Рішення № 75321407, 09.07.2018, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/53/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2018 Справа № 908/882/18

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (69094, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; код ЄДРПОУ 32121458)

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1)

про стягнення 13 276,78 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.05.2018р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" № 73/юр від 22.03.2018р. (вх. № 930/08-07/18 від 10.05.2018р.) до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №987 від 01.04.2003 у розмірі 13 276,78 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.05.2018р. справу №908/882/18 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 25.05.2018р. №908/882/18 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/882/18, справі присвоєно номер провадження - 5/53/18, ухвалено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначено на 25.06.2018р. Ухвалою суду від 25.05.2018р. №908/882/18 розгляд справи відкладено до 09.07.2018р. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін у судове засідання визнано обов'язковою. У судовому засіданні 09.07.2018р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивач в судове засідання 09.07.2018р. не з'явився, проте підтримав позовні вимоги у судовому засіданні 25.06.2018р., що дозволяє розглянути справу за його відсутності.

Заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 987 від 01.04.2003 на суму 13 276,78 грн., а саме: 10 905,69 грн. основної заборгованості, 315,57 грн. 3% річних, 946,46 грн. пені та 1 109,06 грн. інфляційних витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на умови Договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 987 від 01.04.2003р., ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 193, 232, 276 ГК України, Закон України "Про теплопостачання" від 02.06.2005р. за № 2633-IV, "Правила користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р., ст. ст.1, 2, 12, 162-164, 171 ГПК України.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи запропоновані ухвалою суду не надіслав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 25.05.2018р. №908/882/18 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 69120, АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що до суду повернулася ухвала суду від 25.05.2018р. №908/882/18 про відкриття провадження у справі з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Суд враховує, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн "Міські теплові мережі" діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємства, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут та інше.

Правовідносини в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198 (далі - Правила) та іншими нормативно-правовими актами України.

Позивач є монополістом відповідно до положень Закону України "Про природні монополії" та відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів (ст. 24 Закону України "Про теплопостачання"). Аналогічне положення закріплено у п. 14 Правил.

Частиною 2 ст. 275 ГК України визначено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді для об'єкту - нежитлове приміщення АДРЕСА_2 першого поверху, трьохповерхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 46,24 кв.м.

Об'єкт теплопостачання - приміщення АДРЕСА_2 першого поверху належить на праві власності приватному підприємцю ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу.

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради №198/60 від 27.06.2002р. вирішено оформити квартиру АДРЕСА_2 за відповідачем як нежитлове приміщення для подальшого використання під магазин промислових товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №987 про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.п. 1.1., .1.2. договору, при виконанні цього договору сторони ккеруються «Правилами користування тепловою енергією», «Правилами обліку, відпускання і споживання теплової енергії», «Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» і діючим законодавством України. Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно п. 1.3., а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію разом з втратами теплової енергії на теплотрасі, що перебуває на балансі споживача за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із п. 1.3. договору, передбачено, що енергопостачальна організація постачає споживачу в період з 01.04.2003р. по 31.03.2008р. теплову енергію в гарячій воді з максимальним тепловим навантаженням.

Пунктом 3.2.2. договору передбачено, що споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни, які передбачені розділом VI договору.

Енергопостачальна організація відповідно до п. 4.1.4.3. Договору, обмежувати, або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадку та порядку, визначених Правилами користування тепловою енергією, іншими нормативними актами, а також у разі відсутності оплати теплової енергії до 20 числа місяця наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом: опалення розрахунковим способом.

Згідно п.п. 6.1. - 6.7. договору розрахунки за теплову енергію що споживається, проводяться виключно в грошовій формі в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Енергопостачальная організація після 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим, надає споживачу рахунок за фактично спожиту теплову енергію, акт надання послуг і податкову накладну. Споживач зобов'язаний оформити акт надання послуг і до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, повернути його енергопостачальній організації. У випадку неповернення другого примірника акта в адресу енергопостачальної організації вважається, що казана теплова енергія отримана споживачем в повному обсязі і відповідає виставленій сумі.

Розрахунок кількості теплової енергії, яка відпущена споживачу, проводиться на підставі показань розрахункових приладів обліку з урахуванням втрат, або розрахунковим способом - при відсутності приладів обліку.

Споживач зобов'язаний до 20 числа поточного місяця перерахувати на розрахунковий рахунок енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.

Сторони проводять звірку взаємних розрахунків за фактично спожиту теплову енергію з підписанням акту звірку для визначення заборгованості.

Енергопостачальна організація має право індексувати суму заборгованості споживача за весь час несплати теплової енергії, згідно з офіціальним рівнем інфляції та чинним Законодавством України.

Розділом VII договору, встановлено, що за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та оплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони.

Відповідно до п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% від належної до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно із п. 10.1., цей договір набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з « 01» квітня 2003р. по « 31» березня 2008р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання.

Доказів розірвання договору суду не надано.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

На виконання умов договору позивач відпустив теплову енергію в період з лютого 2016р. по березень 2017р. на загальну суму 11 979,03 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії. Відповідачем частково було сплачено суму заборгованості у розмірі 1 073,34 грн., вказаний факт вбачається із розрахунку основної заборгованості, а саме зазначено, що 14.11.2016р. сплачено 500,00 грн. без призначення платежу, з якого в розрахунковому періоді зараховано суму 73,34 грн. та 05.12.2016п. сплачено суму у розмірі 1 000,00 грн. без призначення платежу.

Всупереч умовам договору, а саме п. 6.3. договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії за період з лютого 2016р. по березень 2017р., на адресу позивача не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Таким чином, згідно із п. 6.3. договору, зазначені вище акти приймання-передачі теплової енергії є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків за отриману протягом вказаного в них періоду теплову енергію.

На адресу відповідача позивачем були надіслані претензії від 05.04.2016р. за вих. №900-04, від 05.07.2016р. за вих. №2165-04, від 08.11.2016р. за вих. №3209-04, від 06.04.2017р. за вих. №4918-04 та від 05.09.2017р. за вих. №6384-04, у якій позивач просить відповідача сплатити суму заборгованості за теплову енергію перед позивачем.

Відповідей на зазначені претензії позивачем не було отримано.

Доказів сплати суми боргу в повному обсязі абр частково відповідачем суду також не надано.

На підставі викладеного, заборгованість відповідача з лютого 2016р. по березень 2017р. у розмірі 10 905,69 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Статтею 1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 1,0% від належної до оплати суми за кожен день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, за порушення відповідачем умов договору щодо несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної обліковою ставки НБУ за період з жовтня 2016 року по березень 2017 року на загальну суму 946,69 грн.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що розрахунок здійснено вірно і сума пені, що підлягає стягненню становить 946,69 грн.

Крім того, позивачем пред'явлені до стягнення сума 3% річних в розмірі 315,57 грн. та сума інфляційних витрат в розмірі 1 109,06 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані розрахунки судом перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розрахована вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі відповідачем суду не надано.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) основний борг у сумі 10 905 (десять тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69120, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1; р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1.) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», код МФО 313957) пеню у розмірі 946 (дев'ятсот сорок шість) грн. 46 коп., 3% річних у розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 57 коп., інфляційні втрати в сумі 1 109 (одна тисяча сто дев'ять) грн. 06 коп. та судовий збір

у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Повне рішення складено: 16.07.2018 р.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.