Ухвала суду № 75322670, 11.07.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 липня 2018 р. Справа №805/2733/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Голошивця І.О., при секретарі судового засідання - Шташаліс О.О., за участю позивача 1 та представника позивача 2 - ОСОБА_1, представника відповідача - Сущенко В.А. розглянувши в порядку підготовчого засідання адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання утримуватися від подібних дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просили:

- визнати дії Генеральної прокуратури України протиправними та зобов'язати їх утримуватись від подібних дій.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2018 судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 04.06.2018.

04.06.2018 розгляд справи відкладено до 02.07.2018 для надання додаткових доказів.

02.07.2018 розгляд справи відкладено до 11.07.2018 для надання додаткових доказів.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, слідчим управління ГУ МВС України в Донецькій області здійснено досудове слідство у кримінальній справі за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 29.04.2001 у м. Слов'янську Донецької області за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

10.08.2001 до Слов'янського міського суду Донецької області надійшла кримінальна справа № 1-1003/2001 (№ 44-29651) за звинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Вироком Слов'янського міськрайонного суду від 13.12.2004 № 1-104/2004, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України. Відповідно до п.п. б Закону України "Про амністію" від 12.08.2003 засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання за вироком.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15.03.2005 зазначений вирок скасовано, а кримінальну справу повернуто для проведення додаткового розслідування.

За результатами додаткового розслідування кримінальну справу стосовно ОСОБА_4 направлено до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про амністію» від 31.05.2005, постановою від 16.06.2005 матеріали кримінальної справи № 44-29651 стосовно ОСОБА_1 виділено в окреме провадження, які до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області не надходили.

Постановою Слов'янського міськрайонного суду від 11.10.2006, по кримінальній справі у відношенні ОСОБА_4 обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, провадження припинено, звільнено його від кримінальної відповідальності, застосовано ст.ст. 1 п. б, 6 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005.

За результатами досудового слідства у кримінальній справі стосовно ОСОБА_1, 29.03.2011 слідчим прийнято рішення про її закриття на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (в редакції від 1960 року).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 оскаржував його до Ворошиловського районного суду м. Донецька та апеляційного суду Донецької області. За результатами розгляду 16.11.2011 та 14.12.2011 зазначеними судами відповідно скарги ОСОБА_1 відхилено.

Не погодившись з вищезазначеним ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово зверталися до Генеральної прокуратури України зі зверненнями щодо незгоди з рішенням про закриття провадження по кримінальній справі, можливого вчинення кримінального правопорушення та інших питань.

З урахуванням того, що матеріали кримінальної справи перебували на окупованій території, та у зв'язку з чим вивчити їх не виявилось за можливе, листування із заявником листом Генеральної прокуратури України від 12.06.2015 за № 4/2/2-787-15 з цих питань призупинено.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, не погоджуючись з наданими роз'ясненнями, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 неодноразово звертались до народних депутатів України, керівництва Генеральної прокуратури України саме з питань надання оцінки законності прийняття рішення у кримінальній справі.

Також, у період з 2013 року до правоохоронних органів Донецької області, у тому числі і до Генеральної прокуратури України надходили чисельні заяви позивачів про вчинення ОСОБА_4 та іншими особами, а також органам досудового розслідування, прокуратури, суду, кримінальних правопорушень передбачених ст. ст. 146, 191, 194, 286, 255, 256, 356, 364-368, 371-375, 383, 388, 396 КК України, щодо незаконного порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 та притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України.

За результатами їх розгляду до ЄРДР внесено відомості за № 42013051720000039 за ч. 3 ст. 364 КК України, досудове розслідування здійснювалось Слов'янською міжрайонною прокуратурою. Зазначене кримінальне провадження 27.03.2013 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

15.02.2017 Слов'янською місцевою прокуратурою внесено відомості до ЄРДР за № 42017051720000038 за ч. 1 ст. 388 КК України. За результатами досудового розслідування слідчим Слов'янського ВП ГУ НП в Донецькій області 30.11.2017 прийнято рішення про закриття вказаного провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Крім того, суд зазначає, що листом Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10.07.2018 № ЕП-2819/18, суд повідомлено про те, що в архіві Слов'янського міськрайонного суду Донецької області зберігається тільки кримінальна справа у відношенні ОСОБА_4 по ч. 1 ст. 286 КК України у 3 томах.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

За змістом п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України)

З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за Кодексом адміністративного судочинства України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 (згідно зі ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені) кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Захист прав і свобод людини не можуть бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Із наведеного вище слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена також і в інформаційних листах Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2011 року № 334/8/13-11 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 березня 2011 № 259/0/4-11.

13 квітня 2012 року Верховною Радою України прийнятий у новій редакції Кримінальний процесуальний кодекс України (далі - КПК України), статтею 1 якого встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ст. 3 КПК України кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10); досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5).

Відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Процедура та порядок такого оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування регламентований § 1 глави 26 КПК України.

Частиною 1 ст. 303 § 1 глави 26 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, володільцем майна тощо) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. При цьому, встановлений ч. 1 ст. 303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним. До дій, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, належать лише дії слідчого або прокурора при застосуванні останніми заходів безпеки (п. 6 ч. 1 зазначеної статті).

Згідно ч. 2 ст. 303 КПК України інші дії слідчого чи прокурора (як і їхні рішення та бездіяльність, які не визначені у ч. 1 ст. 303 КПК), можуть бути оскаржені під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст.ст. 314-316 КПК України.

Як встановлено судом, звернення позивачів до Генеральної прокуратури України стосувались повноти досудового слідства у кримінальній справі, законності прийнятих у його ході та під час судового розгляду тощо.

Таким чином, якщо позивач не погоджуються із діями відповідних органів з вчинення певних процесуальних дій, він не позбавлений права звернутись з відповідною заявою (або скаргою) до відповідного місцевого суду в порядку, передбаченому КПК України.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних (Судової палати у кримінальних справах), викладеної у листі цього суду від 9 листопада 2012 року № 1640/0/4-12.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Частиною 2 статті 183 КАС України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене вище, суддя дійшов висновку, що провадження за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання утримуватися від подібних дії необхідно закрити.

Згідно з ч. 1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Частиною 1 ст. 32 КПК України визначено загальне правило територіальної підсудності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Беручи до уваги наведене вище суд вважає за необхідне роз'яснити позивачам, що спірні правовідносини, що викладені в даному позові здійснює місцевий загальний суд, в межах Кримінального процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 238, 239, 248, 256, 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В АЛ И В:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_3 до Генеральної прокуратури України про визнання дій протиправними та зобов'язання утримуватися від подібних дії - закрити.

Роз'яснити позивачам, що їх право на звернення із даним позовом належить до юрисдикції місцевого загального суду, в межах Кримінального процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складається відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Суддя Голошивець І.О.