Рішення № 75322996, 10.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 року № 810/2034/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., секретар судового засідання Медвідь Х.І.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідачів - Татарінової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області №7 о/с від 07.04.2016 в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) рядового міліції ОСОБА_3;

- поновити ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення Луганськ-1 Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області або ж на іншій рівнозначній посаді відповідно до норм Закону України "Про Національну поліцію" з 06 листопада 2015 року;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 грудня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №810/4280/15, зокрема, було поновлено його на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з 12 лютого 2015 року. На виконання вказаного судового рішення наказом №7 о/с від 07.04.2016 відмінено пункт наказу Головного управління МВС України у Луганській області від 11.02.2015 №43 о/с в частині звільнення за п. 63 "Є" (за порушення дисципліни) рядового міліції ОСОБА_3, міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" Головного управління МВС України у Луганській області. Одночасно, вказаним наказом, відповідно до пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію", Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ його звільнено у запас Збройних сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) з 06.11.2015, з яким був ознайомлений лише 19.05.2017.

Позивач зазначив, що оскаржуваний наказ № 7 о/с від 07.04.2016 є протиправним, оскільки у відповідності до приписів пункту 10 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" він не відмовлявся від проходження служби в поліції, а тому підстав для звільнення через скорочення штатів у відповідача не було.

Відповідач 1 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що оскаржуваний наказ прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки у зв'язку з ліквідацією Головного управління МВС України у Луганській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.20115 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" утворено юридичну особу публічного права Головне управління Національної поліції у Луганській області, яке не є правонаступником Головного управління МВС України у Луганській області. Наказом МВС України від 06.11.2015 №1388 "Про організаційно-штатні питання" повністю скасовано штати органів, підрозділів, установ та підприємств МВС України та скорочено усі посади, в тому числі і Головного управління МВС України у Луганській області.

При цьому відповідач 1 зауважив, що відповідно до положень пункту 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про національну поліцію" з дня опублікування вказаного Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, а тому позивач належним чином був попереджений про можливе звільнення через скорочення штатів. Документів для участі у конкурсі на посади поліцейського упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" позивачем не було подано. Крім того, після прийняття Київським окружним адміністративним судом постанови від 24.12.2015 у справі №810/4280/15 позивач жодного разу не звертався із заявою про проходження служби в поліції.

Відповідач 2 позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач перебував у трудових відносинах з Головним управлінням МВС України у Луганській області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.20115 №730 ліквідується. При цьому, відповідач 2 зауважив, що Головне управління Національної поліції у Луганській області не є правонаступником Головного управління МВС України у Луганській області, а тому у нього не виникає обов'язку щодо працевлаштування позивача в органах поліції.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що через незаконне звільнення він не мав можливості в тримісячний термін з дня опублікування Закону України "Про Національну поліцію" надати заяву про проходження служби в поліції та не отримував жодного попередження від ГУ МВС у Луганській області про наступне вивільнення, а тому вважає, що у відповідача не було правових підстав для звільнення його через скорочення штатів.

При цьому, у даній відповіді на відзив позивач просив суд задовольнити, викладені в позовній заяві, позовні вимоги частково шляхом: визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області №7 о/с від 07.04.2016 в частині звільнення з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та п. 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) рядового міліції ОСОБА_3; визначити ОСОБА_3 звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з ліквідацією Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області з дня винесення рішення по справі; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 25 грудня 2015 року по день винесення рішення по справі.

Відповідачем 1 подано до суду заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, в яких зазначив, що станом на сьогодні відсутній штат Головного управління МВС України у Луганській області та вказаний орган перебуває в процесі ліквідації. Крім того, відповідач 1 у вказаних запереченнях зазначив, що згідно п. 9 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених цим Законом можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам зазначеним у цьому пункті можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Отже, виходячи з вищенаведеного Головне управління не зобов'язано розглядати кандидатуру позивача для зайняття посади у відповідності до п. 9 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію". При цьому, відповідач 1 зауважив, що Закон України "Про Національну поліцію" не покладає обов'язку на новоутворені територіальні органи Національної поліції приймати на службу в поліцію усіх без виключень колишніх працівників, у тому числі і позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 05.12.2017.

Судове засідання було зупинено за клопотанням відповідача до 15.01.2018. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 відкладено розгляд справи на 05.02.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 поновлено провадження у справі та задоволено заяву відповідача про проведення судових засідань по справі в режимі відеоконференції та призначено наступне засідання на 13.03.2018.

Судове засідання, яке було призначено на 13.03.2018, було знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці. Наступне засідання було призначено на 15.05.2018.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2018 призначено наступне судове засідання у справі на 19.06.2018.

Протокольною ухвалою від 19.06.2018 суд витребував від Головного управління МВС України у Луганській області довідку про заробітну плату позивача, а від позивача копії документів про надання пенсії та інвалідності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 призначено наступне судове засідання у справі на 10.07.2018.

На виконання вимог протокольної ухвали суду від 19.06.2018 Головним управлінням МВС України у Луганській області надано суду довідку про грошове забезпечення позивача, а позивачем надано суду копії документів про надання пенсії та інвалідності.

У судове засідання, призначене на 10.07.2018, з'явились представник позивача та представник відповідачів.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити. При цьому зауважив, що позивач не змінював позовні вимоги та його вимоги викладені у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та в запереченнях. Додатково зазначив, що позивач не може бути прийнятий на роботу в міліцію, оскільки всі посади були скорочені. При цьому, представник відповідачів зауважив, що жодних заяв від позивача про проходження служби в поліції до відповідачів не надходили. Також представник відповідачів зазначив, що позивач не може бути прийнятий на посаду, оскільки він не придатний за станом здоров'я.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №810/4280/15 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 08.02.2015 №321 про покарання міліціонера батальйону ПСМОП "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області рядового міліції ОСОБА_3 Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України у Луганській області від 11.02.2015 №43 о/с про звільнення з органів внутрішніх справ України у запас Збройних сил України рядового міліції ОСОБА_3, міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області за п.63 "Є" (за порушення дисципліни). Поновлено рядового міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з 12 лютого 2015 року. Стягнуто з Головного управління МВС України у Луганській області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 лютого 2015 року по 24 грудня 2015 у розмірі 46669 (сорок шість тисяч шістсот шістдесят дев'ять) грн. 44 коп.

На виконання вказаної постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №810/4280/15 було видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 12.03.2016 ВП №50456566 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №810/4280/15, виданого 24.12.2015 Київським окружним адміністративним судом, про поновлення рядового міліції ОСОБА_3 на посаді міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" ГУ МВС України у Луганській області з 12 лютого 2015 року.

Так, на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.12.2015 у справі №810/4280/15 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2016 №50456566, наказом Головного управління МВС України у Луганській області №7 о/с від 07.04.2016 "По особовому складу" відмінено пункт наказу Головного управління МВС України у Луганській області від 11.02.2015 №43 о/с в частині звільнення за п. 63 "Є" (за порушення дисципліни) рядового міліції ОСОБА_3, міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" Головного управління МВС України у Луганській області.

Крім того, вказаним наказом згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію" та відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено з 06 листопада 2015 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) рядового міліції ОСОБА_3, міліціонера взводу №3 роти №2 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення "Луганськ-1" Головного управління МВС України у Луганській області.

З наказом про звільнення позивач ознайомився 19.05.2017, про що свідчить відповідна розписка, копія якої наявна в матеріалах справи.

Однак, вважаючи зазначений наказ протиправними та не погоджуючись із своїм звільненням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Особливості проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 47 цього Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України №730 від 16.09.2015 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" було ліквідовано як юридичну особу Головне управління МВС України у Луганській області та її структурні підрозділи.

Одним з видів змін в організації виробництва, праці є ліквідація підприємства, установи, організації. Ліквідація логічно пов'язана із скороченням чисельності і штату працівників. У разі ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується.

