Постанова № 75325812, 16.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/6534/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018, суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 26.01.18 по справі № 820/6534/17

за позовом ОСОБА_1

до Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України , в якому просить суд: визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за вислугою років з 12.12.2017 року з розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 11.12.2017 року №18-476, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем було протиправно відмовлено в призначенні позивачу пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано неправомірними дії Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру". Зобов'язано Слобідський відділ Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугою років з 12.12.2017 року з розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 11.12.2017 року №18-476, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року №1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.

Слобідський відділ Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України не погоджується з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає рішення формальним та прийнятим з порушенням норм матеріального права, за матеріалами пенсійної справи на час звернення до суду позивач працює в органах прокуратури, на посаді, що дає йому право на призначення пенсії за вислугою років, а отже, можна зробити висновок, що законних підстав для здійснення виплати призначеної позивачеві пенсії за вислугою років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ та виплатити суми недоотриманої на думку позивача пенсії не має. Звертає увагу суду на Постанову Верховного Суду від 14.02.2018 по справі К/9901/16758/18 який розглядав аналогічну справу. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено , що у грудні 2017 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", до якої надав необхідний пакет документів, проте, останнім відповідним рішенням від 12.12.2017 року було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років.

Рішенням Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 12.12.2017 року відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-УІІІ у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми пенсійного забезпечення особам, яким пенсії/щомісячне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України „Про державну службу", „Про прокуратуру", „Про судоустрій і статус суддів", „Про статус народного депутата України", „Про Кабінет Міністрів України", „Про судову експертизу", „Про Національний банк України", „Про службу в органах місцевого самоврядування", „Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України , у зв'язку з викладеним з 1 червня 2015 року пенсії в порядку та на умовах, визначених Законом України „Про прокуратуру", не призначаються, раніш призначені пенсії не перераховуються.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того, що позивач має необхідний стаж та підпадає під дію ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року ( в редакції до внесення змін Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року ) для призначення пенсії за вислугу років у розмірі 90 відсотків від суми місячного ( чинного ) заробітку, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу такої пенсії, а відновлення порушених прав останнього вбачає шляхом зобов'язання відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за вислугою років з 12.12.2017 року з розрахунку 90 відсотків від середнього розміру щомісячної заробітної плати згідно довідки прокуратури Харківської області про заробітну плату від 11.12.2017 року №18-476, без обмеження її максимального розміру, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ,з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111.

При цьому, суд посилався на те, що відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VIІ. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень цей закон набув чинності з 15 липня 2015 року, крім окремих положень, які вступили в силу раніше або пізніше зазначеної дати. В преамбулі закону вказано, що він визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Отже, даний закон носить спеціальний характер, тобто його застосування є пріоритетним у правовідносинах, учасником яких є органи прокуратури, прокурори та інші працівники органів прокуратури, включаючи правовідносини, які виникають з приводу соціального, матеріально-побутового забезпечення прокурорів.

Статтею 86 Закону № 1697-VIІ визначено і на теперішній час регулюється питання забезпечення прокурорів і слідчих органів прокуратури України.

На час звернення позивача до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії (грудень 2017р.) порядок призначення пенсій прокурорам було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Відповідно до частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Тобто, станом на дату звернення позивача до Пенсійного фонду необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років був : стаж за вислугу років 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років.

Проте, станом стаж позивача за вислугу років складав менше ніж 23 роки.

Таким чином, оскільки стаж позивача за вислугу років не достатній для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, тобто, у спірних правовідносинах Пенсійний фонд України не порушив права позивача на пенсію.

Щодо посилання позивача на те, що Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII суттєво звужене його право на пенсію за вислугу років, суд зазначає таке.

У період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26 липня 2011 року, що діяла до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Разом з тим, станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років та стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 10 років.

Відтак, у період дії статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-XII у редакції від 26 липня 2011 позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим при прийнятті Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.

Отже, колегія суддів вважає, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури України регулюється ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, який набув чинності 15 липня 2015 року, та є діючою, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені також у постановах Верховного Суду від 10.05.2018р. № 358/1830/16-а, від 26 червня 2018 року справа № 686/17309/17, , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом при застосуванні таких норм права.

Таким чином, у спірних правовідносинах орган Пенсійного фонду України здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законами України, тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно до вимог ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.

Позивач вважає, що він має право на пенсію за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-ХІІ.

Однак , така позиція позивача є необгрунтованою , оскільки в період дії ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 05.11.1991 року №1789-ХІІ позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобідського відділу Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 по справі № 820/6534/17 скасувати.

Прийняти нову постанову , якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров