Постанова № 75325539, 12.07.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 рокуЛьвів№ 876/4207/18Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Онишкевича Т.В., Хобор Р.Б.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року (ухвалене головуючим-суддею Могила А.Б., час ухвалення судового рішення 15 год 31 хв у м. Івано-Франківську, час складання повного судового рішення 18 квітня 2018 року) за адміністративними позовом ОСОБА_1 до відділу у Калуському районі міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до відділу у Калуському районі міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - відділ, відповідач) щодо скасування державної реєстрації в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зобов'язати скасувати її.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач протиправно відмовив листом у задоволенні її заяви про скасування державної реєстрації земельної ділянки, оскільки нею не було зареєстроване речове право на вказану земельну ділянку протягом року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.03.2018 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, другий відповідач).

Позивачем позовні вимоги після залучення другого відповідача не змінювалися.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а висновки суду першої інстанції, покладені в його основу, не відповідають фактичним обставинам справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі здійснена на основі технічної документації, в якій містяться документи з підробленими підписами від її імені, без її згоди та відома, що не було враховано державним реєстратором. З урахуванням наведеного просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 та прийняти постанову, якою повністю задовольнити її адміністративний позов.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 26.04.1986 Калуською міською нотаріальною конторою ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.04.1986, згідно якого він являється спадкоємцем за законом будинковолодіння по вул. АДРЕСА_2 після смерті ОСОБА_3.

Рішенням Калуського міського народного суду від 28.03.1991 вказане вище свідоцтво визнано недійсним та визнано за ОСОБА_4 право власності на ? спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3, а також присуджено ОСОБА_4 та ОСОБА_2 по ? частини будинковолодіння по АДРЕСА_1.

В подальшому, приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 14.02.2012, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_4, а саме ? частки житлового будинку загальною площею 57,5 кв.м та літньої кухні, загальною площею 32,6 кв.м, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 є ОСОБА_1.

Рішенням Калуської міської ради № 29 від 14.12.2015 «Про затвердження технічних документацій та надання земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки) співвласникам» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також надано їм у спільну сумісну власність безоплатно земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), загальною площею 0,1000 га за адресою АДРЕСА_1.

Судом першої інстанції було встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена 19.10.2015 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості ОСОБА_2, ОСОБА_5

03.08.2017 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про скасування державним кадастровим реєстратором реєстрації земельної ділянки, оскільки нею не було зареєстровано протягом року з дня здійснення її державної реєстрації речове право.

Листом міськрайонного управління у Калуському районі та м. Калуші Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області № БП-24/0-27/6-17 від 08.09.2017 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що для скасування реєстрації земельної ділянки їй необхідно надати документи на підтвердження тієї обставини, що речове право не зареєстровано з вини заявника (рішення суду або нотаріально завірені заяви від ОСОБА_2 та ОСОБА_1.).

Листом ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 1044/0-1134/6-17 від 10.10.2017 на звернення ОСОБА_1 від 14.09.2017 було надано роз'яснення з приводу порушеного питання, а також повідомлено, що відділом надано відповідь по суті питання.

Одночасно, листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № Л-6999/0-0.21-4166/6-17 від 06.10.2017 позивачу було роз'яснено положення чинного законодавства, яким врегульовано ініційоване нею питання та надано рекомендації вирішення порушених питань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про порушення відповідачем ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок № 1051) не підтверджуються фактичними обставинами справи. Крім того, скасування в судовому порядку рішення Калуської міської ради № 29 від 14.12.2015 в частині надання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у власність земельної ділянки не є безумовною підставою для скасування її реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому законом (ст.202 ЗК України), шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст.1 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону (стаття 204 ЗК України). Тому, основним нормативно-правовим актом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру є Закон України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно ч.3, 5 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр», порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Крім цього, внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом.

Відповідно до положень цього Закону ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Важливим ідентифікатором земельної ділянки у Державному земельному кадастрі згідно частини другої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» являється її кадастровий номер, який відповідно до ч.6 ст.16 цього Закону скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Згідно ч.ч.1,4 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Частиною 10 вказаної вище статті передбачено чіткий та вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема, у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок та у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Крім цього, аналогічні підстави для скасування державної реєстрації у Державному земельному кадастрі Державним кадастровим реєстратором визначені у пункті 114 Порядку № 1051.

Розподіл повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів здійснює Держгеокадастр.

Пунктом 56 Порядку № 1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор несе відповідальність в тому числі й за ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку, відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення.

При цьому, Порядком № 1051 не передбачено обов'язку Державного кадастрового реєстратора самостійно перевіряти відомості про реєстрацію чи відсутність реєстрації речового права на земельну ділянку.

Як вірно вказав суд першої інстанції, до повноважень державного кадастрового реєстратора не належить моніторинг (перевірка) здійснення державної реєстрації речового права на земельну ділянку.

Слід також зазначити, що законодавством, яким регулюються земельні правовідносини встановлено порядок скасування реєстрації земельних ділянок, при цьому, механізм виконання такої процедури не розроблений, оскільки у програмному забезпеченні «Національна кадастрова система» (далі - НКС), в яке вносяться відомості до Державного земельного кадастру, відсутній необхідний функціонал (розробниками не забезпечено в НКС всі необхідні функції).

Таким чином, функціональна можливість програми, якою користується Державний кадастровий реєстратор, не дозволяє скасовувати державну реєстрацію земельних ділянок за іншими підставами, ніж зазначені в законодавстві, зокрема за рішенням суду.

Також, слід звернути увагу на те, що повноваженнями щодо внесення записів до Поземельної книги наділений саме державний кадастровий реєстровий, а не відділ, який є структурним підрозділом Головного управління, а тому суд прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, позивачу та третій особі ОСОБА_2 належить по ? частині житлового будинку АДРЕСА_1

В контексті положень статті 120 ЗК України до співвласників зазначеного будинку перейшло право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений.

Крім того, частиною першою статті 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

На об'єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності у набувача за договором відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України виникає в момент державної реєстрації (ст.182 ЦК України).

Разом з тим, позивач зазначає, що вона не має наміру набувати земельну ділянку у власність.

Натомість третя особа ОСОБА_2 25.12.2015 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень, в результаті чого рішенням державного реєстратора № 27898772 від 22.01.2016 йому було відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки така перебуває у спільній сумісній власності, а заяву подано тільки одним заявником.

В ситуації, що склалася, позивач, як співвласник будинку, до якого в силу закону перейшло право користування земельною ділянкою не має наміру набувати право власності на неї, а інший співвласник ОСОБА_2 не може реалізувати своє право власності на вказану земельну ділянку.

При цьому, позивач, звертаючись 03.08.2017 із заявою про скасування реєстрації земельної ділянки та отримавши відмову у її задоволенні, не зазначає у позовній заяві мету такого звернення та у чому полягає порушення її прав, свобод та інтересів бездіяльністю відповідача, як співвласника житлового будинку, який розміщений на вказаній вище земельній ділянці.

Позивач не з'явилася в судове засідання суду апеляційної інстанції та не виявила бажання брати участь у судових засіданнях суду першої інстанції, а також не зазначила в своїх заявах по суті в чому полягає порушення її прав, свобод та законних інтересів бездіяльністю відповідача щодо скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини 3 статей 8, 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач повинна пояснити, які правові наслідки безпосередньо для неї породжує бездіяльність відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Однак, як установлено судом, позивач не довела, на чому саме ґрунтуються її вимоги в розрізі порушених прав бездіяльністю відповідача та яким чином така бездіяльність порушує її конституційні права та інтереси.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2018 року по справі №809/1493/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді Т. В. Онишкевич Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 16.07.2018.