Рішення № 75323205, 05.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/868/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2018 року м. Львів

17 год. 54 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., представника позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

у с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУ НА у Львівській області), в якому просить:

1. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 153 від 18.01.2018 року, в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

2. визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 78 о/с від 07.02.2017 року про звільнення позивача зі служби у поліції, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

3. поновити позивача на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років, стягнувши з відповідача в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області, на користь позивача заробітну плату за весь час вимушеного прогулу;

4. у разі задоволення позову, рішення суду в частині поновлення позивача на службі та стягнення коштів за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.01.2018 відповідачем винесено оскаржуваний наказ № 153 про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, який надійшов до канцелярії за місцем проходження служби позивача 24.01.2018 та з яким позивач ознайомився 19.01.2018.

07.02.2018 відповідачем видано наказ № 78о/с про звільнення позивача зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідно до наказу № 153 від 18.01.2018. На переконання позивача, обидва накази є протиправними та підлягають скасуванню.

У листопаді 2017 року відповідачем видано наказ "Про призначення службового розслідування" у зв'язку з порушення службової дисципліни саме пов'язаного із виїздом за кордон України у Республіку Польщу можливо у робочий час.

За результатами цього службового розслідування відображеного у висновку, на думку відповідача, встановлено, що позивач перетинав кордон України з Польщею 19.06.2017 та 01.09.2017 у робочий час, оскільки він, на думку відповідача, не був після добового чергування чи інших заходів у поза робочий час. До вказаного хибного висновку відповідач дійшов з урахуванням того, що відповідно до вимог наказу МВС № 575 від 07.05.2015 Інструкції з організацій взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами і підрозділами Національної поліції зазначено, що до складу слідчо-оперативної групи (далі - СОГ) включається слідчий, оперуповноважений карного розшуку (оперативний працівник), технік-криміналіст, кінолог з собакою. В якості основного аргументу правомірності складання та видачі оскаржуваних наказів відповідач зазначає про те, що задіяння до складу СОГ дільничних інспекторів поліції не передбачено, що і є порушенням службової дисципліни.

На переконання позивача, висновки службового розслідування не відповідають дійсності, оскільки позивач не є носієм службової, державної таємниці в системі поліції, не являється оперативним працівником, не здійснює оперативно-розшукову діяльність та відповідно не отримує надбавок за режим таємності; позивач зареєстрований та проживає в межах населеного пункту, що відноситься як до "Прикордонної зони" та до так званого "місцевого прикордонного руху", який являє собою регулярний перетин спільного кордону держав Договірних Сторін мешканцями прикордонної зони держави однієї Договірної Сторони з метою перебування у прикордонній зоні іншої Договірної сторони, з метою перебування у прикордонній зоні держави іншої Договірної Сторони, з суспільних, культурних або сімейних мотивів та обґрунтованих економічних міркувань. Зазначено, що стосовно позивача не складено жодного протоколу про адміністративне правопорушення чи рішення яким би було встановлено порушення відповідно до приписів ст.ст. 221, 221-2 КУпАП.

Позивач не оспорює фактів перетину кордону 19.06.2017 та 01.09.2017, однак ствердив, що такі відбувалися виключно на законних підставах.

Згідно з графіком чергувань cлідчо-оперативних груп позивача залучено до цілодобового несення служби 14.06.2017, 18.06.2017, а також залучено до цілодобового несення служби в оперативній групі (зведений загін) з охорони громадського порядку 31.08.2017, 03.09.2017.

Позивачем зазначено, що відповідно до п. 6.17 наказу МВС № 940 від 22.10.2012, членам СОГ та ОГ, які фактично перебували на службі понад 20 годин, надається 48 годин відпочинку, що має місце у ситуації позивача.

Одночасно позивач звернув увагу на те, що наказ про звільнення позивача зі служби підписаний т.в.о начальника ГУ НП у Львівській області, право якого на вчинення відповідних дій є сумнівною.

ОСОБА_2 також зазначив, що звільнення як вид дисциплінарного стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу, в той час, як до нього, окрім оскаржуваного дисциплінарного стягнення, навпаки, застосовувались заохочення по службі.

Оскільки позивач не погоджується з оскаржуваними наказами та вжитими до нього заходами дисциплінарного стягнення, вважає їх протиправними та такими, що порушують його право на працю, звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 06.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Відповідач явки уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, часі місце судового розгляду повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав, як і не надав відзиву на позовну заяву на вимогу суду.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України).

Підстав для відкладення розгляду справи відповідно до ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд заслухав вступне слово представника позивача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2, майор поліції /0063251/ відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області № 377 о/с від 12.05.2017 обіймав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції, з 12.05.2017 (а.с.48, 96).

Наказом ГУ НП у Львівській області № 3764 від 09.11.2017 призначено службове розслідування на виконання п.п. 2.1, 2.6 Інструкції про порядок ведення службових розслідувань в ОВС, затвердженої наказом МВС України № 230 від 12.03.2013, у зв'язку з тим, що до ВІОС УКЗ ГУНП надійшла інформація про те, що дільничний офіцер поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП майор поліції ОСОБА_2 здійснює перетин державного кордону України та виїжджає в Республіку Польща (а.с.85, 159).

04.01.2018 за результатами службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ДОП Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_2 складено висновок (а.с.82-84, 145-150),

18.01.2018 ГУ НП у Львівській області видано наказ № 153 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, відповідно до якого за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, основних обов'язків, передбачених ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", щодо неухильного дотримання положень Конституції України, законів України та нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, а також на порушення вимог п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України № 1179 від 09.11.2016 та Внутрішнього розпорядку дня, затвердженого наказом ГУ НП у Львівській області від 10.08.2016 № 1863, що виразилось у виїздах за кордон України в робочий час 19.06.2017 та 01.09.2017, на дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського відділення поліції Яворівського ВП ГУ НП майора поліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби поліції (а.с.10, 158). З цим наказом позивач ознайомився 25.01.2018.

07.02.2018 ГУ НП у Львівській області видано наказ № 78 о/с "По особовому складу", згідно з яким, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 /у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби/, майора поліції ОСОБА_2 /0063251/, дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського відділення поліції Яврівського ВП ГУ НП, з 16 лютого 2018 року, виплативши грошову компенсацію за невикористану відпуску, з 01.01.2018 - по 16.02.2018 у кількості 03 календарних дні основної відпустки. Стан служби в поліції становить 15 років 06 місяців 08 днів. Підстава: наказ ГУ НП від 08.01.2018 № 153 (а.с.11, 158).

20.02.2018 позивач звернувся із заявою до начальника ГУ НП у Львівській області, генерал-майора поліції 3 рангу Середи В.В. із заявою про вирішення питання про самостійне скасування вищевказаних наказів (а.с.13)

Не погоджуючись із цими наказами, вважаючи такі протиправними та такими, що слід скасувати, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи справу, суд керується таким.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".

Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Статтею 18 цього Закону визначені основні обов'язки поліцейського.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з п. 4 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, до затвердження відповідним законом Дисциплінарного статуту Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року за № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Частиною 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту ОВС України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

- усне зауваження;

- зауваження;

- догана;

- сувора догана;

- попередження про неповну посадову відповідність;

- звільнення з посади;

- пониження в спеціальному званні на один ступінь;

- звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція) службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Згідно з приписами пункту 2.1 зазначеної Інструкції підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

За пунктом 8.3 Інструкції, в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла (и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

Таким чином, висновок службового розслідування повинен містити привід для призначення службового розслідування, суть встановленого порушення та його наслідки, чим підтверджується чи виключається вина працівника, обставини, що пом'якшують і посилюють його відповідальність, причини та умови, що сприяли порушенню, прийняті або запропоновані заходи по їх усуненню, пропозиції про застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення або міри громадського впливу, направлення матеріалів в слідчі органи або про припинення службового розслідування.

У той же час абзацами 10 та 15 статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо, а звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до розділу І Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України №1179 від 09.11.2016 року ці Правила є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування. Абзацами першим, сьомим пункту 1, шостим пункту 2 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських передбачено, що під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку. У той же час під час виконання службових обов'язків поліцейському заборонено: перебувати на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці.

Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Дослідивши оскаржувані накази, підстави позову, а також письмові докази долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини виникли щодо правомірності перетину позивачем державного кордону із Республікою Польща 19.06.2017 та 01.09.2017 року та чи мали такі місце у робочий час чи час відпочинку позивача.

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Національну поліцію" особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

Щодо перетину кордону 19.06.2017 та 01.09.2017 позивачем, судом встановлено таке.

Згідно з графіком чергувань членів слідчо-оперативних груп по Мостиському ВП Яворівського ВП ГУ НП України у Львівській області, затвердженим 12.06.2017 начальником відділення поліції, ОСОБА_2 залучено до цілодобового несення служби у складі слідчо-оперативної групи 18.06.2017 (а.с.12). Вказане також підтверджується розстановкою нарядів 18.06.2017, де під розписку позивачем зазначено відомості про отримання ним табельної зброї 18.06.2017 о 08:00 год. та її здачу 19.06.2017 о 08:00 год., а також з ним проведено інструктаж про заходи безпеки при поводженні з табельною зброєю (а.с.13-15).

Відповідно до графіка посиленого несення служби особовим складом Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області, затвердженого 30.08.2018 начальником відділення поліції, 31.08.2017 в період часу з 08:00 год. по 08:00 год. 01.09.2018 ОСОБА_2 залучено до цілодобового (24 години) несення служби в оперативній групі (зведений загін) з охорони громадського порядку (а.с.16). Вказане підтверджується також розпискою позивача про проведення з ним інструктажу про заходи безпеки при поводженні з табельною зброєю 31.08.2017 о 08:00 год. (а.с.18).

Суд критично оцінює відповідь на адвокатський запит (від 03.03.2018 за вх. № 1-А3) Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області від 05.03.2008 за № 1598/55/01-2018, відповідно до якої адвокату позивача повідомлено, що згідно з книгою нарядів Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області 18.06.2017 позивач залучався до цілодобового варіанту несення служби в складі слідчо-оперативної групи; а також, що згідно з книгою нарядів Мостиського ВП Яворівського ГУ НП у Львівській області 31.08.2017 ОСОБА_2 не залучався до цілодобового варіанту несення служби в складі слідчо-оперативної групи, а також не перебував за посиленим варіантом несення служби в якості підмінного за співробітника СКЛ, або чергового водія (а.с.198), оскільки вказане спростовується вищевказаними графіками посиленого несення служби від 12.06.2017 та від 30.08.2017 (а.с.192, 197).

Представник позивача справедливо зауважив, що покликання у відповіді на адвокатський запит від 16.03.2018 за № 1905/55/05-18 містять непідтверджені дані в частині того, що 31.08.2017 згідно з журналом реєстрації інструктажів про заходи безпеки при поводженні з табельною зброєю ОСОБА_2 проінструктований про такі заходи під підпис у журналі, та отримав для чищення зброю з 10:10 год. по 10:30 год., оскільки у цьому журналі вказано, що о 08:00 год. з ОСОБА_2 уповноваженою особою проведено інструктаж, інших відміток такий не містить, а особливо мету отримання зброї (як стверджено у відповіді - для чищення) та не зазначено будь-якого іншого часу, окрім 08:00 год. , у який згідно з графіком посиленого чергування ОСОБА_2 приступав до несення служби (а.с.194, 195). Представник позивача також звернув увагу на те, що на виконання наказу № 196 від 28.08.2017 за № 102 з ним щоденно повинні були проводитись інструктажі та повинен був бути забезпечений вогнепальною зброєю (а.с.196, 197).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців, працівників поліції апарату та інших органів і підрозділів ГУ НП у Львівській області та порядок компенсації за службу (працю) в понаднормовий (надурочний) час, у вихідні, святкові, неробочі дні, затверджених наказом ГУ НП № 1863 від 10.08.2016, а саме у п.п.2.2, 2.3, 2.5 передбачено, що для працівників ГУ НП, котрі несуть службу позмінно у складі секторів реагування патрульної поліції чи добового наряду, порядок роботи встановлюється таким чином, початок роботи - о 08:00 год. та 20:00 год. та о 08:00 год. для осіб, котрі заступають на добове чергування; закінчення робочого дня - 20:00 год. та 08:00 год., 08:00 год. наступної доби для добового наряду. Графіки змінності чи добових чергувань формуються визначеним керівником працівником та затверджуються керівником відповідного підрозділу апарату та інших розділів і підрозділів ГУ НП, чи особами, що виконують їх обов'язки. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи і час перерви на обід).

Відповідно до п. 6.12 Інструкції СОГ (слідчо-оперативні групи) чергують цілодобово.

Пунктом 6.17 Інструкції передбачено, що членам СОГ та ОГ (у разі їх створення), які фактично перебували на службі менше 16 годин, надається 12 годин відпочинку, до 20 годин - 32 години відпочинку, понад 20 годин - 48 годин відпочинку.

Вказане підтверджує і сам відповідач у відповідях на звернення від10.10.2017 за № 12/1-580зі (а.с.185-186) та від 19.03.2018 за № 15аз/12/6/02-2018 (а.с.182-183).

Враховуючи, що позивач перебував на добовому чергуванні, яке тривало понад 20 годин, судом встановлено, що відсутність останнього на службі 19.06.2017 та 01.09.2017 пояснюється тим, що відповідно до наведених положень Інструкції ОСОБА_2 мав дні для відпочинку після добових чергувань згідно з графіками чергувань 18.06.2018 та 31.08.2018 відповідно.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що 19.06.2017 після 08:00 год. (наступний день після чергування позивача в складі слідчо-оперативної групи більше 20 годин) та 01.09.2017 після 08:00 год. (наступний день після посиленого варіанту несення служби в більше 20 годин) були законним часом відпочинку ОСОБА_2 (вихідними днями). Доказів, які б підтверджували факти залучення позивача до несення служби у ці дні відповідачем не надано.

Витягом з бази даних осіб, які перетнули державний кордон України, підтверджується, що ОСОБА_2 виїхав з України на територію Республіки Польща 19.06.2017 о 13:57:41 год., та в'їхав на територію України цього ж дня о 16:08:09 год. Крім цього, ОСОБА_2 виїхав з України на територію Республіки Польща 01.09.2017 о 10:51:02 год., та в'їхав на територію України цього ж дня о 14.16:29 год. Тобто у позаробочий час.

Разом з тим, відповідач, вважаючи цей час робочим часом ОСОБА_2, а також що останнім у зв'язку з викладеним допущено дисциплінарний проступок, проведено дисциплінарне розслідування та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Оцінюючи наведене, суд зазначає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідно до ч. 10 ст. 14 Дисциплінарного статуту мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що висновок службового розслідування тягне за собою правові наслідки у вигляді притягнення винних до дисциплінарної відповідальності, в тому числі у вигляді звільнення особи зі служби, а тому таке рішення повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Судом встановлено, що згідно з послужним списком позивача на день звільнення останній не мав діючих дисциплінарних стягнень, згідно з наказом МВС України № 366 о/с від 11.04.2017 позивачу оголошено подяку за зразкове виконання службових обов'язків, високу професійну майстерність (а.с.52-53, 56-57)

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення не відповідав тяжкості допущеного проступку, допущення якого позивачем спростовано в ході судового розгляду. Решта тверджень відповідача, зокрема викладених у висновку службового розслідування від 04.01.2018, не знайшла свого підтвердження протягом судового розгляду справи, не доведена відповідачем та, як зазначено вище, повністю спростована позивачем. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд зазначає, що позивач 19.06.2017 та 01.09.2017 перетинав державний кордон України у позаробочий час, відтак, наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 153 від 18.01.2018 "Про накладення дисциплінарного стягнення на працівника Мостиського ВП Яворівського ВП ГУ НП у Львівській області", в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції, є протиправним та підлягає скасуванню з огляду на те, що викладені у ньому висновки про перетин позивачем державного кордону України 19.06.2017 та 01.09.2017 у робочий час не відповідають дійсності та спростовуються долученими позивачем до справи належними та допустимими доказами.

Відповідачем не надано письмових доказів, які б підтверджували зворотне.

Враховуючи те, що наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 153 від 18.01.2018 став підставою для видання наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 78о/с "По особовому складу" від 07.02.2017, яким ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи, останній також слід визнати протиправним та скасувати.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п. 2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно п. 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.

Суд зазначає, що наказом ГУ НП у Львівській області № 78 о/с від 07.02.2018 позивача звільнено з займаної посади з 16.02.2018 та поновлено на посаді рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.07.2018.

Таким чином, період вимушеного прогулу позивача складає 140. При цьому, визначаючись щодо тривалості вимушеного прогулу позивача, суд виходить з кількості календарних днів, що минули за період з 16.02.2018 року по 05.07.2018.

Відповідно до довідки ГУ НП у Львівській області заробітна плата позивача за останні два місяці роботи (грудень 2017 року та січень 2018 року) становить 22355,75 грн., середньоденна заробітна плата - 360,58 грн., середньомісячна заробітна плата - 11170,88 грн. (а.с.81).

Позивачем такі суми не оскаржувались.

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 140 днів, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу становить: 50481,20 грн. (360,58 грн. х 140 дні), який підлягає стягненню на його користь з відповідача.

При цьому суд зауважує, що у пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999року № 13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Позивачем згідно з довідкою Мостиського районного центру зайнятості № 224 від 15.06.2018 підтверджено факт того, що він не перебуває на обліку в числі безробітних і допомоги по безробіттю не отримує (а.с.235).

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць, а також негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

На підставі зазначених норм КАС України, суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції ГУ НП та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, в розмірі 11177,88 грн., який підтверджено Довідкою (а.с.81).

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач є учасником бойових дій і на підставі ст. 5 ч. 1 п. 13 Закону України "Про судовий збір" звільнений від його сплати. Доказів понесення судових витрат відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 294, 295, 382, пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 153 від 18.01.2018, в частині накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 78о/с "По особовому складу" від 07.02.2018 про звільнення ОСОБА_2 зі служби в поліції на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

4. Поновити ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1) на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції патрульної поліції Мостиського відділення поліції Яворівського відділу поліції Головного управління Національної поліції, з 16.02.2018 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1) з Головного управління Національної поліції (79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 50481 (п'ятдесят тисяч чотириста вісімдесят одна) грн. 20 коп., за період з 16.02.2018 по 05.07.2018, з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

6. Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1) та стягнення на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць 11177 (одинадцять тисяч сто сімдесят сім) грн. 88 коп. допустити до негайного виконання.

7. Судові витрати зі сторін не стягувати.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2018 року.

Суддя Качур Р.П.