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, за якої припиняються її права та обов'язки, тобто вона знімається з реєстрації в усіх фондах та організаціях.

Отже, при повній ліквідації чисельність працівників скорочується, а весь штат працівників ліквідується, крім працівників відносно яких діють обмеження на звільнення, тобто пряма заборона на звільнення перелічених працівників, оговорена в Законі.

У відповідності до вказаної постанови, Головним управлінням МВС у Луганській області створено ліквідаційну комісію та 06.11.2015 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відомості щодо початку ліквідації ГУ МВС у Луганській області. На даний час у Головному управлінні МВС не закінчено процедуру ліквідації, а тому позиція позивача щодо можливості його звільнення зі служби у зв'язку із ліквідацією не може бути застосована у даному випадку.

Суд звертає увагу, що Закон України "Про Національну поліцію" був опублікований 06.08.2015 та відповідно до Прикінцевих та перехідних положень цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Згідно з пунктом 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування (закон був прийнятий 02.07.2015 та опублікований 06.08.2015) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Проте, повного механізму скорочення атестованих працівників органів внутрішніх справ спеціальним законодавством не передбачено. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 8 Цивільного кодексу України, при скороченні атестованих працівників органів внутрішніх справ у частині, яка не врегульована спеціальним законодавством, слід застосовувати аналогію закону, тобто використовувати правові акти, що регулюють подібні за змістом відносини (аналогія закону). Це відповідає вимогам рішення Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/202 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або посадових осіб), при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України у якому визначено основні трудові права працівників.

Таким актом є Кодекс законів про працю України, в якому розкрито механізм скорочення працівників.

Враховуючи ту обставину, що спеціальним Законом не визначено строк попередження працівників міліції про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, суд вважає, що працівники відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України повинні бути попереджені не пізніше ніж за два місяці.

При цьому, в Прикінцевих та перехідних положеннях Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів, тобто працівники вважаються попередженими про наступне скорочення Законом, а тому необхідності персонального попередження про наступне скорочення працівників у органу міліції не було.

Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, у відповідності до приписів Закону України "Про Національну поліцію" ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про наступне звільнення через скорочення штатів, при цьому, документів для участі в конкурсі для зайняття посади поліцейського не подав, що не заперечив представник позивача в судовому засіданні.

Відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Беручи до уваги наведене, оскільки з 07 листопада 2015 року (дата набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію") органи внутрішніх справ ліквідуються, всі їхні посади скорочено (що унеможливлює подальше проходження служби в органах внутрішніх справ України) та починають функціонувати органи Національної поліції, які не є правонаступниками органів внутрішніх справ України, суд приходить до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів).

Більш того, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 не звертався до відповідачів із заявами про прийняття на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за його згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, що свідчить про небажання позивача проходити службу в Національній поліції.

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 не придатний до служби, що підтверджується постановами Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" від 25.02.2016 №144-а/Зв та від 16.01.2017 №1, а тому використання його на службі в подальшому не було можливим.

Про зазначені обставини позивач та представник позивача не заперечували.

При цьому, у судовому засіданні судом було встановлено, що позивачем не надавалась відповідачу 1 постанова Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області" від 25.02.2016 №144-а/Зв, а тому суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для звільнення позивача за станом здоров'я.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 під час винесення наказу від 07.04.2016 №7 о/с в оскаржуваній частині діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Протиправності в діях відповідачів або протиправної бездіяльності відповідачів, які б порушували права або інтереси позивача судом не встановлено.

Оскільки суд прийшов до висновку про правомірність винесення наказу про звільнення позивача через скорочення штатів, тому позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Проте, позивачем не було доведено суду обґрунтованості позовних вимог, а також не спростовано доводів відповідачів.

Крім того, відповідач 1 довів правомірність прийняття оскаржуваного наказу №7 о/с від 07.04.2016 "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ через скорочення штатів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 73-78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 13 липня 2018 р.