Постанова № 75325443, 05.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14035/17 Суддя першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Коротких А.Ю.,

за участю секретаря - Доник М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «А-С-М» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року, яке прийняте в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «А-С-М» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ПП «А-С-М» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17 серпня 2017 року № 65126151401.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року у задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильного застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що надав докази фактичного здійснення господарської операції з ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ».

Від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що ПП «А-С-М» не надало до перевірки документів, витребуваних інспектором. Також відповідач зазначив, що керівник ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» заперечує свою причетність до створення і діяльності товариства.

Під час судового засідання представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених у ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти апеляційної скарги та просила суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування - відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПП «А-С-М» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами даної справи не заперечується, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві провело документальну позапланову виїзну перевірку ПП «А-С-М» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських правовідносин з ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» за листопад 2016 року, за результатами яких склало акт від 04 серпня 2017 року № 324/26-15-14-01-03/35507915.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 17 серпня 2017 року № 65126151401, яким позивачу нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 103715 грн. 00 коп., з яких 82972 грн 00 коп. - за основним платежем та 20743 грн 00 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, ПП «А-С-М» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову ПП «А-С-М», суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних доказів на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, за якою задекларований податковий кредит.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Згідно з актом перевірки від 04 серпня 2017 року № 324/26-15-14-01-03/35507915 ПП «А-С-М» задекларувало податковий кредит у розмірі 82972 грн 00 коп.

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивач надав до перевірки та до суду копію видаткової накладної від 30 листопада 2016 року № 21 та податкової накладної від 30 листопада 2016 року № 114. Письмовий договір поставки між ПП «А-С-М» та ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» не укладався.

Відповідно до зазначених документів позивач придбав у ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» засоби для прання: пральний порошок, гель для прання та кондиціонер на загальну суму 497832 грн 00 коп.

Інших первинних документів на підтвердження придбання і використання у власній діяльності зазначеного товару позивач не надав.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2017 року № 65126151401 став висновок податкового органу про те, що ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» не мало можливості поставити позивачу засоби для прання. Такий висновок обґрунтований тим, що номенклатура товарів, які товариство придбавало у своїх контрагентів не відповідає товару, що був проданий ПП «А-С-М».

Також Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві посилається на заяву директора ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» ОСОБА_1 від 13 березня 2017 року. У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 не реєструвала ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» особисто та не уповноважувала на вчинення таких дій інших осіб. Хто здійснив реєстрацію товариства та здійснює господарську діяльність від імені товариства ОСОБА_1, згідно заяви від 13 березня 2017 року, не відомо. Крім того, заявник повідомила, що протягом двох років не перебувала на території України.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що податковий орган мав обґрунтовані сумніви у фактичному здійсненні господарських операцій між ПП «А-С-М» та ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» і правомірності дій позивача щодо декларування податкового кредиту по правовідносинах із таким контрагентом.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відтак, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту є сплата податку на додану вартість у ціні фактично придбаних товару і послуг.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування ПП «А-С-М» податкового кредиту підлягає перевірці фактичне придбання та отримання товару від ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ».

Перевірку фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом слід здійснювати шляхом дослідження та аналізу первинних документів.

Верховний Суд України неодноразово висловлював правову позиції щодо можливості декларування показників податкової звітності на підставі документів, підписаних особою, яка заперечує свою причетність до здійснення господарської діяльності. У постанові від 04 жовтня 2016 року у справі № 810/7161/14 Верховний Суд України зазначив, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При розгляді конкретної справи суди такі доводи органу влади мають перевіряти та оцінювати.

Обґрунтовуючи свої вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 серпня 2017 року № 65126151401, ПП «А-С-М» вказує на те, що надало до перевірки всі наявні первинні документи, які підлягали складенню та були складені у зв'язку із придбанням товару в ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ». Представник позивача пояснив, що поставка товару носила одноразовий характер, у зв'язку з чим цивільно-правовий договір не укладався; доставку і розвантаження товару продавець здійснив самостійно та документів щодо перевезення товару не надав.

Надаючи оцінку зазначеним доводам позивача, колегія суддів враховує, що у відповідності до п.п. 44.1, 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з п. 85.2 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Здійснивши аналіз зазначених норм права, колегія суддів прийшла до висновку про те, що на платника податків покладається обов'язок підтвердження показників податкової звітності первинними та іншими документами.

Відтак, при здійсненні господарських операцій, які впливають на показники податкової звітності, платник зацікавлений в закріпленні договірних відносин та документальному оформленні всіх етапів виконання господарської операції у спосіб, які б давали можливість підтвердити фактичне здійснення поставки товару, у разі виникнення відповідних сумнівів у податкового органу.

Декларування податково кредиту на підставі податкової накладної за господарською операцією, яка підтверджена виключно видатковою накладною, є правом ПП «А-С-М». Проте за наявності у податкового органу інформації, яка ставить під сумнів можливість фактичної поставки товару, зменшення суми податкового кредиту за наслідками перевірки, є ризиком платника податку.

Документальне оформлення поставки товару шляхом обміну видатковими і податковими накладними за правочином, фактичне здійснення якого може бути перевірене та поставлене під сумнів іншими особами, ніж сторони такого правочину - є недостатнім. Накопичення та зберігання документів, які у повному обсязі фіксують, розкривають зміст та підтверджують господарську операцію на всіх етапах її здійснення є сферою відповідальності саме платника податків.

За таких обставин посилання представника ПП «А-С-М» на те, що інші первинні документи у розпорядженні товариства відсутні - колегія суддів вважає необґрунтованими.

Натомість колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ», складення за їх результатами первинних бухгалтерських документів, які відображають реальність операцій, а також фактичного спричинення реальних змін майнового стану платника податків.

Так, позовні вимоги ПП «А-С-М» про скасування податкового повідомлення-рішення від 17 серпня 2017 року № 65126151401 ґрунтуються лише на копіях податкової і видаткової накладних, що підписані особою, яка заперечує свою причетність до здійснення ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» господарської діяльності та повідомила про перебування протягом останніх двох років за межами території України. За висновком акту перевірки від 04 серпня 2017 року № 324/26-15-14-01-03/35507915 інші працівники у ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ» відсутні.

Під час розгляду і вирішення даної справи колегія суддів також враховує, що окрім документів, які підтверджують поставку товару від ТОВ «ЮНІВЕСТ-ІНВЕСТ», позивач також не надав суду доказів прийняття товару на облік в ПП «А-С-М», передачі на склад чи фактичного використання у господарській діяльності та списання товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов ПП «А-С-М» про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 17 серпня 2017 року № 65126151401 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Отже, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 14 березня 2018 року та не можуть бути підставою для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ПП «А-С-М» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «А-С-М» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 березня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

А.Ю. Коротких

Постанова складена у повному обсязі 10 липня 2018 року.