
Справа № 815/577/18
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Казарян С.Б.
сторін:
позивач: ОСОБА_1
ОСОБА_2 (представник за дорученням)
відповідач: ОСОБА_3 (представник за довіреністю)
треті особи:
Суворовська районна адміністрація
Одеської міської ради: не з'явився
ОСОБА_5,
ОСОБА_6: не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі питання про закриття провадження у справі,-
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6, в якому позивач, уточнивши позовні вимоги (т.1, а.с. 109-117), просить:
визнати противоправними дії директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7 щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1;
скасувати висновок за результатами перевірки підстав реєстрації ОСОБА_1 від 04.12.2017р., який складений та підписаний директором Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7
Ухвалою від 05.03.2018р. відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі в якості співвідповідача директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7; визначено, що справа буде розглядатись одноособово суддею Самойлюк Г.П. в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін), встановлено відповідачу та співвідповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву; зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7 надати до суду письмові докази по справі; встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення; встановлено учасникам справи п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання заяв з процесуальних питань. Призначено судове засідання по справі на 02.04.2018 р. об 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 02.04.2018 р., яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 24.04.2018 р. о 15 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 24.04.2018 р. призначено проведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання та, зокрема, призначено підготовче засідання по справі на 22.05.2018 р. о 14 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 22.05.2018 р., яка занесена до протоколу засідання, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 19.06.2018 р. 11 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 19.06.2018 р. у задоволенні заяви представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5 про зупинення провадження по справі № 815/577/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними дій, скасування висновку за результатами перевірки підстав реєстрації від 04.12.2017р. до набрання законної сили рішення або ухвали за цивільною справою № 523/19130/16-ц відмовлено.
Ухвалою суду від 19.06.2018 р. підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.07.2018 р. о 15 год. 30 хв.
У підготовче судове засідання 11.07.2018 р. з'явились позивач та її представник, представник відповідача (Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради). Відповідач - Директор Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача до судового засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6 просив розглядати справу за його відсутності, що підтверджується заявою від 19.06.2018р. (вх. № 17193/18) та телефонограмою від 11.07.2018р.
За приписами ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом поставлено на обговорення питання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 238 КАС України, в зв'язку з тим, що спірним правовідносинам передує невирішений спір про право цивільне та, враховуючи правову позицію висловлену в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18) щодо юрисдикції відповідних спорів.
Позивач, представники позивача та відповідача залишили вирішення питання про закриття провадження у справі на розсуд суду.
Розглянувши питання про закриття провадження у справі, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, з таких підстав.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст.3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За приписами ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 7 ч.1 ст.4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим засадам.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Однак, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує дії директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7 щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1; висновок за результатами перевірки підстав реєстрації ОСОБА_1 від 04.12.2017р., складений та підписаний директором Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7
Судом встановлено, що згідно висновку за результатами перевірки підстав реєстрації від 04.12.2017р., складеного за результатами розгляду матеріалів службової перевірки підстав реєстрації місця проживання гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1, по справі К1-91738-ф/л від 12.08.2017р., скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою (т.1, а.с. 171-174).
У висновку за результатами перевірки підстав реєстрації ОСОБА_1 від 04.12.2017р. та заяві ОСОБА_1 від 12.08.2017р. (реєстраційний номер К1-91738-ф/л) зазначено, що, позивач, звернувшись 12.08.2017р. до Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради для отримання адміністративної послуги з реєстрації місця проживання, надала в якості документів, які підтверджують її право на проживання у житлі: рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03.06.2014 р. по справі № 523/18/18449/13-ц, витяг та рішення апеляційного суду Одеської області від 16.04.2015р. по справі № 523/19455/13-ц (номер провадження № 22-ц/785/1363/15) (т.1, а.с. 164-170).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, наполягає на тому, що нею разом із заявою від 12.08.2017р. надавався також договір найму житла, укладений з ТОВ "Цемент" від 01.03.2004р., та підстав для скасування реєстрації позивача/відмови в такій реєстрації у відповідачів не було. У позовній заяві позивач акцентує увагу на тому, що вона по теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_1, сплачує комунальні послуги, а договір найму житла, укладений нею з ТОВ "Цемент" від 01.03.2004р., до цього часу не розірваний. Посилаючись на приписи ст. 379 ЦК України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання», позивач зазначила, що, реалізуючи право на житло, людина може користуватися тільки тим житлом, право користування яким у неї виникло з правочину або на підставі закону, а реєстрація фізичної особи за місцем проживання має носити не дозвільний, а повідомний характер.
Судом встановлено, що у провадженні Суворовського районного суду м. Одеса знаходиться цивільна справа № 523/19130/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що не мають права користуватися житловими приміщеннями та зняття з реєстраційного обліку та зустрічний позов ОСОБА_8, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, треті особи: Одеська міська рада, Обслуговуючий кооператив "Житлове об'єднання "Цементник" про втрату права користування житловим приміщенням та виселення.
Крім того, судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 17.09.2014р. у справі № 523/19455/13-ц позов ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник» про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням задоволено та, зокрема, усунуто перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку в АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН № НОМЕР_1; право користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку, за адресою: АДРЕСА_1 з правом реєстрації місця проживання, зобов'язано Обслуговуючий кооператив «Житлове об'єднання «Цементник» видати ОСОБА_1 ордер на кімнату АДРЕСА_1 з укладанням договору найму житлової площі.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 р. у справі 523/19455/13-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, обслуговуючого кооперативу «Житлове об,єднання «Цементник» про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення, визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням, визнання права користування жилим приміщенням відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 21.03.2016 р. рішення апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 р. залишено без змін.
Крім того, ухвалами Верховного Суду від 15.01.2018р. у справі № 522/19455/13-ц (провадження № 61-270св18) відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2015 р. у зв'язку з нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу «Житлове об'єднання «Цементник», ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні приміщенням, визнання протиправними і скасування рішення загальних зборів та ордеру на жиле приміщення, визнання такими, що не набули і не мають права користування жилим приміщенням, визнання права користування жилим приміщенням.
Зазначене свідчить, що на даний час існує спір про право користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку, за АДРЕСА_1 з правом реєстрації місця проживання.
У відповідності з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Частиною 1 ст. 383 ЦК України и передбачено, що власник жилого будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї та інших осіб.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
У частині 3 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.
Кодекс адміністративного судочинства України містить визначення терміну "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
З матеріалів справи встановлено, що спірні правовідносини стосуються користування жилим приміщенням, яке знаходиться в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. У даній справі позивач оскаржує дії та висновок відповідачів щодо скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_1 у вказаному жилому приміщенні. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на вказане нежитлове приміщення, вимоги ж до департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7 є похідними від них.
Таким чином, враховуючи, що спір має приватноправовий характер та спірним правовідносинам у даній справі передує невирішений спір про право цивільне, дана справа підлягає розгляду за правилами ЦПК України.
Слід зазначити, що аналогічна правова позиція щодо юрисдикції відповідних спорів висловлена в постанові Великої палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №337/2535/2017 (провадження №14-130цс18).
За приписми ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі "Занд проти Австрії" від 12.10.1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) 2. З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений акономпоширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Згідно ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 238, ст.ст. 243, 248, 295, 297 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Закрити провадження у справі № 815/577/18 за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради (АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 38226516), директора Департаменту нaдaння адміністративних послуг Одеської міської ради ОСОБА_7 АДРЕСА_2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради (65025, Одеська обл., місто Одеса, проспект Добровольського, будинок 106; код ЄДРПОУ 26303235), ОСОБА_8 (АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2), ОСОБА_6 (АДРЕСА_3; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) про визнання протиправними дій, скасування висновку за результатами перевірки підстав реєстрації від 04.12.2017р.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 239 КАС України).
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена у відповідності до ст.ст. 295, 297 КАС України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.07.2018 р.
Суддя: Г.П. Самойлюк
.
Судове рішення № 75323407, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 11.07.2018. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 815/577/18. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: