Постанова № 75325204, 16.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14283/17 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури Автономної Республіки Крим про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Прокуратури Автономної Республіки Крим про стягнення коштів за час вимушеного прогулу з 15.09.16р. по 15.11.16р. в сумі 33 345 грн. 77 коп.

Позовні вимоги серед іншого обгрунтовані тим, що позивач ОСОБА_2 звернулася до відповідача 26.09.16р., отримавши повний текст судового рішення та написала заяву про поновлення на роботі, тоді як 11.10.16р. їй було запропоновано з'явитися до Прокуратури АР Крим замість поновлення на посаді. У зв'язку з відсутністю добровільного виконання судового рішення позивач 20.10.16 р. звернулася до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення, після чого судове рішення було виконане лише 14.11.16 р. З посиланням на статтю 117 Кодексу законів про працю України просить стягнути з відповідача грошові кошти за час вимушеного прогулу з 15.09.16 р. по 15.11.16 р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Прокуратури Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_2 9466 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.09.16 р. по 13.11.16 р. включно.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року та стягнути з відповідача на її користь грошові кошти за час вимушеного прогулу з 15.09.16 р. по 14.11.16 р. в сумі 14 435 грн. 65 коп.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, а апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 26.09.14р. відповідно до наказу виконувача обов'язків прокурора Автономної Республіки Крим №19к ОСОБА_2 була призначена на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органам, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури АР Крим.

Наказом Генерального прокурора України від 15.07.15 р. №37ш ліквідовано в структурі та штатному розписі прокуратури АР Крим - відділ нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншим органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією, в складі якого працювало 3 співробітника, у тому числі і ОСОБА_2

Штатну чисельність з відповідним фондом заробітної плати зараховано до резерву Генеральної прокуратури України.

Крім того, у структурі Прокуратури АР Крим було ліквідовано відділ нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, старшого прокурора з питань роботи з кадрами, старшого прокурора прокуратури з питань організації роботи, контролю виконання, статистики та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, старшого прокурора прокуратури з питань правового забезпечення, доступу до публічної інформації та розгляду звернень громадян, старшого прокурора прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів, старшого прокурора прокуратури з питань нагляду за додержанням законів у сфері транспорту (Скворцова А.Ю.), старшого прокурора прокуратури з питань захисту прав і свобод дітей.

04.08.15 р. ОСОБА_2 було попереджено про звільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням з 05.10.15 р.

Наказом прокурора АР Крим від 30.11.15 р. №316 к ОСОБА_2 було звільнено за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вказаний наказ оскаржено позивачем до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16 р. по справі №826/105/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 про скасування наказу прокурора АР Крим від 30.11.15 р. №316 к, поновлення на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури АР Крим, стягнення з прокуратури АР Крим середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30 листопада 2015 року по час прийняття судом постанови зі стягненням відповідних податків та зборів на доходи фізичних осіб, стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.09.16р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.16 р. та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: скасовано наказ прокурора АР Крим від 30.11.15 р. №316 к про звільнення ОСОБА_2 за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, поновлено її на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури АР Крим, присуджено до стягнення з прокуратури АР Крим середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.12.15 р. по 15.09.16 року у розмірі 68 628,50 грн., на що позивачем отримано виконавчий лист 26.09.16 р.

Вищезазначене судове рішення було фактично виконано 14.11.16 р. шляхом видання наказу прокурора Автономної Республіки Крим №268к про поновлення молодшого радника юстиції ОСОБА_2 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та запобігання корупції прокуратури Автономної Республіки Крим, а також шляхом перерахування на рахунок позивача 55 245, 95 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно платіжного доручення від 15.11.16 р. №392 (за врахуванням податків і зборів).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100, період для обчислення періоду вимушеного прогулу становить 40 робочих днів, а не 61 календарний.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого 08.02.1995 № 100 (далі за текстом - Порядок).

Із пункту 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Разом з тим, як вбачається з абзацу 5 п.10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7, задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Згідно довідки прокуратури АР Крим від 08.12.15р. № 18/1-64, сума нарахованого грошового забезпечення за вересень 2015 року становить 8124,37 грн., а за жовтень 2015 року - 395,12 грн. При цьому, кількість відпрацьованих позивачем днів за вересень - жовтень 2015 року складає 36 календарних дня.

Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача становить 236,65 грн. (8 124,37 грн. + 395,12 грн. = 8 519,49 грн. / 36 днів) за 1 календарний день.

В свою чергу, період вимушеного прогулу позивача складає 290 днів та обраховується починаючи з першого дня після звільнення - з 01 грудня 2015 року по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто 15 вересня 2016 року.

Зважаючи на те, що кількість днів вимушеного прогулу складає 290 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить 68 628,5 грн. (290 днів * 236,65 грн.).

Отже, попередньо присуджена та стягнена на користь позивача сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.12.15 р. по 15.09.16 року у розмірі 68 628,50 грн. була розрахована саме з 236, 65 грн. середньоденного грошового забезпечення.

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідачем до суду було надано іншу довідку про середньоденний заробіток позивача, згідно якої за той самий період вересень-жовтень 2015 р. його розмір становить 378, 3 грн..

Як вбачається з матеріалів справи, питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу вже було предметом дослідження Київський апеляційним адміністративним судом, рішення якого набрало законної сили та у визначеному законом порядку було виконано. Отже, суд приймає до увагу середній заробіток позивача, обрахований судом раніше, розмір якого становить 236, 65 грн.

Відповідно, сума до відшкодування позивачу за період з 16.09.16 р. по 13.11.16 р. складає 9466 грн. (236, 65 грн. х 40).

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування до спірних відносин в частині стягнення на користь позивача середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу Порядку №100.

Так, за приписами статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

У п.6. Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260), визначено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення.

У зв'язку з цим, колегія суддів знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в період з 16.09.16 р. по 13.11.16 р. в сумі 9466 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 34, 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено - 06.06.2018р.