Постанова № 75325767, 12.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 619/2262/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів:

головуючого судді: Русанової В.Б.

суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Олійник А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 11.10.2017 року, (суддя Остропілець Є.Р.), по справі № 619/2262/17

за позовом ОСОБА_2

до Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив:

- визнати дії Дергачівського об'єднаного УПФУ Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірів мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтями 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними;

- зобов'язати Дергачівське об'єднане УПФУ Харківської області здійснити виплату ОСОБА_2 заборгованості по пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2011 року;

- зобов'язати Дергачівське об'єднане УПФУ Харківської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2016 року.

Справа переглядалася в апеляційному та касаційному порядку.

Постановою Дергачівського районного суду Харківської області від 11.10.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано дії Дергачівського об'єднаного УПФУ Харківської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірів мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної статтями 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.

Зобов'язано Дергачівське об'єднане УПФУ Харківської області здійснити виплату ОСОБА_2 заборгованості по пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.11.2011 року.

Зобов'язано Дергачівське об'єднане УПФУ Харківської області здійснити перерахунок ОСОБА_2 пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2016 року.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2017 року апеляційну скаргу Дергачівського об'єднаного УПФУ Харківської області задоволено.

Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 11.10.2017р. по справі №619/2262/17 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2

Постановою Верховного Суду від 21.02.2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дергачівське ОУПФУ Харківської області (далі - відповідач), не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 99, 159, 100 КАС України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законів України «Про Державний бюджет» на 2011-2015 року, постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету», постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що йому вже встановлена пенсія в розмірі, визначеному законом, а тому в подальшому її розмір не може зменшуватися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач перебуває на обліку в Дергачівському ОУПФУ Харківської області, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії та інвалідом ІІ групи, та отримує пенсію по інвалідності та додаткову пенсію за шкоду , заподіяну здоров'ю, призначену йому згідно ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується посвідченням та довідкою медико - соціальної ( експертної ) комісії від 09.04.2001р. (а.с. 15-17).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року по справі № 2-1749/10, що набрало законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Харківської області від 27 травня 2011 року, зобов'язано Управлінні Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок позивачу основної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеної ст. 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 січня 2007 року з урахування фактично виплачених сум.

Листом Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області від 31 травня 2017 року № 1182-2/39 позивачу на його звернення від 18 травня 2017 року повідомлено, що на виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2010 року перерахунок пенсії позивача проведено за період з 01 січня 2007 року по 31 жовтня 2011 року та включено до додаткових відомостей на виплату за судовими рішеннями.

Також повідомлено, що з 01 листопада 2011 року виплата позивачу пенсії проводиться у розмірі визначеному постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету" від 06 липня 2011 року № 745 та постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23 листопада 2011 року № 1210.(а.с.11, 32-33)

Вважаючи, що відповідачем протиправно виплачується пенсія у меншому розмірі, ніж визначено рішенням суду, позивач звернувся із даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачу пенсії діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Щодо позовних вимог за період з 01.11.2011 року по 12.01.2017 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом 13.07.2017 року за захистом своїх прав з 01.11.2011 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду та розгляду справи судом першої інстанції) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи позовні вимоги за період з 01.11.2011 року по 12.01.2017 року суд першої інстанції не звернув уваги на строки звернення до суду та наслідки його пропуску, визначені ст. 99,100 КАС України, що призвело до невірного вирішення справи.

Позивачем не зазначено в позові, а судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, крім того з листопада 2011р. позивач отримував щомісячно пенсію в іншому розмірі, а тому мав можливість дізнатися про порушення свого права та звернутися до суду.

Суд зазначає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.49 КАС України покладено обов'язок на осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України ( редакції , що діє на час апеляційного розгляду) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 чт.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.08.2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. .. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Враховуючи, дату звернення до суду, період, за який позивач просить захистити його права та відсутність заяви щодо поновлення строку звернення до суду та не встановлення поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовні вимоги за період з 01.11.2011 року до 12.01.2017 року підлягають залишенню без розгляду.

