Постанова № 75324741, 09.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2018 р. Справа№ 910/108/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018

у справі №910/108/18 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»

до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

ОСОБА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_3;

2. ОСОБА_4

про стягнення 100 000,00 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія» (надалі - ПрАТ «СТ «Гарантія», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі - ТДВ СК «Альфа-Гарант») про стягнення 100 000,00 грн страхового відшкодування, посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП), яка сталася з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована відповідачем, транспортному засобу, що належить позивачеві, було заподіяно значні механічні пошкодження, а позивачеві завдано збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.2018 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/108/18, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3, третя особа-1) та ОСОБА_4 (надалі - ОСОБА_4, третя особа-2).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 задоволено заяву позивача про залучення третьої особи та залучено до участі у справі ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, третя особа-3) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/108/18 у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СТ «Гарантія» відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача від виплати спірного страхового відшкодування зумовлена неможливістю встановлення дійсних причин та обставин настання спірної події та визначення розміру завданого збитку, що було наслідком недобросовісного (неналежного) виконання учасниками спірних правовідносин своїх зобов'язань, що в силу приписів п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить про її правомірність.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПрАТ «СТ «Гарантія» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач наголошував на тому, що суд в оскаржуваному рішенні акцентував увагу на тому, які дії не вчинив потерпілий та його представник, при цьому, не надавши оцінки вчиненим діям відповідача, як страховика, для встановлення причин та обставин ДТП; відповідач, направляючи аварійного комісара ОСОБА_5 виключно для огляду пошкодженого транспортного засобу, не надав йому повноважень для проведення оцінки розміру завданих збитків, а тому відсутність можливості на час огляду автомобіля встановити дійсний розмір збитків не може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування; відповідачем не було доведено, які саме дії позивача дали йому підстави вважати, що огляд автомобіля, який знаходиться у розібраному стані, призвели до неможливості встановлення страховиком факту ДТП, причин та обставин її настання або розміру заподіяної шкоди, враховуючи, що представнику відповідача ОСОБА_5 були надані усі умови для огляду транспортного засобу; судом не було викликано та допитано в якості свідка ОСОБА_5, незважаючи на подання його заяви.

За твердженням апелянта, відповідач самоусунувся від визначення розміру збитку, у зв'язку з чим позивач звернувся до експертної установи про здійснення оцінки розміру збитку на підставі раніше проведених оглядів, за результатами якої встановлено його розмір у сумі 102 847,48 грн.

При цьому, на думку скаржника, судом неправомірно покладено в основу рішення висновок спеціаліста ОСОБА_6, оскільки такий не є належним та допустимим доказом у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 відмовлено ПрАТ «СТ «Гарантія» у задоволенні клопотання про витребування в Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області матеріалів кримінального провадження №12017270270000914, відкритого за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант», копії письмових пояснень ОСОБА_7 та клопотання про виклик і допит в якості свідка ОСОБА_5, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ «СТ «Гарантія» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/108/18, встановлено ТДВ СК «Альфа-Гарант», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, відповідач наголошував на безпідставності доводів апелянта про доручення відповідачем аварійному комісару ОСОБА_5 здійснити виключно огляд автомобіля без оцінки розміру збитків, оскільки такі доводи не підтверджені жодними доказами; твердження апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо правомірності відмови відповідача від виплати страхового відшкодування, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується неможливість встановлення дійсних причин та обставин настання спірної події та визначення розміру завданого збитку, що було наслідком недобросовісного (неналежного) виконання учасниками спірних правовідносин своїх зобов'язань.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 розгляд апеляційної скарги ПрАТ «СТ «Гарантія» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/108/18 призначено на 18.06.2018, повторно встановлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Треті особи не скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України, відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2018 та від 02.07.2018, у порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи №910/108/18 оголошувались перерви до 02.07.2018 та 09.07.2018 відповідно.

У судове засідання третя особа-1 та третя особа-2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третьої особи-1 та третьої особи-2, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності вказаних осіб.

