Рішення № 75322480, 13.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/608/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаблій Л.П.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідачів ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулась з позовом до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС, відповідач-1), Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі – Луцька ОДПІ, відповідач-2) про зобов’язання відповідача-1 не вносити інформацію про позивача до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, використовуючи цифрові ідентифікатори та зберегти форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації; зобов’язання відповідача-2 вести облік щодо позивача як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання ідентифікаційного номера, серії та номера паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, а за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації; зобов’язання знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, яка була надана під час реєстрації даних податковими органами; зобов’язання проставити у паспорті запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити такий підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою (а.с.32-38).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зверталась до ДФС і Луцької ОДПІ із заявами про здійснення в подальшому податкового обліку за власним прізвищем, іменем, по батькові згідно із статтями 28, 294, 296 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України); також просила проставити у паспорті відмітку про наявність у неї права здійснювати будь-які платежі без номера та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою, як це визначено статтею 63 Податкового кодексу України (далі – ПК України), не вносити інформацію до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків без згоди фізичної особи у відповідності до статті 35 Конституції України та статті 6 Закону України «Про захист персональних даних»; внести на сторінки 7 або 8 або 9 запис про наявність права здійснювати будь які платежі без цифрового кодифікатора та завірити підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою відповідно до Інструкції «Про діловодство у міністерствах, державних органах та відомствах» від 30 листопада 2011 року №1242.

Позивачу було відмовлено у задоволенні вказаної заяви із посиланням на діючі норми ПК України, зокрема на можливість внести відмітки до паспорта громадянина України щодо податкового обліку на підставі серії та номера паспорта або здійснення такого обліку на підставі реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Позивач вважає таку відмову протиправною, при цьому посилається на рішення Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, яким фактично заборонено збирати, зберігати, використовувати та поширювати конфіденційну інформацію про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини; конфіденційна інформація може надаватись в об’ємі, який вирішує сам носій цієї інформації. При цьому позивач не відмовляється від обліку та контролю, як платник податків, однак вважає, що будь-який цифровий або літерно-цифровий ідентифікатор замінює її ім’я, в тому числі і в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, шифрує, кодує особисті дані, а такі дані як прізвище, ім’я, по батькові, дата народження та місце реєстрації – це унікальні конкретні дані про особу позивача, є цілком зрозумілою та достатньою інформацією для здійснення податкового обліку. Таким чином, керуючись нормами Конституції України, ЦК України, ПК України, Закону України «Про захист персональних даних» позивач через свої релігійні переконання не погоджується із так званим альтернативним варіантом обліку платників податків – за серією та номером паспорта громадянина України, оскільки такий облік є тотожним обліку за ідентифікаційним номером, а просить податковий облік відносно неї здійснювати за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

У відзивах на позов, які подано суду 08 червня 2018 року (а.с.48-50, 53-55), відповідачі його вимог не визнали. В обґрунтування своїх заперечень вказали, що відповідно до пункту 63.6 статті 63, підпункту 70.1 статті 70 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Статтею 70 ПК України, крім того, визначено порядок ведення обліку фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Облік ОСОБА_1 ведеться в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім’ям, по батькові, серією та номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків. Однак, ПК України, Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків не передбачає можливості здійснення податкового обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, а також вилучати відповідну інформацію з реєстру щодо таких осіб та вносити в паспорт відповідні відмітки.

З огляду на викладене, відповідачі просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою від 25 травня 2018 року (а.с.1) відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Представник позивача в обґрунтування позиції щодо права та можливостей особи, яка за релігійними переконаннями відмовляється від застосування цифрового ідентифікатора, перебувати на обліку з використанням прізвища, імені, по батькові, роком народження та місцем реєстрації покликається на експертні висновки наукових установ та офіційну позицію церкви з питань розвитку технологій обробки персональних даних і впровадження біометричних документів. Такий облік, на його думку, є можливим шляхом ведення особової картки форми №П-2, затвердженої наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року №277.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на мотиви, зазначені у відзивах на позов.

Суд, заслухавши усні пояснення представників сторін (вступне слово), перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв’язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

23 січня 2013 року в паспорт громадянина України ОСОБА_1 контролюючим органом зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта (а.с.46).

11 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до ДФС, Луцької ОДПІ із заявами про те, що вона за своїм релігійним переконанням є віруючою громадянкою; не може і не хоче користуватись електронним цифровим ім’ям – індивідуальним цифровим кодифікатором. Вказаними заявами ОСОБА_1 повідомила, що відмовляється від цифрового кодифікатора та користування ним на підставі статей 22, 24, 34, 64 Конституції України, статті 11 Закону України «Про інформацію», статей 6-8, 15 Закону України «Про захист персональних даних», статей 28, 294, 296 ЦК України. Просила не вносити про неї інформацію до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків; зберегти за нею форму обліку платника податків - за прізвищем, ім’ям, по батькові, роком народження (а.с.12, 13).

Також оформила та подала Луцькій ОДПІ повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, використавши бланк форми № 1П (а.с.9).

Листом ДФС № 691/Л/99-99-08-02-01-14 від 17 січня 2018 року (а.с.11) та листом Луцької ОДПІ № 38/03-18-08-09 від 25 січня 2018 року (а.с.10) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяв від 11 січня 2018 року, а повідомлення за формою №1П залишене без розгляду. При цьому відповідачі вказали, що чинним законодавством України передбачається два способи ведення обліку фізичних осіб - платників податків у Державному реєстрі: за реєстраційним номером облікової картки платника податків або за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта). Таким чином, керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 63, 70 ПК України, контролюючі органи не мають повноважень щодо ведення обліку платників податків в іншому порядку, за іншими формами, способами або видами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При вирішенні спору судом дії суб’єктів владних повноважень перевірялася на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідачі ОСОБА_4 фіскальна служба України, Луцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області довели правомірність оскаржених дій, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктами 63.1-63.3, 63.5 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби.

Всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 63.6 статті 63 ПК України облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. У паспортах зазначених осіб контролюючими органами робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта. Порядок внесення відмітки визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно із пунктом 70.1 статті 70 ПК України облік фізичних осіб - платників податків, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.

Як установлено пунктом 70.5 статті 70 ПК України, фізична особа - платник податків, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення та документи для забезпечення її обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером паспорта, а також пред'явити паспорт. Фізична особа подає облікову картку фізичної особи - платника податків або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) до контролюючого органу за своєю податковою адресою, а фізична особа, яка не має постійного місця проживання в Україні, - контролюючому органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення облікової картки фізичної особи - платника податків використовуються дані документа, що посвідчує особу. Для заповнення повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) використовуються дані паспорта.

Відповідно до пункту 70.12 статті 70 ПК України реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) використовуються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, юридичними особами незалежно від організаційно-правових форм, включаючи установи Національного банку України, банки та інші фінансові установи, біржі, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичними особами - підприємцями, а також фізичними особами в усіх документах, які містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків.

З наведеного слідує, що релігійні переконання особи не звільняють її від конституційного обов'язку сплачувати податки і збори. При цьому, взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. За загальним правилом, облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами. Для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган, облік ведеться за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта. Облік таких осіб ведеться в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Порядок реалізації права на відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника чітко визначено законодавством.

Так з метою визначення єдиної методики реєстрації фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (далі - ОСОБА_4 реєстр) розроблено Положення відповідно до статей 63, 70 глави 6 розділу II Податкового кодексу України, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822 та яке набрало чинності з 21 листопада 2017 року.

ОСОБА_4 реєстр створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які зобов’язані сплачувати податки, збори у порядку та на умовах, що визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України, з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Це Положення регулює відносини, що виникають при реєстрації фізичних осіб, які є громадянами України, іноземцями та особами без громадянства (пункти 2, 3 розділу І Положення).

Цим Положенням визначаються порядок та процедура, зокрема: обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку або інформацію (далі - відмітка) в паспорті громадянина України про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта; формування та ведення Державного реєстру; подання облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); подання заяви про зміну даних, що вносяться до облікової картки фізичної особи - платника податків, або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); внесення до паспортів фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Цим Положенням також визначаються форми, зокрема: повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (далі - Повідомлення); заяви про зміну даних, що вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта) (далі - Заява про внесення змін); відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта, що вноситься до паспортів у формі книжечки фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган (Відповідно до пункту 4, 5 розділу І Положення).

Розділом ІІ вказаного Положення встановлено, що усі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Положенням.

Облік фізичних осіб - платників податків ведеться у Державному реєстрі за реєстраційними номерами облікової картки платника податків, а осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером діючого паспорта громадянина України без використання реєстраційного номера облікової картки платника податків (до паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта).

Реєстрація фізичних осіб у Державному реєстрі проводиться в такому порядку: отримання та перевірка документів, які подаються фізичними особами до контролюючого органу для проведення реєстрації, обліку, внесення змін, щодо додержання повноти відомостей, зазначених в Обліковій картці, Повідомленні або Заяві про внесення змін; включення до Державного реєстру відомостей про фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців і осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; оформлення і видача документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі; внесення до паспорта громадянина України даних про реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру; внесення до паспорта фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган, відмітки про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Пунктами 1, 2 розділу VIІI Положення встановлено, що фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення за формою № 1П, яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред’являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі Державного реєстру за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією та/або номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта.

Згідно з пунктом 1 розділу VIII Положення фізична особа, яка раніше не подавала облікової картки і відомості про яку не включено до Державного реєстру та яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов'язана особисто подати відповідному контролюючому органу повідомлення за формою №1П (додаток 8), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру, та пред'явити паспорт громадянина України. У разі необхідності особа, крім паспорта громадянина України, пред'являє свідоцтво про народження та, якщо змінювалося прізвище, ім'я чи по батькові, свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).

Відповідно до пунктів 3, 4 розділу VIII Положення фізична особа подає повідомлення до контролюючого органу за своїм місцем проживання або за власним бажанням - до контролюючого органу за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування. Для заповнення повідомлення використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних.

Згідно з пунктами 7, 8 розділу VIII Положення після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи, яка подала Повідомлення, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією та/або номером паспорта. Після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до ДФС повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії та/або номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі Державного реєстру. Датою взяття на облік в окремому реєстрі Державного реєстру вважається дата внесення відмітки до паспорта.

ДФС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру Державного реєстру запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до цього реєстру.

Таким чином, чинним законодавством передбачено чіткий порядок дій для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, при цьому контролюючий орган не має повноважень щодо ведення обліку платників податків в іншому порядку, за іншими формами, способами або видами, ніж це передбачено законом.

Пункт 7.3 статті 7 ПК України передбачає, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Отже, для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків передбачено їх облік в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки. Вказане право може бути реалізоване шляхом подання відповідному органу державної податкової служби повідомлення за формою №1П.

Судом встановлено, що позивач скористалась таким правом та вона перебуває на обліку в окремому Державному реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки, з проставленням відповідної відмітки в паспорті 23 січня 2013 року (а.с.46).

Стаття 35 Конституції України передбачає, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Відповідно до статті 9 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі – Конвенція), кожен має право на свободу думки, совісті та релігії. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших людей.

В рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012 «У справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України» зазначено, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так: інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов'язані з особою та членами її сім'ї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов'язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2009 року у справі «Скугар та інші проти ОСОБА_2» (заява №40010/04) вказано, що зміст офіційних документів і баз даних не може визначатись побажаннями окремих осіб, щодо яких ці документи складено. Очевидно, що записи в базах даних мають формуватись за єдиною схемою як з технічних причин, так і з мотивів дотримання правового порядку. Якщо будь-яка особа могла би видаляти або вносити за своїм бажанням інформацію, яку вона вважає бажаною або неналежною, то однаковість (типовість), необхідна в адміністративних питаннях, і їх основоположні принципи будуть порушені. Звідси випливає, що спосіб організації державної податкової бази даних не є втручанням держави в здійснення права заявниць на свободу релігії, що гарантується статтею 9 Конвенції.

Облік платників податків за податковими номерами або за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) здійснюється згідно із законом (Податковий кодекс України та Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків), переслідує легітимну мету - проведення податкового контролю та є пропорційним заходом для досягнення цієї мети.

Керуючись наведеним, враховуючи вказані правові норми та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що податковий облік позивача виключно за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без серії та номера паспорта, є неможливим, оскільки Податковим кодексом України і Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року № 822, не встановлено порядку здійснення такого обліку.

Враховуючи відсутність у Податковому кодексі України приписів щодо збереження порядку обліку платників податків за іменем, прізвищем, іменем по батькові, місцем проживання, суд вважає, що з 01 січня 2011 року податковий облік платників податків має здійснюватися за правилами Податкового кодексу України.

Зміна порядку податкового обліку осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, ведеться шляхом обліку за прізвищем, ім'ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта, а не за прізвищем, ім’ям, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації. Відмова у веденні податкового обліку за прізвищем, ім’ям, по батькові, роком народження та за місцем реєстрації не призводить до зменшення обсягу права позивача, оскільки обов’язку ведення такого обліку в держави не існує, що презюмує відсутність у позивача можливості використати таке право.

Суд також на доводи представника позивача, висловлені у судовому засіданні щодо можливостей контролюючих органів для обліку осіб, які за релігійними переконаннями відмовляються від цифрового ідентифікатора, використовувати типову форму картки №П-2 вважає доцільне зазначити, що наказ Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року №277 втратив чинність в частині затвердження типової форми первинного обліку №П-2 «Особова картка» на підставі наказу Державного комітету статистики від 05 грудня 2008 року №489. До того ж ведення цієї форми не пов’язане із веденням податкового обліку.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (Заява №63566/00) звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (пункт 23 зазначеного Рішення).

З огляду на викладене та встановлені судом фактичні обставини, решта аргументів представника позивача не береться судом до уваги, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо відсутності у відповідачів обов’язку та можливості вести облік позивача як платника податків у спосіб, у який позивач просить.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову про зобов’язання відповідача-1 не вносити інформацію про позивача до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, використовуючи цифрові ідентифікатори та зберегти форму обліку платників податків за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації; зобов’язання відповідача-2 вести облік щодо позивача як платника податків без застосування цифрового ідентифікатора та ведення обліку платника податків без використання ідентифікаційного номера, серії та номера паспорта, реєстраційного номера облікової картки платника податків, а за прізвищем, іменем та по батькові, роком народження та за місцем реєстрації; зобов’язання знищити інформацію про ОСОБА_1 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, яка була надана під час реєстрації даних податковими органами; зобов’язання проставити у паспорті запис про наявність права здійснювати будь-які платежі без цифрового ідентифікатора та завірити такий підпис відповідальної особи круглою гербовою печаткою необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог статей 139, 244, 246 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).

Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, відтак судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, 16/12, паспорт серії АС № 786023, виданий Луцьким МВ УМВС України у Волинській області 14 березня 2002 року) до Державної фіскальної служби України (місто Київ, Львівська площа, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 39292197), Луцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) про зобов’язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк

Повне судове рішення складено судом 16 липня 2018 року.