Рішення № 75322833, 05.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 липня 2018 року 17 год 20 хв.Справа № 808/1911/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - протиправними; скасувати рішення відповідача №162/р від 03.05.2018; зобов’язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за списком №2.

Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач зазначає, що звернувся до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до приписів п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п.1 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування». Позивач вказує, що на час його звернення до відповідача він мав загальний стаж роботи 38 років. Разом з тим, відповідач, за результатами розгляду звернення позивача, безпідставно відмовив у призначенні пільгової пенсії з посиланням на те, що спеціальний пільговий стаж позивача складає 7 років 04 місяці 08 днів і є недостатнім для призначення пенсії за віком за списком №2 у 55 років. Проте, на думку позивача його трудова книжка містить усі необхідні записи для призначення йому пільгової пенсії, а тому вимога Пенсійного фонду надання уточнюючих довідок не ґрунтується на приписах чинного законодавства України.

Ухвалою суду від 29.05.2018 позовну заяву ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії залишити без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 12.06.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №808/1911/18 за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні. Призначено судове засідання на 05 липня 2018 року.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 22.06.2018. Зокрема, вказав, що з у квітні 2018 року позивач звернувся до Правобережного об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя з особистою заявою від 25.04.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та додатковими документами про стаж і заробітну плату необхідними для обчислення пенсії. Під час попереднього розрахунку пенсії, з урахуванням наданих позивачем документів управлінням встановлено, що загальний страховий стаж позивача складає 38 років 03 місяці, пільговий стаж за Списком № 2 становить 07 років 04 місяці 08 днів, що не дає права на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Зазначає також, що підставою для призначення пільгової пенсії є наявність професії виробництва у Списку, зайнятість працівника на цих роботах упродовж повного робочого дня, встановленого для такого виробництва, а також починаючи з 21.08.1992 підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці. Відсутність хоча б однієї з цих умов позбавляє права працівника на пенсію за віком на пільгових умовах. Зазначає, що за даними архівних довідок встановлено, що документи по атестації робочого місця на монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій за період з вересня 1979 року по травень 2001 року в складі фонду АТЗТ «Гідромонтаж» до архівної установи не надходили, місцезнаходження їх невідоме, тому надати архівну довідку щодо атестації робочого місця ОСОБА_1 неможливо. З огляду на таке, вважає оскаржувані дії та рішення правомірними та просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

ОСОБА_1 у період з 11.09.1979 по 07.05.2001 працював на Акціонерному товаристві закритого типу «Гідромонтаж».

Відповідно до записів в трудовій книжці серії БТ-І 0260751 від 17.09.1979 позивач у вказаний період працював за наступними посадами:

- з 11.09.1979 року принятий монтажником 2 р по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій на Південно-українську монтажну ділянку «Гідромонтаж»;

- з 28.04.1980 присвоєно 3 р монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій;

- з 30.07.1981 встановлено 4 р монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій;

- з 03.05.1988 року у зв’язку з переходом на нові умови праці пройшов перетарифікацію. Присвоєно третій розряд монтажника;

- з 29.05.1989 звільнений за власним бажанням за ст. 36 п. 3 КЗпП УРСР у зв’язку з призовом на військову службу;

- 02.03.1990 року прийнятий монтажником третього розряду по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій на Запорізьке прорабство;

- 18.03.1992 присвоєно 4 розряд монтажника по монтажу стальних і залізобетонних конструкцій;

- 10.02.1994 Південно-українську монтажну ділянку «Гідромонтаж» реформовано в Акціонерне товариство «Гідромонтаж»;

- звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП України.

Позивач звернувся до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 2.

Рішенням Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя № 162/р від 03.05.2018 позивачу було відмовлено у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, у зв'язку з недостатністю пільгового стажу, оскільки наявність пільгового стажу повинна бути підтверджена уточнюючою довідкою, відповідно до чинного законодавства.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п’ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, яким затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, вказаний Порядок регулює застосування, зокрема, Списку №2 при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.п. «б» ст.13 та ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 11.09.1979 по 07.05.2001 позивач працював на АТЗТ «Гідромонтаж» на посадах, віднесених до Списку 2.

Загальний стаж позивача на дату звернення за призначенням пенсії не є спірним та складає 38 років 03 місяці, при цьому пільговий стаж позивача, як зазначає відповідач, становить 7 років 04 місяці 08 днів за Списком 2.

Порядком застосування списків №1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383 встановлено, що підтвердження результатами атестації робочих місць періодів роботи до 21.08.1992 року не потребується.

Таким чином, суд вважає, що позивачу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах не потребується підтвердження результатами атестації робочих місць, оскільки він працював на посадах, віднесених до Списку 2 до 21.08.1992 року (з 11.09.1979 по 21.08.1992).

Щодо стажу роботи позивача після 21.08.1992, суд звертає увагу на той факт, що пенсійний орган не скористався наданими йому повноваженнями та не витребував необхідні, додаткові документи, не спростував того факту, що позивач повний робочий день працював на посадах, віднесених до Списку 2, що свідчить про необґрунтованість рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах. Хоча в наданих до матеріалів справи архівних довідках Комунальною установою «Трудовий архів м. Нова Каховка» було зауважено про можливість проведення перевірки первинних документів за періоди, визначені у довідках.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, що свідчить про необхідність призначення пенсії позивачу з 25.04.2018.

З огляду на таке, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та необхідність зобов'язати відповідача призначити позивачу пільгову пенсію за Списком № 2 з дати звернення особи із заявою про призначення пенсії.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Так, при зверненні до суду із даним позовом позивач, враховуючи вищезазначені норми, мав сплатити 704,80 грн. судового збору.

Разом з тим, відповідно до наданої позивачем квитанції № 024431.01.157.063 від 18.05.2018 ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 704,00 грн., тобто меншому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».

З огляду на таке, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,80 грн.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (69076, м. Запоріжжя, вул. Запорізького козацтва, 25-а, код ЄДРПОУ 41248943) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати дії Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - протиправними.

Скасувати рішення Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя №162/р від 03.05.2018.

Зобов’язати Правобережне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком №2 з 25.04.2018.

Стягнути з ОСОБА_1 0,80 грн. (0 гривень вісімдесят копійок) судового збору на користь спеціального фонду Державного бюджету України.

Стягнути з бюджетних асигнувань Правобережного об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 10.07.2018

Суддя М.С. Лазаренко