У судовому засіданні представник скаржника та третя особа-3 підтримали вимоги апеляційної скарги, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає її безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим просив суд апеляційної інстанції відмовити в її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

09.07.2018 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи-3, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2016 між ТДВ СК «Альфа-Гарант» (у тексті полісу - страховик) та ОСОБА_4 (у тексті полісу - страхувальник) було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1623451, за яким забезпеченим транспортним засобом є автомобіль марки «ВАЗ 2121», державний номерний знак НОМЕР_1, ліміт відповідальності по майну - 100 000,00 грн, строк дії полісу з 12.10.2016 по 11.10.2017 (а.с. 20, т. 1).

З довідки про ДТП №3017096376282943, виданої Начальником сектору ДТП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області слідує, що 02.04.2017 о 09 год 02 хв на а/д М-01 Київ-Чернігів-Н.Яриловичі на 158 км 450 м відбулася ДТП за участю автомобіля «ВАЗ 2121», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Hyundai Ассent», державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ПрАТ «СТ «Гарантія», під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 170-171, т. 1).

Постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.04.2017 у справі №748/921/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 23-24, т. 1).

Відповідно до вказаної постанови, 02.04.2017 о 09 год 02 хв на 167 км150 м по а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2121», державний номерний знак НОМЕР_1, виконуючи поворот праворуч, не зайняв крайнього положення на проїзній частині та при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, не надав переваги в русі транспортному засобу, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого водій автомобіля «Hyundai Ассent», державний номерний знак НОМЕР_2, уникаючи зіткнення, виїхав за межі проїзної частини, з'їхав в кювет, де здійснив наїзд на земляний насип. Своїми діями ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 10.1, 10.3, 10.4 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП. В результаті зіткнення автомобіль «Hyundai Ассent», державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу підтверджується, що автомобіль «Hyundai Ассent», державний номерний знак НОМЕР_2 належить ПрАТ «СТ «Гарантія» (а.с. 28-29, т. 1).

За твердженням позивача, станом на час настання вказаної ДТП вказаним транспортним засобом ПрАТ «СТ «Гарантія» керував ОСОБА_2 на підставі договору найму транспортного засобу, відповідно до п. 1.2 якого за домовленістю сторін автомобіль буде використовуватися наймачем для виїзду на місце подій, які можуть бути визнані страховими за укладеними з наймодавцем договорами страхування, проведення огляду пошкодженого майна (транспортних засобів), визначення причин і характеру подій (а.с. 26-27, т. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «СТ «Гарантія» надало ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлення про ДТП від потерпілого від 03.04.2017 за підписом ОСОБА_2 (реєстрація відповідачем 04.04.2017 за №ЦВ/17/1292), в якому останній зазначив, що така ДТП сталася 02.04.2017 о 09 год 02 хв на а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі (М01), швидкість руху у момент зіткнення 90 км/год, про настання ДТП страхову компанію по телефону не повідомлялось, поліцію Чернігівського району про настання ДТП повідомлено о 09 год 03 хв, пошкоджено передню частину автомобіля, бампер задній, спрацювали подушки безпеки водія та пасажира з системою натягу ременів безпеки, спрацювала система складання рульової колонки, дані про іншого учасника ДТП (попередньо винна особа): ОСОБА_3 транспортний засіб «ВАЗ 2121», державний номерний знак НОМЕР_1, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1623451 (а.с. 25, т. 1.)

ОСОБА_3 надав ТДВ СК «Альфа-Гарант» повідомлення особи, відповідальність якої застрахована, про дорожньо-транспортну пригоду від 04.04.2017 (реєстрація відповідачем 05.04.2017 за №ЦВ/17/1292), в якому зазначив, що 02.04.2017 о 09 год 00 хв, керуючи автомобілем «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1, він рухався в лівій смузі зі швидкістю 60 км/год по трасі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, на повороті на с. Халявин, не подивився у дзеркало і почав здійснювати маневр вправо, у зв'язку з чим підрізав автомобіль марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, який рухався у правій смузі, внаслідок чого останній з'їхав в кювет; про настання ДТП повідомлено страхову компанію по телефону 02.04.2017 о 10 год 00 хв; повідомлено поліцію Чернігівського району про настання ДТП; автомобіль винуватця пошкоджень, отриманих від ДТП не має (а.с. 138-139, т. 1).

Враховуючи, що в ДТП, яка сталась 02.04.2017 о 09 год 02 хв відповідальним за заподіяння шкоди визнано ОСОБА_3, цивільно-правову відповідальність якого застраховано в ТДВ СК «Альфа-Гарант» за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1623451 від 10.10.2016, позивач звернувся до відповідача із заявою про випалу страхового відшкодування від 03.04.2017 (реєстрація відповідачем 05.04.2017 за №ЦВ/17/1292), а саме, витрат, пов'язаних з пошкодженням автомобіля «Hyundai Ассent», державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 30, т. 1).

Листом вих. №112/2338 від 05.07.2017 відповідач надав відповідь на вказану заяву, зазначивши, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» змушене відмовити у здійсненні страхового відшкодування внаслідок невиконання вимог п. 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що позбавило страховика можливості встановити розмір заподіяної у вищевказаній ДТП шкоди (а.с. 31, т. 1).

У зв'язку з відмовою відповідача здійснити виплату страхового відшкодування позивачеві, останній звернувся з даним позовом до суду.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СТ «Гарантія», а доводи апелянта вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

У відповідності до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Положенням п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Тобто, встановлюючи обов'язок виплати страхового відшкодування законодавцем було передбачено випадки з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли особою, яка має право на отримання відшкодування, не було виконано покладених на неї вказаним Законом обов'язків, що унеможливило встановлення страховиком факту ДТП, причин та обставин її настання або розміру заподіяної шкоди.

За змістом ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.

У відповідності до п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальник, інша особа, відповідальність якої застрахована, водій транспортного засобу, причетного до ДТП, особа, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), зобов'язані сприяти страховику та МТСБУ в розслідуванні причин та обставин ДТП, а саме: надати для огляду належний їй транспортний засіб або інше пошкоджене майно, повідомити страховика про всі відомі їй обставини та надати для огляду та копіювання наявні у неї документи щодо цієї дорожньо-транспортної пригоди протягом семи робочих днів з дня отримання нею відповідної інформації або документа. Якщо зазначені особи з поважних причин не мали змоги виконати ці дії, вони мають підтвердити це документально.

З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що виплата страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов'язком відповідного страховика за наслідками настання страхового випадку, виконання якого обумовлюється не лише фактом завдання шкоди забезпеченим транспортним засобом, а є наслідком комплексу узгоджених дій (спільної реалізації страховиком, страхувальником або іншою особою, відповідальність якої застрахована, водієм транспортного засобу, причетного до ДТП, особою, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий) наділених їх прав та виконання обов'язків), спрямованих на встановлення факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди.

Отже, для виплати страхового відшкодування необхідним є встановлення всіх елементів такого зобов'язання, а саме: факту ДТП, причин та обставин її настання, розміру заподіяної шкоди, що здійснюється в т.ч. за наслідками виконання особою, яка має право на отримання відшкодування (потерпілий), водіями причетними до ДТП транспортних засобів та іншими зацікавленими особами покладеного на них Законом обов'язку з сприяння страховику в розслідуванні причин та обставин відповідної ДТП та надання страховику інформації щодо причин та обставин її настання.

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, в силу закріплених в положеннях ст.ст. 11-14 ЦК України меж здійснення прав і обов'язків в комплексі із визначеними ст.ст. 33, 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язками вказаних осіб є надання страховику інформації про подію, яка може бути підставою для виплати страхового відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, які мають бути здійснені з дотриманням принципу добросовісності, що в першу чергу полягає в достовірності відповідної інформації, адже в іншому випадку, зокрема, у разі встановлення недостовірності наданої інформації чи приховування певної інформації, страховик позбавлений можливості встановити обставини страхової події, а тому має право відмовити у виплаті відповідного страхового відшкодування.

Саме з метою дотримання вказаного принципу добросовісного виконання обов'язків учасниками правовідносин з виплати страхового відшкодування договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ в розробленому на виконання Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зразку повідомлення про ДТП було внесено положення про те, що з підписанням відповідного повідомлення особа, яка його подає, підтверджує достовірність викладеної нею інформації та обізнаність про те, що у випадку встановлення протилежного, у виплаті страхового відшкодування може бути відмовлено.

