Постанова № 75324658, 12.07.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2018 р. Справа№ 925/1119/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Чорногуза М.Г.

секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного підприємства "Галекс-Агро"

на рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2018 (повний текст складено 26.04.2018)

у справі №925/1119/17 (суддя Дорошенко М.В.)

за позовом Приватного підприємства "Галекс-Агро"

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

про стягнення 100476,45 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересень 2018 року Приватне підприємство "Галекс-Агро" звернулося з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 100 476, 45 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання по договору поставки №71/15 від 12.01.2015 року в частині поставки попередньо оплаченого товару.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.04.2018 року у справі №925/1119/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що строк поставки відповідачем позивачу товару договором поставки від 12.01.2015 року №71/15 не встановлений і не настав, а тому право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати у позивача не виникло, також відсутній факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, приватне підприємство "Галекс-Агро" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняте нове, яким задовольнити позов.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, прийнятим з неповнотою та неправильним установленням обставин, які мають значення для справи, неправильним їх дослідженням та оцінкою, з порушенням норм матеріального права. Зокрема на думку апелянта, останнім було обґрунтовано суду першої інстанції строк поставки товару до 10.04.2015 року. Також, на думку скаржника відповідач зі своєї сторони не надав суду доказів неотримання претензії №202 від 25.08.2016 року. Відтак, на думку позивача, хоча і умовами договору не передбачено строку поставки, але ч. 2 ст. 530 ЦК України дає позивачу право вимагати виконання зобов`язання у будь-який час. Окрім того, апелянтом зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що обов`язок щодо повернення продавцем грошових коштів, отриманих ним, як передоплата, не можна розцінювати, як грошове зобов`язання в розумінні ст. 625 ЦК України не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а вимоги позивача про стягнення сум пені, штрафу, інфляційних та річних є обґрунтованими та законними.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2018 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді: Чорногуз М.Г., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 року у справі №925/1119/17 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу та третім особам строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 04.06.2018 року.

31.05.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

11.06.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів позивачем було подано відповідь на відзив в якому останній просив скасувати рішення суду першої інстанції повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову ПП «ГАЛЕКС-АГРО» повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 року розгляд справи призначено на 12.07.2018 року.

19.06.2018 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів відповідачем було подано заперечення на відповідь на відзив на апеляційну скаргу в яких останній просив повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №925/1119/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Власов Ю.Л., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 року апеляційну скаргу приватного підприємства "Галекс-Агро" на рішення господарського суду Черкаської області від 19.04.2018 року прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

В судовому засіданні 12.07.2018 року представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.01.2015 року відповідач, як постачальник, і позивач, як покупець, уклали між собою договір поставки товару №71/15. (далі договір; а.с. 8-10).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується виготовити на своєму обладнанні - зерноочисній машині ВСМ - Агротех., СВЧ ультрафіолет та обробка повітряно - озоновою сумішшю (органічна обробка від шкідників і хвороб) поставити й передати у власність покупцеві, а покупець прийняти й оплатити - насіння проса жовтого сорту "Харківське - 31" та конюшини лугової червоної сорту "Миронівська - 5" 1-ї репродукції (далі - товар).

Згідно з п. 1.2. договору кількість товару за цим договором становить: 10.0 метричних тон.

Пунктом 1.4. договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах самостійного вивозу товару покупцем від постачальника за адресою: Україна, 19500, Черкаська обл., м. Городище.

Вартість одиниці товару (однієї метричної тони) насіння проса жовтого сорту "Харківське - 31" 1-а репродукція складає 8900 грн. без ПДВ та конюшини лугової червоної сорту "Миронівська - 5" 1-ї репродукції становить 37000 грн. без ПДВ. Доставка товару сплачується по рахунку замовником. Товар оплачується в національній валюті України. (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за договором проводиться у вигляді попередньої оплати на умовах та за ціною у відповідності до п. 2.1, п. 2.2 цього договору. Попередня оплата за договором становить 234000,00 грн. без ПДВ.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що у разі не поставки в строк постачальником зазначеної в договорі кількості товару останній сплачує покупцю неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10% від вартості оплаченого проте не отриманого товару.

Крім того, пунктом 6.3. договору встановлено, що у всіх випадках порушення умов даного договору сторони мають право вимагати відшкодування збитків та неустойки у повному обсязі (штрафна неустойка).

