Рішення № 75322517, 12.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/1032/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова група “Пан Курчак” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агропромислова група “Пан Курчак” (далі – ТзОВ “АПГ “Пан Курчак”, позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2018 року №0005241403, №0005231403, №0005241403.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі акта від 16.05.2018 року №7674/14-03/32872201 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року з питань, що стали предметом заперечення платника на акт планової документальної перевірки від 11.04.2018 року №5533/14-03/32872201”.

Податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2018 року №0005241403 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 390567,00 грн., з яких 345654,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 44913,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №0005231403 відповідач зменшив товариству суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 27128,00 грн. Також контролюючий орган податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2018 року №0005241403 збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 224797,50 грн., з яких 179838,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 44959,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позивач не погоджується з висновками податкового органу в акті перевірки та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що перевіркою зроблені необґрунтовані висновки про непідтвердження факту надання ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” аутсорсінгових послуг підприємствам-замовникам із забезпечення офісними приміщенням у м. Києві. Проте, позивач вказує на те, що надав контролюючому органу всі необхідні документи, що підтверджують надання таких послуг своїм контрагентам, в тому числі і акти виконаних робіт. При цьому, посилається на те, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Та обставина, що складені між позивачем та його контрагентом акти є однотиповими, не містять змісту наданих послуг, також не є свідченням нездійснення господарських операцій загалом, а надані документи (зокрема договори, додаткові угоди та ін.) дають змогу зробити висновок про те, що витрати за такими господарськими операціями фактично понесені. У зв’язку цим позивач наголошує на тому, що витрати по орендованих офісах були складовою частиною собівартості аутсорсингових послуг, а тому вважає неправомірним висновок перевіряючого про завищення суми витрат в частині реалізованих послуг на 1780724 грн. і заниження податкових зобов'язань на суму 191017,08 грн у зв'язку з ненарахуванням податкових зобов'язань на вартість оренди приміщень в м. Києві і компенсації комунальних послуг.

Крім того, щодо ввезення 24.02.2015 року ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” в режимі реімпорту на територію України макухи ріпакової загальною вартістю 139574,54 грн. та подальшого її експорту до ОСОБА_5 позивач повідомляє те, що реімпортовувалася та експортувалася та сама макуха. Лише були виконані вимоги Європейського Союзу щодо маркування такої продукції, із зазначенням такого товару, що містить генетично-модифіковані продукти. Крім того, звертає увагу на те, що зберігання зазначеної продукції має свої особливості, а тому можливі розбіжності щодо якісних показників макухи ріпакової, яка експортувалася та реімпортувалася. На підставі цього вважає безпідставними висновки контролюючого органу про завищення суми витрат в частині собівартості реалізованих товарів на 139575 грн. і заниження суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість за лютий 2015 року на 27915 грн. по реалізації макухи ріпакової в кількості 22380 кг від 24.02.2015 року.

Враховуючи вищенаведене позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У відзиві на позовну заяву від 03.07.2018 року (а.с.9-11, том 4) представник відповідача не погоджується з даним позовом з тих підстав, що у наданих позивачем актах виконаних робіт вказано загальну вартість аутсорсингових послуг без розшифровки конкретного виду послуг, які були надані підприємству протягом конкретного звітного періоду, а також вартості конкретного виду послуги (зокрема вартості послуги по використанню приміщення у м. Києві). У зв’язку з цим вважає, що перевіркою правомірно було встановлено порушення вимог п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.1, п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (в редакції, чинній на момент здійснення правопорушення), пунктів 7, 8, 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, в результаті чого ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” завищено суму витрат в частині собівартості реалізованих послуг на 1780724 грн. та занижено податкові зобов’язання на 191017,08 грн.

Також посилається на те, що перевіркою встановлено, що реімпортована та експортована макухи мають різні характеристики, а в матеріалах перевірки відсутні документи, що дозволяють підтвердити ідентичність таких товарів. Крім того, платником податків не надано документів, які свідчать про проведення всіх операцій в проміжок часу з моменту розмитнення імпортної партії товару (11:39 24.02.2015) до моменту замитнення експортної партії (14:14 24.02.2015). У зв’язку з цим платником податків порушено вимоги пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України та пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, а тому представник відповідача вважає, що перевіркою правомірно було встановлено завищення ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” суми витрат по собівартості реалізованої продукції на суму 139575 грн.

На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

У додаткових поясненнях від 10.07.2018 року (а.с.77-78, том 4) представник відповідача звертає увагу на те, що ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” надано лише два місячні звіти про послуги аутсорсінгу по контрагенту ТзОВ “Агротехніка”, у яких вказано про надання послуг із використанням приміщень у м. Києві, але які не підписано контрагентом-отримувачем послуг. В ході проведення перевірки на усні запити перевіряючих та на письмовий запит ГУ ДФС у Волинській області від 02.04.2018 року №5104/10/03-20-14-03-12 платником податків не було надано для перевірки регістрів бухгалтерського обліку та первинних документів, які свідчать про зв'язок витрат відображених в бухгалтерському обліку із отриманням доходу (в т.ч. і Звітів про послуги аутсорсингу). У своєму запереченні (сторінка 2) на акт перевірки від 11.04.2018 року №5533/14-03/32872201 позивач зазначає, що витрати по орендованому приміщенні були складовою частиною аутсорсінгових послуг, що підтверджується додатками до актів виконаних робіт покупців. Однак, представник відповідача зазначає, що відповідні додатки до актів під час перевірки не були надані. Крім того, у наданих позивачем актах виконаних робіт вказано загальну вартість аутсорсінгових послуг без розшифровки конкретного виду послуг, які були надані підприємству протягом конкретного звітного періоду, а також вартості конкретного виду послуги. Також представник позивача посилається на те, що для перевірки не надано документи, які підтверджують використання приміщень у м. Києві безпосередньо працівниками позивача. У зв’язку з цим просить відмовити у задоволенні позову повністю, в тому числі і в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю з підстав, викладених у позові, просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях, просили у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” зареєстроване 10.03.2004 року як юридична особа, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.05.2018 року (а.с.189, том 3), основним видом економічної діяльності позивача є оптова торгівля м’ясом в м’ясними продуктами.

З 20.02.2018 року по 03.04.2018 року на підставі направлень на перевірку №№767, 768, 769, 770, 771 від 19.02.2018 року та наказу №286 від 22.01.2018 року ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої був складений акт перевірки №5533/14-03/32872201 від 11.04.2018 року (а.с.132-162, том 3).

Однак, позивач не погодився з висновками акта перевірки та подав на нього заперечення за вих. №1-4/41 від 18.04.2018 року (а.с.163-166, том 3), в результаті чого ГУ ДФС у Волинській області на підставі направлення на проведення перевірки №№1920, 1921 від 03.05.2018 року та згідно наказу №1645 від 02.05.2018 року було проведено позапланову перевірку ТзОВ “АПГ “Пан Курчак”, за результатами якої був складений акт від 16.05.2018 року №7674/14-03/32872201 “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року з питань, що стали предметом заперечення платника на акт планової документальної перевірки від 11.04.2018 року №5533/14-03/32872201” (а.с.172-188, том 3).

У цьому акті перевірки контролюючим органом встановлені наступні порушення, а саме: п.44.1 ст.44 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.1, п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, в редакції чинній на момент здійснення правопорушення, п.5, п.7, п.8, п.11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за №27/4248, в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього в сумі 345654 грн.,; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент здійснення правопорушення Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент проведення операцій, внаслідок чого: занижено суми податку, що підлягає сплаті на 179838 грн.; завищено суми бюджетного відшкодування за лютий 2015 року, яке відшкодовано на рахунок на 11968 грн.; завищено від’ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступних періодів за грудень 2017 року (на кінець перевірки) – на 27127,9 грн.

На підставі акта перевірки від 16.05.2018 року №7674/14-03/32872201 відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №0005241403, №0005231403, №0005241403 (а.с.9-11, том 1).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 31.05.2018 року №0005241403 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 390567,00 грн., з яких 345654,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 44913,44 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2018 року №0005231403 відповідач зменшив товариству суму від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 27128,00 грн. Також контролюючий орган податковим повідомленням-рішенням від 31.05.2018 року №0005241403 збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 224797,50 грн., з яких 179838,00 грн. - за податковими зобов'язаннями та 44959,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказані донарахування грошових зобов’язань виникли у зв’язку з встановленням контролюючим органом порушень позивачем податкового законодавства, а саме ненадання документів, які можуть підтвердити фактичне отримання доходу від надання послуг з використання офісних приміщень у м. Києві у складі аутсорсінгових послуг, які надавалися підприємствам-контрагентам та використання таких приміщень в оподатковуваних операціях, а також ненадання документів, що підтверджують ідентичність партій товару (макухи ріпакової), яка реалізовувалася в режимі реімпорту та експорту. У зв’язку з цим ГУ ДФС у Волинській області було встановлено завищення позивачем сум витрат в частині собівартості реалізованих послуг та завищення сум витрат в частині собівартості реалізованих товарів внаслідок списання на витрати собівартості товарів, які фактично не реалізовувалися.

Судом встановлено, що ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” (Суборендар) уклало з ТзОВ “Джерела” (Суборендодавець) договір суборенди приміщень в Офісному центрі “Горизонт” від 15.04.2014 року, відповідно до якого Суборендодавець передає Суборендарю в суборенду, а Суборендар приймає в користування певну частину будинку («Приміщення»), відомого під назвою Офісний центр “Горизонт”, за адресою: Україна, м. Київ, вул. Шовковична, буд.42-44, (а.с.16-19, том 1). Додатком до цього договору є Додаток 1 Офісний центр “Горизонт” Норми і правила (а.с.20-22, том 1). Крім того, сторони уклали акт прийому-передачі приміщення до цього договору від 20.04.2014 року (а.с.23), додаткові угоди №1 від 31.12.2014 року та №2 від 30.04.2015 року, які регулюють розмір суборендної плати (а.с.23-25, том 1). Зазначений договір був розірваний угодою від 14.01.2016 року про розірвання договору суборенди приміщень в Офісному центрі “Горизонт” від 15 квітня 2014 року та складено акт приймання-передачі (повернення) приміщення від 14.01.2016 року (а.с.26-27, том 1), а також договір №31/01-11 про порядок відшкодування витрат на комунальні послуги від 31.12.2015 року, додаткову угоду №1 від 20.01.2017 року до цього договору, що визначають умови компенсації ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” витрат на оплату комунальних та експлуатаційних послуг ТзОВ “Джерела” (а.с.41-42, том 1).

Також ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” (Орендар) уклало з громадянином України ОСОБА_6 (Орендодавець) договір №01/01-16 оренди нерухомого майна від 31.12.2015 року, відповідно до якого Орендодавець зобов’язується передати Орендареві в строкове платне користування нерухоме майно, а саме частину нежитлових приміщень (приміщення №28-34) групи приміщень №39, що іменуються Офіс 1”, загальною площею 109,08 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Кловський узвіз, б.7, 2-й поверх, та меблі, перелік яких наведено в Акті приймання-передачі, який є невід’ємною частиною Договору, а Орендар зобов’язується прийняти Об’єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути Об’єкт оренди, своєчасно сплачувати орендну плату та після припинення цього Договору повернути Об’єкт оренди Орендодавцеві відповідно до умов цього Договору (а.с.28-30, том 1). Крім того, сторони уклали Додаток 1 до договору оренди №01/01-16 від 31.12.2015 року, акт прийому-передачі майна до цього договору від 31.12.2015 року, додаткові угоди №1 від 30.01.2017 року, №2 від 30.06.2017 року, №3 від 20.11.2017 року та акт прийому-передачі (повернення) майна від 31.01.2017 року до цього договору (а.с.31-38, том 1).

Позивач вказує на те, що вищезазначені офісні приміщення були використані ним в господарській діяльності під час надання аутсорсінгових послуг (в тому числі і надання приміщень в користування) наступним підприємствам: ТзОВ “Птахокомплекс “Губин”, ТзОВ “Джерела”, ТзОВ “Джерела”, ТзОВ “СМП”, ТзОВ “Західна Аграрна Компанія”, ТзОВ “ВМП”, ТзОВ “Агротехніка”, ТзОВ “Віра-1”, ТзОВ “Українські торгівельні мережі”, ТзОВ “Агідель”, ТзОВ “Нововолинський м’ясокомбінат”.

З даними підприємствами були укладені однотипові договори аутсорсінгу, додаткові угоди та додатки до них, що регламентують вартість цих послуг (а.с.43-257, том 1).

Відповідно до визначень термінів, які вказані в цих договорах, аутсорсінг – передача неосновних функцій підприємства в управління Аутсорсеру; послуги аутсорсінгу – послуги з надання персоналу, який виконує певні функції, що спеціалізуються у відповідній сфері, незалежно від виду діяльності такого персоналу; Аутсорсер – юридична особа, яка в результаті свого волевиявлення уклала цей договір та належним чином надає Замовнику послуги аутсорсінгу; Замовник – юридична особа, яка в результаті свого волевиявлення уклала і належним чином виконує умови цього Договору (замовила надання Аутсорсером надання послуг аутсорсінгу для власних потреб з метою передачі неосновних функцій підприємства в управління Аутсорсеру).

Предметом цих договорів є передача Замовником Аутсорсеру виконання непрофільних функцій, які зазначені в додатках до цих договорів, а саме аутсорсінгові функції в сфері організації централізованого управління підприємствами та у сфері контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств.

Договорами передбачено, що факт надання послуг підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг з аутсорсінгу, що підписується сторонами договору в кінці кожного місяця.

Відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були надані контролюючому органу під час перевірки та суду (а.с.1-250, том 2, а.с.1-54, том 3).

Як зазначено в акті перевірки від 16.05.2018 року №7674/14-03/32872201 (а.с.174, том 3), плановою документальною перевіркою задекларованих у рядку 02 Декларацій “Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності” показників за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року у загальній сумі 4905281 грн. встановлено їх заниження всього у сумі 2045470 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 1047418 грн., 2016 рік у сумі 620194 грн., 2017 рік у сумі 377858 грн.

Плановою перевіркою встановлено, що в періоді 2015 року - січень 2016 року ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” згідно договору б/н від 15.04.2014 отримував у суборенду від ТзОВ “Джерела” частину приміщення (110 кв. м.) за адресою, м. Київ, вул. Шовковична 42-44.

Відповідно до наданих для перевірки актів виконаних робіт, банківських виписок та зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, регістрів бухгалтерського обліку, перевіркою встановлено, що у вказаному періоді ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” отримано послуг із суборенди такого приміщення на загальну суму 977263,27 грн. (в т.ч. ПДВ 162877,21 грн.). Крім того, згідно з договором №31/01-11 від 31.12.2015 року позивач сплачував ТзОВ “Джерела” компенсацію комунальних послуг по використанню приміщення.

Також напротязі 2016-2017 років ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” згідно договору оренди із фізичною особою ОСОБА_6 №01/01-16 від 31.12.2015 року орендувало приміщення за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, б. 7, 2 поверх.

Позивачем в бухгалтерському обліку вказані витрати віднесені на собівартість послуг аутсорсінгу, однак контролюючий орган вважає, що на підтвердження цього платником податків не було надано документів, що підтверджують фактичний зв’язок витрат із отриманими доходами та відповідність витрат по собівартості послуг вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

В ході проведення позапланової перевірки ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” по вказаному питанню надано: оборотно-сальдові відомості; аналізи рахунків; картки рахунків по контрагентах-орендодавцях приміщення по рахунках 36, 63, 90, 92, 70; договори про надання аутсорсінгових послуг; акти виконаних робіт із вказанням загальної вартості аутсорсінгових послуг без розшифровки конкретного виду послуг, які були надані підприємству протягом конкретного звітного періоду.

Також перевіркою, на основі наданих для перевірки документів, встановлено, що не всі передбачені договорами послуги надаються контрагентам. Так, наприклад, напротязі 2015-2017 років в договорах з контрагентами ТзОВ “Агротехніка”, ТзОВ “Птахокомплекс “Губин”, ТзОВ “СМП”, ТзОВ “Агідель” та інші було передбачено надання послуг системного адміністратора. При цьому, за даними рахунку 703 доходи від послуг системного адміністратора в 2015 році не отримувалися.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Як передбачено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг зазначеного строку переривається на період зупинення їх реєстрації та відновлюється з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток визначений у ст.134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

У разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання (п.189.1 ст.189 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Нормами податкового законодавства встановлено, що податкова накладна є звітним та одночасно розрахунковим документом. Наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі – Закон №996-ХІV) (в редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства. Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов’язкової ознаки господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Договори, податкові, видаткові накладні, платіжні доручення є підставою для податкового та бухгалтерського обліку, якщо вони засвідчують факт вчинення господарської операції.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фнансів України від 31.12.99 №318, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 передбачено наступне, а саме: п. 5 "Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань"; п. 7 "Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені"; п. 8 "Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами"; п. 11 "Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, і нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати."

Позивач вказує на те, що використовував офісні приміщення в м. Києві, які зазначені вище, з метою надання аутсорсінгових послуг підприємствам-замовникам цих послуг, однак з наданих документів, в тому числі і з актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не вбачається, що такі послуги надавалися в м. Києві з використанням орендованих позивачем приміщень. На думку суду, у зв’язку з цим контролюючий орган правомірно витребовував від платника податків документи, які підтверджують зазначені обставини, в тому числі і обставини, що підтверджують взаємозв’язок понесених витрат на обслуговування цих приміщень з наданням послуг аутсорсінгу.

У наданих позивачем актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано загальну вартість аутсорсінгових послуг без розшифровки конкретного виду послуг, які були надані підприємству-замовнику протягом конкретного звітного періоду. При цьому, не конкретизовано вартості конкретного виду послуги, в тому числі і вартості послуги по використанню приміщення у м. Києві. Водночас в додатках до договорів аутсорсінгу передбачено надання таких послуг, наприклад, як: приймання кореспонденції, яка надходить на розгляд керівникові підприємств, передання її, згідно з прийнятим рішенням, до структурних підрозділів або конкретним виконавцям для використання в процесі роботи або підготовки відповідей; виконання роботи з підготовки засідань і нарад, які проводить керівник підприємств, ведення і оформлення протоколів засідань і нарад; організація ділових зустрічей, забезпечення місцем проведення переговорів з іноземними і вітчизняними партнерами, в т.ч. в м. Києві (офісний центр “Горизонт” по вул. Шовковична, буд. 42-44); проведення прес-конференцій, брифінгів. Однак, позивачем ні під час перевірки, ні суду не було надано відповідних документів, що підтверджують прийняття кореспонденції, проведення засідань, нарад, конференцій, ділових зустрічей за адресою орендованих офісних приміщень в м. Києві, що зазначені вище. Також ні під час перевірки, ні суду не було надано документи, що підтверджують використання офісних приміщень в м. Києві безпосередньо працівниками позивача. Щодо свідчень свідків про використання цих приміщень в господарській діяльності, то суд вказує на їх суперечливий характер, а саме: одні свідки пояснили про оформлення відряджень до м. Києва, а інші про неоформлення таких відряджень, однак під час перевірки, ні суду не було наданих відповідних наказів про відрядження, їх оплати тощо.

За таких обставин суд погоджується з відповідачем про те, що позивачем не було надано підтверджуючих документів про те, що витрати по орендованих приміщеннях були складовою частиною аутсорсінгових послуг. При цьому, відсутність в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) деталізації наданих аутсорсінгових послуг, а саме щодо надання таких послуг із використанням офісних приміщень в м. Києві, та ненадання відповідних підтверджуючих документів позбавляє можливості контролюючому органу і суду перевірити фактичний зв’язок витрат позивача із отриманими доходами та відповідності витрат по собівартості надання цих послуг вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

У зв’язку з цим суд вважає вірними висновки ГУ ДФС у Волинській області про завищення ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” сум витрат в частині собівартості реалізованих послуг на 1780724 грн., внаслідок чого товариством занижено податкові зобов’язання на 191017,08 грн., а надані позивачем документи не дають права підприємству на віднесення таких операцій до витрат підприємства.

Також перевіркою встановлено завищення позивачем суми витрат в частині собівартості реалізованих товарі на 139575 грн. внаслідок списання на витрати собівартості товарів, які фактично не реалізовувалися. В результаті цього податковий орган встановив заниження податкових зобов'язань на 27915 грн. внаслідок використання товарів (макухи ріпакової), по яких попередньо був сформований податковий кредит на цілі, не пов'язані з господарською діяльністю, без нарахування податкових зобов'язань, а саме:

24.02.2015 року ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” в режимі реімпорту на територію України ввезено макуху ріпакову загальною вартістю 139574,54 грн. Підприємством в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2015 року відображено ПДВ в сумі 27915 грн. В той же день (24.02.2015 р.) партія товару, аналогічна по кількості, була вивезена за межі митної території України за ціною 139574,54 тис. грн.

Перевіркою встановлено, що на витрати віднесено вартість макухи, ввезену в режимі реімпорту. Разом з тим, контролюючий орган також встановив, що макуха ввезена в режимі реімпорту не реалізовувалася на експорт.

До таких висновків відповідач дійшов на підставі того, що реімпортована та експортована макухи мають різні характеристики.

24.02.2015 року згідно ВМД від 24.02.2015 року №205060000/215/002489 (випущена в обіг на територію України в 11:39) реімпортовановано - макуха ріпакова після пресування, з насіння ріпаку з низьким вмістом ерукової кислоти. ГОСТ 11048-95. Зовнішній вигляд - однорідний. Є продуктом, що містить подрібнені зернятка ріпака та їх оболонки, які піддавалися процесу вилучення олії. Колір властивий, запах властивий, Вологість не більше 9%, жир (сирий) не більше 10%, клітковина (сира) не більше 12%, протеїн сирий, не більше 30%. Застосовується як сировина при виготовленні кормів для тварин. Вага нетто - 22380 кг. Вартість – 139574,54 грн. (графа 12) (а.с.94, том 3).

24.02.2015 року згідно ВМД від 24.02.2015 року №205060000/2015/002508 (товар поставлено під митний котроль та оформлено МД в 14:14) експортовано ? макуха ріпакова після пресування, з насіння ріпаку з низьким вмістом ерукової кислоти. ГОСТ 11048-95. Зовнішній вигляд - однорідний. Колір властивий, запах властивий, вологість не більше 9,8%, жир (сирий) - не менше 10%, сире волокно не більше 14%, сирий білок не менше 31%, ерукова кислота - не більше 1,9%. Застосовується як сировина при виготовленні кормів для тварин. Вага нетто – 22380 кг. Статистична вартість – 139574,54 грн. (графа 46) (а.с.77-78, том 3).

Крім того, відповідач вважає, що макуха ріпакова, що була ввезена в режимі реімпорту, не могла бути вивезена на територію ОСОБА_5, оскільки вона не була допущена до ввезення на територію Євросоюзу через невідповідність маркування правилам Європейського Союзу (не вказано про наявність генно-модифікованого ріпаку RT73).

З матеріалів справи слідує, що позивач експортував макуху ріпакову до ОСОБА_5 відповідно до контракту на поставку №KD-SR-2-2-33 від 27.03.2014 року, укладеного з ТзОВ “Capital Trade”, рахунку-фактури №30/03 від 30.01.2015 року” (а.с.79-86, том 3), ВМД №205060000/2015/001245 від 31.01.2015 року, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №322663 від 30.01.2015 року (а.с.90-91, том 3), договору №КВ-ТП-2-34 на транспортно-експедиційне обслуговування від 27.03.2014 року (а.с.87-89, том 3).

Однак, зазначений товар був повернутий на митну територію України в митному режимі реімпорту відповідно до ВМД від 24.02.2015 року №205060000/215/002489 (а.с.94, том 3).

Відповідно до статті 77 Митного кодексу України реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною реімпорту макухи ріпакової є рішення прикордонної ветеринарної служби в Дорогуську від 20.02.2015 року GrlW.025.04.2015 про відіслання партії товару поза територію країн-членів Європейського Союзу у зв’язку з невідповідністю маркування товару вимогам законодавства ЄС, оскільки в партії товару є присутність генно-модифікованого ріпаку RT73 в кількості: (1,18±0;26)% (а.с.105-109, том 3).

Позивач наголошує на тому, що здійснив маркування реімпортованого товару у відповідності до законодавства ЄС, який знову відправив на експорт на підставі ВМД від 24.02.2015 року №205060000/2015/002508. Посилається на те, що вартісні та кількісні показники, а також дата виробництва реімпортованої та експортованої макухи ріпакової співпадають, що свідчить про ідентичність партій макухи, при цьому зазначає, що зміна якісних показників можлива через погодні умови та час зберігання макухи.

Судом встановлено, що якісні показники (характеристики) експортованої відповідно до ВМД №205060000/2015/001245 від 31.01.2015 року та реімпортованої макухи відповідно до ВМД від 24.02.2015 року №205060000/215/002489 збігаються, на підтвердження чого декларант додає до першої і до другої ВМД аналізну картку №985 від 29.01.2015 року макухи ріпакової (а.с.101, том 3). Разом з тим, до експортованої макухи ріпакової відповідно до ВМД від 24.02.2015 року №205060000/2015/002508 позивач долучає аналізну картку №1156 від 24.02.2015 року (а.с.112, том 3), де вказує інші якісні показники макухи ріпакової, відмінні щодо реімпортованої макухи. Відтак, реімпортована та знову експортована 24.02.2015 року макухи містять різні якісні характеристики. При цьому, позивачем ні контролюючому органу, ні суду на підтвердження ідентичності партій реімпортованої та експортованої макухи не надано документів, які підтверджують передачу імпортованої макухи для проведення експертизи якісних характеристик (відбору зразків) товару з моменту його розмитнення (11:39 24.02.2015 року) до моменту митного оформлення на експорт (14:14 24.02.2015 року). До того ж, не надано позивачем документів, які підтверджують здійснення маркування товару (макухи ріпакової) із зазначенням в його вмісті генно-модифікованих організмів (відсутні акти виконаних робіт, документи про вантажно-розвантажувальні роботи), при цьому у якісних характеристиках товару, зазначених у ВМД від 24.02.2015 року №205060000/2015/002508, відсутні відомості про наявність ГМО у даному товарі. Також суд звертає увагу на те, що відповідно до копії листа вих. №1-4/411 від 18.05.2018 року ТзОВ “Агротехніка”, що є виробником макухи ріпакової, яка експортувалася, слідує, що дане підприємство має відповідну атестовану лабораторію, однак дана лабораторія не атестована на проведення досліджень щодо вмісту ГМО в макусі ріпаковій (а.с.117, том 3). У зв’язку з цим суд приходить до висновку, що позивачем не надано документів, що дозволяють підтвердити ідентичність реімпортованої та експортованої 24.02.2015 року партій товару - макухи ріпакової.

За таких умов суд вважає вірними висновки ГУ ДФС у Волинській області про завищення ТзОВ “АПГ “Пан Курчак” суми витрат на 139575 грн. в частині собівартості реалізованих товарів (макухи ріпакової) внаслідок списання собівартості товарів, які фактично не реалізовувалися, а також про заниження суми податкових зобов’язань з ПДВ за лютий 2015 року на 27915 грн.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позивачем не надано первинних документів у розумінні статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на підтвердження фактичного здійснення вищенаведених господарських операцій, а висновки відповідача зроблені з належною оцінкою та дослідженням зібраної за результатами перевірок інформації та на підставі норм чинного законодавства, що, як наслідок, вказує на доведеність встановлених перевіркою порушень.

У зв’язку з цим оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 31.05.2018 року №0005241403, №0005231403, №0005241403 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання їх протиправними та скасування слід відмовити повністю.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, тому судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агропромислова група “Пан Курчак” до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.05.2018 року №0005241403, №0005231403, №0005241403 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 17 липня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук