Постанова № 75325211, 11.07.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-8763/12/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Андрієнко Н.А.,

за участю:

представника позивача: Хлопузяна Р.Д.,

представника відповідача: Голінея І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року, -

У с т а н о в и в:

ПАТ «Укргазвидобування» звернулося у суд із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, у якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення від 21.02.2012 року №0003264120, яким за затримку сплати грошового зобов'язання зобов'язано сплатити штраф.

В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що зазначені взаємовідносини є договірними, до яких не застосовуються норми Податкового кодексу, а договір про розстрочення не передбачає сплати штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року постанову суду першої інстанції скасовано, позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2016 року попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів Вищий адміністративний суд України вказав, що суди мали встановити, чи дійсно позивач допустив порушення, суму простроченого грошового зобов'язання, період прострочення сплати такої суми та кількість днів прострочення, а також правильність розрахунку штрафних санкцій. Також, з огляду на п. 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення», відповідно до якого за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року штрафні санкції застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, суди повинні були перевірити, чи застосовано податковим органам штрафні санкції за порушення, які можливо допущені у період, що настав після 20.05.2011 (граничний строк сплати) і до 30.06.2011. Окрім того, касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції повинен був встановити обставини щодо порушення строків слати узгодженого податкового зобов'язання, адже процедурні порушення при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки не можуть бути самостійною підставою для висновків про протиправність самого рішення про застосування штрафних санкцій.

За наслідками нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року позов задоволено.

Судове рішення умотивовано тим, що оскаржуване податкове рішення не базується на висновках акта перевірки та арифметично не вірне, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, помилкове застосування норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету податку на прибуток за II квартал 2011 року по філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" БУ "Укрбургаз"(код за ЄДРПОУ 00156392); за II квартал 2011 року по філії "Шебелинське відділення з переробки газового конденсату та нафти" філії "Управління з переробки газу та газового конденсату" ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз України"(код за ЄДРПОУ 25751368); за І II, III квартали 2011 року по філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України".

За наслідками перевірки складено акт від 06.02.2012 року №86/41-20130019775, згідно висновків якого установлено, що позивачем несвоєчасно перераховано податок на прибуток, нарахований згідно з розрахунком податкових зобов'язань щодо консолідованого податку на прибуток за І квартал 2011 року, поданим 10 травня 2011 року №13475,

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21 лютого 2012 року №0003264120, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу, на підставі статті 126 цього Кодексу за затримку більше 96 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 5 275 453,81 грн. ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% в сумі 2 874 455,00 грн.

Уважаючи вказане рішення відповідача протиправним, позивач звернувся у суд із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом установлено, що на підставі рішення Державної податкової адміністрації від 20 травня 2011 року №42 між ДПІ у Балаклійському районі м. Харкова та ДК "Укргазвидобування" укладено договір про розстрочення грошових зобов'язань від 31 травня 2011/20 травня 2011 року №8, за умовами якого надано розстрочення сплати грошових зобов'язань в сумі 16 767 658,00 грн. строком з 20 травня 2011 року по 26 грудня 2011 року, зокрема: станом на 24 червня 2011 року - 2 395 384,00 грн. та станом на 25 липня 2011 року, 25 серпня 2011 року, 26 вересня 2011 року, 25 жовтня 2011 року, 25 листопада 2011 року та 26 грудня 2011 року по 2 395 379,00 грн.

Відповідно до рішення Державної податкової служби від 12 жовтня 2011 року №26 згадане рішення Державної податкової адміністрації скасовано.

Відповідно до пункту підпункту 100.12.2 пункту 100.12 статті 100 Податкового кодексу договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно з пунктом 100.13 статті 100 Податкового кодексу порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 24 грудня 2010 року №1036 (далі - Порядок), з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби.

У такому випадку підрозділ погашення податкового боргу письмово повідомляє підрозділ обліку та звітності та структурні підрозділи, які здійснюють адміністрування відповідних податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, для здійснення заходів по нарахуванню пені та відповідних штрафних санкцій відповідно до норм чинного законодавства.

Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) оформляється на бланку відповідного органу державної податкової служби (додаток 5).

При цьому рішення про розстрочення (відстрочення) скасовується в повному обсязі (за всіма платежами) з одночасним проведенням нарахування процентів за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням).

Рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору.

За приписами пунктів 4.6 та 4.7 Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Згідно пунктом 4.9 Порядку рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокове розірвання договору за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене у порядку, встановленому Кодексом для оскарження рішень органу державної податкової служби щодо нарахованої суми грошових зобов'язань.

Отже, підставою для дострокового розірвання договору розстрочення грошових зобов'язань є рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення грошових зобов'язань.

При цьому, невнесені суми розстрочених грошових зобов'язань (податкового боргу) та суми процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення, платник податків має сплатити з дня дострокового розірвання договору, а з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, з дня скасування рішення Державної податкової адміністрації про розстрочення грошових зобов'язань від 20 травня 2011 року №42, тобто з 12 жовтня 2011 року позивач має сплатити невнесену суму розстрочених грошових зобов'язань та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення, а з 13 жовтня 2011 року на розстрочені суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у відповідних розмірах.

Відтак граничним строком сплати невнесеної суми грошових зобов'язань, а саме суми у розмірі 14 372 274,00 грн. є 12 жовтня 2011 року.

Судом установлено, що податкове зобов'язання у розмірі 14 372 274,00 грн. фактично сплачено 30 листопада 2011 року, тобто із затримкою 49 календарних днів. Про що також зазначено в акті перевірки.

Разом із тим, як убачається із оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, яке прийнято на підставі цього акту перевірки, позивача зобов'язано сплатити штраф за затримку більше 96 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання.

Тобто, штраф до позивача фактично застосовано за порушення, які не встановлено в акті перевірки. Окрім того, штраф застосовано в розмірі 20 % від грошового зобов'язання у сумі 5 275 453,81 грн., що обчислено відповідачем у розмірі 2 874 455,00 грн.. Однак, вказаний розрахунок є арифметично невірним, позаяк 20 % від суми 5 275 453,81 грн. складає 1 055 090,76 грн.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення суперечить висновкам акту перевірки та штраф розрахований арифметично не вірно,що дає підстави для визнання такого протиправним та його скасування.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, в апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення позивачем вимог податкового законодавства України, однак не наводить жодного доводу відносно висновків місцевого суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини 1 статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя - доповідачЯ.Б. Глущенко суддя О.М. Кузьмишина суддяО.Є. Пилипенко

(Повний текст постанови складений 16 липня 2018 року.)