Рішення № 75322946, 12.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року № 810/2790/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, про визнання протиправними дій, протиправною та скасування постанови та відновлення виконавчого провадження,

за участю:

- позивач: ОСОБА_1,

- представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 03.01.2018 б/н,

- представник третьої особи: ОСОБА_3, довіреність від 10.07.2018 №5869/01,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві, в якому позивач, просить суд:

- визнати дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними;

- визнати постанову про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року щодо стягнення на користь позивача заборгованості по пенсії незаконною;

- скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року, винесену Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві і відновити виконавче провадження за виконавчим листом № 360/2145/17, виданим 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

21.06.2018 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, до якої додані документи по справі та докази сплати судового збору.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 по справі №360/2145/17 зобов'язано ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, та провести виплату пенсії з урахуванням вже виплачених коштів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі №360/2145/17 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишено без задоволення, постанову Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 залишено без змін.

13 лютого 2018 року Бородянським районним судом Київської області видано виконавчий лист по справі №360/2145/17.

24.04.2018 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві в особі старшого державного виконавця Кеди Михайла Валентиновича за заявою позивача винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56258506 на підставі виконавчого листа від 13.02.2018 №360/2145/17.

16.05.2018 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві в особі старшого державного виконавця Кеди Михайла Валентиновича було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку позивач отримав 01.06.2018.

В даній постанові зазначено, що згідно резолютивної частини виконавчого документа перерахунок та виплату пенсії слід здійснити відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частиною четвертою якої передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Такий порядок встановлений, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.05.2018 №4041/09-02 стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2018 та здійснено часткову виплату за період з 01.01.2018 по 31.03.2018. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Наведені обставини свідчать про фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, що згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Позивач вважає протизаконними посилання старшого державного виконавця Кеди М.В. на порядок перерахунку пенсій, встановлений постановою КМУ від 21.02.2018 №103, оскільки в резолютивній частині виконавчого документа відсутнє посилання на вказану постанову.

Позивач наголошує, що постанова КМУ від 21.02.2018 № 103 не регулює порядок виконання судових рішень та її норми в жодному випадку не є підставою для звільнення суб’єкта владних повноважень від виконання обов’язків, що покладені на нього такими рішеннями.

На думку позивача доводи Пенсійного фонду та державного виконавця про фактичне виконання рішення суду є свідченням того, що останні не визнають обов’язковість для них рішення суду.

Позивач звертає увагу на те, що рішення суду набрало законної сили до набрання чинності Постановою №103, тому вона не може регулювати виплату або встановлювати порядок виплати згідно рішення суду.

На підставі викладеного позивач доходить висновку про хибність доводів Пенсійного фонду та державного виконавця про повне фактичне виконання ними рішення суду та про наявність достатніх підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позовну заяву вказує, що у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві на виконанні перебувало виконавче провадження №56258506 з примусового виконання виконавчого листа №360/2145/17, виданого 13.02.2018 Бородянським районним судом Київської області.

Відповідач повідомив суду, що 11.05.2018 до Відділу надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.05.2018 №4041/09-02, до якого додано копію перерахунку пенсії по пенсійній справі №1003008080-МВС від 23.04.2018 та копію Розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1003008080-МВС.

Згідно вказаного повідомлення та доданих копій документів стягувачу проведено перерахунок пенсії та здійснено часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 в сумі 3748,70 грн. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 49200,28 грн. буде здійснюватися в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Відповідач вважає помилковим твердження позивача, що посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 в оскаржуваній постанові зроблено державним виконавцем як на таку, що зазначена в резолютивній частині виконавчого документа.

На думку відповідача резолютивна частина виконавчого документа згідно вимог п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, викладена у повній відповідності до виконавчого документа у вступній частині оскаржуваної постанови.

Відповідач зазначає, що позивач так і не вказує в позовній заяві будь-якої норми чинного законодавства, якій прямо суперечить оскаржувана постанова, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно резолютивної частини виконавчого документа перерахунок пенсії стягувачу слід здійснити відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Згідно ч.4 статті 63 вказаного Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

На думку відповідача саме відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», якою визначено умови, розміри та порядок здійснення перерахунку пенсії тієї категорії, до якої віднесена пенсія позивача.

Відповідач вважає, що дії Управління пенсійного фонду щодо перерахунку та виплати пенсії позивача проведені у чіткій послідовності до вимог чинного законодавства України.

Також відповідач звертає увагу на те, що згідно статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб’єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду.

