Постанова № 75320743, 09.07.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/4247/17

Провадження № 22-ц/779/772/2018

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Мелінишин Г.П., Фединяка В.Д.

секретаря Бойчука Л.М.,

за участю апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду, ухвалене суддею Кардаш О.І. 15 січня 2018 року в м. Калуш, Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну розміру аліментів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 04 червня 2009 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. 18 грудня 2014 року шлюб між ними розірвано. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 500,00 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття. Вважає, що на даний час розмір аліментів є недостатнім для матеріального утримання дітей у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму на дітей, збільшенням витрат на забезпеченням дитини шкільного віку, народженням дочки ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4), яка теж перебуває на її утриманні. Матеріальне становище не дозволяє їй забезпечити права дітей на рівні, необхідному для їх нормального розвитку, оскільки вона не працює, так як здійснює догляд за дитиною до трьох років. Відповідач додатково в добровільному порядку жодної допомоги на утримання дітей не бажає надавати, хоча є фізично здоровим, має значний дохід, виконуючи різні роботи за кордоном, а тому вона вважає, що може надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у значно більшому розмірі. За таких обставин просить стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200,00 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 січня 2018 року позов задоволено. Змінено розмір аліментів та стягнено із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200,00 гривень на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили ідо досягнення дітьми повноліття. Суд відкликав виконавчий лист по справі за № 345/3269/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Вирішено питання про стягнення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 600 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 26 квітня 2018 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.01.2018 року відмовлено. (а.с.45-46)

Не погодившись з рішенням суду в частині визначення розміру присуджених аліментів, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що він не працює, не має стабільного заробітку (його середньомісячний дохід становить близько 1000 грн.), здійснює догляд за престарілою ОСОБА_6,проживає з іншою жінкою без укладення шлюбу. Також часто хворіє, у зв»язку з чим перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в медичних закладах. Крім того, на його забезпеченні перебувають батьки, які за станом здоров'я не можуть себе утримувати, тому немає можливості утримувати дітей у визначеному в судовому рішенні розмірі. Просив заочне рішення змінити в частині розміру стягнення аліментів, встановивши його в сумі по 800 гривень щомісячно на одну дитину. В решті рішення залишити без змін.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивач не скористалась.

У судове засідання позивач не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення позивача, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу за її відсутності.

Вислухавши пояснення апелянта, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обгрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 син ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про народження, батьками яких є сторони по справі. (а.с.4,6)

Також позивачка ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, про що свідчать відомості у свідоцтвах про народження.(а.с.5,7)

Згідно довідки про склад сім'ї, виданої Завійською сільською радою Калуського району від 27.11.2017 року, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1. До складу її сім'ї входять: ОСОБА_9 (син), ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3 (дочка), ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 (син), ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 (дочка),ІНФОРМАЦІЯ_4. (а.с.10)

На підставі рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року, що набрало законної сили, з 19.08.2015 року стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі по 500 грн щомісячно на кожну дитину на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2, до досягнення ними повноліття. (а.с.11).

В акті обстеження житлових умов, складеному Новицькою сільською радою Калуського району, зазначено, що відповідач ОСОБА_1 без реєстрації проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_11 за адресою АДРЕСА_2. Спільно з ними проживає дочка ОСОБА_11 малолітня ОСОБА_12, 2011 року народження. ОСОБА_1 здійснює догляд за престарілою ОСОБА_6 (бабусею ОСОБА_11) (а.с.55)

З виписки із медичної карти стаціонарного хворого на ім'я апелянта, виданої 04.07.2016 року КЗ «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної ради Івано-Франківської області» встановлено, що йому надавалась відповідна медична допомога та лікування в період з 29.06.2016 року по 04.07.2016 року. Після проведення лікування стан хворого задовільний. Показано подальше лікування хірургом поліклініки за місцем проживання. Рекомендовано спостереження у хірурга та уролога поліклініки за місцем проживання. Обмеження фізичних навантажень протягом 1 місяця. (а.с.58).

У направленні КЗ «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» в нейрохірургічний відділ зазначено діагноз ОСОБА_1 - ускладнений остеохондроз поперекового хрящового відділу хребта.

Також апелянтом надано виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_13 (матері апелянта) із зазначенням діагнозу та періоду перебування у стаціонарі з 05.12.2017 року по 11.12.2017 року, виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_14 (батька апелянта ) із зазначенням діагнозу та періоду перебування у стаціонарі з 19.03.2018 року по 28.03.2018 року, виписку з медичної карти хворої ОСОБА_6 (бабусі ОСОБА_11) та довідку КЗ «Центральна районна лікарня Калуської міської та районної рад Івано-Франківської області» із зазначенням діагнозу та періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 13.01.2018 року по 02.02.2018 року (а.с.60-66).

