Рішення № 75322921, 16.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 липня 2018 року (о 14 год. 00 хв.)

Справа № 808/1439/18

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Аксьонової С.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 16, офіс 175, код ЄДРПОУ 34441335) до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, код ЄДРПОУ 04353285) про визнання протиправним та нечинним рішення,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (далі – позивач або ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат») звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі – відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та нечинним рішення відповідача від 15.09.2017 № 08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2017 року позивачу стало відомо про прийняття Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області рішення від 15.09.2017 №08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради», однак зазначене рішення прийнято не у межах наданих відповідачу повноважень, без дотримання встановленої законом процедури і форми прийняття таких рішень, не з метою вирішення питань місцевого значення, для чого повноваження приймати рішення Павлівській сільській раді були передані територіальною громадою, а з метою створити перешкоди для позивача та обмежити його права користувача надр, обмежити його права на свободу підприємництва та на реалізацію проекту щодо побудови кар’єру та спорудження заводу. Позивач вважає, що оскаржуване рішення стосується саме позивача, оскільки саме позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами №4046 від 18.10.2006 року на видобування каоліну, в якості сировини для виробництва збагаченого каоліну, для застосування в керамічній та паперовій промисловості на території Біляївського родовища Східна ділянка. Відомостей про наявність інших підприємств, які мають дозвіл на користування надрами на видобування каоліну на території Біляївського родовища Східна ділянка з тими ж координатами розміщення, наразі не має. Рішення відповідача не відповідає критеріям безсторонності, розсудливості і розумності і це рішення буде в подальшому слугувати підставою для дискримінації позивача при вирішенні питань пов’язаних з землекористуванням, містобудівною документацією, буде слугувати юридичним фактом для відмови позивачу у вчиненні певних дій, отримані документів, дозволів, тощо.

Ухвалою суду від 23.04.2018 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2018. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 21.05.2018 проведення підготовчого засідання відкладено до 21.06.2018.

Ухвалою суду від 21.06.2018 закрито підготовче провадження на призначене судове засідання на 10.07.2018.

10.07.2018 від представника позивача до суду надійшло клопотання (вх. №21484) про розгляд справи у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у зв’язку з чим, відповідно до частини 3 статті 205 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів. Також слід зазначити, що у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи неявку відповідача у судові засідання та неподання відзиву на позов без поважних причин, суд розцінює зазначене як визнання позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Так, судом встановлено, що ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» займається вибором місця розташування земельної ділянки для розміщення для видобування каоліну в Вільнянському районі на території Павлівської сільської ради за межами населених пунктів, що до неї входять та має спеціальний дозвіл на користування надрами №4046 від 18.10.2006 на видобування каоліну, в якості сировини для виробництва збагаченого каоліну, для застосування в керамічній та паперовій промисловості на території Біляївського родовища Східна ділянка, виданого Державною службою геології та надр України та акт гірничого відводу (а.с.29-32).

У листопаді 2017 року ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» стало відомо про прийняття відповідачем рішення від 15.09.2017 №08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради».

Листом вих. № 65 від 08.11.2017 позивач звернувся до Павлівської сільської ради із проханням надати копію рішення від 15.09.2017 №08 та регламенту роботи Павлівської сільської ради, затвердженого рішенням Павлівської сільської ради № 1 від 24.12.2015 (а.с.12).

Листом №01-30/893 від 27.11.17, Павлівською сільською радою надіслано на адресу позивача запитувані документи (а.с.13).

За змістом рішення від 15.09.2017 №08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради», Павлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, керуючись статтями 10, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму», враховуючи звернення ініціативної робочої комісії з питань протидії розміщення каолінового кар’єру на території Павлівської сільської ради Вільнянського району, а також для забезпечення ефективного та раціонального використання території, створення повноцінного життєвого середовища, вирішила заборонити на території Павлівської сільської ради видобування корисних копалин каолінів та розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель і споруд. Контроль за виконанням зазначено рішення покладено на постійну комісію Павлівської сільської ради з питань законності,боротьби з корупцією, регламенту, депутатської діяльності та депутатської етики, інформації, свободи слова та регуляторних питань управління об’єктами спільної власності сільської ради (а.с.23).

За змістом звернення ініціативної робочої комісії з питань протидії розміщення каолінового кар’єру на території Павлівської сільської ради вих. № 1/18 від 11.09.2017, звернення стосується саме щодо заборони розробки покладів каоліну, відкриття кар’єру та збагачувальної фабрики поблизу сіл Біляївка та Зелене Павлівської сільської ради Вільнянського району ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» (а.с.26).

Листом № 66 від 08.11.2017 ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» звернулось до відповідача із проханням скасувати неправомірно прийняте рішення четвертої позачергової сесії № 8 від 15.09.2017 із посиланням на ст. 19 Конституції України (а.с.27).

Листом №01-30/879 від 23.11.2017, Павлівська сільська рада відмовила позивачу у скасуванні запитуваного рішення з причин відсутності правових підстав, оскільки ніякі права та охоронювані інтереси позивача зазначеним рішенням не зачеплені, звернення юридичної особи не передбачено в якості підстави для скасування рішення органу місцевого самоврядування, а відповідно до ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів місцевого самоврядування з підстав їх невідповідності законодавству визнаються незаконними в судовому порядку (а.с.28).

Позивач вважає, що рішення від 15.09.2017 № 08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради» є нормативно-правовим актом, який порушує права та законні інтереси позивача та його застосовано до правовідносин, одним з учасників яких є позивач, оскільки відомості про наявність інших підприємств, які мають дозвіл на користування надрами на видобування каоліну на території Біляївського родовища Східна ділянка з тими ж координатами розміщення відсутні, у звіяну із чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 № 280/97-ВР відповідно до Конституції України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення).

Відповідно до ч.1, 5, 11, 12 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов’язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Відповідно до п.4 рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) передбачено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59). Проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Згідно з п. 18 ст. 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Отже, виходячи зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач вирішив заборонити взагалі, на території Павлівської сільської ради видобування корисних копалин каолінів та розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель і споруд, ця заборона стосується невизначеного кола осіб і строк дії такої заборони не визначено.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Суд погоджується із позивачем, що оскаржуване рішення стосується саме ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», з огляду на наступне.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення не містить конкретного адресата заборони на видобування каоліну та розміщення каолінового кар’єру. Однак суд вважає, що заборона стосується саме ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат», оскільки саме позивач має спеціальний дозвіл на користування надрами №4046 від 18.10.2006 на видобування каоліну в якості сировини для виробництва збагаченого каоліну для застосування в керамічній та паперовій промисловості на території Біляївського родовища Східна ділянка, виданого Державною службою геології та надр України. За координатами територія Павлівської сільської ради також входить до меж цього дозволу.

Крім того, позивач з 2016 року намагається оформити всі необхідні документи для розміщення кар’єру із збагачення і переробки каоліну на території Павлівської сільради Вільнянського району Запорізької області та спорудження заводу щодо переробки такого каоліну, про що свідчить розпорядження голови Вільнянської районної державної адміністрації від 08.08.2016 №483, яким позивачу надано дозвіл на розроблення детального плану території для розміщення кар'єру із збагачення і переробки коаліну з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради, за межами населених пунктів (далі - розроблення детального плану території), орієнтовною площею 171,400 га, яка розташована на відстані 2,5 км на північ від міста Вільнянська (а.с.32).

Зазначений детальний план розроблено та з 07.02.2017 знаходився на затвердженні у голови Вільнянської районної державної адміністрації. За результатами проведеної процедури громадських слухань щодо врахування громадських інтересів щодо зазначеного проекту детального плану та роботи погоджувальної комісії, однією з підстав рекомендувати голові Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області відхилити затвердження детального плану території, поряд з іншими обґрунтуваннями, погоджувальною комісією наведено оскаржуване рішення, про що свідчить протокол засідання погоджувальної комісії №2 з розгляду пропозицій громадськості, які надійшли у рамках повторного проведення процедури громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проекті детального плану території для розміщення ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» кар’єру із збагачення і переробки каоліну з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ,за межами населених пунктів від 23.01.2018 (а.с.34-51).

Крім того, підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало звернення ініціативної робочої комісії з питань протидії розміщення каолінового кар’єру на території Павлівської сільської ради від 11.09.17 щодо заборони саме ТОВ «Біляївський збагачувальний комбінат» розробку покладів каоліну, відкриття кар’єру та збагачувальної фабрики поблизу сіл Біляївка та Зелене Павлівської сільської ради Вільнянського району.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення, як локальний нормативно-правовий акт діє, його застосовують для обґрунтування позиції щодо заборони розміщення кар’єру, та, як наслідок, рішення перешкоджає наміру позивача здійснити будівництво кар’єру ще на стадії затвердження детального плану.

Також, суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідач перевищив надані йому повноваження щодо вирішення питань місцевого значення та, безпосередньо вийшов за межі наданої йому компетенції.

Так, відповідно до ст.3 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, № 452/97-ВР місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою публічних справ, під власну відповідальність, в інтересах місцевого населення. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення жодним чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів чи будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом. Згідно з ч.1,2 ст.4 цієї Хартії головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню органів місцевого самоврядування повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

За приписами ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до п.36, 37, 38 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», встановлено виключну компетенцію сільських, селищних міських рад, а саме:

вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу;

прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; прийняття рішень про оголошення в місцях масового розмноження та вирощування потомства дикими тваринами "сезону тиші" з обмеженням господарської діяльності та добуванням об'єктів тваринного світу;

надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Положення статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», не міститься повноважень сільської ради щодо заборонити на території Павлівської сільської ради видобування корисних копалин та розміщення кар’єрів для видобутку корисних копалин. Не міститься таких повноважень відповідача також у ст.10, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму», на які останній посилається при прийнятті рішення.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 13 Кодексу України «Про надра», користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.

Згідно зі ст.15 цього ж Кодексу, надра надаються у постійне або тимчасове користування. Постійним визнається користування надрами без заздалегідь встановленого строку. Тимчасове користування надрами може бути короткостроковим (до 5 років) і довгостроковим (до 50 років). У разі необхідності строки тимчасового користування надрами може бути продовжено. Перебіг строку користування надрами починається з дня одержання спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами, якщо в ньому не передбачено інше, а в разі укладення угоди про розподіл продукції - з дня, зазначеного в такій угоді.

Відповідно до ч.2 ст.16 Кодексу України «Про надра», спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.10 цього Кодексу, до відання сільських, селищних, міських та районних рад на їх території у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами, належить: 1) погодження надання надр у користування з метою геологічного вивчення, розробки родовищ корисних копалин місцевого значення; 2) реалізація місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони надр; 3) обмеження діяльності підприємств, установ, організацій і громадян у випадках і порядку, передбачених цим Кодексом; 4) здійснення контролю за використанням та охороною надр; 5) вирішення інших питань у сфері регулювання гірничих відносин у межах своєї компетенції.

Відповідно до п.1 ст.24 Кодексу України «Про надра», користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу або угоди про розподіл продукції.

Згідно зі ст.25 Кодексу України «Про надра», права користувачів надр охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавством України. Збитки, завдані порушенням прав користувачів надр, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до законодавчих актів України.

Відповідно до ч.2,3 ст. 26 Кодексу України «Про надра», право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, - у судовому порядку. При цьому питання про припинення права користування земельною ділянкою вирішується у встановленому земельним законодавством порядку. Законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Із системного аналізу вищезазначених норм Кодексу України «Про надра» вбачається, що Павлівська сільська рада не має повноважень заборони видобування корисних копалин території сільської ради будь-кому, та не входить до переліку органів які надають дозвіл на користування надрами, а перелік повноважень органів місцевого самоврядування щодо користування надрами чітко визначено цим Кодексом. При цьому, прийнявши оскаржуване рішення, Павлівська сільська рада обмежила права позивача, які вже йому надані як користувачу надр, в зв’язку з отриманням спеціального дозволу на користування надрами

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що воно відноситься до регуляторних актів, оскільки він є нормативно-правовим актом, який спрямований на правове регулювання господарських відносин, таких як використання надр, розміщення кар’єрів на території Павлівської сільської ради, відповідно, відповідачем повинно було бути дотримано процедуру прийняття регуляторного акту передбачену нормами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV та ст.18 Регламенту Павлівської сільської ради, затвердженого рішенням сільської ради від 24.12.15, щодо затвердження плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, підготовки аналізу регуляторного впливу, оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання пропозицій і зауважень, тощо, чого відповідачем, в порушення зазначених норм зроблено не було.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку Павлівською сільською радою Вільнянського району Запорізької області при прийнятті 15.09.2017 рішення №08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради» було порушено наведені принципи, оскільки оскаржуване рішення прийнято не у межах повноважень, без дотримання встановленої законом процедури і форми прийняття таких рішень, не з метою вирішення питань місцевого значення, для чого повноваження приймати рішення Павлівській сільській раді були передані територіальною громадою.

Відповідно до норм КАС України, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку. Рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, з огляду на неподання суб'єктом владних повноважень доказів на підтвердження правомірності свого рішення, а також враховуючи докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суб’єктом владних повноважень у справі була Павлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, то з бюджетних асигнувань цього органу повинні бути присуджені позивачу судові витрати, документально підтверджені у сумі 1762,00грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 16, офіс 175, код ЄДРПОУ 34441335) до Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, код ЄДРПОУ 04353285) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 15.09.2017 № 08 «Про заборону розміщення каолінового кар’єру з комплексом будівель та споруд на території Павлівської сільської ради».

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біляївський збагачувальний комбінат» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, 16, офіс 175, код ЄДРПОУ 34441335) сплачену суму судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Павлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (70005, Запорізька область, Вільнянський район, с. Павлівське, вул. Залізнична, буд. 28, код ЄДРПОУ 04353285).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.07.2018.

Суддя Ю.В. Калашник