Постанова № 75325276, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/19414/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Катющенко В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення гарантованої суми відшкодування,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року, ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у виплаті ОСОБА_2 гарантованої суми відшкодування за його вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом у сумі до 200 000 (двісті тисяч гривень), а саме: 9 314, 36 грн.;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» включити ОСОБА_2 як вкладника у перелік рахунків, за якими вкладники мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням суми у розмірі 9 314, 36 грн., що підлягає відшкодуванню позивачу;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб скласти та затвердити зміни та доповнення до Загального реєстру вкладників, на підставі поданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» переліку рахунків, за якими вкладники мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням суми у розмірі 9314,36 грн., що підлягає відшкодуванню позивачу;

- стягнути з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування на користь ОСОБА_2 за його вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом у розмірі 9 314, 36 грн. Стягнути вказану суму відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду за наступними банківськими реквізитами: одержувач: ОСОБА_2; рахунок: НОМЕР_2, в банку ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1;

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неакцептування та не включення у Реєстр акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» вимог ОСОБА_2 на суму 319 603, 67 грн. згідно до четвертої черговості кредиторів по Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб акцептувати та включити до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» вимоги ОСОБА_2 на суму 319603,67 грн., як такі, що підлягають задоволенню згідно до четвертої черговості кредиторів по Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та подати на затвердження виконавчій дирекції Фонду зміни до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», пов'язані із акцептуванням та включенням до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» вимог позивача на суму 319 603, 67 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що його вимоги щодо виплати гарантованої суми у розмірі 9 314, 36 грн. стосуються гривневого рахунку, відкритого на підставі Договору НОМЕР_3 від 25.09.2014. Вказана сума в розмірі 9 314,36 грн., на думку позивача, повинна була бути виплачена йому в гривнях як проценти за іншим вкладом (в золоті) ще 28.03.2016, тобто до введення в Банк тимчасової адміністрації (05.04.2016).

Також позивач вважає, що відповідачами незаконно включено його до сьомої черги вимог, оскільки відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» всі його інші негарантовані кредиторські вимоги підлягають задоволенню відповідно до четвертої черги.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції скасуванню з закриттям провадження, з наступних підстав

Як встановлено судом першої інстанції, що 25.09.2014 року між ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та ОСОБА_2 було укладено договір №153D-1838 банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах.

За умовами договору банк прийняв від позивача зливки банківських металів (золота) на вкладний (депозитний) рахунок 263570002153/2635.5.047183.004 у сумі 13,004977 (тринадцять цілих 004977 сотих унцій) (404,5 грам) на термін з 25.09.2014 по 23.09.2016.

Пунктом 1.2 договору передбачено нарахування процентної ставки на вклад у розмірі 3,5% річних, сплата яких повинна здійснюватись одночасно з поверненням основної суми вкладу в кінці терміну дії Договору.

Цього ж дня між позивачем та ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» було укладено договір НОМЕР_3 банківського рахунку фізичної особи, за умовами якого Банк відкрив клієнту рахунок НОМЕР_3 в валюті UAN.

28.03.2016 позивач надіслав на адресу ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» заяву про дострокову вимогу суми вкладу, у якій просив достроково розірвати і повернути банківський вклад в банківських металах за договором №153D-1838 банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах у повному обсязі відповідно до пунктів 3.1.6, 3.3.4, 3.4.4, 4.4, 4.5.

Банком частково повернуто позивачу мірні зливки золота у сумі 84,5 грам (2 цілих 716738 сотих тройських унцій). При цьому, інша частина мірних зливків золота в розмірі 320 грам (10 цілих 288238 сотих тройських унцій) залишилась не повернутою.

05.04.2016 на підставі постанови Правління Національного банку України від №234 ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» було віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 05.04.2016 №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» було розпочато процедуру виведення ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05.04.2016 до 04.05.2016 включно та призначено Костенка І.І. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації «КБ «ХРЕЩАТИК».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.06.2016 №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03.06.2016 №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та делегування повноважень ліквідатора банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені ст.ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Костенку І.І. на два роки з 06.06.2016 до 05.06.2018.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» із заявами від 28.03.2016, 01.04.2016, 04.04.2016 про повернення вкладу. Також із заявою від 19.04.2016 позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК».

Листом від 13.05.2016 №4117-10/1835 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» повідомила позивача, що Фонд не відшкодовує кошти розміщені у банківських металах та роз'яснила процедуру подання заяви про кредиторські вимоги для отримання вкладу.

21.06.2017 позивач звернувся з заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича, в якій просив включити його кредиторські вимоги до загального реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» на загальну суму 338 539, 17 грн. серед яких: 329 176, 95 грн. - основний борг, 9 362, 22 грн. - проценти.

У Довідці від 05.10.2016 №2-3/3/9748 ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» роз'яснено позивачу, що його кредиторські вимоги акцептовані у сумі 319 603, 67 грн. та підлягають задоволенню за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку, у 7 чергу відповідно до положень частини першої ст.52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Вважаючи дії відповідачів неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також надани додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не звернув увагу на на те, що дані правовідносини є суто цивільно - правовими, а тому взагалі не підлягають розгляду адміністративними судами в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …».

Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України (редакція чинна на момент винесення судового рішення у справі), адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; справа адміністративної юрисдикції переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до ст.17 КАС України (у редакції, чинній на момент подання позовної заяви) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за ч.1 ст.19 КАС України (у редакції, на момент винесення рішення судом першої інстанції), юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно - правових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, оскільки важливе значення для визначення юрисдикції має питання підстав виникнення спору та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Отже, з викладених законодавчих норм вбачається, що до юрисдикції адміністративних судів належать публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, який здійснює управлінські функції та реалізує свою компетенцію на основі законодавства.

Колегія суддів зазначає, що публічно - правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника.

Тобто, для наявності такого спору є обов'язковим наявність зв'язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку, спір виник між фізичною особою і уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв'язку з неповним виконанням договору банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах від 25.09.2014 року між ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» та ОСОБА_2, а саме банком частково повернуто позивачу мірні зливки золота у сумі 84,5 грам (2 цілих 716738 сотих тройських унцій), при цьому, інша частина мірних зливків золота в розмірі 320 грам (10 цілих 288238 сотих тройських унцій), в гривневому еквіваленті 9 314,36 грн. залишилась не повернутою

Колегія суддів, вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів, враховує не лише суб'єктний склад правовідносин, які склались між сторонами, а й характер таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватно - правові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасників.

Приватно - правовий характер має спір тоді, коли він обумовлений порушенням або загрозою приватного майнового права конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно - правових відносин.

Крім того, спір є приватно - правовим, якщо до порушення приватного прва чи інтересу призвели управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

У нашому випадку, правовідносини щодо яких виник спір, обумовлені наявністю майнових вимог позивача до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи, оскільки позивч вважає, що кошти за договором банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах від 25.09.2017 року не виконаний в повному обсязі, а саме не доплачено 9 314, 36 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що дії (бездіяльність), пов'язані з не нарахуванням на рахунок позивача згідно Договору НОМЕР_3 банківського рахунку фізичної особи, укладеного 25.09.2014 між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» відсотків відповідно до Договору №153D-1838 банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах від 25.09.2014, мали місце до введення у ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» тимчасової адміністрації.

Окрім зазначеного, вказує, що кошти за зазначеним банківським вкладом повернуто 28.03.2016 року.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, аналізуючи встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що спірні правовідносини випливають з укладених між банком і позивачем договору банківського вкладу від 25.09.2017, при цьому як Уповноважена особа, так і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб діють як представники сторони договірних відносин.

У даному випадку спір, що розглядається не є публічно-правовим спором, тому не може розглядатись в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду в цивільному порядку.

Частиною третьою статті 19 КАС України передбачено, що адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно - правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

За практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України», суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, оскільки спір, що виник між сторонами, стосується питання невиконання договірних зобов'язань і реалізацією прав між банком і позивачем договору банківського вкладу, є цивільно-правовим і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Частиною 1 ст. 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про закриття провадження у справі, роз'яснивши позивачеві право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2018 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «КБ «ХРЕЩАТИК» Костенка Ігоря Івановича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення гарантованої суми відшкодування - закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 17 липня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.М. Кузьмишина