Як було встановлено місцевим господарським судом, до ТДВ СК «Альфа-Гарант» були подані за підписами ОСОБА_2, генерального директора ПрАТ «СТ «Гарантія» Ногач О.М. та ОСОБА_3 відповідні документи, а саме, повідомлення про ДТП від потерпілого від 03.04.2017 (реєстрація відповідачем 04.04.2017 за №ЦВ/17/1292), заява про страхове відшкодування від 03.04.2017 (реєстрація відповідачем 05.04.2017 за №ЦВ/17/1292), повідомлення особи, відповідальність якої застрахована, про ДТП від 04.04.2017 (реєстрація відповідачем 05.04.2017 за №ЦВ/17/1292).

Так, у поданому до відповідача повідомленні про ДТП від 03.04.2017 зазначалося, що 02.04.2017 о 09:02 год на автодорозі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, поворот на с. Халявин, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, їхав по автодорозі (М01) в сторону смт. Ріпки (з м. Чернігів) та в районі повороту до с. Халявин його підрізав автомобіль «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, у зв'язку з чим ОСОБА_2 з метою уникнення зіткнення був змушений з'їхати в кювет, чим і було завдано пошкоджень належному позивачеві автомобілю.

Вказане повідомлення було подано від імені ПрАТ «СТ «Гарантія» ОСОБА_2, тобто особою, яка керувала автомобілем марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, при настанні спірної події, посада якого була визначена як аварійний комісар, та в такому повідомленні останнім за власним підписом, серед іншого, було зазначено, що відповідна подія мала місце 02.04.2017 о 09:02 год; швидкість автомобіля марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, на момент її настання становила 90 км/год; про настання такої події було повідомлено поліцію о 09:03 год.

При цьому, у відповідному повідомленні своїм підписом ОСОБА_2 підтвердив достовірність зазначеної інформації.

В подальшому, згідно поданої від імені ПрАТ «СТ «Гарантія» ОСОБА_2, посада якого була зазначена як аварійний комісар, заяви про страхове відшкодування від 03.04.2017, підписаної генеральним директором ПрАТ «СТ «Гарантія» Ногач О.М., було також зазначено, що спірна подія мала місце 02.04.2017 о 09:02 год.

У повідомленні особи, відповідальність якої застрахована, про дорожньо-транспортну пригоду від 04.04.2017 ОСОБА_3 було повідомлено, що 02.04.2017 о 09:00 год, керуючи автомобілем «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1, він рухався в лівій смузі зі швидкістю 60 км/год по трасі Київ-Чернігів-Н.Яриловичі, на повороті на с. Халявин, не подивився у дзеркало і почав здійснювати маневр вправо, у зв'язку з чим підрізав автомобіль марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, який рухався у правій смузі, внаслідок чого останній з'їхав в кювет.

Отже, повідомляючи на виконання положень ст.ст. 33, 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідача про настання спірної події її учасниками (водіями) було надано відповідну інформацію про обставини її настання, зокрема, про те, що остання мала місце 02.04.2017 о 09:02 год згідно повідомлення ОСОБА_2 та о 09:00 год згідно повідомлення ОСОБА_3

Про настання спірної події 02.04.2017 о 09:02 год вказано в довідці про ДТП №3017096376282943, виданій Начальником сектору ДТП Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, а також у постанові Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.04.2017 у справі №748/921/17.

Враховуючи зазначене, досліджуючи питання причин та обставин події на предмет настання страхового випадку за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/1623451 від 10.10.2016 відповідач виходив з дійсності (достовірності) повідомленої йому інформації, зокрема, про те, що спірна подія мала місце 02.04.2017 о 09:02 год, а водій автомобіля марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, на момент її настання рухався зі швидкістю 90 км/год.

