Рішення № 75323098, 13.07.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/1150/17

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про скасування податкових рішень та вимог,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 23.06.2017 року, зокрема:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000441303, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагається сплатити недоїмку в сумі 56002,86 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000431303, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагається сплатити недоїмку в сумі 455,30 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002221303, яким за порушення п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення Податкового кодексу України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на суму 3884,25 грн., в тому числі 3107,40 грн. податкового зобов'язання та 776,85 грн. штрафної санкції;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0000961403, яким за порушення глави 2 п.2.6 Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004 року та на підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз. 3 п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штрафну санкцію в сумі 130 135,10 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року №0002201303, яким за порушення п.185.1 статті 185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13947 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002211303, яким за порушення п. 177.2, п.п. 177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 43531,74 грн., в тому числі 34825,39 грн. податкового зобов'язання та 8706,35 грн. штрафної санкції.

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002241303, яким за порушення п.п.271.1.1 п. 271.1 ст.271 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 20555,96 грн., в тому числі 16444,77 грн. податкового зобов'язання та 4111,19 грн. штрафної санкції.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002231303, яким за порушення п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України застосовано штрафну (фінансову санкцію) за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 170,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002191303, яким за порушення п.п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9858,50 грн., в тому числі 1398,00 грн. податкового зобов'язання та 8460,50 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- рішення №0000771303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2017 року, яким за порушення ч.2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010р. застосовано штрафні санкції в розмірі 8449,47 грн.;

- рішення №0000761303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2017 року, яким за порушення ч.1 п.2 ст.6, ч.1 п.1 ст.7 , абзацу 2 п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010 застосовано штрафні санкції в розмірі 1159,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що посадовими особами податкового органу під час перевірки зроблено необґрунтовані висновки про порушення Законодавства України під час справляння податків. Всі встановлені законодавством податки і збори сплачувались в повному обсязі і у встановлені терміни.

Позивачка не погоджується з прийнятими податковим органом рішеннями та вимогами на підставі висновків, що викладені в акті перевірки, які не відповідають дійсним обставинам.

Від представника відповідача на адресу суду надійшли заперечення та пояснення, відповідно до змісту яких, позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки податковий орган при винесені оскаржуваних рішень діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України. В задоволенні позову просив відмовити (т.2, а.с.135, 206-208).

Відповідно до ухвали від 12.04.2018 року подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд зазначає наступне.

Встановлено, що на підставі пп.75.1.2, п.75.1 статті 75, статі 77 Податкового кодексу України, відповідно до наказів ГУ ДФС у Кіровоградській області від 21.04.2017 року №407 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1", від 18.05.2017 року №511 "Про внесення змін до наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 21.04.2017 року №407 "Про проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1"", направлень на перевірку від 15.05.2017 року №636 та 637, від 15.05.2017 року №685 та плану - графіка проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1, РНОКПП - НОМЕР_1, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року.

За наслідками вказаної перевірки 06.06.2017 року складено акт №80/11-28-13-03/2899411602 (т.1, а.с.10-32).

В акті перевірки податковим органом зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1:

- пп.177.4.1 п.177.4, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, в частині заниження податкового зобов'язання податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 34 825,39 грн., в тому числі за 2015 рік на 12316,36 грн. за 2016 рік на 22509,03 грн.;

- пп.1.1 п.161 підрозділу 10 розділу ХХ "Інших перехідні положення" Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов'язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 3 107, 40 грн. в тому числі за 2015 рік на 1231,65 грн. та за 2016 рік на суму 1875,75 грн.;

- ч.1 п.2 ст.6, п.1 ч.1 ст. 7, ст.9 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в частині своєчасно не нарахованого (донараховано у лютому 2015 року) єдиного внеску з найманих працівників на загальну суму 3105,46 грн.;

- п.1 ч.2 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині заниження суми податкового зобов'язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 56002,86 грн., в тому числі за 2015 рік на 28491,83 грн. та за 2016 рік на 27511,03 грн.;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1398 грн., в тому числі за січень 2015 року на 250 грн., за квітень 2015 року на 1148 грн., зменшено від'ємне значення що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2015 року на суму 10071 грн., за лютий 2016 року на суму 2146 грн., за травень 2016 року на 198 грн., за червень 2016 року на 46 грн, за жовтень 2016 року на 600 грн. за листопад 201 року на 886 грн.;

- пп.171.1.1 п.171.1 ст.271 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 35601,52 грн., у тому числі за 2015 рік на 9778,34 грн. та за 2016 рік на 25823,18 грн.;

- пп.223.2 ст.223 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання декларації з акцизного податку за лютий 2015 року №9276978950;

- п.9 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме не забезпечено щоденне друкування фіскальних звітних чеків;

- п.2.6 глави 2 "Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" №637 в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій в сумі 26063,02 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000431303, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагається сплатити недоїмку в сумі 455,30 грн. (т.1, а.с.66);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000441303, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагається сплатити недоїмку в сумі 56002,86 грн. (т.1, а.с.67);

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002221303, яким за порушення п.п. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Інші перехідні положення Податкового кодексу України" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір на суму 3884,25 грн., в тому числі 3107,40 грн. податкового зобов'язання та 776,85 грн. штрафної санкції (т.1, а.с.68);

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0000961403, яким за порушення глави 2 п.2.6 Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні № 637 від 15.12.2004 року та на підставі п.п.54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України та абз. 3 п.1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 року "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штрафну санкцію в сумі 130 135,10 грн. (т.1, а.с.69);

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року №0002201303, яким за порушення п.185.1 статті 185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13947 грн. (т.1, а.с.70);

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002211303, яким за порушення п. 177.2, п.п. 177.4.1 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 43531,74 грн., в тому числі 34825,39 грн. податкового зобов'язання та 8706,35 грн. штрафної санкції (т.1, а.с.71).

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002241303, яким за порушення п.п.271.1.1 п. 271.1 ст.271 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 20555,96 грн., в тому числі 16444,77 грн. податкового зобов'язання та 4111,19 грн. штрафної санкції (т.1, а.с.72);

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002231303, яким за порушення п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України застосовано штрафну (фінансову санкцію) за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 170,00 грн. (т.1, а.с.73);

- податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002191303, яким за порушення п.п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9858,50 грн., в тому числі 1398,00 грн. податкового зобов'язання та 8460,50 грн. штрафної (фінансової) санкції (т.1, а.с.74);

- рішення №0000771303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2017 року, яким за порушення ч.2 п.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010р. застосовано штрафні санкції в розмірі 8449,47 грн. (т.1, а.с.75);

- рішення №0000761303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2017 року, яким за порушення ч.1 п.2 ст.6, ч.1 п.1 ст.7 , абзацу 2 п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010 застосовано штрафні санкції в розмірі 1159,29 грн. (т.1, а.с.76).

Судом встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000441303, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002221303, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002211303 та рішення №0000771303 про застосування штрафних санкцій винесені на підставі висновків податкового органу про невірне формування витрат за результатами річного декларування у 2015 та 2016 роках, а саме, включення до складу витрат суми придбаних товарно - матеріальних цінностей, дохід від реалізації яких у звітному періоді не отримано та сплата яких ФОП ОСОБА_1 здійснено у наступному звітному податковому році на загальну суму 184156,56 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 79035,02 грн. та за 2016 рік на суму 105121,54 грн.

Дослідивши подані до матеріалів справи копії первинних документів на придбання товарно - матеріальних цінностей, Книг обліку доходів та витрат, банківських виписок (т.2, а.с.31-133), судом встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 дійсно включено до складу витрат суми придбаних товарно - матеріальних цінностей, дохід від реалізації яких у звітному періоді не отримано та сплата яких здійснена у наступному звітному податковому році, зокрема, за накладними виписаними у 2015 році на суму 79035,02 грн. фактично сплачено у 2016 році та за накладними виписаними у 2016 році на суму 105121,54 грн. фактично сплачено у 2017 році (т.2, а.с.99-133).

Згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний доход, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно ст.42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Крім того, суд зазначає наступне.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI.

Водночас, частиною четвертою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, згідно підпункту 14.1.1-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України адміністрування податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів відповідно до законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (далі - податків, зборів, платежів) - це сукупність рішень та процедур контролюючих органів і дій їх посадових осіб, що визначають інституційну структуру податкових та митних відносин, організовують ідентифікацію, облік платників податків і платників єдиного внеску та об'єктів оподаткування, забезпечують сервісне обслуговування платників податків, організацію та контроль за сплатою податків, зборів, платежів відповідно до порядку, встановленого законом.

Згідно абзаців 1 - 4 частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" контролюючий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Приписами п. 2 ч. 1 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміється консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями п.5 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок нараховується на суми незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Як зазначено у ч.2 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що суми недоїмки стягуються з врахуванням пені та застосуванням штрафів.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права суд зауважує, що фінансові санкції застосовуються до платника податків у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску.

У розумінні пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст.161 підрозділу 10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

1.6. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд доходить висновку, що ФОП ОСОБА_1 дійсно завищено витрати безпосередньо пов'язані з отриманням доходу на загальну суму 184156,56 грн., в тому числі за 2015 рік на суму 79035,02 грн. та за 2016 рік на суму 105121,54 грн.

Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000441303, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002221303, податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002211303 та рішення №0000771303 про застосування штрафних санкцій не підлягають до скасування.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0000961403 від 23.06.2017 року суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено випадки порушення п.2.6 Положення НБУ №637, в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій, зокрема готівка не була оприбуткована в книзі обліку розрахункових операцій у день її фактичного надходження.

У позовній заяві позивачка зазначає, що перевіряючими не враховано той факт, що дати оприбуткування готівкових коштів на момент проведення перевірки в багатьох випадках були внесені з виправленнями, тому вважати точною дату оприбуткування таких коштів не було підстав, тому рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

При цьому, пункт 9 вказаної статті зобов'язує суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки у разі здійснення розрахункових операцій.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до абзацу 3 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Судом встановлено наступні обставини.

Запис у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в КОРО №1114000463р/7 від 12.05.2016 року зроблений з виправленням на дату 27.10.2016 року на підставі Z-звіту №1814 на суму 3490,37 грн не відповідає реальному часу здійснення запису, оскільки Z-звіт №1814 фактично роздруковано 28.10.2016 року. Таким чином, оприбуткування готівки у сумі 3490,37 грн. на підставі вказаного чеку було здійснено 28.10.2016 року, тобто на наступний робочий день після їх фактичного надходження до каси, а саме - 27.10.2016 року (т.1, а.с.124-128; т.2, а.с.186-193).

Відповідно до запису зробленого 21.03.2016 року у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в КОРО №3000023246р/4 від 18.08.2015 року, готівкові кошти в сумі 1576,06 грн., які фактично надійшли до каси 19.03.2016 року, несвоєчасно оприбутковані на підставі Z-звіту №830, який роздрукований 21.03.2016 року, тобто на наступний робочий день після їх фактичного надходження до каси (т.1, а.с.118-119; т.2, а.с.156-159).

Відповідно до запису зробленого 02.05.2016 року у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в КОРО №3000023246р/4 від 18.08.2015 року, готівкові кошти в сумі 10139,63 грн., які фактично надійшли до каси 01.05.2016 року, несвоєчасно оприбутковані на підставі Z-звіту №872, який роздрукований 02.05.2016 року, тобто на наступний робочий день після їх фактичного надходження до каси (т.1, а.с.129-135).

Відповідно до запису зробленого 05.08.2016 року у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в КОРО №1114000484р/6 від 15.06.2015 року, готівкові кошти в сумі 4999,17 грн., які фактично надійшли до каси 04.08.2015 року, несвоєчасно оприбутковані на підставі Z-звіту №1078, який роздрукований 05.08.2016 року, тобто на наступний робочий день після їх фактичного надходження до каси (т.1, а.с.122-123; т.2, а.с.181-184).

Відповідно до запису зробленого 25.04.2015 року у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в КОРО №1114000523р/3 від 07.10.2015 року, готівкові кошти в сумі 3078,79 грн., які фактично надійшли до каси 24.04.2015 року, несвоєчасно оприбутковані на підставі Z-звіту №586, який роздрукований 25.04.2016 року, тобто на наступний робочий день після їх фактичного надходження до каси (т.1, а.с.120-121; т.2, а.с.173-176).

Відповідно до запису зробленого 23.02.2015 року у розділі 2 «Обліку руху готівки та сум розрахунків» в КОРО №1114000524р/3 від 07.10.2015 року, готівкові кошти в сумі 2779,00 грн., які фактично надійшли до каси 22.02.2015 року, несвоєчасно оприбутковані на підставі Z-звіту №531, який роздрукований 23.02.2015 року, тобто на наступний робочий день після їх фактичного надходження до каси (т.1, а.с.116-117; т.2, а.с.177-180).

Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки в вищезазначених книгах обліку розрахункових операцій (КОРО) складає 26063,02 грн.

Враховуючи вищенаведене суд доходить висновку, що податковим органом зроблено вірний висновок про порушення позивачкою п.2.6 Положення НБУ №637, в частині несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у сумі їх фактичного надходження в книгах обліку розрахункових операцій, відтак, податкове повідомлення - рішення №0000961403 від 23.06.2017 року скасуванню не підлягає.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0002241303 від 23.06.2017 року суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено факт заниження ФОП ОСОБА_1 бази оподаткування плати за землю для визначення сум орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, а саме: платником податків за 2015 рік не застосовано коефіцієнт індексації до нормативно грошової оцінки земельних ділянок передбачених чинним податковим законодавством та укладеними договорами оренди, до земельних ділянок площею 0,089 га та 0,015 га, за 2016 рік - до земельних ділянок площею 0,255 га та 0,089 га, що спричинило заниження суми орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,089 га розміщена в АДРЕСА_1 знаходилась у оренді ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 24.09.2013 року (т.1,а.с.35).

Відповідно до вказаного договору орендарями також виступали гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3

Згідно умов договору нормативно грошова оцінка загальної площі земельної ділянки 0,089 га в 2013 році складала 186 980,10 грн.

Також судом встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу ФОП ОСОБА_1 належить 12/25 часток магазину по АДРЕСА_1 (т.3, а.с.9-10).

Також, відповідно до договору купівлі продажу (магазину) від 06.05.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 набули відповідно 3/10 та 11/50 частин магазину по АДРЕСА_1 (т.3, а.с.12-14).

Вказане також підтверджується копією довідки виданої Добровеличківським відділенням №4 Ульяновського КМБТІ (т.3, а.с.11).

Отже, згідно договору оренди земельна ділянка має площю 0,089 га, у відповідно до зареєстрованих прав на нерухоме майно пропорційно до часток у власності, ФОП ОСОБА_1 користується 12/25 частини вказаної земельної ділянки.

Щодо орендної плати за земельну ділянку площею 0,255 га судом встановлено, що відповідно до договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 прийняла у платне строкове користування земельну ділянку земель несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться в АДРЕСА_2 (т.1, а.с.37).

Згідно умов договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,2550 га, нормативно грошова оцінка земельної ділянки - 204734,35 грн.

Статтею 206 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі ст.ст.125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до пп.14.1.72 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 ст.271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (п. 274.1 ст.274 ПК України).

Відповідно до п.286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Пунктом 286.5 ст.286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

За змістом норм п. 286.6 ст. 286 ПК України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також відповідно до п. 287.8 ст. 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим, у ч. 1, 2 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки наданої ФОП ОСОБА_1 Виконавчим комітетом Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 22.01.2015 року, земельна ділянка несільськогосподарського призначення розташована в АДРЕСА_2, площею 0,2550 га, що належить ФОП ОСОБА_1, відповідно до технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель м. Помічна, належить до: УІІ - економіко - планувальної зони; 123 - квартал. Вартість 1 м2 землі (комерційне використання) в зазначеному районі населеного пункту складає: в цінах 2012 року - 182,40 грн.; проіндексована станом на 01.01.2015 року (коефіцієнт індексації - 1,249) - 227,82 грн. Грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2550 га становить 0,250 га х 227,82 грн. = 580941 грн. Орендна плата встановлена у розмірі 6% і на 2015 рік складає 34 856,46 грн. (т.1, а.с.92).

У розрахунку нормативно грошової оцінки виконавчого комітету Помічнянської міської ради Добровеличківського району Кіровоградської області від 18.01.2016 року зазначено, що земельна ділянка несільськогосподарського призначення розташована в АДРЕСА_2, площею 0,2550 га, що належить ФОП ОСОБА_1, відповідно до технічної документації по нормативно грошовій оцінці земель м. Помічна, належить до: УІІ - економіко - планувальної зони; 123 - квартал. Вартість 1 м2 землі (комерційне використання) в зазначеному районі населеного пункту складає: в цінах 2012 року - 182,40 грн.; проіндексована станом на 01.01.2016 року (коефіцієнт індексації за 2014 рік - 1,249, за 2015 рік - 1,433) - 326,47 грн. Грошова оцінка земельної ділянки площею 0,2550 га становить 0,250 га х 326,47 грн. = 832498,50 грн. Орендна плата встановлена у розмірі 6% і на 2016 рік складає 49 949,91 грн. (т.1, а.с.91).

Відповідно до розрахунку орендної плати за земельну ділянку на 2015 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наданого ФОП ОСОБА_1 Добровеличківською селищною радою Кіровоградської області від 15.01.2015 року, орендна плата становить:

- площа земельної ділянки - 590,0 м.кв.;

- грошова оцінка 1 м. кв. становить 263,88 грн.;

- ставка орендної плати за земельну ділянку становить 12,0 % від грошової оцінки землі;

- сума орендної плати за земельну ділянку складає 18683,04 грн. (т.1, а.с.94).

У розрахунку орендної плати за земельну ділянку на 2016 рік, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зазначено:

- площа земельної ділянки - 590,33333 м.кв.;

- грошова оцінка 1 м. кв. станом на 01.01.2016 рік становить 376,02265 грн.;

- грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016 року становить 223106,773332 грн.;

- ставка орендної плати за земельну ділянку становить 12,0 % від грошової оцінки землі;

- сума орендної плати за земельну ділянку складає 26772,8127998 грн. (т.1, а.с.93).

Дослідивши долучені до матеріалів справи копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (т.1, а.с.96-115),судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі та у відповідності до чинного законодавства задекларовано свої зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки.

Доказів того, що позивач є власником, землекористувачем або орендарем земельної ділянки площею 0,015 га в матеріалах справи не міститься та відповідачем не доведено.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що контролюючим органом безпідставно донараховано позивачу орендної плати за земельні ділянки та винесено податкове повідомлення - рішення №0002241303 від 23.06.2017 року.

Щодо податкового повідомлення - рішення №0002231303 від 23.06.2017 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн. з акцизного податку, суд зазначає наступне.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлено факт несвоєчасного подання ФОП ОСОБА_1 декларації з акцизного податку за лютий 2015 року №9276978950 (фактично подано 21.04.2015 року при граничному терміні подання звітності - 30.03.2015 року), чим порушено пункт 223.2 ст.223 Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 223 Податкового кодексу України, базовий податковий період для сплати податку відповідає календарному місяцю.

Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

В матеріалах справи міститься копія квитанції №2 відповідно до змісту якої, декларація з акцизного податку за лютий 2015 року доставлена до Новоукраїнської об'єднаної ДПІ (Добровеличківське відділення) 13.03.2015 року (т.1, а.с.78).

Виходячи з наведеного, суд доходить висновку про відсутність з боку позивача порушення термінів подання декларації з акцизного податку за лютий 2015 року.

