Постанова № 75325516, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/17947/17 Суддя першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Пилипенко О.Є.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, яка оголошена о 11 год. 48 хв. та складена у повному обсязі 26 лютого 2018 року, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 07 листопада 2017 року № 90865-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 листопада 2017 року № 90865-17, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві; зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» відомості про сплату товариством суми 46337 грн 00 коп. за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року вказаний адміністративний позов був задоволений.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильного застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що податкова вимога від 07 листопада 2017 року № 90865-17 вважається відкликаною у зв'язку з погашенням боргу, а сума податку за грудень 2014 року в картці обліку відображається як погашена.

Під час судового засідання представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року - змінити, виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» є платником податку на додану вартість.

Головне управління ДФС у м. Києві надіслало позивачу податкову вимогу від 07 листопада 2017 року № 90865-17 про сплату заборгованості у розмірі 52493 грн 80 коп. та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 листопада 2017 року № 90865-17.

ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» вважає такі рішення податкового органу протиправними, у зв'язку з чим звернулося до суду з даним позовом.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що частина боргу, зазначеного у податковій вимозі від 07 листопада 2017 року № 90865-17, фактично погашена, проте помилково продовжує обліковуватися в інтегрованій картці платника податку.

З метою сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року в розмірі 46337 грн 00 коп., ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» 17 січня 2015 року подано до ПАТ «Енергобанк» платіжне доручення № 1179 від 17 січня 2015 року.

Вказане платіжне доручення було одержане банком 17 січня 2015 року, проте залишилося невиконаним.

Факт прийняття платіжного доручення № 1179 від 17 січня 2015 року до виконання підтверджується відміткою ПАТ «Енергобанк».

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС», суд першої інстанції виходив з того, що позивач вчинив передбачені законом дії щодо сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, у зв'язку з чим його обов'язок щодо сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року вважається виконаним.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України у відповідній редакції виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу для платника є завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Відповідно до п. 129.6 ст. 126 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Наведені норми права вказують на те, що обов'язок ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» платити податок на додатну вартість за грудень 2014 року вважається виконаним з моменту прийняття ПАТ «Енергобанк» до виконання платіжного доручення № 1179 від 17 січня 2015 року.

Негативні правові наслідки, пов'язані із несвоєчасним надходженням сплачених позивачем коштів до Державного бюджету України, настають виключно для ПАТ «Енергобанк».

Незважаючи на фактичну сплату ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» коштів у розмірі 46337 грн 00 коп., відомості про надходження таких коштів у інтегрованій картці платника відсутні.

Зазначена обставина стала однією з передумов для надсилання позивачу податкової вимоги від 07 листопада 2017 року № 90865-17 про сплату заборгованості у розмірі 52493 грн 80 коп. та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 листопада 2017 року № 90865-17.

З огляду на викладене колегія суддів вважає законним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» про визнання протиправними і скасування оскаржуваних податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що податкова вимога від 07 листопада 2017 року № 90865-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 листопада 2017 року № 90865-17 вважаються відкликаними у зв'язку із погашенням податкового боргу.

Із пояснень відповідача, викладених в апеляційній скарзі та наданих представником в судовому засіданні, вбачається, що податковий борг ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» був погашений за рахунок платежів, які надходили в рахунок сплати поточних податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У відповідності до п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно з пп. 60.1.1. п.60.1. ст. 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, податкова вимога від 07 листопада 2017 року № 90865-17 вважається відкликаною в силу закону та з моменту погашення податкового боргу внаслідок застосування податковим органом п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України.

Разом з тим, така податкова вимога і рішення про опис майна в податкову заставу є незаконними з моменту їх приймання, у зв'язку з чим підлягають визнанню протиправними та скасуванню в судовому порядку.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

В даному випадку податкова вимога від 07 листопада 2017 року № 90865-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 07 листопада 2017 року № 90865-17 втратили чинність у зв'язку з іншими обставинами, ніж самостійне виправлення податковим органом оскаржуваних порушень. У зв'язку з цим підстави для застосування п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України - відсутні.

Також адміністративний позов ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» містить вимогу про зобов'язання Головне управління ДФС у м. Києві включити до інтегрованої картки платника ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» відомості про сплату товариством суми 46337 грн 00 коп. за податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2014 року, яка була задоволена судом першої інстанції у повному обсязі.

Судом встановлено, що в інтегрованій картці платника - ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» обліковується податковий борг з податку на додатну вартість, який складається, у тому числі з суми 46337 грн 00 коп.

Під час розгляду і вирішення зазначеної позовної вимоги колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13 лютого 20128 року у справі № 816/2042/16. Здійснивши аналіз норм Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05 грудня 2013 року № 765, норми якого були чинними до 10 червня 2016 року та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, який набув чинності з 10 червня 2016 року, Верховний Суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків, є правомірними. Оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів. При цьому не зарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю та повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган зобов'язаний відобразити в інтегрованій картці платника - ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» відомості про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 46337 грн 00 коп.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про те, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2014 року обліковуються в інтегрованій картці платника як сплачені внаслідок застосування податковим органом положень п. 87.9. ст. 87 Податкового кодексу України.

Однак, не відображення Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві в інтегрованій картці платника відомостей про сплату податку на додану вартість у розмірі 46337 грн 00 коп. має наслідком облік податкового боргу ТОВ «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» в наступних податкових періодах.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним змінити рішення суду від 12 лютого 2018 року, виключивши із нього посилання на податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року як на документ, який в інтегрованій картці платника обліковується не виконаним та не оплаченим.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року - змінити.

Керуючись ст.ст. 242, 238, 308, 310, 316, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини у такій редакції:

«Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві включити до інтегрованої картки платника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОЕНЕРГОСЕРВІС» відомості про сплату суми податку на додану вартість у розмірі 46337 грн 00 коп.».

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

А.Ю. Коротких

Постанова складена у повному обсязі 12 липня 2018 року.