Також, відповідно до п. 6.4. договору за прострочення виконання зобов'язання винна сторона зобов'язана сплатити на користь іншої сторони пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого або затриманого товару за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. (7.1. договору).

Отже, досліджено та встановлено судом першої інстанції строк поставки відповідачем позивачу товару договором від 12.01.2015 року №71/15 не встановлений.

В матеріалах справи наявний рахунок №71/15 від 12.01.2015 року, який відповідач виставив позивачу на суму 234 000, 00 грн. (а.с. 11).

Позивачем було перераховано відповідачу 234 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №60 від 13.01.2015 року. (а.с. 12).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив поставку позивачу на загальну суму 197 000, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною №71/15 від 12.01.2015 року, а саме 5 тонн проса "Харківське - 31" 1Р на 44 500 грн. та 4 тонни конюшини "Миронівська - 5" на 148 000 грн., а також послуги з доставки товару у сумі 4500 грн. (а.с. 13).

Отже, матеріалами справи підтверджується та місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач не поставив позивачу на виконання договору від 12.01.2015 року №71/15 1 тону попередньо оплаченого позивачем насіння конюшини лугової червоної сорту "Миронівська - 5" 1-ї репродукції вартістю 37 000, 00 грн.

Враховуючи вказані обставини, як зазначає позивач, ним було надіслано на адресу відповідача претензію №119 від 12.03.2015 року в якій останній просив провести допоставку продукції, якої не вистачає, у триденний термін з моменту отримання даного листа або повернути кошти за недопоставлену продукцію у розмірі 37 000, 00 грн. у той самий термін. (а.с. 14). Доказів надсилання вказаної претензії позивачем не надано.

Також, як зазначає позивач, ним було надіслано на адресу відповідача претензію №202 від 25.08.2016 року в якій просив на протязі 3-х банківських днів з моменту одержання цього листа перерахувати позивачу суму в розмірі 133 500, 57 грн. (а.с. 15-16). У доказ надсилання вказаної претензії позивачем надано опис вкладення та чек. (а.с. 17). Відповідач відповіді на претензію не надав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що оскільки договором не встановлено строку поставки товару, а позивачем не надано доказів надсилання вимоги про виконання відповідачем зобов'язання за договором від 12.01.2015 року №71/15 щодо допоставки 1 тонни насіння конюшини, то строк виконання відповідачем свого зобов`язання не настав, а тому відсутній факт прострочення виконання відповідачем цього зобов'язання, що унеможливлює застосування до відповідача передбачених п. 6.1 та п. 6.4 договору від 12.01.2015 року №71/15 штрафу та пені.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 4.2. договору оплата за договором проводиться у вигляді попередньої оплати на умовах та за ціною у відповідності до п. 2.1, п. 2.2 цього договору. Попередня оплата за договором становить 234000,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено вище, відповідач не поставив позивачу на виконання договору від 12.01.2015 року №71/15 одну тону попередньо оплаченого позивачем насіння конюшини лугової червоної сорту «Миронівська-5» 1-ї репродукції вартістю 37 000, 00 грн.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, вимоги ст. 538 ЦК України. Так, за цією нормою виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка (передача) товару за цим договором полягає в обов`язку постачальника виконати всі формальності та фактичні дії, спрямовані на виникнення у покупця права власності на товар.

Відповідачем не надано до суду беззаперечних доказів виконання зобов'язання щодо поставки насіння конюшини лугової червоної сорту «Миронівська-5» 1-ї репродукції вартістю 37 000, 00 грн.

Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що відповідач намагається ухилитися від виконання свого зобов`язання, оскільки останнім було подано до суду першої інстанції додаткову угоду від 16.07.2015 року №1 до спірного договору про заміну поставки 1 тонни насіння конюшини на 7,5 тонн гірчиці (а.с. 38) та видаткову накладну від 16.07.2015 року №72/15 (а.с. 39), згідно з якою фізична особа-підприємець ОСОБА_3 передала приватному підприємству "Галекс-Агро", а останнє прийняло 7,5 тон гірчиці на загальну суму 37 500, 00 грн.

Проте, в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції було призначено судово-технічну експертизу документів та судово-почеркознавчої експертизи.

