Рішення № 75322399, 11.07.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року ЛуцькСправа № 803/943/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

при секретарі Головатій І.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Володимир-Волинського до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Управління водопровідно-каналізаційного господарства м.Володимир-Волинського (далі – позивач, УВКГ м.Володимир-Волинського) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Волинській обл.) про визнання протиправними дій щодо відмови у списанні безнадійного податкового боргу у розмірі 651000,00 грн., зобов’язання розглянути питання щодо визнання вказаного податкового боргу безнадійним та його списання, з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 20.03.2018 №63 про списання податкового боргу з податку на прибуток в сумі 651000,00 грн., який стягнуто на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2013, як безнадійного. Проте, відповідач листом від 19.04.2018 №6091/10/03/20-17-04-13 відмовив у такому списанні, мотивуючи тим, що безнадійною є заборгованість платника податків до бюджету, яка непогашена внаслідок недостатності майна такого суб’єкта господарювання за умови, що дії щодо примусового стягнення не призвели до повного погашення податкового боргу. Вважає, що дії ГУ ДФС у Волинській області щодо відмови у списанні вищевказаного боргу є протиправними, оскільки вони обґрунтовані хибними та помилковими висновками, що стали підставою для такої відмови.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.18-19) вказує на безпідставність позовних вимог позивача з огляду на те, що під терміном «безнадійний» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений Податковим кодексом України. Відповідно до статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України) строк давності становить 1095 днів. Податковий борг УВКГ м.Володимир-Волинського з податку на прибуток стягнутий постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2013. В подальшому ухвалою цього ж суду розстрочено сплату податкового боргу строком на 60 місяців з липня 2013 по червень 2018, що в свою чергу позбавило можливості контролюючому органу вжити заходів щодо примусового виконання рішення суду. Право на примусове виконання постанови суду від 22.03.2013 відповідач набуде з липня 2018. З урахуванням вказаного зазначає, що даний податковий борг позивача з податку на прибуток не підлягає під визначення «безнадійного» та не підлягає списанню. Вважає, що ГУ ДФС у Волинській області діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі і податковим законодавством, з огляду на що просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач подав до суду заперечення на відзив (а.с.27-28) з врахуванням уточнення до заперечення на відзив (а.с.32), в яких зазначив, що в силу приписів пункту 3.3 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, списанню підлягає також розстрочений (відстрочений) податковий борг (у тому числі нараховані на такий податковий борг проценти), який визнано безнадійним відповідно до Кодексу. Рішення про списання розстроченого (відстроченого) податкового боргу, який визнано безнадійним в повному обсязі є підставою для прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокового розірвання договору, укладеного з таким платником податків. Отже, розстрочення податкового боргу не є підставою для відмови у списанні безнадійного податкового боргу.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, викладених у відзиві, просила відмовити у задоволенні позовних вимог УВКГ м.Володимир-Волинського.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають з огляду на таке.

Судом встановлено, що постановою Волинського окружного адміністративного суду від 22.03.2013 року у справі №803/475/13-а, стягнуто з рахунків УВКГ м.Володимир-Волинського у банках, обслуговуючих платника податків, на користь держави кошти у розмірі суми податкового боргу 774 167,18 грн. Постанова суду набрала законної сили 16.04.2013 року (а.с.8-9).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.04.2013 року у справі №803/475/13-а розстрочено виконання вказаної постанови на шістдесят календарних місяців починаючи з липня 2013 року по червень 2018 року включно шляхом сплати відповідачем кожного місяця 9628 гривень до повного погашення заборгованості (а.с.10).

УВКГ м.Володимир-Волинського звернувся до відповідача із заявою від 20.03.2018 №63 про списання податкового боргу (а.с.6).

ГУ ДФС у Волинській обл. листом від 24.04.2018 №129 повідомило позивача про те, що списання безнадійного податкового боргу здійснюється відповідно до вимог статті 101 ПК України. Безнадійною є заборгованість платника податків до бюджету, не погашена внаслідок недостатності майна такого суб’єкта господарювання, за умови, що дії щодо примусового стягнення не призвели до повного погашення боргу (а.с.7).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який визначає, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов’язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов’язання протягом установленого строку.

Відповідно до пункту 101.1 статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України передбачено, що безнадійний податковий борг визначений як податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв’язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов’язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Виходячи зі змісту пункту 102.1 статті 102 ПК України, законодавцем передбачений термін у 1095 днів для стягнення суми грошових зобов’язань платника податків, не сплачених у встановлений законодавством строк. Водночас вказаний строк не може бути застосований до сум податкового боргу, стягнутих за рішенням суду.

Відтак, оскільки за рішенням суду про стягнення податкового боргу податковий борг не стягнутий, строк його стягнення може встановлюватись до повного погашення заборгованості, або до визначення боргу безнадійним.

При цьому, положення пункту 102.4 статті 102 ПК України передбачає альтернативу - або до повного погашення заборгованості, або визначення боргу безнадійним, тому можливість прийняття рішення про визначення боргу безнадійним залежить від розсуду контролюючого органу, який може дійти висновку про необхідність використання всіх засобів для повного погашення боргу та не приймати рішення про визначення боргу безнадійним.

Контролюючі органи згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Механізм списання безнадійного податкового боргу визначає Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за № 1844/24376 (далі - Порядок №577).

Згідно з пунктом 2.1 Порядку №577 під терміном безнадійний податковий борг слід розуміти: 1) податковий борг платника податків, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв’язку з недостатністю майна банкрута; 2) податковий борг фізичної особи, яка: визнана в судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; або понад 720 днів перебуває у розшуку; 3) податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України; 4) податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); 5) податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу. Днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів (пункти 3.1, 3.2 Порядку № 577).

В силу вимог пункту 3.3 Порядку №577 списанню підлягає також розстрочений (відстрочений) податковий борг (у тому числі нараховані на такий податковий борг проценти), який визнано безнадійним відповідно до Кодексу. Рішення про списання розстроченого (відстроченого) податкового боргу, який визнано безнадійним у повному обсязі, є підставою для прийняття рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та дострокового розірвання договору, укладеного з таким платником податків. Якщо списанню підлягає лише частина визнаного безнадійним розстроченого (відстроченого) податкового боргу, то відповідні зміни вносяться в установленому законодавством порядку до договору про розстрочення (відстрочення).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Порядку №577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 Порядку (виникнення податкового боргу внаслідок форс-мажорних обставин), платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

За результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Наведене дає суду підстави дійти висновку про те, що процедура списання податкового боргу контролюючим органом відповідно до Порядку №577 можлива лише тоді, коли рішення про розстрочення чи відстрочення прийнято безпосередньо контролюючим органом.

В даному випадку рішення про розстрочення сплати податкового боргу прийняте судом, отже положення пункту 3.3 Порядку №577 щодо списання розстроченого податкового боргу застосуванню не підлягають.

Відповідно до статті 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки. Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов’язку.

Законодавством не визначено термінів, за межами яких виконання судового рішення про стягнення податкового боргу має бути припинене, і тривалість процедури стягнення боргу не впливає на право стягнення.

Разом з тим, з розрахунку сум податкового боргу з податку на прибуток слідує, що з липня 2013 року по травень 2018 року позивачем сплачено до бюджету 48003 грн., при цьому протягом 2017-2018 сплата взагалі позивачем не проводилась.

Відтак рішення суду від 22.03.2013 року УВКГ м.Володимир-Волинського не виконане, а тому твердження позивача, що списанню підлягає також розстрочений податковий борг, є безпідставними.

При цьому, наведені позивачем підстави та норми ПК України не звільняють його від обов’язку сплатити грошове зобов’язання у розмірі та в порядку, визначеному законодавством.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Таким чином, наявність судового рішення про стягнення з позивача податкового боргу, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання. Відтак, податковий борг, стягнутий за рішенням суду, не може бути визнаний безнадійним за умови, що контролюючим органом вжито усіх можливих заходів для його примусового стягнення.

Беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ГУ ДФС України у Волинській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, а тому в задоволенні позовних вимог УВКГ м.Володимир-Волинського слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_4Плахтій

Повне судове рішення складено 16 липня 2018 року.