Рішення № 75324109, 17.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/2109/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.04.2018 №370о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції; поновити позивача на посаді поліцейського Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції та стягнути з відповідача на корить позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 по дату винесення рішення.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно звільнено його з займаної посади з посиланням на попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, яким позивача про таке вивільнення повідомлено з порушенням процедури. Вказує, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу не дотримані вимоги ст.68 Закону України "Про національну поліцію", що призвело до порушення його прав, оскільки відповідачем не враховано переважне право позивача на залишення по роботі. Крім того, на момент звільнення позивач перебував на лікарняному.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що з метою виконання наказу Національної поліції України від 06.02.2018 №109 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції" було проведено організаційно штатні зміни чисельності Управління патрульної поліції в Чернігівській області та повідомлено 19.02.2018 позивача про можливе наступне звільнення. Вказує, що позивачу було запропоновано перелік вакантних посад по Управлінням в інших областях, які є в наявності Департаменту патрульної поліції, і позивачем було написано рапорт на посаду командира взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції. Однак, у зв'язку з тим, що при скороченні штатів або проведенні реорганізації, переміщення поліцейського можливе тільки на рівнозначну посаду, а також те, що безпосередніми керівниками позивач характеризувався посередньо, була зазначена відповідна резолюція на рапорті "Заперечую". Зазначає, що в подальшому позивач відмовився ознайомлюватись зі списком вакантних посад, а тому по закінченню двомісячного терміну позивача було звільнено зі служби в поліції.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій останній вказує, що твердження відповідача на увагу не заслуговують та наголошує на наявності переважного права на залишення на роботі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 01.10.2017 проходив службу в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області.

Наказом Національної поліції України від 06.02.2018 № 109 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції" затверджено перелік змін у штатах Національної поліції, згідно якого в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області скорочено 386 посад, введено 356 посад, серед них у батальйоні введено 281 посаду (а.с.40, 41-46).

19.02.2018 було проведено оперативну нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, на якій був присутній особовий склад, до порядку денного якої було включено питання про стан реалізації наказу Національної поліції України від 06.02.2018 №109 "Про організаційно-штатні зміни в Департаменті патрульної поліції Національної поліції" в частині персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, про що складено протокол №3802/41/22/01-2018 (а.с.47-49).

При цьому позивача було попереджено про можливе наступне звільнення зі служби в поліції без зазначення дати такого попередження (а.с.50).

27.02.2018 проведено нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, на якій позивачу було запропоновано ознайомитись з Переліком посад Департаменту патрульної поліції, які запропоновані працівникам для подальшого проходження служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області, про що складено протокол № 4131/41/22-2018 (а.с.51-53, 54).

Позивачем 27.02.2018 складено рапорт на ім'я начальника Департаменту патрульної поліції про погодження із запропонованою посадою, що містилася у вищевказаному переліку, а саме командира взводу № 1 роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області, на який начальником Департаменту патрульної поліції накладено резолюцію "Заперечую" (а.с.55).

В подальшому, 06.04.2018 також проведено нараду Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, на якій позивачу було запропоновано ознайомитись з Переліком посад Департаменту патрульної поліції, які запропоновані працівникам для подальшого проходження служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області, в якому вже були відсутні раніше запропоновані посади в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області, про що складено протокол №6189/41/22-2018 (а.с.56-57).

Позивач від ознайомлення з запропонованими посадами та написання рапорту відмовився, що відображено у вищезазначеному протоколі та в акті про відмову в ознайомленні під підпис з "Переліком вакантних посад Департаменту патрульної поліції, які запропоновані працівникам для подальшого проходження служби у зв'язку з проведенням організаційно-штатних змін в Управлінні патрульної поліції в Чернігівській області" від 06.04.2018 (а.с.59).

Наказом від 19.04.2018 №370о/с "По особовому складу" старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0097768), поліцейського роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції (а.с.38).

Даючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зважає на наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Згідно ч.4 ст.15 Закону України "Про Національну поліцію" штатний розпис (штат) та кошторис територіальних органів поліції затверджує керівник поліції.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Частинами 1-3 ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі п.4 ч.1 ст.77 цього Закону.

Таким чином, скорочення штатів або проведення організаційних заходів є підставою для звільнення поліцейського зі служби в поліції.

Так, із наявної в матеріалах справи копії попередження про можливе вивільнення судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно було власноручно підписано таке попередження. Однак, на вказаному документі відсутня дата такого попередження, що не дає можливості суду встановити початок перебігу двомісячного строку, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про порушення відповідачем порядку звільнення під час реорганізації.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача про присутність позивача 19.02.2018 на оперативній нараді Управління патрульної поліції в Чернігівській області, де піднімалося питання попередження про можливе звільнення, а також на п.2.1 протоколу наради про результати персонального письмового попередження про можливе наступне звільнення, оскільки зазначені факти не можуть слугувати підставою належного виконання відповідачем приписів ст.68 Закону.

Разом з цим суд вважає за необхідне зазначити, що у постанові Верховного Суду України від 17.02.2015 по справі №21-8а15 зазначено, що відповідно до ст.3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З аналізу вищевикладених норм слідує, що процедура здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, приписами Закону України "Про Національну поліцію" не врегульована.

Даний порядок пропозиції вакантних посад регламентується нормами загального трудового законодавства, а саме Кодексом законів про працю України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з положеннями ч.2 вказаної статті звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Вищезазначені норми Кодексу законів про працю України співвідносяться з положеннями ст.68 Закону України "Про Національну поліцію" щодо можливості призначення поліцейського, посада якого скорочена, за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до ч.1 цієї статті.

Також ст.42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Суд звертає увагу, що позивач є батьком 3х дітей та на його утриманні знаходиться дружина, для яких заробіток позивача є єдиним джерелом існування, внаслідок чого суд погоджується з тією обставиною, що ОСОБА_1 має переважне право на залишення на роботі у відповідності до положень вказаної вище норми.

Таким чином, порівняння працівників в порядку, передбаченому ст.42 Кодексу законів про працю України, відповідачем проведено не було, а отже, відповідачем не було дотримано приписів вказаної статті при звільненні позивача в зв'язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на порушення відповідачем вимог ст.49-2 Кодексу законів про працю України, яка передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Натомість, позивачу не було одночасно з попередженням про звільнення запропоновано іншої роботи в структурі Департаменту патрульної поліції, а такі пропозиції надавались в подальшому, що також ставить під сумнів дотримання відповідачем рівності трудових прав вивільнюваних працівників.

Крім того, судом встановлено, що позивач виявляв своє бажання далі працювати у поліції та подав відповідний рапорт на вакантну посаду командира взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області. Однак вказаний рапорт погоджено не було, про причини відмови позивача не поінформовано, натомість позивачу повторно запропоновано ознайомитись з переліком вакантних посад, серед яких в наявності є посада командира взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області.

За даних обставин, суд вважає, що відповідачем вибірково, за невідомими суду критеріями та принципами, пропонувалися вакантні посади позивачу, що обумовлює висновок про не підтвердженням відповідачем належними та допустимими доказами факту доведення до відома позивача конкретних вакантних посад з пропозицією працевлаштування. Одночасно, складений акт від 27.02.2018 про відмову від написання рапорту на будь-яку із запропонованих йому посад не може бути врахований як доказ відмови позивача від вакантних посад. Тим більше, що у вказаному акті не зазначено, від яких саме посад позивач відмовився, ні їх загальна кількість.

А отже, суд критично оцінює наданий відповідачем акт від 27.02.2018 та враховує, що акт позивачем не підписаний, на його адресу не надсилався, а тому викликає у суду обґрунтовані сумніви в достовірності зазначених в ньому відомостей.

Відтак, виходячи з того, що відповідачем не доведено дотримання процедури вивільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів, зокрема, не доведеності відповідачем повідомлення позивача про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення, одночасно з таким попередженням не запропоновано усі вакантні посади, впродовж двох місячного терміну не повідомлялось про вакансії, які виникали, не реалізовано рапорт позивача про наміри подальшого проходження служби в поліції на запропонованих посадах, а також не враховане переважне право позивача на залишення на службі.

Таким чином, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19.04.2018 №370о/с "По особовому складу" в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0097768), поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області зі служби в поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням реорганізаційних заходів за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Відповідно до ч.6 ст.43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У постанові Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-33цс14 зазначається, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний наказ про звільнення належить скасувати, а також те, що 19.04.2018 був днем звільнення та останнім робочим днем позивача, за який йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому позовна вимога про поновлення на роботі підлягає задоволенню шляхом поновлення ОСОБА_1 з 20.04.2018 на посаді поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік (ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України).

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 по 10.07.2018.

Суд звертає увагу, що при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу застосовуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок).

Згідно абз.1 та абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки Департаменту патрульної поліції про доходи №956 заробітна плата позивача за лютий-березень 2018 року становила 16 243,66 грн, а середньоденна заробітна плата становила 275,32 грн (а.с.64).

Враховуючи, що 19.04.2018 був останнім робочим днем позивача, за який йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення, тому стягненню підлягає грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 по 17.07.2018 в розмірі 24 503,48 грн (89 дні вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 275,32 грн).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 належить задовольнити повністю.

Відповідно до п.2 та п.3 ч.1 ст.371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8 259,60 грн. (30 днів вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 275,32 грн.) підлягає негайному виконанню.

У зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 14000, і.к. НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 19.04.2018 №370о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції відповідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_1 з 20.04.2018 на посаді поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 20.04.2018 по 17.07.2018 в розмірі 24 503,48 грн (двадцять чотири тисячі п'ятсот три гривні 48 коп.).

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 8 259,60 грн (вісім тисяч двісті п'ятдесят дев'яться гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 17 липня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк