Постанова № 75325246, 11.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/8871/17 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Малогіної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ОСОБА_4 звернулася у суд із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25.04.2016 року № НОМЕР_1, №0001411306, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

В обгрунтування вимог посилається на те, що у неї був відсутній інвестиційний прибуток у розумінні п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу, оскільки відсутня позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю при придбанні, тому підстави для донарахування податку на прибуток та військового збору відсутні.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року відмовлено у задоволенні позову.

Судове рішення умотивовано тим, що позивачем не надано доказів понесення витрат на придбання цінних паперів, з огляду на що висновок податкового органу про порушення вимог Податкового кодексу є обґрунтованим, що свідчить про правомірність оскаржуваних рішень.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що в матеріалах справи наявні докази понесення витрат при купівлі цінних паперів, з урахуванням чого у неї за результатами 2014-2015 років інвестиційний прибуток не виник, натомість виникли інвестиційні збитки, які не є об'єктом оподаткування та згідно абз. 3 пп.170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу переносяться у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до повного погашення від'ємного значення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_4 за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, за результатом якої складено акт від 30.01.2017 №263/26-58-13-06-17-2636806840.

Згідно висновків акту перевірки установлено порушення позивачем вимог пп. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164, п. 170.2 ст. 170, ст. 176, ст. 179, пп. 1.2, 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 679 409,10 грн. та військового збору на загальну суму 37 178,84 грн.

На підставі висновків акту контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.02.2017 №0000611306, №0000621306, які в порядку адміністративного оскарження скасовані рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 13.04.2017 №2663/Г/26-15-10-02-16.

У подальшому, на підставі акту перевірки та рішення від 13.04.2017 №2663/Г/26-15-10-02-16 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2016 №0001401306, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 849 261,38 грн. (за основним платежем 679 409,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями 169 852,28 грн.), №0001411306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на загальну суму 46 473,55 грн. (за основним платежем 37 178,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9 294,71 грн.).

Уважаючи вказані податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернулася у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно із пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.9 пункту 164.2 цієї Податкового кодексу встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.40 і 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначені у пункті 170.2 статті 170 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 170.2.1 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.

За правилами, визначеними підпунктом 170.2.2 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу , інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).

До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.

Підпункт 170.2.6 пункту 170.2 статті 170 Податкового кодексу встановлює, що до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Отже, до складу інвестиційного прибутку включається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу, а до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/7630/14.

З матеріалів справи убачається, що відповідно протоколу Загальних зборів учасників ТОВ «САМТАК» (ТОВ «Перший столичний хлібзавод») від 08 грудня 2012 року №33 позивач придбала частку в статутному капіталі ТОВ «САМТАК» у розмірі 5 005 900,00 грн.

На підтвердження витрат, понесених у зв'язку із придбанням частки у вказаному товаристві, позивачем надано договір про відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «САМТАК» від 08 грудня 2011 року шляхом купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 (продавець) та позивачем (покупець).

Згідно п. 1.1 цього договору в порядку та на умовах, визначених договором та відповідним

чинним в Україні законодавством, продавець зобов'язується передати у власність покупця свою

частку в повному розмірі у статутному капіталі ТОВ «САМТАК», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити названу частку, розмір якої складає 2 002 360,00 грн. та становить 20% у загальному розмірі статутного капіталу ТОВ «САМТАК» (п.1.3.2 договору).

Згідно п.2.1 договору за відступлення частки, що є предметом цього договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю 2 002 360,00 грн.

Розділом 3 договору установлено, що покупець сплатив продавцю вартість частки визначену в п.2.1 договору у повному обсязі готівковими коштами до підписання сторонами цього договору. Своїм підписом на договорі продавець підтверджує той факт, що до моменту підписання договору ним було отримано від покупця грошові кошти в сумі 2 002 360.00 грн. (два мільйона дві тисячі триста шістдесят гривень 00 копійок) в якості плати вартості частки у статутному капіталі ТОВ «САМТАК», що є предметом договору.

Також, на підтвердження витрат, понесених у зв'язку із придбанням частки у вказаному товаристві, позивачем надано договір про відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «САМТАК» від 08 грудня 2011 року шляхом купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_6 (продавець) та позивачем (покупець).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором та відповідним чинним в Україні законодавством, продавець зобов'язується передати у власність покупця свою частку в повному розмірі у статутному капіталі ТОВ «САМТАК», а покупець зобов'язується прийняти та оплатити названу частку.

Розмір частки, що належить продавцю та відчужується за даним договором, складає 3 003 540,00 грн. (три мільйона три тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок) та становить 30% у загальному розмірі статутного капіталу ТОВ «САМТАК».

Розділом 3 договору установлено, що покупець сплатив продавцю вартість частки, визначену у п. 2.1. в повному обсязі готівковими коштами до підписання сторонами цього договору (п.3.1. договору).

Своїм підписом на цьому договорі продавець підтверджує той факт, що до моменту підписання договору ним було отримано від покупця грошова кошти в сумі 3 003 540.00 грн. (три мільйона три тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок) в якості оплати вартості частки в статутному капіталі TOB «САМТАК», що є предметом договору (п. 3.2. договору).

Окрім того, на підтвердження понесених витрат позивачем надано нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5 від 27.03.2017 року, у якій останній підтверджує, що відповідно до договору про відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «САМТАК» шляхом купівлі-продажу від 08 грудня 2011 року, ним була отримана від ОСОБА_4 грошова сума в розмірі 2 002 360,00 гри.

Отже, на підставі вказаних вище договорів про відступлення частки в статутному капіталі товариства позивачем придбано частку в статутному капіталі ТОВ «САМТАК» у розмірі 5 005 900,00 (п'ять мільйонів п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, що становить 50% статутного капіталу товариства та, відповідно, понесено витрати у розмірі 5 005 900,00 грн. в зв'язку з придбанням інвестиційного активу.

У подальшому, на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі від 13 травня 2013 року позивачем відчужено частку в статутному капіталі ТОВ «ПЕРШИЙ СТОЛИЧНИЙ ХЛІБОЗАВОД» (до зміни назви ТОВ «САМТАК) на користь ТОВ «ХК «ХЛІБНІ ІНВЕСТИЦІЇ) у розмірі 5005 900,00 (п'ять мільйонів п'ять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок, що становить 50% статутного капіталу товариства.

Згідно умов вказаного договору купівлі - продажу покупець зобов'язаний сплатити продавцю 5 005 900, 00 грн. (п.2.1 договору).

Вищенаведене свідчить про те, що позитивна різниця між доходами, отриманими позивачем від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, яка визначається із суми витрат на придбання такого активу, дорівнює нулю, що свідчить про те, що позивачем не отримано інвестиційного прибутку.

До того ж, судом установлено, що станом на 31.12.2015 року за ТОВ «ХК «ХЛІБНІ ІНВЕСТИЦІЇ) рахується заборгованість за договором купівлі - продажу від 13 травня 2013 року у розмірі 1 445 341,00 грн., що не заперечується відповідачем та свідчить на користь того, що позивачем понесено інвестиційний збиток у розумінні п.п. 170.2.3 п. 70.2 ст. 170 Податкового кодексу, оскільки за результатами розрахунку інвестиційного прибутку виникає від'ємне значення.

Таким чином, з урахуванням того, що матеріали справи підтверджують понесення позивачем витрат на суму 5 005 900,00 грн. та останнім фактично не отримано інвестиційного прибутку, протилежні висновки податкового органу, які прийняті до уваги судом першої інстанції, є помилкоовими.

При цьому, висновки суду першої інстанції щодо того, що в розумінні Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» нотаріальна засвідчена копія заяви не є розрахунковим документом, а відтак позивачем не надано доказів понесення витрат, є також хибними. Позаяк, згаданий Закон регулює взаємовідносини, що виникають при операціях підприємств/підприємців з одного боку та фізичних осіб з іншого боку, однак, не регулює взаємовідносини, які виникають між двома фізичними особами при здійсненні між ними розрахунків за придбання акцій.

Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 08 травня 2018 року у справі №810/834/17.

Окрім того, колегія суддів ураховує, що на момент купівлі згаданого статутного капіталу в законодавстві були відсутні обмеження щодо готівкових розрахунків між фізичними особами.

Відтак, податковим органом усупереч ч. 2 ст. 77 КАС не доведено правомірності винесення спірних податкових - рішень, а висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та зроблені за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись статтями 34, 122, 243, 310, 317, 319, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 квітня 2018 року скасувати.

Позов ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 квітня 2016 року №0001401306, №0001411306.

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати на оплату судового збору в розмірі 12000 грн. (дванадцять тисяч грн.).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови виготовлено 16 липня 2018 року).