Постанова № 75325877, 17.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Супрун Ю.О.

17 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/4884/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018, прийняту за адресою вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 25.06.18 по справі № 820/4884/18

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

22.06.2018р. позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 283 КАС України, в якій просив суд:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018р. провадження по справі закрито.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції.

12.07.2018р. на адресу суду апеляційної інстанції від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегія суддів вважає таким, що не підлягає задоволенню, крім того, у вказаному клопотанні представник просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ГУ ДФС у Харківській області складено наказ № 4116 про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) та направлення до нього від 07.06.2018 року № 5368, № 5369, № 5280, № 5281.

Уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області 11.06.2018 року складено акт № 4358/20-40-14-10/НОМЕР_1 недопуску до проведення фактичної перевірки. В свою чергу на ім'я заступника начальника ДФС у Харківській області від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) - ОСОБА_2 складені пояснення в довільній формі, яка діяла на підставі договору про надання правової допомоги від 11.06.2018 року. Згідно зі змістом яких зазначено про незгоду з підставами проведення відповідної перевірки.

За результатами розгляду звернення від 13.06.2018 року № 393/20-40-14-10-10 та доданих до нього матеріалів управління аудити Головного управління ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) враховуючи підстави проведення перевірки та акт від 11.06.2018 року № 4358/20-40-14-10/НОМЕР_1 недопуску до проведення фактичної перевірки було вирішено застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), про що 22.06.2018 року о 12 годині 35 хвилин прийнято відповідне рішення.

Закриваючи провадження по справі суд першої інстанції виходив з того, що огляду на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заперечує проти вимог заяви, зокрема проти підстав проведення перевірки, за таких обставин суд дійшов висновку, що відносини по даній справі мають спірний характер та вбачають в собі спір про право, а тому справа не підлягає розгляду у порядку, встановленому ст. 283 Кодексу адміністративного судочинства України, що зумовлює необхідність закриття провадження у цій справі на підставі ч. 1 ст. 238 КАС України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 283 КАС України передбачено право звернення органів державної податкової служби до суду із заявою щодо підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків та зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків.

Згідно із п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України зазначено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідною заявою. В такому разі суд закриває провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за заявою податкового органу в порядку ст. 283 КАС України.

Спір про право в контексті п. 2 ч. 4 ст. 283 КАС України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідної заяви. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом.

Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Крім того, закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Стосовно висновку суду першої інстанції в мотивувальній частині ухвали про те, що за таких обставин, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад цього спору, суд першої інстанції дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Викладені у ухвалі суду першої інстанції від 25.06.2018р. описки не змінюють змісту рішення по суті спірних правовідносин, а тому суд першої інстанції, у відповідності до ч. 1 ст. 253 КАС України, не позбавлений права виправити допущені в судовому рішенні описки.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 25.06.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2018 по справі № 820/4884/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)С.С. РезніковаСудді(підпис) (підпис) А.О. Бегунц В.В. Старостін Повний текст постанови складено 17.07.2018.