Водночас у Відділі відсутні відомості про звернення позивача до суду в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області по справі №360/2145/17, які полягають у проведенні перерахунку та виплати йому пенсії в порядку, визначеному постановою Кабінетом Міністрів України від 21.02.2018 № 103, що на думку відповідача свідчить про правомірність таких дій.

Крім того, щодо зворотної дії закону в часі відповідач звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не містить перехідних положень, які б уповноважували органи Пенсійного фонду України здійснювати перерахунок пенсії та виплату пенсій за рішеннями судів, що набрали чинності до вступу в дію цієї постанови в будь-якому іншому порядку, аніж встановленому цією постановою.

Таким чином на думку відповідача ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 не має жодних правових підстав вчиняти дії щодо проведення перерахунку та виплати пенсій в будь-який інший спосіб, окрім встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Відповідач зазначає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав на отримання різниці між перерахованою та фактично виплаченою пенсією. Належним вважає спосіб захисту порушеного права, який передбачає звернення із позовом про стягнення коштів у сумі 49200,28 грн., що є шкодою, заподіяною позивачу неправомірними діями суб’єкта владних повноважень.

Третя особа по справі правом на подання заяв чи клопотань, надання письмових пояснень суду щодо позовних вимог позивача не скористалась.

У судовому засіданні по справі 12.07.2018 позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

У судовому засіданні 12.07.2018 представники відповідача та третьої особи проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії СН № 709444, виданий Залізничним РВ ГУ МВС України в м.Києві 10 березня 1998 року (а.с.9).

Позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, про що свідчить копія пенсійного посвідчення №2771112134, серія ААЖ № 291236, виданого Пенсійним фондом України (а.с. 42).

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268», протиправними.

Зобов'язано ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, та провести виплату пенсії з урахуванням вже виплачених коштів (а.с.43-49).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2018 по справі №360/2145/17 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишено без задоволення, постанову Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 залишено без змін (а.с.50-55).

Відповідно до частин 1, 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017) постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15.12.2017 року) постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Отже, з урахуванням вказаних положень Кодексу адміністративного судочинства України постанова Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 набрала законної сили 01.02.2018.

13 лютого 2018 року Бородянським районним судом Київської області видано виконавчий лист по справі №360/2145/17, яким зобов'язано ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року, та провести виплату пенсії з урахуванням вже виплачених коштів (а.с.72).

23 квітня 2018 року стягувач – позивач у даній справі звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві із заявою про прийняття виконавчого листа, виданого 13 лютого 2018 року Бородянським районним судом Київської області (а.с.70-71).

24.04.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56258506 на підставі виконавчого листа №360/2145/17, виданого 13.02.2018 Бородянським районним судом Київської області (а.с.79).

16.05.2018 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №56258506 (а.с.84).

Не погодившись з діями відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №56258506 від 16.05.2018 та вважаючи таку постанову незаконною позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII “Про виконавче провадження” (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Суд враховує правову позицію, викладену в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 стосовно підстав звільнення від доказування згідно статті 72 КАС України (у редакції до 15.12.2017), відповідно до частини першої якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

З метою надання правової оцінки законності оспорюваної постанови на предмет того, чи є виконаним рішення суду, як про це стверджують відповідач та третя особа, або воно не виконано у спосіб, визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили, як на цьому наполягає позивач, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” (ч. 1 ст. 5 Закону №1403-VIII).

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).

Відповідно до приписів частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження зокрема, має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Зі змісту оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 вбачається, що державний виконавець при її винесенні керувався вимогами пункту 9 частини першої статті 39 та статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Стаття 40 Закону №1404-VIII визначає наслідки закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа.

Судом встановлено, що 11.05.2018 на адресу старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 07.05.2018 №4041/09-02 з проханням закінчити виконавче провадження ВП №56258506 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України “Про виконавче провадження” та звільнити ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Київській області від сплати виконавчого збору відповідно до пункту 9 статті 27 Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.80).

У вказаному листі зазначено, що на виконання постанови Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 ОСОБА_4 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області проведено перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268» та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року.

В листі від 07.05.2018 №4041/09-02 також вказано, що сума коштів по перерахунку за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 становить 52948,98 грн. та буде виплачена ОСОБА_1 в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а саме:

- за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 сума 3748,70 грн. виплачена у квітні разом з пенсією ОСОБА_1;

- за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в сумі 49200,28 грн. буде виплачуватися з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року – щомісяця окремою сумою у розмірі 50 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, з 01 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 % різниці між місячним розміром підвищеної пенсії.

До вказаного листа додано перерахунок пенсії, пенсійна справа №1003008080, з якого вбачається, що 23.04.2018 ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії позивачеві з 01.01.2016 згідно з постановою Кабінету Міністрів України №988, постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 (а.с.81).

У мотивувальній частині постанови про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 вказано, що згідно резолютивної частини виконавчого документа, перерахунок та виплату пенсії слід здійснити відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», частиною четвертою якої передбачено, що усі призначені за цим законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У спірній постанові зазначено, що такий порядок встановлений, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Також у спірній постанові вказується, що відповідно до повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 07.05.2018 №4041/09-02 стягувачу проведено перерахунок пенсії з 01.03.2018 та здійснено часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018. Виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103.

Наведені обставини, як зазначено в спірній постанові, свідчать про фактичне виконання рішення згідно з виконавчим документом, що згідно п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Суд не може погодитися із правомірністю застосування відповідачем та третьою особою до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 з огляду на таке.

Нормами статті 22 Конституції України закріплено, що права та свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняті нових законів або внесені змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон № 2262-ХІІ).

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Згідно вимог статті 63 Закону № 2262-ХІІ (у редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

29 грудня 2015 року набрав чинності Закон України від 23.12.2015№ 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» (далі - Закон № 900-VIII).

Цим Законом були внесені зміни до статті 63 Закону № 2262-ХІІ. Статтю 63 доповнено новою частиною такого змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції Закону України від 15.07.2015 № 614, який набрав чинності 01.01.2016) перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відповідно до абзацу 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015№ 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) та постановою від 18.11.2015№ 947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006№ 268» встановлено розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і спеціальними званнями, що значно перевищують посадові оклади і оклади за спеціальні звання колишніх працівників органів внутрішніх справ.

Постанова КМ № 988 набрала чинності 02.12.2015.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» (далі - Порядок № 45), яка набрала чинності 20.02.2008.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку № 45, перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

На підставі зазначеного в пункті 1 Порядку № 45 рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п’ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Пенсійний фонд України повідомляє у п’ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).

ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.

Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами 2 і 3 статті 51 Закону №2262-ХІІ. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Отже, збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови №988 згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року № 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Отже, з набранням чинності Постановою № 988, якою збільшені розміри посадових окладів поліцейських, у позивача виникли підстави для перерахунку пенсії.

Оскільки Постанова № 988, якою встановлені розміри грошового забезпечення працівникам поліції за посадовими окладами і окладами за спеціальними званнями, набрала чинності 02.12.2015, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, тобто з 01.01.2016.

Судом встановлено, що відповідач отримав довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача № П-3111 від 25.05.2017. Однак перерахунок та виплату пенсії позивачу здійснено не було, що встановлено постановою Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17, яка набрала законної сили 01.02.2018.

У постанові Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 судом зазначено, що відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії безпідставно, всупереч вимогам вищезазначеного законодавства України, відсутність цільового бюджетного фінансування, на що посилається відповідач, не може бути підставою для такої відмови, а тому суд визнає за необхідне, частково задовольняючи позов, визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» № 900 від 23 грудня 2015 року, ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України № 988 від 11 листопада 2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», № 947 від 18 листопада 2015 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268», протиправними, та зобов’язати ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2016 року відповідно до вимог вказаного законодавства та довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області від 25 травня 2017 року про розмір грошового забезпечення станом на 1 січня 2016 року.

Таким чином, на момент набрання даним судовим рішенням законної сили, яке зобов’язувало ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України у Київській області провести виплату пенсії позивачу з урахуванням вже виплачених коштів, постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» не існувало.

Крім того, Конституційний Суд України розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист певних категорій громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (Рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).

У рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист» Конституційний Суд України прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей (служба в правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей), що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або відставку.

15 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду зразкової справи прийняв рішення в адміністративній справі № 820/6514/17 за позовом громадянина до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо здійснення перерахунку та виплати позивачу як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області про грошове забезпечення від 19.06.2017 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських та зобов'язав ОСОБА_4 управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 січня 2016 року як пенсіонеру органів внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51,63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Харківській області про грошове забезпечення від 19.06.2017 для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своєму рішенні від 15.02.2018 зазначив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей", статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", яка набрала чинності 02.12.2015.

Відповідно до рішення у зразковій справі Верховним Судом вказано, що згідно зі статтею 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" позивач має право на перерахунок пенсії з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Верховний Суд також зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів на проведення виплати пенсії в перерахованому розмірі порушує право мирно володіти своїм майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином Суд дійшов висновку, посилаючись на рішення Європейського суду у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно з вимогами частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Водночас, суд зазначає, що після набрання законної сили судовим рішенням Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17 щодо позивача відбулась зміна правового врегулювання спірних правовідносин, шляхом прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №103 від 21.02.2018 року, якою встановлено новий порядок перерахунку та виплати пенсій пенсіонерам внутрішніх справ.

