Рішення № 753212, 18.06.2007, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 40/44

18.06.07

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»

До Міністерства фінансів України

Третя особа Міністерство палива та енергетики України

Про визнання наявності права вимоги ВАТ «Донбасенерго» до Міністерства фінансів України по субкредитному договору № 101-04/57 від 20.12.2000 р., укладеному між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та ВАТ «Донбасенерго», у розмірі 782098,16 грн.

Суддя Жирнов С.М.

Представники:

Від позивача: Федорець Д.Д. –довіреність № 19-299 від 26.12.06 р.

Від відповідача: не з»явився.

Обставини справи:

Позов заявлений про визнання наявності права вимоги позивача до відповідача по субкредитний договір № 101-04/57 від 20.12.2000 р., укладений між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та ВАТ «Донбасенерго», у розмірі 782098,16 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2006 р. порушено провадження у справі № 40/44 (суддя Смірнова Л.Г.), розгляд справи призначено на 23.01.2007 р.

У зв»язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалами Господарського суду міста Києва від 23.01.2007 р. і від 05.02.2007 р. та в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. до участі у справі залучено Міністерство палива та енергетики України у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 20.03.2007 р.

Згідно Розпорядження Заступника Голови Господарського суду міста Києва Л.Б.Іванової «Про передачу справ на розгляд іншому судді»№ 8 від 28.03.2007 р., справу № 40/44 передано для розгляду судді Жирнову С.М., у зв’язку з призначенням судді Смирнової Л.Г. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2007 р. суддя Жирнов С.М. справу № 40/44 прийняв до свого провадження та призначив її розгляд на 18.06.2007 р.

18.06.2007 р. позивачем до суду були подані Пояснення щодо предмету спору по справі № б/н від 18.06.07 р., заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № б/н від 19.03.07 р. та Клопотання про витребування доказів № б/н від 18.06.07 р. Останнє має своїм змістом прохання зобов»язати сторони здійснити звірку по субкредитному договору № 101-04/57 від 20.12.2000 р. та надати суду акт такої звірки.

Відповідач та третя особа в судове засідання 18.06.2007 р. не з»явились, причини неявки останніх суду не відомі.

З дня порушення провадження у справі (29.12.2006 р.) до розгляду справи по суті (18.06.2007 р.) відповідач письмового відзиву до суду не подав та не надіслав.

Третя особа письмових пояснень та доказів по справі не подавала та не надсилала.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Поштове відправлення з ухвалою суду від 11.05.2007 р. відповідачем отримано 15.05.2007 р., а третьою особою - 16.05.2007 р., про що свідчать Повідомлення про вручення поштових відправлень № 03540468 та № 03540450 відповідно, які знаходяться в матеріалах справи. Причини неявки відповідача та третьої особи в судове засідання 18.06.2007 р. суду не відомі.

За таких обставин та враховуючи відсутність у суду заходів для примусового забезпечення явки сторін у судове засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача та третьої особи, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Відповідачем подана заява про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № б/н від 19.03.07 р., відповідно до якої позивач просив визнати наявність права вимоги до відповідача у розмірі 436252,92 грн. та додав до заяви розрахунок позовних вимог з додатковими документами.

Розглянувши вищезазначену заяву, суд задовольнив клопотання позивача про зменшення позовних вимог.

20.12.2000 р. між Міністерством фінансів України (відповідач), визначеним як Кредитор, Міністерство палива та енергетики України (третя особа), визначеним як Гарант, та Відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго»(позивач), визначеним як Позичальник, був укладений субкредитний договір № 101-04/57 (надалі за текстом «Договір»).

У відповідності до п. 2.1. Договору Кредитор (відповідач) зобов»язався надати Позичальнику (позивачу) кредит у сумі, яка не перевищує еквівалент тридцяти трьох мільйонів доларів США (далі за текстом «Кредит»), а Позичальник (позивач) зобов»язався повернути суму Кредиту, сплатити відсотки за користування ним та інші платежі, згідно з положеннями Договору.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що Позичальник (позивач) сплачує основну суму Кредиту і здійснює його обслуговування в національній валюті України по офіційному курсу гривні до долара США на день здійснення платежу. Борг Позичальника (позивача) обліковується в доларах США.

Права та обов»язки сторін за Договором визначені розділом 3 останнього, зокрема статтею 8 - обов»язки Позичальника (позивача), статтею 9 - права Позичальника (позивача), статтею 10 - обов»язки Кредитора (відповідача), статтею 11 - права Кредитора (відповідача).

Звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання права вимоги ВАТ «Донбасенерго»до Міністерства фінансів України по субкредитному договору № 101-04/57 від 20.12.2000 р., укладеному між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та ВАТ «Донбасенерго», у розмірі 782098,16 грн., позивач зазначив, що за його дорученням Державне підприємство «Енергоринок»перерахувало відповідачу грошові кошти у сумі 77403087,80 грн., що підтверджується довідками Державного підприємства «Енергоринок», копії яких знаходяться в матеріалах справи.

На думку позивача, відповідач лише частково використав вищезазначені кошти на погашення заборгованості позивача. З цього приводу позивач посилався на листи відповідача - № 081-302/012/41 від 23.01.2002 р., № 074-102/674 від 20.01.2003 р., відповідно до яких останній підтвердив використання грошових коштів лише у сумі 76520889,54 грн. за першим листом та 100100,10 грн. за другим листом.

З огляду на вищезазначене позивач у позовній заяві прийшов до висновку про невикористання його грошових коштів у сумі 782098,16 грн. (77403087,80 грн. –76520889,54 грн. –100100,10 = 782098,16 грн.) відповідачем на погашення заборгованості ВАТ «Донбасенерго»за спірним договором. На думку позивача, вказані кошти зберігаються відповідачем без достатньої правової підстави (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Крім того, позивач зазначив, що відповідач в порушення умов Договору (п. 10.1.4) не надав позивачу «роз»яснення та необхідну інформацію відносно використання коштів ВАТ «Донбасенерго»в національній валюті»та відмовився від підписання акту звірки за Договором.

У відповідності до ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського та Цивільного кодексів України, які набрали чинності 01.01.2004 р., до цивільних і господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідних положень ГК та ЦК України, зазначені положення застосовуються відносно тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Статтею 18 Договору встановлено, що останній припиняє свою дію наступного дня, за днем, в якому Сторонами було виконано всі зобов»язання ним передбачені.

Обов’язок відповідача за Договором про погашення основної суми Кредиту продовжує існувати, тому в зазначеному випадку застосовуються норми Господарського та Цивільного кодексів України.

З огляду на спірний Договір, між позивачем та відповідачем по справі наявні відносини, що випливають з договору позики. Тому саме він та відповідні положення статей параграфа 1 глави 71 ЦК України визначають права та обов»язки сторін зі здійснення передбаченого Договором позики, її оплати та повернення.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором кредиту одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно ст.ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, ч.7 ст. 193 ГК України, договір є підставою для виникнення зобов’язання, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Беручи до уваги приписи вищевказаної статті ЦК України, судом встановлено наступне:

Фактично оплату основної суми Кредиту у розмірі 77403087,80 грн. за Договором безпосередньо здійснювало Державне підприємство «Енергоринок». На зазначеному наголошено самим позивачем в позовній заяві та у якості доказу до матеріалів справи останнім залучено лист ДП «Енергоринок»№ 01/42-2358 від 14.05.02 р. з довідками щодо перерахованої суми.

Таким чином, з приводу вищезазначеної суми у позивача можливі у майбутньому вимоги тільки до Державного підприємства «Енергоринок», яке фактично здійснювало розрахунки за Договором.

Крім того, вищевказане зменшення позивачем позовних вимог додатково підтверджує безпідставність вимог позивача щодо позадоговірного використання своїх коштів (коштів, які перераховані не стороною за Договором).

Відповідно до п. 9.1.3 ст. 9 Договору Позичальник (позивач) має право запитувати у Кредитора (відповідача) інформацію, яка необхідна йому для виконання своїх обов»язків згідно Договору.

В той же час, обов»язком Кредитора (відповідача) згідно з п. 10.1.4 ст. 10 Договору є: на можливу обґрунтовану вимогу Позичальника (позивача) надавати йому іншу інформацію для належного виконання останнім своїх обов»язків за Договором.

Обов»язки Позичальника (позивача) визначені ст. 8 Договору. Аналіз приписів наведеної статті Договору дозволяє суду зробити висновок про відсутність безпосереднього зазначення в останніх про те, що для виконання позивачем своїх обов»язків за Договором йому необхідно володіти інформацією відносно використання коштів ТОВ «Донбасенерго»в національній валюті. Умовами спірного Договору не передбачено і складання та підписання акту звірки сторонами.

Тому і подане позивачем Клопотання про витребування доказів № б/н від 18.06.07 р., яке має своїм змістом прохання зобов»язати сторони здійснити звірку по субкредитному договору № 101-04/57 від 20.12.2000 р. та надати суду акт такої звірки, відхиляється судом по причині відсутності підстав відповідно до спірного Договору для проведення останньої.

Посилання позивача на ч.1 ст. 1212 ЦК України, а саме: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов»язана повернути потерпілому це майно, не є підставним, оскільки перерахування Кредиту, як було вищевстановлено, здійснювалось у відповідності до Договору, т.т. з достатньою правовою підставою.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що висунуті позивачем вимоги носять суто суб»єктивний характер та не базуються на конкретних приписах Договору, а, отже, про відмову в позові повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України передбачена сплата державного мита за подання позовних заяв і заяв про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду, крім випадків встановлених законодавством.

Вимога позивача про визнання наявності права вимоги ВАТ «Донбасенерго»до Міністерства фінансів України по субкредитному договору № 101-04/57 від 20.12.2000 р., укладеному між Міністерством фінансів України, Міністерством палива та енергетики України та ВАТ «Донбасенерго»та у розмірі 782098,16 грн. носить майновий характер, а тому відповідно до підпункт «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»держмито повинно бути сплачено в розмірі 1% від ціни позову.

Фактично позивач платіжним дорученням № 6422 від 30.11.2006 р. сплатив державне мито за подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви тільки у розмірі 85,00 грн., що свідчить про недоплату державного мита у сумі 7735,98 грн. (7820,98 грн. –85,00 грн. = 7735,98 грн.) і яке належить стягнути з позивача відповідно до ст. 45 ГПК України в дохід Державного бюджету України.

Відповідно до поданої відповідачем заяви про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України № б/н від 19.03.07 р., останній зменшив вимоги майнового характеру до 436252,92 грн. Але, згідно з абз. 7 п. 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затв. Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15), при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

Керуючись ст. ст. 193 ГК України, ст. 15, 525, 526, 530, 629, 1046, 1212 ЦК України, ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень Господарського та Цивільного кодексів України, ст. ст. 33, 34, 44, 45, 49, 82-85, 75, 116 ГПК України, підпункт «а»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», абз. 7 п. 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, -

В И Р І Ш И В:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» (84601, м. Горлівка Донецької області, пр. Леніна, 11; ідентифікаційний код 23343582; р/р 26009301550292 в Ц-М від. АК ПІБ м. Горлівки, МФО 334464), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення господарського суду, в доход Державного бюджету України 7735 (сім тисяч сімсот тридцять п»ять) грн. 98 коп. державного мита.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

С.М.Жирнов

Дата підписання 22.06.07 р.