Як вбачається з матеріалів справи, розслідуючи причини відповідної події відповідачем було замовлено проведення автотехнічного дослідження при спірній події, за наслідками проведення якого спеціалістом ОСОБА_9 (свідоцтво НОМЕР_5 від 26.10.2001, з правом проведення автотехнічної експертизи) було складено висновок №2017-1040 автотехнічного дослідження від 22.07.2017 (а.с. 201-209, т. 1), відповідно до якого встановлено, що гальмівний шлях автомобіля марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, при відповідній дорожній обстановці та швидкості руху 60 км/год дорівнює 23,9-25,5 м, що менше ширини проїзної частини другорядної дороги, яка дорівнює біля 31,5 м, а тому водій вказаного автомобіля мав технічну можливість шляхом застосування гальмування уникнути виїзду в кювет за другорядною дорогою.

В листі №1040-01 від 12.02.2018 спеціаліст ОСОБА_9 зазначив, що повний гальмівний шлях автомобіля марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, при відповідній дорожній обстановці та швидкості руху 90 км/год менше мінімально-можливої відстані такого автомобіля, на якій водій ОСОБА_2, змістив автомобіль вправо, а тому останній мав технічну можливість шляхом застосування гальмування уникнути виїзду в кювет за другорядною дорогою (а.с. 57-58, т. 2).

Однак, у поданих до суду 15.02.2018 поясненнях від 14.02.2018, ОСОБА_2 було зазначено про те, що 02.04.2017 керуючи автомобілем марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, він рухався по а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі вранці (між 06-00 та 09-00) зі швидкістю близько 110 км/год (а.с. 72-73, т. 2).

В подальшому, в ході розгляду справи судом першої інстанції та наданні ОСОБА_2 показів у судовому засіданні 29.03.2018 в якості свідка, останнім було підтверджено, що подані ним раніше до суду пояснення та надані відповіді слід вважати заявою свідка, та вказано на те, що спірна подія мала місце до 08:00 год 02.04.2017, можливо близько 7:40-7:50 год, а у відповідь на запитання чому в повідомленні про ДТП від потерпілого від 03.04.2017 (реєстрація відповідачем 04.04.2017 за №ЦВ/17/1292) ним було зазначено, що остання мала місце саме о 09:02 год, останній зазначив, що такий час було вказано виключно на вимогу працівника відповідача при заповненні повідомлення, оскільки такий час було повідомлено ОСОБА_3 працівникам поліції, які і відобразили його у відповідному протоколі та довідці.

Однак, жодних доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять, як і сама позовна заява.

Також, представником відповідача в судовому засіданні було звернуто увагу на те, що в рамках досудового розслідування Слідчим відділом Чернігівського районного відділення поліції Чернігівського відділу поліції ГУНП в Чернігівській області кримінального провадження за №12017270270000914 від 22.08.2017, відкритого за заявою ТДВ СК «Альфа-Гарант» про дії, які можуть мати ознаки шахрайства, було встановлено, що близько 7:41 год 02.04.2017 ОСОБА_2 відправляв зі свого мобільного телефону смс-повідомлення на мобільний телефон ОСОБА_3

За наданими ОСОБА_2, як свідком, поясненнями (викладеними в поданому до суду пояснені та відповідях (заяві свідка) та повідомленими при допиті) щодо відомих йому обставин спірної події останній підтвердив, що:

- на момент настання спірної події ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, рухався по а/д Київ-Чернігів-Н.Яриловичі зі швидкістю близько 110 км/год;

- до настання спірної події ОСОБА_2 не був знайомий з ОСОБА_3;

- спірна подія мала місце не о 09:02 год, а до 08:00 год, близько 07:40-07:50 год;

- о 07:39 год з мобільного телефону ОСОБА_2 було здійснено телефонний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_3;

- о 07:41 год з мобільного телефону ОСОБА_2 було надіслано смс-повідомлення на мобільний телефон ОСОБА_3;

- на момент настання спірної події ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ПрАТ «СТ «Гарантія», а співпрацював з ним виключно як фізична особа-підприємець, надаючи послуги з проведення огляду та оцінки КТЗ на підставі відповідних правочинів;

- на момент прибуття ОСОБА_5 пошкоджений за наслідками спірної події автомобіль позивача вже був розібраний, що було здійснено аварійним комісаром ОСОБА_7, який самостійно повідомив ОСОБА_2 про своє призначення відповідачем для проведення відповідного огляду;

- після оформлення спірної події ОСОБА_2 взяв автомобіль «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1, (ключі та технічний паспорт йому було передано ОСОБА_3) та поїхав разом з ним на проходження медичного огляду на стан сп'яніння, а потім, самостійно, (без ОСОБА_3) на роботу, після чого йому зателефонував власник автомобіля - ОСОБА_4, з вимогою повернути автомобіль, після чого останній його забрав;

- з власником автомобіля «ВАЗ 2121», державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 він не знайомий.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом ст.ст. 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб. На підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Показання свідка, що ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, не беруться судом до уваги.

З огляду на викладене вбачається, що за наслідками забезпечення реалізації учасниками прав на підтвердження своїх доводів/заперечень в т.ч. шляхом подання доказів і допиту свідка, їх дослідження та обговорення, матеріалами справи підтверджується, що при повідомленні відповідача про настання спірної події мало місце надання останньому, зокрема, потерпілим в особі ОСОБА_2, недостовірної інформації щодо обставин такої події, а саме: повідомлення іншого часу її настання; іншої швидкості руху пошкодженого транспортного засобу; статусу водія автомобіля марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 у відносинах з ПрАТ «СТ «Гарантія».

При цьому, як у повідомленні про ДТП від потерпілого від 03.04.2017 (реєстрація відповідачем 04.04.2017 за №ЦВ/17/1292), поданому відповідачеві за підписом ОСОБА_2, так і в заяві про страхове відшкодування від 03.04.2017 (реєстрація відповідачем 05.04.2017 за №ЦВ/17/1292), підписаній генеральним директором ПрАТ «СТ «Гарантія» Ногач О.М., вказані особи своїм підписом підтвердили достовірність наданої інформації.

Крім того, своїм підписом останні підтвердили свою обізнаність про те, що надання неправдивої інформації може бути наслідком відмови у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що у даному випадку має місце невиконання вказаними особами, діючи від імені позивача, покладеного на них положеннями п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку із сприяння страховику в розслідуванні причин та обставин спірної події та повідомлення йому про всі відомі обставини її настання, адже зазначена ними в повідомленні про настання ДТП та заяві про виплату страхового відшкодування інформація не відповідає дійсності (з їх же слів), що виключає можливість дійти висновку про належне виконання ними вказаного зобов'язання.

Крім того, місцевий господарський суд правомірно звернув увагу на посилання представника відповідача про те, що фактична зміна показань щодо часу настання події та швидкості транспортного засобу мала місце вже після вчинення відповідачем дій, спрямованих на встановлення причин та обставин настання спірної події: проведення дослідження, яке вказало на можливість ОСОБА_2 у спірній ситуації, рухаючись зі швидкістю 90 км/год шляхом гальмування, уникнути з'їзду в кювет, після чого (враховуючи дату повідомлення учасниками відповідних обставин) ОСОБА_2 було вказано на те, що він рухався зі швидкістю 110 км/год; звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, яке має ознаки шахрайства (мотивоване ознаками підставного страхового випадку), в рамках досудового розслідування за яким, зі слів представника відповідача, які підтверджено свідком ОСОБА_2, на підставі отриманої слідчим інформації було встановлено, що о 07:39-07:49 год 02.04.2017 ОСОБА_2 здійснював дзвінки та відправлення смс-повідомлень на телефон ОСОБА_3, після чого ОСОБА_2 було вказано на те, що спірна подія мала місце до 08:00 год, а не 09:02 год, як було зазначено в повідомленні про ДТП та у позовній заяві.

Зазначені обставини у своїй сукупності дають правові підстави для висновку про недобросовісність відповідних учасників спірних правовідносин у реалізації своїх прав і виконанні обов'язків, що в повній мірі вказує на подання ними страховику недостовірної інформації, обставини чого встановлено судом на підставі зібраних в матеріалах справи доказів.

Водночас, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були обґрунтовано відхилені посилання ОСОБА_2 на те, що останній, керуючи автомобілем марки «Hyundai», державний номер НОМЕР_2, рухався саме зі швидкістю 110 км/год, однак в момент настання спірної події (при застосуванні гальмування) його швидкість знизилась до 90 км/год, у зв'язку з чим її і було відображено у відповідному повідомленні, оскільки такі доводи не спростовують встановлених судом обставин недостовірності повідомленої відповідачеві інформації та ґрунтуються на невірному ототожненні поняття аварійної ситуації, коли порушення правил дорожнього руху не призвело до пошкодження майна чи здоров'я людини, та ДТП, коли саме створення аварійної ситуації мало своїм наслідком завдання шкоди майну (в т.ч. іншим транспортним засобам) чи здоров'ю людини. Тобто, момент настання ДТП пов'язується не виключно з моментом завдання шкоди, а виникає саме в момент вчинення її учасником дій, які в подальшому зумовили завдання шкоди, що в даному спірному випадку полягає саме в моменті початку руху ОСОБА_3 вправо, а вже після такого маневру (який є початком ДТП) зі слів ОСОБА_2 він почав гальмувати та повернув кермо вправо.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування, викладена у листі вих. №112/2338 від 05.07.2017 (а.с. 31, т. 1), ґрунтувалася на підставі отриманого від аварійного комісара ОСОБА_5 (кваліфікаційне свідоцтво від 18.08.2016) рапорту вих. №АК 197 від 14.04.2017, відповідно до якого останній повідомив, що автомобіль марки «Hyundai Accent», державний номер НОМЕР_2 був наданий для огляду у частково відремонтованому (розібраному) стані - демонтовані його окремі складники, з числа тих, що були пошкоджені у ДТП: знак номерний передній; бампер передній у зборі; балка бамперу переднього; рамка радіатору у зборі; радіатор двигуна рідинний у зборі; бачок омивача; фари основні 2 штуки; фари проти туману 2 штуки; замість колеса переднього правого, пошкодженого у ДТП, встановлено колесо запасне (а.с. 133, т. 1).

Відповідно до нотаріально засвідченої заяви свідка ОСОБА_5 (а.с. 104, т. 2), останнім зазначається, що 05.04.2017 до нього, як до аварійного комісара, звернулося ТОВ «АК «Сова» за замовленням СК «Альфа-Гарант» через інтернет-платформу «Гратіон» з проханням проведення огляду транспортного засобу «Hyundai Accent», державний номер НОМЕР_2.

Як стверджує у заяві ОСОБА_5, 07.04.2017 він прибув на огляд вказаного транспортного засобу, який знаходився у розібраному вигляді, що було відображено у протоколі огляду транспортного засобу та у рапорті вих. №АК 197 від 14.04.2017.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що прибуття ОСОБА_5 для огляду пошкодженого транспортного засобу 07.04.2017 учасниками справи не заперечується.

Водночас, з протоколу огляду транспортного засобу, складеного 07.04.2017, про який вказує ОСОБА_5, суду не надано, а тому твердження вказаної особи у своїй заяві свідка про те, що у такому протоколі відображено ним як експертом-товарознавцем, усі наявні пошкодження транспортного засобу, отримані у ДТП, які є достатніми для визначення розміру збитку, колегія суддів відхиляє, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно з п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до ДТП, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після ДТП, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про ДТП його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

За приписами частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 ст. 22 вказаного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Необхідною умовою для відшкодування матеріального збитку особою, відповідальною за заподіяний збиток на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є наявність оцінки завданої шкоди, проведеної у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Так, згідно з п. 8.5 розділу VIII Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, калькуляція вартості відновлювального ремонту складається за результатами технічного огляду КТЗ.

Якщо КТЗ на момент технічного огляду відновлено повністю або частково, то калькуляція відновлювального ремонту не складається, а надається повідомлення замовнику оцінки про неможливість проведення дослідження.

Згідно з п. 1.6 вказаної Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Враховуючи викладене та ту обставину, що повідомлення про ДТП було отримано відповідачем 04.04.2017, а аварійний комісар ОСОБА_5 прибув для огляду автомобіля 07.04.2017, колегія суддів дійшла висновку про порушення водієм ОСОБА_2 та власником ПрАТ «СТ «Гарантія» встановленого п. 33.3. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо збереження пошкодженого транспортного засобу - автомобіля марки «Hyundai-Accent», державний номер НОМЕР_2, у такому стані, в якому він знаходився після ДТП до його огляду вказаним аварійним комісаром, що позбавило відповідача можливості встановити розмір заподіяної у вищезазначеній ДТП шкоди.

