Постанова № 75325965, 16.07.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/800/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"16" липня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

за участю секретаря Круглій В.В.,

сторін та їх представників: від відповідача та третьої особи - пред.Редько Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "05" лютого 2018 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області , Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, , -

суддя в 1-й інстанції - Щербаков В.В. ,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м.Рівне ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - МЮУ) про визнання протиправними та скасування рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 16.02.2017 №8 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793 на підставі пп."е" та пп."и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", та наказу від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09.07.2018року визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 16.02.2017 №8 про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793, виданого Міністерством юстиції України 20.02.2008, на підставі пп."е" та пп."и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерстві юстиції України від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3".

Стягнуто із суб'єкта владних повноважень - Міністерства юстиції України (вул.Городецького, 13, м.Київ 1, 01001; ідентифікаційний код 00015622), за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 35600; ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1280,00грн. (одна тисяча двісті вісімдесят гривень).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач зазначив, що при підготовці та направлені подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Головним територіальним управлінням юстиції дотримано порядок його підготовки та направлення. Подання є обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства та розглянуте Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату відповідно до встановленого порядку. Крім того, позивачу надавалася можливість ознайомитися з довідкою, складеною за результатами перевірки, однак він не скористався своїм правом. Зазначає, що витребовувати пояснення комісія не зобов'язана. Разом з тим, достеменне встановлення Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату наявності вини приватного нотаріуса ОСОБА_3 щодо втрати нотаріального архіву, стало однією з підстав для прийняття оспорюваного рішення. Вважає, що оспорюваний наказ прийнятий в межах чинного законодавства України, адже єдиною підставою для його прийняття є саме рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу в установленому порядку не подано. В позовній заяві позивач зазначив, що Головним територіальним управлінням юстиції у Рівненській області порушено порядок внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, чим порушено процедуру його розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України, та, як наслідок, прийнято оспорюваний наказ МЮУ, що призвело до порушення прав позивача. Зокрема, відповідачем допущено до розгляду подання без пояснень позивача, як нотаріуса, відносно якого таке подання внесено. Крім того, Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату прийнято до розгляду уточнення до подання, що взагалі не передбачено нормативно-правовими актами, а тому не повинно було братися Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату до уваги. Вважає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату та, як наслідок, наказ МЮУ, не можуть вважатися об'єктивними, оскільки у відповідача були відсутні підстави для прийняття рішення саме за тими матеріалами та у той спосіб, які є предметом позову, а тому такі рішення та наказ вказують на їх упередженість. Зазначає, що вказані обставини відносяться до компетенції МУЮ та підлягали приведенню у відповідність до вимог законодавства саме відповідачем, як органу, при якому створено Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату, оскільки саме відповідач контролює, координує, нормативно регулює на всіх етапах реалізацію повноважень учасників правовідносин та наділений компетенцією щодо усунення або недопущення порушень.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 здійснював нотаріальну діяльність в Рівненському міському нотаріальному окрузі на підставі свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю, виданого 20.02.2008 за №6793.

16.02.2017 року Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату прийнято рішення від №8 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3".

Підставою для прийняття такого рішення слугувало подання Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793 (а.с. 92-97 т.1) та положення п.п. "е" та пп. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Вказане в свою чергу, стало підставою для прийняття Міністерством юстиції України наказу від 03.03.2017 №775/5 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3".

Отож, правовою підставою для винесення оскаржуваного рішення та наказу слугували положення п.п. "е" та пп. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до положень наведеного Закону, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках:

- неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону (п.п. "е"п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат");

- знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів (п.п. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат").

З аналізу положень наведеної норми Закону слідує, що Вища кваліфікаційна комісія нотаріату вправі прийняти рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю лише в разі внесення подання Міністерством юстиції України або головним управлінням юстиції в областях про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю з підстав, визначених п.п. "е" та пп. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Відповідно до п.14 Порядку внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2011 №1904/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.07.2011 за №925/19663 (в редакції, чинній на момент внесення подання відносно позивача) (далі по тексту іменовано - Порядок №1904/5), на підставі рішення Комісії про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю видається відповідний наказ Міністерства юстиції України.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 31.10.2016 №4024/05/1-16 Головним територіальним управління юстиції у Рівненській області внесено подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793, яке направлено на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (а.с.92-97 т.1).

Зі змісту обумовленого подання слідує, що подання внесено Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату виключно з підстав передбачених п.п. "е" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", а саме встановлення обставин, щодо неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, якщо такі порушення завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Зокрема у поданні зазначається, що за наслідками проведеної Головним територіальним управління юстиції у Рівненській області перевірки діяльності приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3, результати якої відображені у довідці від 08.09.2016 року (а.с. 124 -137 т.1) встановлено обставини щодо неодноразових порушення ОСОБА_3 нотаріальних дій, зокрема, порушення ст.13-1, ст.55 Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 (надалі по тексту постанови іменовано - Порядок №296/5), Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 №3253/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за №1318/18613 (на далі по тексту постанови іменовано -Правила №3253/5).

Зміст внесеного подання полягає у тому, що в ході перевірки позивача встановлено, ряд порушень, які виразились:

- у викраденні 25.03.2015року з офісного приміщення нотаріальної контори позивача документів нотаріального діловодства, архіву приватного нотаріуса за весь період діяльності, про що в Єдиному реєстрі обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні порушення від 25.03.2015року зареєстровано повідомлення позивача за №6216, за наслідками якого триває досудове розслідування кримінального провадження №12015180010001952;

- у здійсненні нотаріальної діяльності за межами свого нотаріального округу в порушення ст.13-1, ч.4 ст.55 Закону України "Про нотаріат" (за переліком договорів, наведених у названому поданні та довідці);

- у посвідченні договору відчуження за реєстровим номером №1743-2015року за відсутності правовстановлюючого документу в порушення ч.1 ст. 55 названого Закону та підпункту 1.1 п. 1 гл.2 розділу ІІ Порядку №296/5;

- у посвідченні договорів за реєстровими номерами №1048, 1158, 2714, 3073-2015 за відсутності дозволу органу опіки і піклування у випадках відчуження житла на яке мають право неповнолітні та малолітні діти, за відсутності довідки про склад сім'ї (з метою перевірки відсутності прав на жило неповнолітніх або малолітніх осіб) в порушення вимог ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", підпунктів 1.9 та 1.10 п.1 гл.2 розділу ІІ Порядку №296/5;

- посвідчення договору дарування реєстровий номер №1396-2015 в порушення положень ст. 725 Цивільного Кодексу України, щодо пожиттєвих прав дарувальника на проживання в квартирі, що була об'єктом дарування;

- у порушеннях при посвідченні довіреностей, заповітів (таких як невірне зазначення назв нормативних актів, не зазначення у вказаних документах обов'язкових елементів, невірного стилістичного викладення);

- у порушенні форм посвідчуваних написів, встановлених додатком №25 до Правил №3253/5;

- не перевірці справжності спеціального бланка нотаріального документа, на якому викладених текст правочину за допомогою Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних дій в супереч вимог п.4 гл.4 та п.4 гл.8 розділу І Порядку №296/5;

- не реєстрації в Журналі реєстрації вхідних документів заяв одного з подружжя про згоду на розпорядження майном в порушення п.8.9 Правил №3253/5;

- порушення правильності заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій за 2015-2016роки;

- та інше.

Водночас, із змісту подання слідує, що за фактом посвідчення довіреностей нотаріусом ОСОБА_3 на право розпорядження транспортними засобами за фактом підробки довіреностей, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України здійснюється ряд кримінальних проваджень №12013190010006920 від 19.12.2013року, №120112190010000091 від 21.11.2012, №42013210010000118 від 24.09.2013.

На підставі викладених в поданні обставин, Головне територіальне управління юстиції у Рівненській області просило анулювати свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793 лише на підставі п.п. "е" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Отож, підсумовуючи викладене, колегією суддів встановлено, що Головним територіальним управління юстиції у Рівненській області внесено подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793 виключно лише на підставі п.п. "е" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат" (а.с.92-97 т.1).

Водночас, судом встановлено, що подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю №6793 за п.п. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат" до Вищої кваліфікаційній комісії нотаріату Головним територіальним управління юстиції у Рівненській області або іншим уповноваженим органом, із переліку визначених законом у встановленому законом порядку не вносилось.

Відтак, прийняття Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату рішення №8 від 16.02.2017 року та Міністерством юстиції України наказу №775/5 від 03.03.2017 "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3" з підстав передбачених п.п. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат" є таким, що прийнято за відсутності внесеного (у встановленому законом порядку) подання уповноваженого органу стосовно анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за пп. "и" обумовленого Закону, що є недопустимим в силу приписів ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що подання внесено і за п.п. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", оскільки із змісту обумовленого подання як в описовій так і резолютивній частині слідує, що подання внесено виключно за п.п. "е" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат".

Окрім того, надання ГТУЮ у Рівненській області різних уточнень у формі інших документів не є поданням в розумінні Закону України "Про нотаріат" та Порядку №1904/5.

Пунктом 6 названого Порядку №1904/5 встановлено, що у разі необхідності доопрацювання Подання повертається до управління юстиції з урахуванням строку, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 29-1 Закону або до Нотаріальної палати України. За результатом розгляду Департаментом готується висновок.

Однак, в ході розгляду даної справи обставини щодо повернення такого подання на доопрацювання та внесення до нього за результатами доопрацювання п.п. "и" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", як підстави для скасування свідоцтва не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Стосовно ж уточнення від 08.02.2017 №539/05/1-17 до подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_3, згідно з яким територіальний орган юстиції просить включити до подання порушення передбачені пп.«и» п.2 ст.12 Закону №3425-XII, то звернення до ВККН з таким уточненням не передбачено ні Порядком №1904/5 (в редакції, чинній на момент звернення з уточненням) ні Законом "Про нотаріат". Разом з тим, таке уточнення фактично змінює підставу звернення з поданням про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отож, внесені уточнення від 08.02.2017 №539/05/1-17 є такими, що внесені з порушенням ст. 19 Конституції України.

Стосовно ж підставності винесення оскаржуваного рішення та наказу про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3" з підстав передбачених п.п. "е" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат", то вказане свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути скасовано за наявності неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, якщо такі порушення завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Відтак, ключовою умовою для скасування названого свідоцтва за п.п. "е" названого Закону, поряд з встановленням обставин щодо неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, при вчиненні нотаріальних дій або інших дій покладених на нотаріуса є необхідність в обов'язковому порядку встановлення та доведення факту, що внаслідок виявлених порушень було завдано шкоду інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Натомість, матеріалами справи підтверджуються лише обставини з приводу неодноразового порушення позивачем, як нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій та інших дій покладених на нотаріуса. Стосовно ж факту щодо завдання шкоди внаслідок зазначених порушень інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, то матеріали справи таких доказів на час розгляду в суді апеляційної інстанції не містять.

Посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень по факту підробки довіреностей, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України не доводять обставин щодо заподіяння шкоди позивачем інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ч.2). В розумінні Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні Суду від 06.12.1988 у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії», принцип презумпції невинуватості полягає в тому, що тягар доведення вини обвинуваченого покладається виключно на обвинувачення, а всі сумніви повинні тлумачитися на його користь. При цьому, принцип презумпції невинуватості є обов'язковим не лише для органів досудового розслідування чи судів, а й для будь-яких інших суб'єктів владних повноважень. Поширюється він не лише на прийняття такими суб'єктами певних рішень, а й на публічні висловлювання певних посадових осіб. Зокрема, в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», де заявник скаржився на порушення презумпції невинуватості міністром внутрішніх справ, який зробив публічну заяву з твердженням про винуватість заявника. У даному рішенні, Суд вказує на те, що заява про винуватість, з однієї сторони, спонукала громадськість повірити в неї, а з іншої - випереджало оцінку фактів справи компетентними суддями. Отже, порушення статті 6 пункту 2 мало місце. Таким чином, сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою. Він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави, а тому жодна посадова особа не може навіть називати людину винуватою, підміняючи таким чином «доведення вини відповідно до закону», перебираючи на себе функцію судової влади.

Вирок суду, постанова у справі про вчинення адміністративного правопорушення щодо наявності вини приватного нотаріуса ОСОБА_3 у втраті нотаріального архіву, або рішення суду про встановлення обставин з приводу заподіяння шкоди, позивачем як нотаріусом інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян, які б набрали законної сили на момент виникнення спірних правовідносин, відносно позивача не знайшли свого відображення у матеріалах справи, а тому висновок ВККН та відповідача щодо наявності вини приватного нотаріуса ОСОБА_3 у втраті нотаріального архіву та заподіяння шкоди, позивачем як нотаріусом інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян є передчасним та таким, що порушує принцип презумпції невинуватості, визначений статтею 62 Конституції України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення та наказ "Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого ОСОБА_3" з підстав передбачених п.п. "е" п.2 ч.1 ст.12 Закону України "Про нотаріат" є передчасним, оскільки зібраними у справі доказами за наявності беззаперечно встановлених порушень під час здійснення позивачем нотаріальної діяльності відповідачем не встановлено обставин та не доведено фактів заподіяння позивачем шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Водночас, колегією суддів враховано, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 19.09.2016року діяльність приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_3 з 20.09.2016року є припиненою на підставі заяви поданої позивачем від 19.09.2016року.

Отож, термінове вжиття такого крайнього заходу відповідальності, як анулювання свідоцтва до з'ясування обставин та здобуття відповідачами доказів (на підтвердження фактів заподіяння позивачем шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян та наявності вини позивача у викраденні та не збереженні архіву) за наявності обставин щодо фактично припиненої позивачем нотаріальної діяльності не містило термінової суспільної необхідності для вжиття ними названого крайнього заходу та не було необхідним у демократичному суспільстві, адже позивач припинив свою діяльність, що давало змогу відповідач здобути у встановленому порядку названі докази та прийняти обґрунтоване рішення.

Відтак, приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування цього судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "05" лютого 2018 р. без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повне судове рішення складено "17" липня 2018 р.