Рішення № 75322888, 11.07.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року м.Житомир справа № 806/2187/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати п.7 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 № 21, про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 27.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 27.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб 27.11.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначив, що перед звільненням у запас, проходив військову службу на посаді начальника організаційно-планової групи тилу управління оперативного командування "Північ", звідки 14 травня 2015 року звільнився. 16 січня 2004 року, під час виконання службових обов’язків, повертаючись зі службового відрядження до місця постійної дислокації, був побитий невідомими особами . 03 квітня 2015 року, перед звільненням в запас, йому була встановлена 3 група інвалідності, що настала в результаті захворювань, пов’язаних з проходженням військової служби. 04 грудня 2015 року під час повторного огляду підтверджено повторно 3 групу інвалідності, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби. У зв"язку з травмою, отримав від МО України одноразову грошову допомогу. 27 листопада 2017 року, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, йому була встановлена 2 групу інвалідності, яка настала в результаті травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби. Звернувшись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, отримав відмову, оскільки зміна групи інвалідності відбулась у понад 2 річний термін. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи виникло з моменту встановлення інвалідності, а саме з 27.11.2017, незалежно від часу, що минув з первинного призначення та виплати компенсації.

Ухвалою від 21.05.2018 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 21.06.2017.

21.06.2018 справу знято з розгляду у зв"язку з перебуванням судді у відпустці.

11.07.2018 в судове засідання з"явився позивач та представник позивача, позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у письмовому відзиві. В обґрунтування відзиву зазначив, що оскільки позивачу встановлена 2 група інвалідності понад дворічний термін з часу первинного її встановлення (03.04.2015-27.11.2017), підстав, для виплат одноразової допомоги немає. Отже, рішення є правомірним.

Представник третьої особи просив у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у письмових поясненнях. Оскільки зміна групи інвалідності відбулась у понад 2 річний термін, підстав для виплати допомоги немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_4, підполковник запасу, проходив військову службу на посаді начальника організаційно-планової групи тилу управління оперативного командування "Північ" та 14 травня 2015 року звільнився в запас за станом здоров’я.

03 квітня 2015 року позивачу була встановлена 3 група інвалідності, що настала в результаті захворювань, пов’язаних з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 206257 від 29.04.2015. (а.с.25)

30.09.2015, у зв"язку із встановленням інвалідності, позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 84833,70 грн. (а.с.28)

04 грудня 2015 року під час повторного огляду підтверджено повторно 3 групу інвалідності, пов’язану з виконанням обов’язків військової служби та встановлено статус інваліда війни 3 групи, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12ААА за № 218683 від 09.12.2015 року.(а.с.24)

28.12.2016 у зв"язку із зміною групи інвалідності, позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 109460,00 грн. (а.с.27)

В подальшому, 27 листопада 2017 року, у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, позивачу була встановлена 2 група інвалідності, яка настала в результаті травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 861960 від 04.12.2017.(а.с.26)

Звернувшись із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв"язку з встановленням 2 групи інвалідності внаслідок травми, пов"язаної з виконанням обов"язків військової служби, отримав рішення, оформлене у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 №21, яким відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності з 3 на 2 відбулась у понад 2 річний термін після первинного встановлення інвалідності. (а.с.18)

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №2011- ХІІ дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011- ХІІ визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, Закон пов"язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.

Підпунктом четвертим пункту другого статті 16 Закону №2011-XII встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 16-3 цього Закону (в редакції Закону на час виникнення спірних правовідносин), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторно встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що додається (далі - Порядок №975).

Згідно п. 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

З огляду на викладене, законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

При цьому, інвалідність має настати внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2015 року позивачу була встановлена 3 група інвалідності, що настала в результаті захворювань, пов’язаних з проходженням військової служби.

Отже, інвалідність настала внаслідок загального захворювання, пов"язаного з проходження служби.

При цьому, 04 грудня 2015 року позивачу встановлено 3 групу інвалідності, пов’язану саме з виконанням обов’язків військової служби.

Тобто, інвалідність, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги, пов"язана з виконанням обов"язків військової служби позивачу встановлена з 04.12.2015.

Оскільки позивачу 3 групу інвалідності пов’язану саме з виконанням обов’язків військової служби встановлено 04.12.2015, а 2 група інвалідності, яка настала в результаті травми, пов’язаної з виконанням обов’язків військової служби встановлена 27.11.2017, отже групу інвалідності змінено в межах дворічного строку, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, з урахуванням виплаченої суми.

У зв"язку з тим, що у 2017 році позивачу змінено з 3 на 2 групу інвалідності, відповідач повинен був виплатити одноразову грошову допомогу з урахуванням вже виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги при встановленні 3 групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові Верховного Суду України від 10 березня 2015 року №21-563а14. Як зазначено судом у цій справі, встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Враховуючи визначене законодавчо та підтверджене судом право позивача на отримання одноразової грошової допомоги у зв"язку із встановленням інвалідності 2 групи в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності з урахуванням виплачених сум, а відповідачем таке право порушене, суд дійшов висновку, що п.7 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 № 21, про відмову ОСОБА_4 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 27.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується вимоги зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, тобто на 27.11.2017, суд зазначає таке.

Підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XIІ в редакції на час виникнення спірних правовідносин зі змінами, внесеними Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII, визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 2 групи.

В контексті наведеного суд відмічає, що одноразова грошова допомога виплачується у відповідному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, а не на час встановлення інвалідності.

Тобто, оскільки 2 група інвалідності позивачу встановлена 27.11.2017 , допомога розраховується з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2017.

Отже вимоги позивач у цій частині безпідставні та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд вважає, що вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов"язання Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_4 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 27.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому суд зазначає, що покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права, який є основним завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 9,77,90,242-246,371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.7 рішення Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр-кт Повітрофлоцький, 6, код ЄДРПОУ 00034022), оформленого протоколом комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.02.2018 № 21, про відмову ОСОБА_4 (10005, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 27.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м.Київ, пр-кт Повітрофлоцький,6, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_4 (10005, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи з 27.11.2017, внаслідок поранення (контузії) та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2017, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Капинос

Повне судове рішення складене 16 липня 2018 року