Постанова № 75325698, 11.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/2368/17

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А. Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Миколаїв

Повний текст судового рішення складений 25.01.2018 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Крусян А.В.

суддів: Градовського Ю.М. , Лук'янчук О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

13.11.2017р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» про визнання протиправним та скасування наказу від 18.10.2017 року №159/ОС-17 «По особовому складу «Про внесення змін до наказу від 06.09.2017 року №136/ОС-17»» в частині скасування п.4 ч.1 наказу від 06.09.2017 року №136/ОС-17 та звільнення його в запас Збройних Сил України за п.7 ст.77 КЗпПУ (за власним бажанням).

Позивач обґрунтовує свої позові вимоги тим, що відповідач протиправно змінив підставу його звільнення у зв'язку зі скороченням штатів на іншу підставу, - за власним бажанням, оскільки заяву про звільнення зі служби за власним бажанням він не подавав.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.01.2018р. позов задоволений.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом при вирішенні справи вимог закону, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Згідно із п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08.08.2005 року позивач проходив надстрокову службу в Державній установі «Арбузинська виправна колонія (№83)» на посаді командира відділення - водія відомчої пожежної охорони Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№ 83)». /а.с.10-11/

Листом від 06.07.2017 року Державна установа «Арбузинська виправна колонія (№83)» попередила ОСОБА_1 про можливе звільнення на підставі п.6 ст.36 або п.1 ст.40 Кодексу законі про працю України (п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію») у зв'язку зі зміною штатів через два місяці після ознайомлення з попередженням, в разі відмови від призначення на одну із запропонованих посад. /а.с.45/

Рапортом від 06.09.2017року позивач відмовився від запропонованої йому рівнозначної посади. /а.с.46/

Наказом Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» №136/ОС-17 від 06.09.2017 року позивача звільнено у запас ЗС за п.4 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів). /а.с.13/

Наказом Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» №159/ОС-17 від 18.10.2017 року визнано недійсним п.11 ч.1 наказу №136/ОС-17 від 06.09.2017 року, яким позивача звільнено у запас ЗС України за п.4 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів).

Водночас, вищезазначеним наказом позивача звільнено у запас ЗС України за п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). /а.с.44/

Не погоджуючись з вказаним наказом позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності звільнення позивача з іншої підстави, ніж у зв'язку зі скороченням штатів виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані Законами України «Про державну кримінально-виконавчу службу», «Про Національну поліцію», Кодексом законів про працю України.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Водночас, питання звільнення працівників у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників врегульований ст.36-43 Кодексу законів про працю України.

Згідно з п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно ч. 2 вищезазначеної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.36 відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці є підставою припинення трудового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача попереджено про можливе звільнення саме на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», п.6 ст.36, п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. /а.с.45/

Згідно з п.68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29.07.1991 року особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Судом встановлено, що позивач не писав рапорту про звільнення його за власним бажанням, а рапорт про непогодження його із запропонованою посадою від 06.09.2017 року не може бути розцінений, як рапорт про звільнення за власним бажанням, оскільки в ньому відсутня воля позивача про звільнення його з посади саме за власним бажанням, тому наказ від 18.10.2017 року про внесення змін до наказу від 06.09.2017 року у частині зміни формулювання підстав звільнення є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної установи «Арбузинська виправна колонія (№83)» залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий суддя Крусян А.В. Судді Градовський Ю.М. Лук'янчук О.В.