Постанова № 75324698, 12.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р. Справа№ 910/1542/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання МельничукуО.С.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - СемененкоЄ.М.,

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Енергоремонт»

приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018

(повний текст складено 27.04.2018)

у справі №910/1542/18 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укртранссигнал»

до дочірнього підприємства «Енергоремонт»

приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт»

про стягнення 76581,91грн., -

встановив:

У лютому 2018 ТОВ«Укртранссигнал» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» (відповідач) про стягнення 70932,53грн. основного боргу, 1776,89грн. 3% річних, 3872,49грн. втрат від інфляції, всього 76581,91грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченого боргу згідно договору від 21.07.2017 №21/07-2017 (договір).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» на користь ТОВ«Укртранссигнал» 70932,53грн. основного боргу, 1776,89грн. 3% річних, 3871,62грн. витрат від інфляції та 1761,98грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті вказаного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченого боргу згідно договору від 21.07.2017 №21/07-2017 у вказаній позивачем сумі. Також, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, при цьому, здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми втрат від інфляції в бік зменшення.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не вірно застосовано ст.105, ст.112 ЦК України та не враховано того, що ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» знаходиться в стані припинення. Відповідач вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, а тому є підстави для відмови в позові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2018 для розгляду апеляційної скарги ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя АгриковаО.В., судді ЧорногузМ.Г., РуденкоМ.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 відкрито апеляційне провадження у справі №910/1542/18 за апеляційною скаргою ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18 та запропоновано позивачу строк до 18.06.2018 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Від позивача та відповідача до Київського апеляційного господарського суду письмові заяви, відзиви та клопотання не надходили.

Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 розгляд справи №910/1542/18 призначений на 12.07.2018.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.07.2018 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача в судове засідання 12.07.2018 не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.07.2017 позивачем (постачальник) і відповідачем (покупець) було укладено договір (а.с.23-25), згідно умов якого постачальник зобов'язався виготовити з власних матеріалів і поставити, а покупець оплатити і прийняти продукцію в кількості, за цінами та в термін відповідно до специфікацій до договору, які складають його невід'ємну частину (п.1.1 договору).

Термін дії договору - з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін, скріплення печатками обох сторін по 31.12.2017, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання (п.7.4 договору).

Частинами 1 та 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Колегія суддів, проаналізувавши укладений між сторонами спору договір та положення ст.712 ЦК України, дійшла до висновку про те, що договір від 21.07.2017 №21/07-2017 за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п.1.2 договору якість продукції, що поставляється за договором, має відповідати технічним умовам, стандартам, що діють в Україні, а також вимогам, зазначеним в специфікації (ях) до договору, а відповідно до п.3.1 договору загальна сума договору визначається як сумарна вартість продукції, поставки якої здійснюється згідно з специфікаціями договору.

Матеріали справи містять специфікацію №1 до договору (а.с.26), підписану сторонами договору, в якій погоджені найменування продукції, її кількість та ціну, загальну вартість в сумі 551332,19грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України та п.1 ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст.525 ЦК України та п.7 ст.193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Позивачем було поставлено продукцію відповідачеві на суму 551332,19грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.07.2017 №112 (а.с.28).

Факт отримання відповідачем продукції позивача підтверджено довіреністю №265 від 31.07.2017 (а.с.29), виданою ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт».

Відповідно до п.3.2 договору покупець здійснює оплату продукції на умовах відповідно до специфікації (ями) до договору, яка є невід'ємною частиною договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставленого постачальником рахунку. Моментом оплати вважається момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково розрахувався за отриману продукцію, сплативши позивачу 480399,66грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 26.07.2017 №596 на суму 165399,66грн.; від 04.09.2017 №716 на суму 100000грн.; від 15.09.2017 №786 на суму 50000грн.; від 22.09.2017 №800 на суму 50000грн.; від 30.10.2017 №901 на суму 100000грн.; від 20.12.2017 №1011 на суму 15000грн. (а.с.35).

Отже, борг відповідача перед позивачем становить 70932,53грн.

16.12.2017 позивач надіслав відповідачу претензію (а.с.19), в якій просив сплатити заборгованість у сумі 85932,53грн. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.20) і фіскальним чеком від 16.12.2017 №5743 (а.с.21), поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №6105237504788.

Згідно даних з офіційного сайту ПАТ«Укрпошта» 21.12.2017 відділенням поштового зв'язку проставлено відмітку «Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини», а 02.01.2018 - «Невдала спроба вручення (повернення): закінчення встановленого терміну зберігання».

23.01.2018 позивач надіслав відповідачу претензію (а.с.15), в якій просив сплатити заборгованість у сумі 70932,53грн. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с.16) і фіскальним чеком від 23.01.2018 №3000060795 (а.с.17), поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором №6105237743006.

Згідно даних з офіційного сайту ПАТ«Укрпошта» 30.01.2018 відділенням поштового зв'язку проставлено відмітку «Невдала спроба вручення (не вручене під час доставки): інші причини», а 02.02.2018 - «Відправлення вручено».

Матеріали справи не містять відповіді ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» на претензію позивача.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.73, 74 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отриману від нього продукції в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 70932,53грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст.612 ЦК України). Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України та умови укладеного між сторонами спору договору, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 1776,89грн. 3% річних та 3871,62грн. витрат від інфляції. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано ст.105, ст.112 ЦК України та не враховано того, що ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» знаходиться в стані припинення, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Так, згідно з протоколом засідання Наглядової ради ПАТ«Київенергоремонт» №37/2017 від 19.12.2017 (а.с.90-93) вирішено припинити ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» шляхом ліквідації (третє питання порядку денного); затверджено строк заявлення кредиторами ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт» своїх вимог у зв'язку з ліквідацією: два календарних місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт».

Відповідно до ч.5 ст.105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідачем не подано суду доказів оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення ДП«Енергоремонт» ПАТ«Київенергоремонт».

08.02.2018 позивач отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.36-43), згідно з яким 21.12.2017 Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією внесено до реєстру відомості щодо рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті ліквідації.

Як вже зазначалось, 23.01.2018 позивач надіслав відповідачу претензію (а.с.17), в якій просив сплатити заборгованість у сумі 70932,53грн. Претензія вручена відповідачеві 02.02.2018.

Матеріали справи відповіді на вказану претензію не містять, докази задоволення претензії відсутні.

Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що за наслідком розгляду претензії позивача від 23.01.2018 ліквідаційною комісією було ухвалено рішення про визнання кредиторських вимог ТОВ«Укртранссигнал» за договором в сумі 70932,53грн. та включено такі вимоги до четвертої черги задоволення.

Однак, станом на момент прийняття рішення судом першої інстанції доказів визнання кредиторських вимог ТОВ«Укртранссигнал» та включення таких вимог до четвертої черги задоволення відповідачем суду не подано.

Відповідно до ч.3 ст.112 ЦК України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

08.02.2018 позивач надіслав до Господарського суду міста Києва позовну заяву у даній справі (підтверджується відтиском календарного штемпеля поштового відділення на конверті, в якому надійшла позовна заява, а.с.53), а отже позивач скористався своїм правом, передбаченим ч.3 ст.112 ЦК України.

Також, Верховний Суд України висловив таку правову позицію у Постанові від 01.12.2015 у справі №21-3331а15.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому ст.111, ст.112 ЦК України. Отже, за виконанням зобов'язання, підтвердженого рішенням суду, кредитор може звертатись безпосередньо до боржника.

Щодо доводів відповідача про невірно обраний спосіб захисту прав позивачем колегія суддів зазначає, що оскільки порушення права відповідачем полягає в несплаті коштів у розмірі та в строки, передбачені договором від 21.07.2017 №21/07-2017, то способом захисту є стягнення коштів. Цей спосіб застосовується в зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов'язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов'язку (ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на відповідача.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Енергоремонт» приватного акціонерного товариства «Київенергоремонт» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 у справі №910/1542/18 залишити без змін.

3. Справу №910/1542/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.07.2018.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

М.А. Руденко