До матеріалів виконавчого провадження третьою особою додані докази проведення позивачу перерахунку пенсії відповідно до ст. 63 Закону № 2262, Постанови № 988, з урахуванням довідки Ліквідаційної комісії про розмір грошового забезпечення за нормами постанови КМУ № 103 від 21.02.2018, що і зумовило закінчення виконавчого провадження відповідачем, адже в спірній постанові з посиланням на лист ГУ ПФУ у Київській області від 07.05.2018 №4041/09-02 зазначено, що надані третьою особою докази перерахунку пенсії позивача з 01.03.2018 та здійснення часткової виплати пенсії за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 свідчать про фактичне виконання рішення суду. При цьому державний виконавець в оспорюваній постанові зауважив, виплата суми перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 здійснюватиметься в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018.

Так, судом встановлено, що перерахунок пенсії позивачеві був здійснений з урахуванням вимог пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Надаючи оцінку наведеній обставині суд виходить із наступного.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103, пунктом 3 якої, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінет Міністрів України, постановив перерахувати з 01.01.2016 пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року.

Сума перерахованих пенсій для виплати за період 01.01.2016 по 31.12.2017 обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 01.01.2018 та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 – щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017;

- з 01.01.2020 – щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідач з урахуванням вимог статті 63 Закону №2262-ХІІ та Постанови КМУ № 988, 23.04.2018 здійснив перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2016 та її часткову виплату за період з 01.01.2018 по 28.02.2018, про що свідчить наданий суду перерахунок пенсії, пенсійна справа №1003008080 та розрахунок на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №1003008080 (а.с.90-92).

Разом з цим виплату різниці в пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 ОСОБА_4 управління ПФУ у Київській області вирішило провести з урахуванням особливостей, встановлених Кабінетом Міністрів України в постанові від 21.02.2018 № 103, – починаючи з 01.01.2019.

У свою чергу, як вже зазначено судом, Законом №2262-ХІІ встановлено, що перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв’язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Відтак, враховуючи, що з 01.01.2016 року у позивача виникли обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії, зокрема, відбулась зміна розміру видів грошового забезпечення поліцейських, та враховуючи, що такий перерахунок та виплата своєчасно не були проведені саме з вини державних органів, саме з цього часу необхідно здійснити перерахунок та виплату на підставі судового рішення, що набрало законної сили без застосування норм постанови КМУ №103.

Також суд зазначає, що виплата позивачу пенсії у спосіб, передбачений постановою КМУ від 21.02.2018 № 103, не узгоджується з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 2262-ХІІ виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.

Цією або жодною іншою нормою Закону № 2262-ХІІ, який у спірних правовідносинах є спеціальним, не передбачено можливість сплати пенсії частинами у майбутньому та/або із застереженнями про наявність фінансування.

При цьому суд звертає увагу на те, що Закон № 2262-ХІІ не надає Кабінету Міністрів України повноважень встановлювати чи змінювати порядок виплати пенсії.

Керуючись положеннями частини 3 статті 7 КАС України, суд у спірних правовідносинах до питань порядку виплати пенсії після її перерахунку застосовує положення Закону № 2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018.

Крім того, із положень статті 7 КАС України випливає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

При вирішенні даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Судом встановлено, що позивач набув право на перерахунок пенсії з 01.01.2016, відповідно до Закону України від 23.12.2015 №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей».

У той же час, постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 набрала чинності 24.02.2018.

Конституційний Суд України у Рішенні від 9 лютого 1999 року N 21-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Особливості правового застосування, визначені Постановою КМУ №103, в тому числі пунктами 3 і 5, на думку суду, створюють нові публічно-правові відносини між позивачем, ОСОБА_4 управлінням ПФУ у Київській області та відповідачем, які виникли з 24.02.2018 року і не є предметом розгляду в даній адміністративній справі, хоча й охоплюють період примусового виконання рішення суду, проте в силу наведених норм Конституції України не можуть мати зворотної дії в часі.

Отже, застосування до правовідносин, які виникли до 24.02.2018, положень постанови Кабінету Міністрів України, в редакції чинній після 24.02.2018, з огляду на її прийняття після виникнення спірних правовідносин і навіть набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №360/2145/17 та погіршення становища позивача в частині строків виплати належної йому пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017, порушуватиме конституційний принцип незворотності дії законів в часі.

З урахуванням зазначеного, вирішуючи питання щодо порядку здійснення виплати позивачеві пенсії за наслідками перерахунку суд виходить з того правового регулювання, що було чинним на момент виникнення права позивача на такий перерахунок та виплату.

Водночас, беручи до уваги, що виплату перерахованої з 01.01.2016 по 31.12.2017 пенсії ГУ ПФУ у Київській області на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження не здійснило, а доводи третьої особи, з якою погодився й відповідач, що така виплата має здійснюватися лише з 01.01.2019, не ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає, що постанова Бородянського районного суду Київської області від 16.11.2017 у справі №360/2145/17, на підставі якої Бородянським районним судом Київської області 13.02.2018 було видано виконавчий лист №360/2145/17, на момент винесення спірної постанови про закінчення виконавчого провадження не була виконана.

Відтак старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 передчасно закінчено виконавче провадження №56258506.

З огляду на вказане вимоги позивача у частині визнання дій відповідача щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними та визнання постанови про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року незаконною та її скасування є обґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем були неправильно сформульовані позовні вимоги у вигляді визнання незаконною спірної постанови замість визнання її протиправною та скасування, а також визнання дій суб’єкта владних повноважень неправомірними.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року, а також визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року.

Щодо позовної вимоги про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 360/2145/17, виданим 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області суд не вбачає підстав для задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII, яка регулює питання відновлення виконавчого провадження, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов’язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред’явити його до виконання (ч.2 ст.41 Закону №1404-VIII).

Таким чином, скасування судом постанови про закінчення виконавчого провадження є підставою для поновлення виконавчого провадження шляхом винесення державним виконавцем постанови про відновлення виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

У зв'язку з цим, вимога позивача про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження може бути задоволена виключно у разі порушення відповідачем вимог частини першої статті 41 Закону №1404.

Приймаючи до уваги, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження №56258506 від 16.05.2018 року визнана судом протиправною та скасована, виконавче провадження №56258506 в силу прямої норми частини 1 статті 41 Закону №1404-VIII підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Враховуючи, що рішення суду у даній справі на момент його проголошення відповідачем ще не одержано, підстав вважати, що відповідач буде ухилятися від вчинення дій з відновлення виконавчого провадження №56258506, прямо передбачених приписами Закону №1404-VIII, у суду немає, суд доходить висновку про те, що право позивача на відновлення виконавчого провадження на момент проголошення даного судового рішення не порушене, а тому позовна вимога щодо відновлення виконавчого провадження не підлягає задоволенню.

Оскільки в адміністративному судочинстві захисту підлягають порушені права, в той час як вимога про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №360/2145/17, виданим 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області, розрахована на майбутнє, суд вважає, що заявлена позивачем позовна вимога про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом №360/2145/17, виданим 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області, є передчасною, а тому в її задоволенні суд відмовляє.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності винесеної постанови про закінчення виконавчого провадження від 16.05.2018.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень діяв необґрунтовано, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законом України №1404- VIII.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 1409,60 грн. згідно квитанції №16436747 від 07.06.2018 на суму 704,80 грн. та квитанції №1282110015 від 21.06.2018 на суму 704,80 грн., оригінали яких наявні в матеріалах справи (а.с. 3, 21).

Верховний Суд України в постанові від 14.03.2017 (справа №П/800/559/16) зазначив про те, що системний аналіз частини першої статті 6, частини другої статті 162, частини п'ятої статті 171-1 КАС дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку вимога про визнання незаконною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження, є однією позовною вимогою, а всього позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру, за звернення до суду підлягало сплаті 1409,60 грн.

Приймаючи до уваги, що правило щодо пропорційного стягнення судового збору при частковому задоволенні позову не поширюється на позовні вимоги немайнового характеру, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1409,60 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача по справі.

В судовому засіданні 12.07.2018 проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст судового рішення складено 13.07.2018.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№56258506 від 16.05.2018 року.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження ВП№56258506 від 16.05.2018 року.

4. В частині позовних вимог про відновлення виконавчого провадження за виконавчим листом № 360/2145/17, виданим 13.02.2018 року Бородянським районним судом Київської області, у задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: 07831, Київська область, Бородянський район, с. Луб’янка, вул. Шевченка, буд. 50-а, реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев’ять грн. 60 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві (03056, м.Київ, вул.Виборзька, буд. 32, ідентифікаційний код: 34691374).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення - 13.07.2018 р.

Суддя Кушнова А.О.