Рішення № 75322911, 02.07.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2018 року № 810/2657/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 2/1007-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власникам об’єктів житлової нерухомості" на суму 37269,71 грн.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням податковий орган визначив позивачу податкове зобов’язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення суперечить принципу стабільності податкового законодавства з огляду на те, що передбачені нормами Податкового кодексу України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Крім того, позивач зазначила, що нерухоме майно, яке стало об’єктом визначення податкового зобов’язання, взагалі не підлягає оподаткуванню. Таким чином, на думку позивача, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2018 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду на 02 липня 2018 року.

Про дату, час та місце судового засідання сторони були повідомлені належним чином.

У призначений день і час сторони до суду не з’явились: позивач надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

За таких обставин суд, на підставі частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив здійснювати подальший розгляд справи за відсутності представників сторін у порядку письмового провадження.

Представник відповідача в письмовому відзиві, поданому до суду, позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення прийнято посадовими особами контролюючого органу правомірно і підстави для його скасування відсутні, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 28.09.2009, позивачу на праві власності належить садовий будинок загальною площею 555,1 м. кв., який розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, село Нові Петрівці, садівницьке товариство "Джерело", вулиця Сонячна, будинок 6.

З метою проведення реконструкції зазначеного будинку, 23.10.2015, у відповідності до норм Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", позивачем отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 01-22/31, а також зареєстрована Департаментом ДАБІ у Київській області декларація про початок будівельних робіт (реконструкція садового будинку) від 16.11.2015 № Кс082153201738.

Внаслідок проведення реконструкції, одноквартирний будинок перебудовано на багатоквартирний із збільшенням загальної площі з 555,1 м. кв. до 1067,6 м.кв., в результаті чого кожна квартира має свою вхідну групу, що підтверджується технічним паспортом на садовий (дачний) будинок від 08.08.2017 реєстровий № К1003308.

У лютому 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 № 2/1007-13, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік на суму 37269,71 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до вищестоящого податкового органу в порядку адміністративного оскарження, однак за результатом розгляду скарги податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

У подальшому позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

За приписами статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в розмірі і в порядку, встановленими законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким внесено зміни щодо оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки.

Зокрема, розширено базу оподаткування для податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, шляхом оподаткування як житлової, так і нежитлової нерухомості.

Згідно з приписами статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1. статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.3.1. пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України зазначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема, документів на право власності.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв.м.

Відповідно до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до підпункту 266.7.1. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до підпункту 266.7.4. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щоквартально у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 266.9.1. пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.

Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків.

Відповідно до підпункту 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що рішення 38 сесії шостого скликання Новопетрівської сільської ради від 27.01.2015 № 912-38-VІ "Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території територіальної громади села ОСОБА_2", яким затверджено Положення про податок на майно, пунктом другим якого, врегульовано порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як складової податку на майно, було змінене рішенням 4 сесії сьомого скликання Новопетрівської сільської ради від 05.02.2016 № 107 "Про внесення змін та доповнень до рішення Новопетрівської сільської ради № 912-38-VІ від 27.01.2015р.", зокрема доповнено підпункт 2.7.1 пункту 2.7 підпунктом "ґ" такого змісту: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи-платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно із пунктом 10.3. статті 10 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 1.01.2015) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених вище норм вбачається, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є обов'язком органу місцевого самоврядування, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до підпункту 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Приписами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України визначено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Ці норми також узгоджуються з принципом стабільності податкового законодавства, передбаченого підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що в разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про запровадження місцевого податку у період з 01.01.2015 до 15.07.2015, положення такого рішення набирають чинності не раніше 01.01.2016 і регулюють питання сплати податку з 2016 року.

Як було встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік на території територіальної громади села ОСОБА_2 встановлена Положенням про податок на майно, затвердженого рішенням Новопетрівської сільської ради від 27.01.2015 № 912-38-VІ до якого, рішенням Новопетрівської сільської ради від 05.02.2016 № 107, внесено зміни, зокрема доповнено підпункт 2.7.1 пункту 2.7 підпунктом "ґ" такого змісту: за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи-платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Ураховуючи принцип стабільності, який закріплений в Податковому кодексі України, збільшення суми податку на 25000,00 грн. за 2016 рік може застосовуватись лише з 2017 року, оскільки зазначені зміни до рішенням Новопетрівської сільської ради від 27.01.2015 № 912-38-VІ внесені після спливу шестимісячного строку встановленого Податковим кодексом України.

З огляду на зазначене, складання та направлення Головним управлінням ДФС у Київській області податкового повідомлення-рішення від 19.02.2018 №2/1007-13, згідно з яким позивачу за податковий період 2016 року визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 37269,71 грн., є передчасним, а відповідно є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У даному випадку відповідач не довів суду, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Водночас, позивач довів наявність факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 205, 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19 лютого 2018 року № 2/1007-13.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) сплачений нею судовий збір в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.