Жодних доказів про зміну матеріального стану відповідача і відомостей про його доходи матеріали справи не містять.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з положеньст. ст. 141, 180-182-185, 192 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», врахувавши майновий стан відповідача та стан здоров'я,встановивши, що визначений позивачем розмір аліментів по 1200,00 грн на кожну дитину буде відповідати як інтересам дітей, так і вимогам чинного законодавства, тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог,стягнувши з ОСОБА_1 аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі по 1200,00 гривень на кожну дитину, щомісячно до досягнення ними повноліття.

Ухвалюючи рішення, суд вірно визначив характер спірних правовідносин, але неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, неповно встановивши усі обставини по справі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зміну сімейного стану позивача та наявність інших обставин, визначених законом, які є підставою для збільшення розміру аліментів.

Проте, суд не в повній мірі врахував усі обставини справи, які мають значення для її правильного вирішення.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Аналогічні положення норм цивільного процесуального законодавства діяли в редакції ЦПК України, яка була чинною до 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України (зміна розміру аліментів) розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, зміна раніше встановленого розміру аліментів можлива за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

Виходячи зі змісту наведеної норми, спір щодо зміни розміру аліментів вирішується шляхом ухвалення рішення судом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

У даних правовідносинах стягнення аліментів на утримання дитини відбувалося за рішенням суду від 31серпня 2015 року.

Таким чином, для вирішення питання про збільшення розміру аліментів, які стягуються за рішенням суду, законодавець не вимагає окремого рішення суду про стягнення аліментів, а встановлює порядок вирішення зміни розміру аліментів шляхом ухвалення рішення про їх збільшення.

Отже, з огляду на положення ч. 1 ст. 192 СК України, суд правильно ухвалив рішення про збільшення розміру аліментів.

Порушення норм процесуального права допущені судом першої інстанції в частині ухвалення рішення про відкликання попередньо виданого виконавчого листа від 31.08.2015 року.

Вирішення процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень регламентовано ст.ст. 430 - 446 України.

Жодною нормою закону не передбачено такої процесуальної дії як відкликання судом виконавчого листа, а виконавче провадження за цим виконавчим листом підлягає виконанню до набрання законної сили рішенням суду про збільшення розміру аліментів і закінченню в установленому Законом України « Про виконавче провадження» порядку, тому і в цій частині рішення суду не відповідає закону і підлягає скасуванню.

Даючи оцінку наведеним в апеляційній скарзі обставинам, колегія суддів враховує наступне.

В силу ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1997 року, батьки несуть однакову відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ч. 1 ст. 180 та частин 1-4 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Обставини, які суд повинен врахувати при визначенні розміру аліментів, передбачені ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України. Ці обставини стосуються як дитини, так і платника аліментів: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому ч. 2 ст. 182 передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ч.2 ст.51 Конституції України та ст.180 Сімейного кодексу України обов'язок щодо утримання дитини покладений на обох батьків, тобто дитину повинен утримувати не лише їх батько, а і її мати.

В силу статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», станом на 2018 рік установлено прожитковий мінімум на дитину віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2018 року - 1860 грн., з 1 липня - 1944 грн., з 1 грудня - 2027 грн.

Положеннями ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком від 6 до 18 років.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини.

А кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто обов'язок щодо утримання дітей покладений не лише їх батька, а й на матір.

Таким чином, на зміну розміру аліментів, відповідно до ст.ст. 182, 192 СК України, впливають лише ті обставини, які стосуються дітей, платника та одержувача аліментів.

На визначення розміру аліментів не впливає наявність у відповідача батьків, які хворіють, оскільки цей факт не породжує аліментних правовідносин за відсутності рішення суду, тобто у відповідача не виник обов»язок щодо утримання його батьків. Тим більше, відповідачем не надано жодних доказів про матеріальний стан батьків та відомостей, що вони не мають самостійних доходів.

Аналогічно у апелянта не виник обов'язок утримувати падчерку ОСОБА_12, 2011 року народження, оскільки він не є її батьком чи опікуном.

Доводи апелянта про те, що при визначенні розміру аліментів суду слід врахувати ті обставини,що він не має можливості працевлаштуватися, оскільки здійснює догляд за престарілою бабусею ОСОБА_11 ОСОБА_6, також не заслуговують на увагу. Так, на підтвердження зазначених обставин апелянтом наданий акт від 10.05.2018р., складений Новицькою сільською радою, виписку із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_6 та довідку про знаходження її на стаціонарному лікуванні у медичному закладі з 13.01. по 02.02.2018 року (а.с.55,61,62).

Підстави, умови та порядок надання соціальних послуг як допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем, передбачені Законом України «Про соціальні послуги» та Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. N 558

«Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги».

Відповідач не представив суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_6 потребує постійного стороннього догляду та нездатна до самообслуговування і що саме на нього покладений обов»язок надання їй соціальних послуг. Тобто відсутні докази того, що саме відповідач оформив відповідно до вимог закону свій обов»язок надання соціальних послуг ОСОБА_6 А відтак, такого обов»язку він не має.

Суд правильно вважав обґрунтованим позов щодо зміни розміру аліментів в сторону їх збільшення, оскільки позивач надала докази про зміну її сімейного стану (народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ще однієї дитини), неможливість використати своє право на працевлаштування у зв»язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. Ці обставини спричинили зміну матеріального стану позивача. Крім того, виникли інша обставина, передбачена Сімейним Кодексом України, яка вимагає збільшення розміру аліментів у зв»язку із визначенням законом їх розміру на одну дитину не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Усі ці обставини настали після ухвалення рішення судом про стягнення аліментів від 31 серпня 2015 року, розмір яких на час розгляду даної справи є невиправдано малим.

Ухвалюючи рішення, колегія суддів враховує стан здоров»я апелянта та його матеріальне становище (не працевлаштований та доказів про його дохід на час розгляду справи суду не надав), відсутність інших дітей, факт проживання малолітніх дітей разом із матір'ю, вік дітей, вартість життя та необхідність здійснення витрат як для забезпечення соціально-побутових потреб розвитку, навчання, здоров'я дітей, а також і необхідність здійснення витрат для забезпечення соціально-побутових потреб і самого відповідача, погіршення матеріального стану одержувача аліментів (є матір'ю чотирьох дітей, здійснює догляд за дитиною до трьох років). Натомість відповідач є працездатною особою, у центрі зайнятості як безробітний на обліку не знаходиться, особою з інвалідністю не визнаний, будь-якими хронічними захворюваннями, які б заважали йому працевлаштуватися, не страждає. Перенесення ним оперативного лікування, не свідчить про те, що він за станом здоров'я не може працювати та утримувати своїх неповнолітніх дітей. Інших обставин, які унеможливлюють його працевлаштування не існує, тому він зобов»язаний виконувати свій обов»язок щодо забезпечення малолітніх дітей на рівні, не меншому половини прожиткового мінімуму на кожну дитину.

Враховуючи, що судом стягнуто на утримання дітей аліментів, що дорівнює у пропорційному відношенні більше ? частини від встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку (до 6 років), а дітей зобов»язана утримувати також і їх мати, тому колегія суддів з урахуванням усіх обставин справи дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно визначено розмір участі батька у щомісячному утриманні дітей.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що стягнення з відповідача аліментів у розмірі по 1000 гривень щомісячно на утримання кожної дитини, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили, буде у повній мірі відповідати вимогам закону, розумності і справедливості, з урахуванням обставин справи та доказів, наданих сторонами.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом цивільного процесу під час розгляду справи, а саме розгляду справи без участі відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки суд виконав свій обов»язок щодо його повідомлення про день, місце та час розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання. Відповідачем не була отримана поштова кореспонденція з його вини, у зв»язку із зміною місця фактичного проживання. Таку ж адресу (зареєстроване місце проживання:Л.Українки, 32, с.Бережниця, Калуського району,Івано-Франківської області) зазначає і сам апелянт у апеляційній скарзі. (а.с. 1,16-18,20-22,51). Крім того, ст.284 ЦПК України передбачена можливість перегляду заочного рішення, чим і скористався відповідач.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що при розгляді вказаного позову мало місце неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, які призвели до неправильного вирішення справи, що є підставою для зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів на утримання дитини та відкликання виконавчого листа.

В іншій частині судове рішення відповідає вимогам закону, оскільки суд вірно визначився з характером правовідносин та із нормами закону, які підлягають застосуванню до даних правовідносин і дотримався норм процесуального права.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду від 15 січня 2018 року змінити, скасувавши його в частині визначення розміру аліментів та відкликання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року у цивільній справі № 345/3269/15-ц.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Змінити розмір аліментів, стягнених рішенням Калуського міськрайонного суду від 31 серпня 2015 року з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованого у АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_14, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі, збільшивши його до 1000 (однієї тисячі) гривень 00 коп. щомісячно на кожну дитину, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дітьми повноліття.

В частині відкликання виконавчого листа, виданому на виконання рішення Калуського міськрайонного суду від 31.08.2015 року у цивільній справі № 345/3269/15-ц - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 16 липня 2018 року.

Головуючий І.О. Максюта

Судді: Г.П. Мелінишин

В.Д. Фединяк