Ухвала суду № 75324973, 15.08.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2017 рокусправа № 804/1106/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Сафронової С.В.

судді: Мельника В.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 804/1106/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елікс" до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду на новий розгляд згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2016 року надійшла адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0006462205 від 19.11.2014 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 73002 грн., у томі числі за основним платежем - на 48668 грн., за штрафними санкціями - на 24334 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки щодо не підтвердження реальності здійснення операцій з придбання товару у ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Синдар Тур» є хибними та необґрунтованими, а винесене на підставі таких висновків оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року позов задоволено: задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006462205 від 19.11.2014 року про збільшення ТОВ «ЕЛІКС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 48668 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24334 грн.

На рішення суду першої інстанції надійшла апеляційна скарга від відповідача в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

В судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛІКС» зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетрловської міської ради 22.11.1999р., перебуває на податковому обліку в Лівобережній об'єднаній державній податковій інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Лівобережною об'єднаною державною податковою інспекції м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕЛІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» за липень 2014 року, їх реальності та повноти відображення.

За результатами перевірки 04.11.2014 року складено акт № 4062/2205/30640085, у висновку якого зазначено про відсутність об'єктів оподаткування ТОВ «ЕЛІКС» по ланцюгу постачання ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Синдар Тур» - ТОВ «ЕЛІКС» на суму 48668,00 грн., встановлено завищення податкового кредиту у липні 2014 року на суму 48668,00 грн., що призвело до порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 48668 грн..

На підставі вказаного акту 19.11.2014 р. контролюючим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення №0006462205 про збільшення ТОВ «ЕЛІКС» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» за основним платежем - 48668 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24334 грн.

Слід зауважити, що в перевіряємому періоді позивач формував показники податкової звітності, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ "Гранд Крістал" відповідно до договору поставки № 1207 від 07.07.2014 року ТМЦ на загальну суму 196008 грн., в т.ч. ПДВ на суму 32668 грн.

Згідно умов вказаного договору, предметом поставки є ТМЦ (товар), кількість, ціна та асортимент якого визначаються специфікаціями. Якість товару повинна відповідати встановленим нормам та підтверджуватись сертифікатом якості або паспортом, в залежності від виду товару. Разом з товаром постачальник зобов'язаний надати видаткову та податкову накладні, рахунок-фактуру та скласти акт прийому товару із зазначенням його кількості та найменування.Поставка товару здійснюється зарахунок покупцяпогодженими партіями на підставі заявки.Підтвердженням отримання заявки постачальником є виставлення рахунку

До вищевказаного договору сторонами погоджено специфікацію № 1 від 29.07.2014 року з переліком ТМЦ, що поставляються на адресу ТОВ "Елікс", їх кількість та вартість, рахунок на поставку товару № СФ-0000108 від 29.07.2014 року.

Здійснення фінансово-господарських взаємовідносин за даним договором підтверджено податковою накладною від 29.07.2014 року № 34, видатковою накладною від 29.07.2014 року №РН-0000108.

Перевезення товару здійснювалосль за замовленням ТОВ "Елікс" ПП ОСОБА_1, на підставі договору про надання послуг №10/01-14 від 10.01.2014 р., про що свідчить товарно-транспортна накладна від 29.07.2014 року № Р108.

Крім того, судом першої інстанції досліджено взаємовідносини між ТОВ "Елікс" та ТОВ "Синдар Тур", які також стали підставою для формування податкового кредиту позивача у податковій декларації з ПДВ за липень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Елікс" (замовник) укладено договір про надання юридичних послуг № 139 від 02.07.2014 р. з ТОВ "Синдар Тур", згідно умов якого, виконавець (ТОВ "Синдар Тур", м. Київ) зобов'язаний надавати замовнику юридичні послуги, а саме, перевіряти внутрішні документи замовника на відповідність вимогам законодавства, надавати допомогу в правильному оформленні таких документів; надавати консультації, довідки, висновки з юридичних питань; здійснювати підготовку та подачу заяв, позовів, претензій; брати участь у перемовинах з третіми особами на боці замовника; представляти інтереси замовника в державних установах та органах влади; здійснювати виїзд до замовника у разі його перевірки контролюючими органами; організовувати та вести претензійну роботу за дорученням замовника; вживати заходів по захисту прав та інтересів замовника. Протоколом № 1 до даного договору передбачено вартість послуг за цим договором за липень 2014 року в сумі 96 000 грн.

На підтвердження реальності здійснення діяльності з надання зазначених послуг, позивачем надано акт виконаних послуг № ОУ-0000038 від 31.07.2014 р., згідно якого ТОВ "Синдар Тур" надало у липні 2014 року ТОВ "Елікс" методичну допомогу по підготовці та укладенню різного роду договорів, веденні претензійної роботи, виготовлення довідок, висновків та інших документів , а також податкову накладну № 26 від 31.07.2014 р.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктами 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на вищезазначене, формування платником податків податкового кредиту з ПДВ обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період;

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В свою чергу, частиною другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Докази того, що дані документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними відповідачем суду не надано.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами контролюючого органу про "можливі" порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача, оскільки такі висновки сформовані без урахування первинної документації платника податків, яка у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість формування податкового кредиту.

Так, згідно зі статтею 61 Конституції України відповідальність осіб має індивідуальний характер, при цьому будь-які протиправні дії одних платників податків не можуть покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов'язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. № 21-5333а15.

Таким чином, виходячи з зазначеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 березня 2017 року була прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ч.3 ст.160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі № 804/1106/16- залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: С.В. Сафронова

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов