім. Л. Українки» підтверджує довідка КУ «Хмільницький трудовий архів» від 23.10.2017 року про трудовий стаж, що є на підставі ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та Постанови Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , доказом цьому , не заслуговують на увагу ,так як цей доказ не є допустимим та достатнім ,оскільки містить дані та підтверджує лише наявність трудового стажу у колгоспі і КСП ,а не членство у них. Те, що у такій довідці повинно зазначатися з якого часу колгоспник перебуває членом колгоспу, також не впливає на зазначене, оскільки вказана архівна довідка не містить даних про те, з якого часу ОСОБА_5 перебувала членом колгоспу чи КСП .

Слід розрізняти питання трудової участі осіб в діяльності колгоспів(а потім і КСП) від питання членства в цих колективах. Якщо трудові відносини виникли на підставі трудового договору ,а не членства, то вони не передбачають парва на одержання у власність земельної частки .При ви рішенні цих питань чинне законодавство не передбачає можливості врахування відпрацьованих особою ,яка претендує на отримання земельної частки трудоднів, виходів на роботу ,тощо.

Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодного доказу про вихід ОСОБА_5 з членів колгоспу та КСП також безпідставні ,оскільки

згідно ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.81 ЦПК вбачається ,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ч.1 ст. 82 ЦПК обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню,

Таким чином, обставини членства ОСОБА_5 в КСП на час набуття останнім права колективної власності на землю ,що не визнавались відповідачем, підлягали доведенню саме позивачкою , яка посилалась на них як на підставу своїх вимог ,а не відповідачем - обставини відсутності членства, які повинні були б доводитись останнім у випадку підтвердження такого членства позивачкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом в повній мірі не застосовано практику Верховного Суду України та положення Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 також безпідставні оскільки судом встановлено ,що достатні докази того, що ОСОБА_5 , являючись пенсіонеркою КСП , не втратила членство у ньому на час отримання права колективної власності на землю КСП мала право на земельну частку (пай) у землях останнього, -відсутні. Сам факт того, що на час отримання КСП державного акту на право колективної власності на землю, мати позивачки була жива, без підтвердження належними, допустимими та достатніми доказами факту членства її в КСП, не свідчить про набуття нею права на земельний пай.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч.2 ст.80 ЦПК питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В зв'язку з викладеним суд вірно не взяв не взяв до уваги покази свідків ОСОБА_10 ,ОСОБА_11 на підтвердження наявності у ОСОБА_5 на день видачі державного акту права на земельний пай, оскільки вони не є конкретними. Апеляційний суд погоджується з такою оцінкою ,так як покази свідків про такі обставини ,за відсутності у справі жодних інших письмових доказів ,що підтверджували б членство в КСП ,не є достатніми для достовірного висновку про їх наявність .

Доводи скарги про те, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5 діяли норми ЦК УРСР 1963 року , хоча і заслуговують на увагу, проте не привели до неправильного вирішення судом справи і не свідчать про незаконність рішення, виходячи з наступного.

Згідно ст.1218 ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року , до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 "Прикінцевих положень та перехідних положень ЦК України, що набрав чинності з 01.01.2004 року, правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини ,яка відкрилася ,але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, тому положення цього Кодексу застосовуватись не можуть і зворотної дії не мають.

Хоча п.3 Указу Президента України від 10.11.1994 року №666/94 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва», передбачає ,що право на земельну частку(пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування , проте вказані положення Указу, як підзаконного нормативно-правового акту, суперечили положенням законів - ЦК УРСР та ЗУ «Про власність ». Останні не передбачали спадкування майнових прав, а лише майна, а тому в силу чинної на той час ст.106 Конституції України, положення Указу застосуванню не підлягали.

Згідно ст.549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.2 ст.12 ЗУ «Про власність» громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про власність» об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Таким чином ,право на спадкування не майна ,а майнових прав з'явилось у цивільному законодавстві України з введенням в дію ЦК України 2004 року і до цього часу спадкування майнових прав чинними законами України не передбачалось.

Оскільки спадщина відкрита після смерті ОСОБА_5 ,була успадкована в порядку ст.549 ЦК УРСР її чоловіком ОСОБА_6 шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном , (а не майновими правами) правила книги шостої ЦК 2004 року ,зокрема, щодо можливості спадкування майнових прав не застосовуються щодо спадщини ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не застосував ЦК УРСР і не врахував ,що батько позивачки ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його дружини ОСОБА_5, яке було успадковане позивачкою , хоча і заслуговують на увагу, оскільки останній ,в силу ст.549 ЦК УРСР , прийняв спадщину проживаючи разом зі спадкодавицею, проте не впливає на законність прийнятого рішення, оскільки не свідчить про те, що до складу спадщини ОСОБА_5 входило майнове право - у матеріалах справи відсутні докази того ,що у спадкодавиці ОСОБА_5 виникло право на земельну частку (пай) із земель КСП ім. Лесі Українки, яке увійшло в склад спадщини . Тому і ці доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не прийняв спадщину після смерті дружини ,так як у останньої права на земельну частку(пай) із земель КСП не було , не заслуговують на увагу , оскільки зі змісту вбачається, що судом малось на увазі під спадщиною спадщина у вигляді земельної частки(паю) ,а не спадщина взагалі.

Доводи апеляційної скарги не свідчать про незаконність висновків суду та прийнятого судом рішення ,а тому скарга підлягає залишенню без задоволення ,а рішення суду , підстав для скасування якого не вбачається, підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду від 26.03.2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційномупорядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Копаничук С.Г.

Судді: Кучевський П.В.

Матківська М.В.

Згідно з оригіналом:

Суддя: Копаничук С.Г.