Постанова № 75325587, 16.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/652/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Бойка А.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (м. Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 23.05.2018р.) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

05.03.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС у Миколаївській області, в якому просив суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 31.01.2018 року №431-10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна податкова вимога не відповідає приписам чинного законодавства, оскільки з її змісту незрозуміло з яких саме підстав її було прийнято та з яких саме сум складається зазначений у ній податковий борг.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, ОСОБА_1 24.06.2018 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

03.02.2018 року позивач отримав податкову вимогу від 31.01.2018 року №431-10, відповідно до якої, сума його податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб становить 46496,79 грн.

Зазначену у податковій вимозі суму податкового боргу визначено податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 30.06.2016 року №3289-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 802,84 грн.;

- від 30.06.2016 року №3290-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 35070,92 грн.;

- від 02.07.2016 року №453-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 669,03 грн.;

- від 02.07.2016 року №454-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 29225,77 грн.

Не погодившись із зазначеними вище податковими повідомлення-рішення позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Проте, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року по справі №814/1786/16 (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017 року) позивачу було відмовлено у задоволенні позову до Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2016 року №453-17 і №454-17.

А постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року по справі №814/1834/16 (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 року), в свою чергу, було відмовлено позивачу і у задоволенні позову до Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 року №3289-17 і №3290-17.

Таким чином, рішення по справам №814/1786/16 та №814/1834/16 набрали законної сили, а податковий борг, відповідно до норм ПК України, є узгодженим.

Разом з тим, не погоджуючись з такими діями та вимогою податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та передчасності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до п.36.1 ст.36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

За змістом ст.ст.37,38 ПК України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язують сплату ним податку та припиняється, зокрема, у зв'язку з його виконанням шляхом сплати в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, набуває статусу податкового боргу у розумінні пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Відповідно до положень п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду із позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

А згідно із п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.60.1.4, 60.1.5 ст.60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Так, як встановлено судами обох інстанцій з матеріалів справи та вже зазначалося вище, спірна податкова вимога від 31.01.2018 року №431-10, відповідно до якої сума податкового боргу позивача з орендної плати з фізичних осіб становить 46496,79 грн., фактично була прийнята на підставі податкового боргу, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.06.2016 року № 3289-17, № 3290-17, та від 02.07.2016 року № 453-17 і № 454-17.

Як свідчать матеріали справи, позивач оскаржував зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку, але останні були визнанні судом правомірними і ці судові рішеннями набрали законної сили (а саме: постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року по справі №814/1834/16 (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р.) та постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016 року по справі №814/1786/16 (залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2017р.).

Таким чином, податковий борг, відповідно до норм ПК України, є узгодженим.

Оскільки судовими рішеннями по справам №814/1786/16 та №814/1834/16 податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкові зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб, не були скасовані, а тому відповідно, податковий борг є узгодженим.

Що ж стосується тверджень позивача про те, що вказані вище податкові повідомлення-рішення до цього часу ще оскаржуються в касаційному порядку, а тому надсилання контролюючим органом податкової вимоги є передчасним, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, розцінює їх критично та до уваги не приймає, оскільки податковий борг є узгодженим фактично одразу ж після набрання рішеннями Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справам №814/1786/16, №814/1834/16 законної сили.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 16.07.2018р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: А.В. Бойко

В.О. Скрипченко