Рішення № 75323002, 23.06.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2018 року № 810/2517/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов‘язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- поновити пропущений ОСОБА_2 строк на отримання одноразової грошової допомоги від держави Україна, в особі Міністерства оборони України, у зв‘язку з встановленням ІІ групи інвалідності через поважні обставини пов‘язані з важким станом здоров‘я;

- зобов‘язати Міністерство оборони України призначити та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв‘язку з встановленням ІІ-ї групи інвалідності у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму що складає 153000,00 грн., встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги" та Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в лютому 2014 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності, рішенням Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв‘язку захворювань поранень, контузій, травм, каліцтв підтверджено, що його захворювання пов‘язане з проходженням військової служби. З метою реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності як військовослужбовцю, захворювання якого пов‘язане з проходженням військової служби, позивач у березні 2018 року звернувся до Міністерства оборони України з відповідною заявою, однак останній відмовив йому у цьому, чим позбавив передбачених законодавством гарантій.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.05.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача в письмовому відзиві поданому до суду позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що пунктом 8 статті 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» імперативно визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, а оскільки позивачу встановлена інвалідність у лютому 2014 року, а з відповідною заявою про виплату одноразової грошової допомоги він звернувся тільки в березні 2018 року, то він пропустив установлений Законом строк на реалізацію свого права на отримання грошової допомоги.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що‚ ОСОБА_1 в період з 1964 по 1992 рік проходив військову службу в лавах Радянської армії.

13 лютого 2014 року, під час первинного огляду МСЕК, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Як убачається з протоколу засіданні Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв‘язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.02.2014 № 320 захворювання позивача пов‘язане з проходженням військової служби.

У березні 2018 року позивач звернувся до Міністерства оборони України з завою про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, були розглянуті подані документи та прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії від 13.04.2018 № 39, про відмову підполковнику в запасі ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги. В обґрунтування відмови зазначено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 13.03.2018, а інвалідність йому встановлена 13.02.2014, тобто термін з дня виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги та дня звернення за призначенням одноразової грошової допомоги становить більше трьох років, що суперечить положенням пункту 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Не погоджуючись з прийнятим рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 16 вищенаведеного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Відповідно до частини 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як убачається з матеріалів справи, первинно, ІІ групу інвалідності позивачу було встановлено 13.02.2014, на підставі довідки до акту огляду МСЕК.

Таким чином, судом установлено, що право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, у зв‘язку з встановленням інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання пов‘язаного з проходженням військової служби, виникло 13.02.2014.

Згідно з пунктом 8 статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як було встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивач звернувся до Міністерства оборони України з відповідною заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв‘язку з встановленням йому другої групи інвалідності на підставі довідки МСЕК, тільки 13.03.2018, тобто з пропуском встановленого в пункті 8 статті 16 вищезазначеного Закону строку.

Так, в позовній заяві, позивач обґрунтував причини пропуску строку звернення тим, що 18.12.2013 в Національному інституті серцево-судинної хірургії імені Амосова йому була проведена операція на серце, після якої в нього була довга реабілітація, на підтвердження своїх слів, позивачем було додано довідку № 6874, видану Національним інститутом серцево-судинної хірургії імені Амосова.

З вказаної довідки вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в інституті в період з 12.12.2013 по 02.01.2014, в той час як інвалідність ІІ-ї групи йому була встановлена пізніше, а саме 13.02.2014.

Також, у письмових поясненнях, позивач посилається на те, що Міністерство оборони України не повідомило його про можливість отримання одноразової грошової допомоги, що стало ще однією причиною пропуску ним строку на її отримання.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право знати свої права і обов‘язки.

Так, суд зазначає, що станом на 13.02.2014 вже була опублікована нова редакція статті 16 та зміст статті 16-3 Закону № 2011, які набували чинності з 01.01.2014 (публікація в офіційному друкованому виданні «Голос України» 27.07.2012).

Таким чином, держава виконала свої зобов'язання щодо доведення до відома населення, у встановленому законом порядку, закону, що визначає права та обов'язки громадян, що відповідає вимогам частини 2 статті 57 Конституції України.

З чого випливає, що позивач повинен був та мав можливість дізнатися про зміни, які вносилися в Закон.

У зв’язку з зазначеними обставинами судом встановлено, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги, мав об’єктивні можливості та повинен був знати про визначені Законом № 2011 обмежені строки реалізації такого права, однак пропустив визначений пунктом 8 статті 163 вказаного Закону трирічний строк реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою про реалізацію свого права на отримання одноразової грошової допомоги після спливу законодавчо визначеного трирічного строку з дня виникнення такого права, що свідчить про відсутність законодавчо передбачених умов для призначення та виплати позивачу такої одноразової допомоги. У зв’язку з чим відмова відповідача не потягла за собою порушення прав позивача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За наведених обставин адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.