Щодо податкових повідомлень - рішень №0002191303 та №0002201303 від 23.06.2017 року суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що в ході перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1398, 00 грн. у тому числі за січень 2015 року на 250,00 грн. та квітень 2015 року на 1148,00 грн., зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2015 року на суму 10071 грн., за лютий 2016 року 2146 грн., за травень 2016 року - на 198 грн., за червень 2016 року на 46 грн., за жовтень 2016 року - на 600 грн., за листопад 2016 року - на 886 грн., чим порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

В даному випадку судом встановлено порушення відповідачем Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139 (далі - Порядок №395), а саме:

Відповідно до п. 2.3.2.2 Порядку №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Між тим, з описової частини акту перевірки та додатку №2 вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства в частині заниження податкового зобов'язання та зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту з податку на додану вартість зводиться лише до табличного відображення даних фіскального органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов подібних висновків. Також в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні та податкові документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання.

Тому, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Щодо винесення контролюючим органом рішення №0000761303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1159,29 грн. та вимоги №Ф-000431303 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 455,30 грн. суд зазначає наступне.

В акті зазначено, що перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок, а також утримання єдиного внеску із сум заробітної плати нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору, встановлено самостійне донарахування ФОП ОСОБА_1 своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 3105,46 грн. за січень 2015 року.

Перевіряючими в акті перевірки також зазначено, що ідентифікувати особу по якій зроблено коригування не представляється можливим (а.с.26 акту).

Отже, в ході перевірки встановлено заниження суми єдиного внеску, утриманого із суми заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на загальну суму 455,30 грн., у тому числі за січень 2015 року - на суму 303,86 грн., за лютий 2015 року - на суму 151,44 грн., чим порушено частину 7 стаття 8 Закону України №2464-VI.

Судом встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи копій відомості на видачу ФОП ОСОБА_1 нараховано суми заробітних плат, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомог по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, з якої утримується єдиний внесок за січень 2015 року в розмірі 34968,50 грн. (т.1, а.с.46-49).

Таку ж суму ФОП ОСОБА_1 включено до звіту за січень 2015 року (т.1, а.с.54-59).

Також, судом встановлено, що згідно долучених до матеріалів справи копій відомості на видачу ФОП ОСОБА_1 нараховано суми заробітних плат, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомог по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, з якої утримується єдиний внесок за лютий 2015 року в розмірі 29081,28 грн. (т.1, а.с.50-53).

Таку ж суму ФОП ОСОБА_1 включено до звіту за лютий 2015 року (т.1, а.с.60-65).

Враховуючи вищенаведені обставини, контролюючим органом не доведено суду, що ФОП ОСОБА_1 допущено порушення податкового законодавства під час нарахування сум заробітної плати, винагороди за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами та оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами та утримання єдиного внеску за січень - лютий 2015 року.

Отже, суд доходить висновку про протиправність винесення контролюючим органом рішення №0000761303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1159,29 грн. та вимоги №Ф-000431303 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 455,30 грн.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень від 23.06.2017 року задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.06.2017 року № Ф-000431303, якою відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вимагається сплатити недоїмку в сумі 455,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року №0002201303, яким за порушення п.185.1 статті 185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 13947 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002241303, яким за порушення п.п.271.1.1 п. 271.1 ст.271 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб на суму 20555,96 грн., в тому числі 16444,77 грн. податкового зобов'язання та 4111,19 грн. штрафної санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002231303, яким за порушення п.223.2 ст.223 Податкового кодексу України застосовано штрафну (фінансову санкцію) за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на суму 170,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 року № 0002191303, яким за порушення п.п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 9858,50 грн., в тому числі 1398,00 грн. податкового зобов'язання та 8460,50 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0000761303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 23.06.2017 року, яким за порушення ч.1 п.2 ст.6, ч.1 п.1 ст.7 , абзацу 2 п.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-УІ від 08.07.2010 застосовано штрафні санкції в розмірі 1159,29 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1, АДРЕСА_3) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 461 (чотириста шістдесят одну) гривню 46 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код - 39393501, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько