Постанова № 75326017, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.

17 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4880/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018, прийняту за адресою вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 26.06.18 по справі № 820/4880/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018р. позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 283 КАС України, в якій просив суд:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків;

- зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків.

В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Харківській області від 07.06.2018р. №4098 та направлень на проведення перевірки від 07.06.2018р. № 5348, 5349, 5378, 5379 позивачем здійснено вихід за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки. Відповідачу вручено копію вказаного наказу та направлення, проте представником відповідача відмовлено посадовим особам заявника у допуску до проведення фактичної перевірки та надано письмові пояснення щодо причин недопуску до фактичної перевірки. Посадовими особами складено акт відмови від допуску до перевірки від 12.06.2018р. Рішенням начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 22.06.2018р. застосовано умовний адміністративний арешт майна відповідача, за підтвердженням обґрунтованості якого заявник звернувся до суду з даною заявою.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018р. провадження по справі закрито.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції.

12.07.2018р. на адресу суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, крім того, у вказаному клопотанні представник просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2018 № 4098 «Про проведення фактичної перевірки» з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано Відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту провести з 07.06.2018 фактичну перевірку господарського об'єкту, розташованого за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, в якому здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1), тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, за період діяльності з 07.06.2015 по дату завершення перевірки.

На підставі вказаного наказу заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області виписано направлення на перевірку від 07.06.2018 року №№ 5348, 5349, 5378, 5379.

Посадовими особами контролюючого органу 12.06.2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2018 № 4098 та направлень від 07.06.2018 року №№ 5348, 5349, 5378, 5379 здійснено вихід за адресою: м. Харків, АДРЕСА_1, місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з метою проведення фактичної перевірки

Як свідчать матеріали справи, при виході за вказаною адресою посадовою особою контролюючого органу представнику відповідача ФОП ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2, який діяв на підставі договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.01.2018 року, вручено копію наказу від 07.06.2018 №4098 та направлення на проведення перевірки від 07.06.2018 року №№ 5348, 5349, 5378, 5379, про що свідчить підпис останнього на направленнях на проведення перевірки.

Зі змісту заяви Головного управління ДФС у Харківській області вбачається, що під час отримання копії наказу представник відповідача не допустив до перевірки посадових осіб заявника та надав письмові пояснення від 12.06.2018 року з цього приводу.

Відтак, з наявної в матеріалах справи копії пояснень вбачається, що недопуск посадових осіб відповідача до проведення фактичної перевірки відповідачем здійснено у зв'язку з невідповідністю наказу наказу №4098 вимогам абз. 3 п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а саме в наказі не зазначено підстави перевірки, а на прохання надати чи пред'явити копію/оригінал звернення, яке стало підставою для проведення перевірки, з метою встановлення дійсного обсягу перевірки для захисту прав, посадові особи заявника відмовились надати, про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 12.06.2018 року № 4391/20-40-14-10/НОМЕР_1.

Представник відповідача із актом відмови від допуску до перевірки від 12.06.2018 року № 4391/20-40-14-10/НОМЕР_1 ознайомлений, про що свідчить підпис останнього.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існує спір про право, предметом якого є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування умовного адміністративного арешту та оскільки заявлені вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за зверненням органу доходів і зборів, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу може бути застосовано адміністративний арешт майна такого платника податків - як винятковий спосіб забезпечення виконання останнім його обов'язків, визначених законом.

Згідно з п. 94.5 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути повним або умовним.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України рішення про застосування арешту майна платника податків приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Згідно з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України обґрунтованість рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт майна платника податків має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Як свідчать матеріали справи, заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області за результатами розгляду звернення від 13.06.2018 №398/20-40-14-10-10 та доданих до нього матеріалів управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер - НОМЕР_1), на підставі яких були з'ясовані обставини, передбачені п.п.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме платник податків відмовився від проведення фактичної перевірки, призначеної наказом від 07.06.2018 №4098, за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу, що зафіксовано в акті від 12.06.2018 №4391/20-40-14-10/НОМЕР_1, рішенням від 22.06.2018 року без номера, яке прийнято о 12 год. 35 хв., застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1), що перебуває (розміщене, зберігається) за податковою адресою: м. Харків, вул. Аерофлотська, б. 5, кв.3 та місцем здійснення діяльності: м. Харків, АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Вказане рішення направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку, на підтвердження чого до суду надано копію фіскального чеку про оплату послуг поштового відділення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України, суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 283 КАС України.

Спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Судовим розглядом встановлено, що посадовою особою заявника було вручено представнику відповідача копію наказу про проведення перевірки та надано направлення на проведення перевірки.

Натомість, вказаному представником відповідача у поясненнях від 12.06.2018 року та наданих до суду письмових запереченнях на заяву вказано, що недопуск представником відповідача перевіряючих до проведення фактичної перевірки був здійснений в порядку абз.5 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України з огляду на невідповідність наказу №4098 вимогам абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, а отже відповідачем заперечується законність призначення такої перевірки.

З наявних в матеріалах справи письмових пояснень представника відповідача встановлено, що наказ від 07.06.2018 року №4098 містить в собі посилання на проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, а також контролюючим органом в якості підстави для проведення такої фактичної перевірки відповідача визначено пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, відповідно до якої, фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з таких підстав: письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач із відповідним позовом з приводу оскарження наказу від 07.06.2018р. №4098 не звертався, проте, обґрунтовуючи відмову у допущенні перевіряючих осіб до проведення перевірки, посилається на невідповідність такого наказу вимогам Податкового кодексу України.

Фактично відповідач, заперечуючи проти заяви в порядку ст.283 КАС України, посилається на невідповідність наказу заявника про проведення фактичної перевірки визначеним вимогам, а також на відсутність підстав для проведення такої перевірки контролюючим органом.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про наявність між сторонами спору про право, предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для внесення відповідного подання, а саме: платник податків фактично заперечує проти законності проведення перевірки з огляду на невідповідність між обраною суб'єктом владних повноважень юридичною підставою для прийняття наказу та визначенням у тексті спірного наказу предметом перевірки.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 26.06.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 по справі № 820/4880/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 17.07.2018.