Постанова № 75325268, 12.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 736/1580/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чурупченко М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кузьмишиної О.М.;

за участю секретаря: Горяінової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Корюків, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2017 року, ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернувся до Корюківського районного суду Чернігівської області з позовом до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат, в якому просив визнати протиправним та скасувати висновок комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомога та компенсаційних сум, оформлений протоколом №113 від 27 жовтня 2017 року, в частині відмови йому, у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, зобов'язати Міністерство оборони України призначити, нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Свої вимоги мотивує тим, що у зв'язку із встановленням йому III групи інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Дії Міністерства оборони України щодо відмови в призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 3-ї групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії є незаконними, так як ним на розгляд комісії були подані всі документи, необхідні для призначення допомоги, в тому числі і документи, що свідчать про обставини поранення.

Оскільки відмовили йому у такій допомозі, тому звернувсь до суду.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 27 жовтня 2017 року, №113, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині відмови ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, згідно з підпунктом 1 пункту 6 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, що позивач звернувся з заявою на адресу Корюківського РВК, де перебуває на військовому обліку, про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому III групи інвалідності. Корюківським РВК його заява була направлена на адресу Чернігівського ОВК для призначення і виплати йому одноразової грошової допомоги. Чернігівський ОВК повідомив його, що його документи відпрацьовані і направлені до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Департамент фінансів Міністерства оборони України своїм листом від 22 січня 2016 року №248/3/6/230 повідомив Чернігівський обласний військовий комісаріат, що підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги немає, бо Закон України від 04 липня 2012 № 5040-УІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (на виконання якого було прийнято Постанову КМУ від 25.12.2013 № 975) набрав чинності з 01 січня 2014 року. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, тобто, дія Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 та нової редакції ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених осіб, які отримали первинно інвалідність після 01 січня 2014 року. Оскільки дія вищевказаних законодавчих та нормативно-правових актів на заявника не поширюється (встановлено інвалідність до 01 січня 2014 року), то і підстав для розгляду поданих документів не вбачається, документи повертаються, як такі, що не відповідають вимогами Постанови КМУ від 25.12.2013 № 975.

Він не погодився з відмовою Департаменту фінансів відповідача Міністерства оборони України подати пропозиції Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, оскаржив таку відмову до Чернігівського окружного адміністративного суду, постановою якого від 11 квітня 2016 року його позов було частково задоволено, було визнано протиправною відмову Департаменту фінансів Міністерства оборони України подати пропозиції Міністру оборони України щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії. Дана постанова ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2016 року залишена без змін.

Позивач вимушений був повторно звертатись через Чернігівський обласний військовий комісаріат до відповідача Міністерство оборони України, в середині листопада місяця 2017 року він отримав по пошті листа від Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому був протокол засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №113 від 27 жовтня 2017 року, в якому комісія прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, бо згідно з ч.6 ст. 16 Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше як через три місяці після звільнення зі служби, а позивачу інвалідність встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, крім того, ним начебто не подано документ, що свідчить про обставини поранення.

Позивач вважає, що комісія відповідача своїм протоколом протиправно відмовила йому у виплаті одноразової грошової допомоги, тому за захистом своїх прав вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги було зазначено те, що згідно з ч.6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова допомога військовослужбовцям строкової служби призначається у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, а йому інвалідність встановлена понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби. Таке рішення Міністра оборони України позивач вважає неправомірним та таким, що порушує його права та законні інтереси. Він 1978 по 1980 роки проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан на посаді командира відділення, мав військове звання - молодший сержант, що підтверджується його військовим квитком НОМЕР_1 виданим Корюківським районним військовим комісаріатом 05 травня 1978 року.

У 1980 році, в період бойових дій на території Демократичної Республіки Афганістан, він отримав осколкові поранення голови, лівої ноги, що підтверджується Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол №996 від 23.05.2012 року та висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського бюро судово-медичної експертизи від 22 травня 200 рожу №533/ж.

У 2012 році він вперше пройшов медико-соціальну експертизу, якою було визначено ІІІ групу інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, дані захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується виданою йому Чернігівською обласною МСЕК довідкою Сер. МСЕ-ЧНВ №046600 від 03 жовтня 2012 року. Інвалідність була встановлена до 01 листопада 2014 року, дата чергового переогляду встановлена 03 жовтня 2014 року.

В подальшому йому була встановлена безстроково III група інвалідності, що настала внаслідок поранення, контузії, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується виданою йому Чернігівською обласною МСЕК довідкою Серія АВА №005564 від 12 листопада 2014 року.

Надаючи правову оцінку матеріалам, обставинам справи, а також наданим поясненням та запереченням сторін колегія суддів звертає увагу на наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не надано, жодних доказів, які б підтвердили, що він проходив військову службу в Збройних Силах України або був військовослужбовцем іншого утвореного відповідно до законів України військового формування та правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Також, з позовних матеріалів не вбачається, що позивач на момент встановлення інвалідності проходить службу в резерві.

Таким чином, позивач по справі до будь якої визначеної категорії не відноситься, а тому на нього не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили з 24.01.2014, установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 р, № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 р., № 89, ст. 3255); допомога» що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отриманні такої допомоги.

Відповідно п. 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, датою, з якої у військовослужбовця виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірах, що встановлені статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI та відповідно до Порядку №975 виникає з моменту первинного встановлення такої інвалідності в період дії таких актів.

Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 III групу інвалідності встановлено 03.10.2012 року, відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ-ЧНВ №046600».

Колегія суддів зазначає, що на момент встановлено ІІІ групи інвалідності повторно в зв'язку із пораненням, контузією пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії діяв Порядок та умови призначення, і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Порядок №499), що помилково не було встановлено судом першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведене, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 № 5040-VI та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, так як право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності вперше.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач по справі за виплатою одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №499, до Міністерства оборони України, не звертався.

Відповідно до положень п.2 пп. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

На підставі вище зазначеного, колегія судів приходить до висновку та зазначає те, що у зв'язку з тим, що позивач звільнений з військової служи більш ніж через 3 місяці, він не має права на отримання одноразової грошової допомоги.

Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення Інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Відповідно до пп. 11-13 Порядку №975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови,

Отже, згідно положень вище наведеного нормативно-правового акту, рішення про виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю військовослужбовців приймає головний розпорядник коштів, у даному випадку Міністерство оборони України, після отримання відповідного висновку із визначеним переліком документів, необхідних для призначення виплати.

Колегія суддів вказує, що Порядком №975 встановлено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

В доданої до позову копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії про встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв (протокол ЦВЛК від 23.05.2012 року №996) вбачається, що: поранення, контузія, захворювання, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Фактично Центральною військово-лікарською комісією встановлений причинний зв'язок між пораненням (контузією), захворюванням з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Але, не зважаючи на наявність причинного зв'язку між пораненням (контузією) з виконанням обов'язків військової служби існують умови, при яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються.

Так, відповідно до пункту 19 Порядку №975, а також до положень етапі 16-4 Закону України «Про соціальний І правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

З цією метою, Порядком №975 передбачено подання заявником уповноваженому органу копії документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначених вище документів до матеріалів стправи не н адано.

Пунктом 21.22 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджено наказом Міністра оборони України №402 (далі - Положення №402), визначено, що розшук архівних документів, необхідних для вирішення питання про причинний зв'язок захворювань (поранень) колишніх військовослужбовців, проводять військові комісаріати.

Штатні ВЛК також проводять розшук додаткових документів та надають консультації з питань визначення причинного зв'язку захворювань (поранень) у колишніх військовослужбовців.

Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що документів про причини та обставини поранення не надано, не надано доказів в т.ч., що позивач звертався за їх отриманням та допомогою в їх отриманні, до відповідних органів, зокрема до архівних установ Російської Федерації.

Також, про наявність поранень зазначається в військовому квитку.

Та вказує на те, що з копії військового квитка НОМЕР_1, мається запис про те, що поранень не має..

Військовий квиток є одним із основних документів суворого обліку де здійснюються відповідні записи про проходження військової служби, військову спеціальність, отриманні поранення та контузії, право на носіння зброї та її вид та інше«, Відповідні записи завіряються підписами та печатками відповідних командирів частин або військового комісаріату,

Суд апеляційної інстанції зазначає, що військовий квиток є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 70 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15.03.2016 у справі №825/2188/15-а (К/800/46802/15).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до не правильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а тому постанова суду першої інстанції має бути скасована з постановленням нової про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - задоволити.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2018 року - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору на стороні відповідача - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 17 липня 2018 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак,

О.М. Кузьмишина