При цьому, доводи апелянта про те, що відповідач, направляючи аварійного комісара ОСОБА_5 виключно для огляду пошкодженого транспортного засобу, не надав йому повноважень для проведення оцінки розміру завданих збитків, а тому відсутність можливості на час огляду автомобіля встановити дійсний розмір збитків не може бути підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, колегією суддів відхиляються, оскільки такі обставини не підтверджені жодними доказами.

Крім того, колегією суддів відхиляються як безпідставні та не підтверджені доказами посилання позивача та третьої особи-3 на ту обставину, що працівниками відповідача було направлено на огляд пошкодженого транспортного засобу аварійного комісара ОСОБА_7, яким на наступний день після ДТП було проведено відповідний огляд та здійснено розібрання автомобіля.

Так, у матеріалах справи відсутні відповідні договори, листи або інші документи, що підтверджують наявність між ОСОБА_7 та ТОВ СК «Альфа-Гарант» будь-яких правовідносин, у тому числі направлення такої особи для огляду місця події, транспортного засобу та визначення розміру завданих збитків.

Колегією суддів також відхиляються посилання апелянта на Звіт про оцінку №1511 від 15.11.2017, складений за результатами автотоварознавчого дослідження транспортного засобу ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» на замовлення позивача з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Hyundai-Accent», державний номер НОМЕР_2, внаслідок ДТП (а.с. 35-96, т. 1), з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Як вбачається з вказаного Звіту, дослідження було виконано ОСОБА_11, який має вищу освіту, кваліфікацію оцінювача за напрямом оцінки майна, свідоцтво НОМЕР_6 від 01.02.2014, видане Фондом державного майна України; свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів НОМЕР_7 від 15.04.2014; сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_8 від 19.05.2017.

Відповідно до ст. 10 вказаного Закону оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.

Проте, матеріали справи відповідного договору, укладеного між ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» та ПрАТ «СТ «Гарантія», не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний звіт було складено 15.11.2017, тобто більше ніж через півроку після настання ДТП, за замовленням позивача, як заінтересованої особи, дата надходження заяви - 06.11.2017.

При цьому, на дослідження були подані документи, а саме, акт (протокол) технічного огляду транспортного засобу та акт (протокол) додаткового технічного огляду транспортного засобу, які складені 03.04.2017 та 10.04.2017, однак, містять підпис оцінювача ОСОБА_11 (а.с. 44-47, т. 1).

Враховуючи відсутність укладеного між ТОВ «Експертно-правовий центр «Правекс» та ПрАТ «СТ «Гарантія» договору про здійснення оцінки та ту обставину, що в самому звіті та в апеляційній скарзі вказано про замовлення такої оцінки 06.11.2017, колегія суддів позбавлена можливості встановити правову підставу, на якій діяв оцінювач ОСОБА_11 під час огляду пошкодженого транспортного засобу 03.04.2017 та 10.04.2017.

У зв'язку з зазначеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно не прийнято наданий позивачем Звіт про оцінку №1511 від 15.11.2017 в якості доказу, що підтверджує розмір завданих збитків внаслідок ДТП.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням приписів п. 37.1.3 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови відповідача у виплаті спірного страхового відшкодування, яка зумовлена неможливістю встановлення дійсних причин та обставин настання спірної події, а також визначення розміру завданого збитку, що було наслідком недобросовісного (неналежного) виконання учасниками спірних правовідносин своїх зобов'язань.

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що підстави вказаної відмови були предметом розгляду позапланового заходу державного нагляду (контролю) відповідача, проведеного Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за результатами якого жодних порушень чинного законодавства зі сторони ТДВ СК «Альфа-Гарант» не виявлено, що підтверджується актом №1822/13-6/2 від 18.09.2017 (а.с. 210-235, т. 1).

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови в задоволенні позову ПрАТ «СТ «Гарантія» до ТДВ СК «Альфа-Гарант» про стягнення суми страхового відшкодування з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/108/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ПрАТ «СТ «Гарантія» - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/108/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2018 у справі №910/108/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/108/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.07.2018.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук