Постанова № 75325662, 12.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/699/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Подобайло З.Г.

суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2018, суддя І.С. Шевяков, м. Полтава, повний текст складено 02.04.18 по справі № 816/699/18

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій та рішення неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2018р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 458 від 01.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком визнано протиправним та скасовано. Зобов'язано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу роботи період часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року. Зобов'язано Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням наявного страхового стажу роботи за період часу з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Лубенське об'єднане управління Пенсійного фонду України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене з порушенням вимог ст. 242 КАС України щодо законності та відповідності нормам матеріального права. Вказує, що Управлінням правомірно відмовлено в зарахуванні до стажу періоду роботи ОСОБА_1 в ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 по 20.07.2001, оскільки викликає сумнів справжність запису в трудовій книжці. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від

29.03.2018 , прийняти нове рішення, відмовивши позивачу в задоволенні позову.

ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29 березня 2018 року ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права , суд повно і всебічно з'ясував обставини в адміністративній справі , рішення підтверджено тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області зі заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви надав документи: атестат про навчання в Лубенському технічному училищі № 2 від 19.07.1980 року № 4341; довідку про навчання в Лубенському СПТУ № 45 м. Хорол від 13.11.2017 року № 464; довідку від 09.11.2017 року № 11 про підтвердження факту роботи в Вовчицькому споживчому товаристві з 02.12.1981 року по 06.09.1984 року; довідку від 17.10.2017 року № 3 про підтвердження факту роботи в Малому приватному підприємстві ВТП "Квант" з 02.01.2008 року по 30.06.2008 року, а також трудову книжку, в яку внесено запис про прийом та звільнення його з роботи в ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник".

Рішенням Лубенського об'єднаного УПФУ Полтавської області від 01.12.2017 року № 458 відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком з підстав відсутністі необхідного страхового стажу роботи, оскільки період роботи позивача з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" викликає сумнів.

Позивач, вважаючи, що відповідним рішенням Лубенським об'єднаним УПФУ Полтавської області, порушені його права, звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив підтвердженості факту трудового стажу позивача у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", тому дійшов висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року.

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі Порядок № 637), встановлено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Матеріали справи свідчать, що відповідач як на підставу свого висновку про непідтвердженість страхового стажу позивача посилається на неточності у трудовій книжці ОСОБА_1: порушення в нумерації аркушів трудової книжки НОМЕР_1, відсутність на відтиску печатки підприємства коду ЄДРПОУ; посилання на заповнення трудової книжки неуповноваженою, як на його думку, особою.

Слід зазначити, що код ЄДРПОУ - унікальний ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, створеному відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України". Відповідні коди підприємствам почали присвоюватись лише у 1996 році, печатка підприємства могла не містити відповідного коду.

Відсутність такого коду на відтиску печатки не означає з необхідністю недійсність такої печатки.

З наявних в матеріалах справи копій трудових книжок інших осіб, які працювали на зазначеному підприємстві (ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /а.с. 55,57/), а також копій наданих звітів про нарахування страхових внесків і інших надходжень та витрачання коштів пенсійного фонду встановлено, що вони містять ідентичні відтиски печатки підприємства без зазначення коду ЄДРПОУ.

Судом першої інстанції з метою підтвердження трудового стажу ОСОБА_1 у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" допитані в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, та працювали, відповідно, комірником та бухгалтером.

Крім того, до матеріалів справи долучені письмові пояснення ОСОБА_4 - голови ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник".

Судом першої інстанції з пояснень свідків встановлено, що 2000 році на підприємстві відбулась пожежа, внаслідок якої була втрачена велика кількість документів. Втратою трудової книжки у пожежі голова підприємства ОСОБА_4 пояснив порушення в нумерації аркушів трудової книжки НОМЕР_1 позивача, оскільки трудова книжка відновлювалась після пожежі.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердити той факт, що ОСОБА_1 дійсно працював у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" бетонщиком.

Щодо особи ОСОБА_5, яким заповнена трудова книжка, то відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що записи у трудову книжку позивача, здійснені особою ОСОБА_5, не можуть вважатись достовірними, оскільки на час працевлаштування ОСОБА_1 ОСОБА_5 ще не працював у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", а на час звільнення позивача з вказаного підприємства ОСОБА_5 вже не працював у ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник", так як звільнився у 1999 році.

З письмових пояснень ОСОБА_4 - голови ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник", встановлено, що ОСОБА_5 після свого звільнення з ремонтно-будівельного кооперативу "Будівельник" допомагав ОСОБА_4 в частині виконання обов`язків інспектора відділу кадрів до 2003 року. У зв`язку з цим саме ОСОБА_5 у 2001 році відновлювалась втрачена після пожежі трудова книжка ОСОБА_1

Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Разом з тим, відповідач відмовляючи в зарахуванні періоду роботи позивача не виконав своїх функцій щодо витребування необхідних документів.

Записи в трудовій книжці ніким не оскаржувались та не визнавались в судовому порядку недійсними.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що порушення в нумерації аркушів трудової книжки, відсутність на відтиску печатки підприємства коду ЄДРПОУ, посилання на заповнення трудової книжки неуповноваженою, як на його думку, особою неє підставою для відмови у зарахуванні оскаржуваного періоду.

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зарахування до страхового стажу позивача періоду часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року, тому рішення Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 458 від 01.12.2017 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з підстав непідтвердження його страхового стажу у відповідний період підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що порушене право позивача має бути відновленим внаслідок зобов"язання Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу роботи період часу роботи ОСОБА_1 в Лубенському ремонтно-будівельному кооперативі "Будівельник" з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року та зобов"язання Лубенського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії з урахуванням наявного страхового стажу роботи за період часу з 15.07.1988 року по 20.07.2001 року.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Апелянтом не було надано доказів в підтвердження вимог апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 ,323,325,328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 по справі № 816/699/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Тацій А.М. Григоров Повний текст постанови складено 17.07.2018.