В матеріалах справи наявний висновок експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної ними комплексної судово-технічної експертизи документів та судово-почеркознавчої експертизи від 02.03.2018 року №1428/17-23,204-205/18-23 підписи від імені гр. ОСОБА_4 в графі "Покупець" додаткової угоди від 16.07.2015 року №1 до договору поставки товару від 12.01.2015 року №71/15 та в графі "Отримав" видаткової накладної від 16.07.2015 року №72/15 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_4 у додатковій угоді від 16.07.2015 року №1 до договору поставки товару від 12.01.2015 року №71/15 у графі "Покупець" та у видатковій накладній від 16.07.2015 року №72/15 у рядку після слова "Отримав" виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою; відтиск печатки приватного підприємства "Галекс-Агро" у додатковій угоді від 16.07.2015 року №1 до договору поставки товару від 12.01.2015 року №71/15 та у видатковій накладній від 16.07.2015 року №72/15 нанесені не печаткою приватного підприємства приватного підприємства "Галекс-Агро", зразки якої надані на експертизу. (а.с. 86-92).

Тобто, враховуючи вищевикладене, висновок експертів Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02.03.2018 року №1428/17-23, 204-205/18-23 доводить про непричетність приватного підприємства "Галекс-Агро" до підписання додаткової угоди від 16.07.2015 року №1 до договору від 12.01.2015 року №71/15 та видаткової накладної від 16.07.2015 року №72/15 і скріплення його власною печаткою.

Відтак, матеріалами справи підтверджено факт ухилення відповідачем від виконання своїх зобов`язань шляхом подання не достовірних доказів.

Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 37 000, 00 грн. основного боргу.

Щодо вимог позивача про стягнення пені за прострочення поставки товару у сумі 34 740, 12 грн., штрафу у сумі 3 700, 00 грн., інфляційні нарахування у сумі 22 348, 00 грн. і 3% річних у сумі 2 688, 33 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивачем не надано доказів надіслання (вручення) відповідачу листа від 12.03.2015 року№119 чи іншої вимоги про виконання відповідачем зобов'язання за договором від 12.01.2015 року №71/15 щодо допоставки 1 тонни насіння конюшини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в листі від 25.08.2016 року №202 позивач такої вимоги перед відповідачем не ставив.

Отже, оскільки на день звернення позивача до суду строк виконання відповідачем зобов'язання за договором від 12.01.2015 року №71/15 щодо допоставки 1 тонни насіння конюшини не настав, тому відсутній факт прострочення виконання відповідачем цього зобов'язання, що унеможливлює застосування до відповідача передбачених п. 6.1 та п. 6.4 договору від 12.01.2015 року №71/15 штрафу, пені. Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстав для застосування позивачем до відповідача у спірних правовідносинах передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань і трьох процентів річних немає.

Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення поставки товару у сумі 34 740, 12 грн., штрафу у сумі 3 700, 00 грн., інфляційні нарахування у сумі 22 348, 00 грн. і 3% річних у сумі 2 688, 33 грн. слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Галекс-Агро" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в частині стягнення 37 000, 00 грн. основного боргу.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 ГПК України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідно до висновку експертизи, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то витрати на оплату експертизи покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Галекс-Агро" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2018 року у справі №925/1119/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2018 року у справі №925/1119/17 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основної заборгованості в розмірі 37 000, 00 грн. та прийняти в цій частині нове рішення яким:

« 1. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19500, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Галекс-Агро" (11777, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с. Стриєва, вул. Мічуріна, 33, код ЄДРПОУ 13553775) основний борг в розмірі 37 000 (тридцять сім тисяч гривень) 00 коп.

2. В іншій частині рішення Господарського суду Черкаської області від 19.04.2018 року у справі №925/1119/17 залишити без змін.»

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19500, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Галекс-Агро" (11777, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с. Стриєва, вул. Мічуріна, 33, код ЄДРПОУ 13553775) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 251 (двісті п`ятдесят одну гривню) 41 коп.

4. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19500, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Галекс-Агро" (11777, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с. Стриєва, вул. Мічуріна, 33, код ЄДРПОУ 13553775) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 930 (дев`ятсот тридцять гривень) 19 коп.

5. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (19500, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Галекс-Агро" (11777, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, с. Стриєва, вул. Мічуріна, 33, код ЄДРПОУ 13553775) витрати пов`язані із проведенням судової експертизи в розмірі 7 142 (сім тисяч сто сорок дві гривні) 40 коп.

6. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

7. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1119/17.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.07.2018 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Ю.Л. Власов

М.Г. Чорногуз