Щодо позовних вимог за період з 13.01.2017 року колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11. 2011 року № 1210, постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення".

Згідно ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, п. 63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 50 Закону №796-XII (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 54 Закону №796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986 - 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким чином, визначення порядку і розмірів виплат вказаним категоріям осіб делеговано Кабінету Міністрів України.

Пунктом 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, у тому числі, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок №1210).

Згідно п.11 Порядку №1210 мінімальний розмір пенсії становить: 1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення" п. 13 Порядку №1210 викладено в новій редакції, згідно з яким щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у розмірі, у тому числі, особам, що належать до категорії 1: з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні, та доповнено зазначений порядок п. 15-1, згідно з яким особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань" і "Про соціальний захист дітей війни", таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України №3-рп від 25.01.2012 (далі - рішенні №3-рп) зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Також в рішенні №3-рп вказано, що суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України. Порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, регулюється Кабінетом Міністрів України відповідно до Конституції та законів України.

Пунктом 21 Ухвали Європейського суду з прав людини (про оголошення заяви неприйнятною) по заяві №4331/12 у справі "Великода проти України" встановлено, що "законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватись, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому. Суд зазначив, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов'язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, тобто коли відбулися зміни законодавства, яке було застосовано до пенсії заявниці.

У пунктах 22, 23 Ухвали визначено, що єдине питання, що залишається, є те, чи зменшення пенсії заявниці було сумісним з вимогами статті 1 Першого протоколу. Це положення також не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, запроваджувати чи ні будь-які форми системи соціального забезпечення, або обирати тип чи розмір пільг для забезпечення у рамках будь-якої такої системи.

У пункті 27 Ухвали вказано, що у цій справі немає доказів того, що відповідні зміни до Закону України про державний бюджет України не були внесені відповідно до законної процедури, а за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними, Суд доходить висновку, що вони відповідали вимозі щодо законності за статтею 1 Першого протоколу. Суд також не може дійти висновку, що передавши Кабінету Міністрів України право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв у порушення якихось положень Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" суд констатував, що здійснення соціальних та економічних прав людини здебільшого залежить від ситуації, особливо фінансової, яка склалася в даній державі. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Європейського суду з прав людини від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії").

На момент виникнення спірних правовідносин пенсія позивачу виплачувалась у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року.

Згідно листа-відповіді Дергачівського ОУПФУ Харківської області від 31.05.2017р. нарахування та виплата пенсії позивача у розмірі 3345,60 грн. проводиться відповідно до норм чинного законодавства, а саме: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 2099,20 грн.; додаткова пенсія - 379,60 грн.; підвищення інваліда армії прирівняного до ІОВ - 524,80 грн.; щомісячна цільова грошова допомога - 50,00 грн., державна адресна допомога - 292,00 грн. (а.с.30-31).

За таких обставин відповідач, проводячи виплату основної та додаткової пенсії позивачу в розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, діяв правомірно, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно доводів позивача щодо звуження його права на пенсію, розмір якої встановлено судовим рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

В абз. 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19.06.2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

У абз. 6 п. 2.1 Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №1-42/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) певних положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» зазначено, що Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі ст. 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Airey проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Kjartan Asmundsson проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Оскільки пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом не обмежена у часі, тому у разі встановлення права на певний її розмір, вона виплачується у цьому розмірі до того часу, поки не відбудуться зміни у законодавстві.

При цьому, період після ухвалення судом рішення, щодо якого, на думку позивача, порушуються його пенсійні права, не підпадає під період, щодо якого захищено порушене право позивача.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Із врахуванням вищевикладеного, постанова Дергачівського районного суду Харківської області від 11.10.2017 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про залишення позову за період з 01.01.2011 року до 12.01.2017 року без розгляду та відмову у задоволенні позову з 13.01.2017 року.

Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 317, 321,322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дергачівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задовольнити частково.

Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 11.10.2017 року по справі № 619/2262/17 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги за період з 01.01.2011 року до 12.01.2017 року залишити без розгляду.

У задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді О.В. Присяжнюк Л.В. Курило Повний текст постанови складено 17.07.2018 року