Постанова № 75326196, 17.07.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 720/562/18

Головуючий у 1-й інстанції: Вівчар Г.А.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

17 липня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Платаш В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року (ухвалене 30 травня 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, завідувача сектору Новоселицького РС УДМС у Чернівецькій області Ватаман Доріна Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Новоселицького районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, завідувача сектору Новоселицького РС УДМС у Чернівецькій області Ватаман Доріна Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову завідувача сектору Новоселицького РС УДМС України у Чернівецькій області Ватаман Доріна Васильовича від 03 квітня 2018 про накладання адміністративного стягнення щодо ОСОБА_2.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим. Відповідач зазначає, що факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 206 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями ОСОБА_2.

Відповідач також звернув увагу на те, що настання відповідальності за ст. 206 КУпАП не ставиться у залежність від наявності права власності на надане іноземцю житло. До того ж у даному випадку, позивач надала іноземцю житло, яке перебувало у власності громадянки ОСОБА_4, яка є померлою, а після її смерті право власності на таке житло не оформлено на спадкоємців.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилася, повноважного представника не направила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи. В матеріалах справи відсутні клопотання позивача про участь в судових засіданнях суду апеляційної інстанції.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представника відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію шлюбу від 16.01.2018 серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Новоселицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру демографічного реєстру ОСОБА_2 зареєстрована в с. Тарасівці, Новоселицького району.

03.04.2018 в ході здійснення контролю за дотриманням іноземцями міграційного законодавства працівниками управлінням ДМС у Чернівецькій області виявлено громадянина Республіки Молдова ОСОБА_5, який знаходився на території України незаконно. чим порушив встановлені правила перебування іноземців на території України. Громадянина Республіки Молдова ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП.

В ході оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 надав пояснення, згідно яких повідомив, що знає про факт свого нелегального становища на території України, проживає у своєї дружини, громадянки України ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1.

По даному факту також опитано ОСОБА_2, яка повідомила, що з моменту укладення шлюбу з ОСОБА_5, вони спільно проживають у будинку її вже покійної бабусі.

04.04.2018 управлінням ДМС у Чернівецькій області складено адміністративний протокол на ОСОБА_2 за те, що вона надала житло своєму чоловікові в с. Ванчиківці, Новоселицького району, якій перевищив термін перебування на території України.

До протоколу додані пояснення ОСОБА_2 згідно яких вона визнала, що надала своєму чоловікові ОСОБА_5.

Постановою ПН МЧВ 035449 від 03.04.2018 ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 206 КУпАП та накладено адміністративний штраф в сумі 5 151 грн.

Позивач вважає дану постанову незаконною та просить суд її скасувати посилаючись на те, що обставини зазначені в протоколі та постанові не відповідають дійсності. У її власності не перебуває житлового будинку та будь якого іншого житлового майна та вона не могла надавати своєму чоловікові житло. Крім того їй не було відомо якій період часу чоловік знаходився на території України оскільки.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не є власником нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, а тому не могла надавати таке житло громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5. Суд вважає помилковою позицію відповідачів що визнання позивачем своєї вини є достатнім доказом вчинення правопорушення, оскільки ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, обов'язок доказування покладається на посадову особу яка склала адміністративний протокол.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.

Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ст.245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

У відповідності з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 206 КУпАП надання громадянами іноземцям та особам без громадянства житла, транспортних засобів, сприяння їх незаконній реєстрації, оформленню документів на проживання чи навчання, прийняттю на роботу, а також надання інших послуг на порушення встановлених правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні і правил транзитного проїзду їх через територію України, якщо ці дії безпосередньо не пов'язані із незаконним переправленням осіб через державний кордон України, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст.156 ЖК України за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів того, що ОСОБА_2 є власником або користувачем житлового приміщення за АДРЕСА_1.

Отже, ОСОБА_2 не могла розпоряджатись вказаним житлом, в тому числі й надати таке житло громадянину Республіки Молдова ОСОБА_5. Тому, в даному випадку ОСОБА_2 не є суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.206 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що визнання позивачем вини у вчиненні адміністративного правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення такого порушення.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 30 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Смілянець Е. С. Сушко О.О.