Ухвала суду № 75322386, 11.07.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у адміністративній справі

м. Вінниця

11 липня 2018 р. Справа № 802/1065/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Країло С.В.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: голови Шаргородської міської ради Вінницької області Винокура Ігоря Михайловича (23500, Вінницька область, м. Шаргород, вул. Поштова, 13)

про: визнання незаконним додатка № 1 до Договору №140 від 28.08.2017

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до голови Шаргородської міської ради Вінницької області Винокура Ігоря Михайловича про визнання незаконним Додатка № 1 до Договору № 140 від 28.08.2017 року.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 27.04.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та призначено підготовче засідання.

26.04.2018 на адресу суду від представника відповідача за вх. № 20063 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки позивач заявив вимогу про визнання незаконним Договору № 140 від 28.08.2017 року та Додатку до нього, щодо виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність Шаргородському дошкільному навчальному закладу № 2 Шаргородського району Вінницької області для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти із земель житлової та громадської забудови.

Крім того, представник у клопотанні вказав, що під час укладення Договору № 140 від 28.08.2017 року та Додатку до нього міський голова міста Шаргорода Винокур Ігор Михайлович здійснював свої функції як представник власника Шаргородського дошкільного навчального закладу № 2 Шаргородського району Вінницької області, а не як посадова особа суб'єкта владних повноважень.

Позивач в підготовчому засіданні проти закриття провадження у справі заперечив. Додатково зазначив, що оскільки Договір № 140 від 28.08.2017 року та Додаток до нього підписаний міським головою міста Шаргорода Винокуром Ігорем Михайловичем, даний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Також, на думку позивача, підписуючи спірний Договір № 140 від 28.08.2017 року та Додаток до нього, міський голова діяв як суб'єкт владних повноважень

Представник відповідача в підготовчому засіданні заявлене клопотання про закриття провадження в адміністративній справі підтримав та просив суд його задовольнити.

Вирішуючи заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із непідсудністю даної категорії справ адміністративним судам, суд зазначає наступне.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Так, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року в справа № 753/7317/15 (провадження № 11-238апп18).

Як зазначалось, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб'єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Судом встановлено, що 28.08.2017 року між приватним підприємством "Геопростір -ГС" в особі директора ОСОБА_4 з однієї сторони та Шаргородською міською радою в особі голови Винокура Ігоря Михайловича з іншої сторони, укладено Договір №140 про виконання робіт, а саме виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Дитячого дошкільного навчального закладу Шаргородської міської ради, розташованої на території міста Шаргород Вінницької області (а.с.47). Крім того, 28.08.2017 року між сторонами укладено Додаток № 1 до договору №140, яким визначено якісні характеристики для виконання обумовлених робіт (а.с. 48).

Відповідно до п. 8.1 Статуту Шаргородського дошкільного навчального закладу № 2 Шаргородського району Вінницької області від 07.02.2014 року, управління дошкільним закладом здійснюється його засновником, а саме Шаргородською міською радою в межах повноважень передбачених чинним законодавством.

Таким чином, між приватним підприємством "Геопростір-ГС" та Шаргородською міською радою виникли приватноправові відносини. Підставою для таких відносин став юридичний факт, а саме укладення договору на виконання робіт.

Водночас, міський голова міста Шаргорода Винокур Ігор Михайлович, відповідно до положень Статуту Шаргородського дошкільного навчального закладу № 2 Шаргородського району Вінницької області від 07.02.2014 року, здійснював свої функції не як посадова особа суб'єкта владних повноважень, як представник власника Шаргородського дошкільного навчального закладу.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що справа і вимога про визнання незаконним та скасування Договору № 140 від 28.08.2017 року та Додатку №1 до нього, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки між приватним підприємством "Геопростір-ГС" та Шаргородською міською радою існують приватноправові відносини, а Винокур Ігор Михайлович, підписуючи оспорюваний договір та додаток до нього діяв як представник власника Шаргородського дошкільного навчального закладу № 2 Шаргородського району Вінницької області. При цьому, відповідач, хоча займає посаду міського голови, не здійснював владно - управлінських функцій у спірних правовідносинах.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &l ;…≷ питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &li;…&?і;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За таких обставин, беручи до уваги, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, враховуючи наведене, суд доходить висновку щодо неналежності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим, провадження по даній справі підлягає закриттю. При цьому, суд роз'яснює позивачу, що даний спір підлягає вирішенню у порядку цивільної юрисдикції.

Керуючись ст. 4, 5, 19, 238, 248, 255 КАС України суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача задовольнити .

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до голови Шаргородської міської ради Вінницької області Винокура Ігоря Михайловича про визнання незаконним додатка № 1 до Договору №140 від 28.08.2017року.

Роз`яснити позивачу, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя /підпис/ Чернюк Алла Юріївна

Згідно з оригіналом:

Суддя Помічник судді