Рішення № 75319408, 27.06.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33552/17

Провадження № 2/761/2129/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Григоренко А.В.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Семенюка Б.С.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», третя особа: ОСОБА_5, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Територіальний сервісний Центр МВС України № 8047 про визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_5, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Територіальний сервісний Центр МВС України № 8047 про визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8047/2016/203846, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав у власність транспортний засіб марки Volkswagen, модель Touareg, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію права власності на транспортний засіб за продавцем - НОМЕР_3, зареєстрований за продавцем 12.12.2015 року підрозділом МВС - Центр 8047. Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору, продавець гарантує, що майно, яке є предметом продажу за даним lоговором, належить йому на праві власності, не обтяжене арештом, у розшуку, заставі не перебуває, не являється предметом спору у суді. Зазначений договір купівлі-продажу транспортного засобу був оформлений та підписаний сторонами в сервісному центрі 8047 РСЦ МВС в м. Київ в присутності адміністратора Делікатного Валерія Степановича, який перевірив відповідність інформації, внесеної до цього договору документам, які надані сторонами. На виконання умов укладеного договору ОСОБА_6 передав ОСОБА_4 вищевказаний автомобіль, а ОСОБА_4, у свою чергу, сплатив за нього обумовлену у договорі грошову суму. У відповідності до вимог чинного законодавства право власності ОСОБА_4 на придбаний транспортний засіб було зареєстроване 08.04.2017 року сервісним центром 8047 РСЦ МВС в м. Києві, у зв'язку із чим позивачу було видане відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 та транспортному засобу було присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_1, видано позивачу відповідні номерні знаки. Таким чином, за результатами проведення перевірок адміністратором сервісного центру МВС було встановлено відсутність відомостей про обмеження відчуження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. З інформації, яка міститься у витязі з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.06.2017 року, позивач дізнався про те, що на належний йому транспортний засіб накладено приватне обтяження на підставі заяви ТОВ «Кредекс Фінанс», відповідно договору факторингу від 26.12.2011 року № 08/11 ТОВ «Кредекс Фінанс», а також договору про заставу автотранспортного засобу, б/н, від 08.08.2006 року, який було укладено між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5, розмір основного зобов'язання якого складає 502844 грн. Відповідно до інформації, що міститься в Державному реєстрі обтяжень рухомого належний ОСОБА_4 автомобіль заборонено відчужувати. Зазначені обтяження зареєстровані реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 16.05.2014 року за № 14356218. Зазаначає, що на час придбання вказаного транспортного засобу не знав про існування певних зобов'язань у ОСОБА_8 перед ПАТ «Креді Агріколь Банк», оскільки автомобіль ним було придбано зовсім у іншої особи, яка також не є стороною вищевказаного договору застави автотранспортного засобу.

Тому позивач просив суд визнати позивача добросовісним набувачем транспортного засобу - легкового універсалу- В, марки Volkswagen, модель Touareg, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, визнавши за ним право власності на зазначений автомобіль, який з 08.04.2017 року знаходиться у його володінні; усунути перешкоди у здійсненні позивачем права власності на транспортний засіб - легковий універсал- В, марки Volkswagen, модель Touareg, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, виключивши запис про приватне обтяження: застава рухомого майна, яку зареєстровано 16.05.2014 року о 14:17:36 годині за №14356218, реєстратором Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: Договір про заставу автотранспортного засобу, б/н, від 08.08.2006 року, ПАТ «Креді Агріколь Банк», об'єкт обтяження: автомобіль легковий марки Volkswagen, модель Touareg, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати, обтяжував - ТОВ «Кредекс Фінанс», боржник ОСОБА_5, а також запис про зміну запису про приватне обтяження, зареєстрований 03.12.2014 року о 14:56:50 годині реєстратором Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яким було звернено стягнення на зазначений транспортний засіб на підставі договору факторингу №08/11 від 26.12.2011 року, ТОВ «Кредекс Фінанс».

Ухвалою від 25.09.2017 року відкрито провадження у справі.

05.12.2017 року представником відповідача подано зустрічну позовну заяву, у прийнятті якої було відмовлено ухвалою від 06.12.2017 року.

Ухвалою від 02.04.2018 року призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

У судове засідання треті особи не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, повно та всебічно дослідивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що зі слів позивача, між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 8047/2016/203846, відповідно до якого ОСОБА_4 придбав у власність транспортний засіб марки Volkswagen, модель Touareg, 2006 року випуску, чорного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію права власності на транспортний засіб за продавцем - НОМЕР_3, зареєстрований за продавцем 12.12.2015 року підрозділом МВС - Центр 8047.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Volkswagen Touareg, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, є ОСОБА_4, дата реєстрації - 08.04.2017 року (а.с. 16-17).

Відповідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.06.2017 року, на транспортний засіб автомобіль Volkswagen Touareg, 2006 року випуску, накладено приватне обтяження, зареєстровано 16.05.2014 року, підставою обтяження є договір про заставу автотранспортного засобу, б/н, від 08.08.2006 року, який було укладено між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_5, розмір основного зобов'язання якого складає 502844 грн., та запис про зміну запису про приватне обтяження, зареєстрований 03.12.2014 року о 14:56:50 годині реєстратором Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, яким було звернено стягнення на зазначений транспортний засіб на підставі договору факторингу №08/11 від 26.12.2011 року, ТОВ «Кредекс Фінанс» (а.с. 18-19).

Застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в пивному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором,- неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також' витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно із частиною першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

За змістом статті 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження такс обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем. проте воно є нечинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

У силу ст. 27, 28 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України в справі №6-7цс13 від 03.04.2013 року.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно із ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Даючи юридичну оцінку поясненням та наданим по справі доказам, враховуючи те, що банком як заставодержателем згода на відчуження предмета застави не надавалась, обтяження та відповідне право застави на спірний автомобіль виникло у банка з моменту укладення договору застави, договір застави є чинним, відомості про обтяження не виключені з Реєстру обтяжень, на час реалізації транспортного засобу існувало обтяження, яке припинено не було, отже підстави для задоволення позову відсутні, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 280, 352-353 ЦПК України; ст.ст. 317, 329, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ЗУ «Про заставу», ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», третя особа: ОСОБА_5, Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Територіальний сервісний Центр МВС України № 8047 про визнання права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 13.07.2018 року.

Суддя